Справа №:755/10654/25
Провадження №: 2-а/755/331/25
"12" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Яровенко Н.О.
при секретарі Гриценко О.І.,
за участі сторін
представника позивача Мельника М.М.
відповідача ОСОБА_1
перекладача Ібрагімова Б. Н.огли
розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовною заявою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Грузії ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,
Позивач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, звернувся до суду з позовом до громадянина Грузії ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення. Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.06.2025 року працівниками ДСР НП України виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживав без документів, які б надавали йому право з аконного перебування на території України та не виконав рішення про примусове повернення з України. Відповідач прибув до України 18.02.2024 року перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Устилуг». З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів іноземець не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. 07.05.2025 року працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно Відповідача прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов'язано залишити територію України не пізніше 17.05.2025 року. Відносно іноземця прийнято рішення про подальшу заборону в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки. Відповідачем рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось, однак і не було виконано без поважних на те причин. У випадках невиконання іноземцями та особами без громадянства прийнятого щодо них в установленому порядку рішення про примусове повернення, їх за рішенням компетентного може бути примусово видворено. Окрім того, у іноземця відсутні документи на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надавали б право перетину державного кордону для виїзду з України. Відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення до іноземців не застосовується. Документи, які б підтверджували законне перебування на території України у відповідача відсутні. Відтак, 10.06.2025 року уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно Відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2. ст. 203 КУпАП. Того ж дня, 10.06.2025 року о 11:00 працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримано Відповідача для з'ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком на 72 години та поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Станом на момент звернення до суду з цим позовом особу Відповідача не ідентифіковано - у іноземця відсутні документи, на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надають право перетину державного кордону для виїзду з України. Отже, відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду із України, є обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач перешкоджатиме проведенню процедури примусового видворення, а також існує ризик його втечі, що є підставою для затримання.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд затримати громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.
Відповідач приймав участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції з Чернігівського ПТПІ, проти позову не заперечує, проте просить суд його не затримувати.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 10.06.2025 року співробітником ДСР НП України виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України.
07.05.2025 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві Київській області Мар'яною Глеба відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та зобов'язано покинути територію України до 17.05.2025 року.
Судом з'ясовано, що станом на дату винесення постанови про адміністративне правопорушення відповідачем рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось, та не було виконано без поважних причин.
Крім того, 07.05.2025 року начальником управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві Київській області Андрієм Донсковим прийнято рішення, яким заборонено громадянину Грузії ОСОБА_2 / ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 3 роки.
Постановою від 10.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді 5100 грн.
10.06.2025 року головним спеціалістом відділу ідентифікації, правового забезпечення та міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві Київській області Жанною Штоюнда відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства.
10.06.2025 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві Київській області Жанною Штоюнда було винесено рішення про поміщення до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації або для забезпечення примусового видворення.
Так, 10.06.2025 року працівниками ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області було затримано відповідача для з'ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком до 72 години та поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають в Україні.
Згідно акту приймання-передавання іноземця або особи без громадянства 10.06.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач не маючи документів, які б підтверджували законне перебування на території України, порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Основним законодавчим документом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». На виконання вимог вказаного Закону 23.04.2012 року спільним наказом № 353/271/150 Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби Безпеки України було затверджено Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства. Вказана Інструкція визначає порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Приписи ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначають, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України громадянин Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перетнув державний кордон в КПП Устилуг у напрямку в'їзд 18.02.2024 року.
Матеріали справи не містять документів на підставі яких можливо ідентифікувати особу відповідача та які б надавали йому право законного перебування на території України. Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Отже, примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин. Водночас, вказана вище норма ч. 1 ст. 30 Закону містить приписи про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Подібний висновок про застосування норм права викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі № 211/1113/18, від 19.05.2021 року у справі № 522/21025/17.
Відповідно до пп. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів - затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначається Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22.01.2018 року № 38/77).
Розділом VI Інструкції визначено порядок дій з ідентифікації та документування іноземців.
Якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Проаналізувавши дані норми спеціального законодавства можна дійти до висновку, що ідентифікація органами міграційної служби відносно іноземців здійснюється з обов'язковим урахуванням запитів до відповідних дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця та відповідей на них.
На момент виявлення та затримання іноземця документ, що посвідчує особу іноземця та дає йому право на виїзд за територію України іноземцем надано не було.
Відповідно до абз. 2 п. 7 Розділу III Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 року № 141, у разі надходження від іноземців або осіб без громадянства звернень щодо надання ними сприяння в забезпеченні їх ідентифікації та (або) видворення (реадмісії) чи придбання іноземцями або особами без громадянства проїзних квитків для виїзду з України адміністрація ПТПІ невідкладно інформує про це відповідний заінтересований орган.
Суд звертає увагу на те, що виявлення та надання іноземцем, що вже перебуває ПТПІ та знаходиться в процесі його ідентифікації, будь-якого документу що має відношення до іноземця, не являється підставою для скасування раніше прийнятого рішення про затримання та поміщення такого іноземця до ПТПІ, як і не може слугувати беззаперечним аргументом щодо його ідентифікації. Такий документ може лише посприяти органам державної влади у вчиненні дій стосовно ідентифікації іноземця.
Крім того, під час слухання справи судом було встановлено, що за час перебування на території України і до моменту затримання 10.06.2024 року відповідач не звертався з заявами про отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, маючи на це достатньо часу. Доказів зворотного суду не надано.
Отже, суд констатує, що відповідачу статус біженця не надавався, в процедурі отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави за яких примусове видворення не застосовується.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач на момент його затримання 10.06.2025 року перебував на території України нелегально, без документів, які б надавали йому законне право перебування в України, що, у сукупності з встановленими вище обставинами, породжує обґрунтовані сумніви щодо наявності у відповідача наміру добровільно залишити територію України та дає підстави вважати, що останній перешкоджатиме проведенню процедури видворення, яку розпочато органами Державної міграційної служби України.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведені обставини у розрізі викладених вище мотивів та з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України дають підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вище зазначеного, на основі всіх встановлених обставин справи, суд вважає за доцільне позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статей 2, 4, 5, 6, 194, 211, 217, 241, 245, 246, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Грузії ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задовольнити.
Затримати громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 16 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення рішення. Учасникам справи, які не були присутні під час проголошення, невідкладно надіслати копії рішення суду.
Повний текст рішення складено 12.06.2025 року.
Суддя Н.О. Яровенко