Справа №:755/1882/20
Провадження №: 1-в/755/249/25
"12" червня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку, подання провідного інспектора Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку щодо засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка, Херсонської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовозобов'язаного, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
встановив:
До суду надійшло подання провідного інспектора Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
В обґрунтування подання зазначено, що ОСОБА_5 перебуває на обліку Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області з 24 лютого 2021 року.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, до покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.Вирок набрав законної сили 23.07.2020 р. та був звернений до виконання.
Оскільки відповідно до вимоги УІАП ГУНП у м. Києві відносно ОСОБА_5 01.10.2022 Святошинською окружною прокуратурою м. Києва відкрито кримінальне провадження, строк виконання вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 22.06.2020 у відповідності до ч. 4 ст. 80 КК України сплив через два роки, а саме 01.10.2024.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.07.2022 подання Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, подане в порядку ч. 3 ст. 26 КВК України, залишено без задоволення.
24.02.2023 Подільським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області розпочато першочергові розшукові заходи, в ході яких місцезнаходження ОСОБА_5 не встановлено.
22.06.2023 до Подільського УП ГУНП України в м. Києві було направлено подання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України.
В ході перевірки відомості щодо виплачених доходів, отриманих засобами ЄРЗО, стало відомо, що ОСОБА_5 отримує виплати військовослужбовця.
07.09.2023 надійшло повідомлення Подільського УП ГУНП у м. Києві згідно якого підстав внесення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України до ЄРДР не виявлено, крім того, ОСОБА_5 з 13.01.2023 відбуває покарання в ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)».
12.08.2024 стало відомо, що ОСОБА_5 був звільнений з ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» для проходження військової служби за контрактом.
З огляду на те, що станом на час звернення до суду з даним поданням орган пробації не отримував від засудженого документу про сплату штрафу, перебіг строку давності виконання вироку від 23.07.2020 року не зупинявся, уповноважений орган з питань пробації порушує питання щодо звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 проти задоволення подання заперечувала.
Провідний інспектор Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 та засуджений в судове засідання не прибули. В силу п. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Вислухавши позицію прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів судової справи та матеріалів долучених до подання вбачається, що 22.06.2020 Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено вирок, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та в порядку ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 3400 гривень. Вирок набрав законної сили 23.07.2020.
12.02.2021 вирок Дніпровського районного суду м. Києва розпорядженням № 755/1882/20/6028/2021 скеровано на виконання до Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.
На облік Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області ОСОБА_5 був постановлений 24 лютого 2021 року.
28.06.2022 року Подільський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із поданням, де просив розглянути питання про розстрочку ОСОБА_5 виплати несплаченої суми штрафу або замінити штраф покаранням у виді громадських, виправних робіт.
Ухвалою від 19.07.2022 Дніпровський районний суд м. Києва подання органу пробації залишив без задоволення.
Встановлено, що 11.07.2022 року Подільський районний суд м. Києва засудив ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк до 1 року, на підставі ст. 75 КК України звільнив від відбування покарання з встановленням іспитового строку на 1 рік (справа № 758/5147/22). Кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинено 13.05.2022.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19.08.2022 року (справа № 759/9252/22) ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено з урахуванням ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_5 28.07.2022 року.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11.04.2023 року (справа № 759/18408/22) ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено з урахуванням норм ст. 71 КК України, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинив 30.09.2022 року.
22.06.2023 до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві було скеровано подання Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області про вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді штрафу.
04.09.2023 Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві повідомило про те, що підстав для внесення відомостей до ЄРДР у відношенні ОСОБА_5 не виявлено, ознаки кримінального правопорушення відсутні.
02.08.2024 Бориспільський міськрайонний суд Київської області розглянув подання ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , та ухвалив судове рішення, яким звільнив ОСОБА_5 , засудженого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11.04.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, умовно-достроково на невідбуту частину призначеного основного покарання, що становить 3 роки 5 місяців 17 днів, для проходження військової служби за контрактом.
Згідно довідки про звільнення серії КИВ № 10380 ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» від 12.08.2024 року ОСОБА_5 відбував покарання з 15.11.2022 року по 12.08.2024 року, звільнений на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2024 умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом з вч НОМЕР_1 .
11.03.2025 Подільський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області на підставі ст. 12, ч. 5 ст. 26 КВК України, ч. 3 ст. 535 КПК України та ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчого листа за вироком суду у кримінальній справі № 755/1882/20.
27.03.2025 виконавчий лист № 755/1882/20 та копія вироку були надіслані Дніпровським районним судом м. Києва на адресу Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області. Інформація щодо примусового виконання виконавчого листа відсутня.
Крім того, як встановлено з доданих до подання матеріалів, провідним інспектором органу пробації не було надано вимогу УІАП ГУНП у м. Києві, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити не вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень в період з 30.09.2022 року по 30.09.2024 року, враховуючи норми ч. 4 ст. 80 КК України.
Окрім того, з матеріалів подання встановлено, що 16.10.2024 Черкаським РВ ГУНП в Черкаській області відносно ОСОБА_5 відкрито кримінальне провадження № 12024250310003527 за ч. 1 ст. 115 КК України та заведено розшукову справу № 131024374 категорії «безвісти зниклий».
Частиною 1 статті 74 КК України визначено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Водночас, згідно з ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Згідно ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Згідно положень ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Обов'язковими умовами при звільненні особи від відбування покарання у відповідності до положень ч. 1 ст. 80 КК України є: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.
Верховний Суд Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2022 року, ухваленій у справі № 754/17643/21 вказав, що в судовій практиці розглядалося питання про можливість застосування на час постановлення судового рішення положень ст. 71 КК за наявності підстав для звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та зупинення строку давності його виконання, коли особа ухиляється від відбування покарання, якщо за такі дії передбачена кримінальна відповідальність ст. 389 КК (зокрема, ухилення від сплати штрафу, відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт).
Верховний Суд України у постанові від 24 грудня 2015 року (справа № 5-324кс15) вказав на таке.
Статтею 80 КК передбачено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано зокрема у строк 2 роки в разі засудження до покарання, менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Указана стаття кримінального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа цього виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, що виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Указані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише в тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Однак ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання щодо вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід установлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Зокрема, редакція ч. 3 ст. 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання під час застосування ч. 3 ст.80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Отже, стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Враховуючи норми законодавства та ті обставини, що органом пробації не було надано вимогу УІАП ГУНП у м. Києві, відсутні відомості щодо примусового виконання виконавчого листа, та з огляду на те, що з 16.10.2024 року ОСОБА_5 вважається зниклим безвісти, суд дійшов висновку, що подання являється необґрунтованим та передчасним.
З огляду на наведене, в задоволенні подання провідного інспектора Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 80 КК України, ст. 152 КВК України, ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні подання провідного інспектора Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя ОСОБА_1