Справа №:755/22202/24
Провадження №: 2/755/671/25
"06" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: підрозділ комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Дніпровського району м. Києва» житлово-експлуатаційна дільниця 412, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
19 грудня 2024 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпровського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: підрозділ комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Дніпровського району м. Києва» житлово-експлуатаційна дільниця 412 (далі - ЖЕД 412), про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що з 01 листопада 2023 року до 05 грудня 2024 рік квартиру АДРЕСА_1 , та належить позивачу на праві власності, було багаторазово (десятки разів) затоплено.
Після звернень позивача ЖЕД-412 неодноразово складені акти про залиття, відповідно до яких, у квартирі відповідача зроблено перепланування/переобладнання, а саме встановлена душова кабіна замість ванної з порушенням норм та правил, відсутній доступ до квартирної сантехнічної мережі та у результаті недбалого ставлення власників квартири до внутрішньоквартирного сантехнічного обладнання а саме душової кабіни.
14 листопада 2024 року ЖЕД-412 складений припис про усунення порушень правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання. Припис був отриманий відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
04 грудня направлений лист-претензію поштовими засобами зв'язку щодо врегулювання спірного питання у досудовому порядку, претензія отримана відповідачем, однак ніякої відповіді позивач не отримав.
Позивач зазначає, що внаслідок перепланування квартири відповідача, а саме встановлення душової кабіни замість ванни позивачу було завдано матеріальні збитки, з метою визначення їх розміру позивачка звернулась до експертної компанії та отримала звіт, відповідно до якого нанесені позивачу матеріальні збитки становлять суму у розмірі 109 079,00 грн., вартість проведення експертизи 5 000,00 грн.
Позивач вказує, що через протиправні дії відповідача вона зазнала і продовжує зазнавати моральну шкоду, яка полягає у напруженому психоемоційному стані у зв'язку з невизначеністю, позивач не може повноцінно проживати та користуватись кімнатою, яку відповідач постійно заливає, також зазначає, що позивач похилого віку 1933 року народження, має інвалідність, проблеми зі здоров'ям, з огляду на вказані обставини, позивач оцінює понесену моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь:
-матеріальну шкоду у розмірі 109 079,00 грн;
-моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн;
-судові витрати у розмірі 30 381,00 грн, які складають з: витрат за правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн, виготовлення звіту про оцінку майна у розмірі 5 000,00 грн, та судового збору у розмірі 1 381,00 грн.
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду від 15 січня 2025 року клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
20 січня 2025 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивований тим, що акти про залиття квартири містять низку недоліків з яких неможливо встановити вину відповідача щодо залиття квартири, яка належить позивачу.
Вказує, що виявлення факту потрапляння води на підлогу та залишки води по периметру примикання душового піддону до стін санвузлу, не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку з діями власника квартири АДРЕСА_2 та з залиттям квартири АДРЕСА_3 , оскільки відсутня інформація про причини потрапляння даних плям на підлогу.
Зазначає, що з актів про залиття, які надані позивачем, слід дійти висновку, що комісійне обстеження та складання актів проведено з порушенням правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207, а саме, без участі відповідача, без його належного інформування про проведення комісійного обстеження, а також відсутні факти які б дійсно підтверджували вину відповідача.
Також відповідач зазначає, що згідно акту від 29 січня 2024 року, складеного за наслідками обстеження квартири АДРЕСА_2 , встановлено, що мешканцями квартири душову кабіну демонтовано для з'ясування залиття нижче розташованої квартири АДРЕСА_3 , під час обстеження на місці де знаходилась душова кабіна було сухо. Таким чином, на переконання відповідача, залиття квартири відповідача здійснювалось в іншому місці.
У відповіді на відзив позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вказує, що відповідачем не спростовано відсутності вини відповідача при залитті квартири.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що позивачем не доведено вину відповідача у завданні шкоди позивачу.
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено статті 279 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_4 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності, виданого Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (а. с. 13).
Відповідно до технічного паспорту, квартира знаходиться на 4 поверсі 5 поверхового будинку та складається з 3 кімнат жилою площею 45,5 кв. м, кухні 7,8 кв. м, ванної кімнати 2,0 кв. м, вбиральні 0,9 кв. м, коридору 4,8 кв. м (а. с. 15).
Квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_2 про що відповідач не заперечила під час розгляду даної справи.
19 грудня 2023 року комісією у складі майстра з ремонту ОСОБА_7., майстра технічної дільниці №4 ОСОБА_5 , слюсарем-сантехніком ОСОБА_6 , складено акт за наслідками обстеження квартири АДРЕСА_1 згідно звернення 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 до ЖЕД-412 щодо залиття (а. с. 16).
У вказаному акті зазначено, що при обстеженні 24 листопада 2023 року працівниками ЖЕД-412 у вище розташованій квартирі АДРЕСА_4 було виявлено переобладнання, а саме ванну замінено на душову кабіну та відсутній доступ до квартирної сантехнічної мережі.
При візуальному обстеженні 16 грудня 2023 року квартири АДРЕСА_3 комісія виявила, що внаслідок залиття пошкоджено: кімната - стіна - (шпалери) - руді плями та відшарування (6 кв. м), тріщина 3 (метри) - стеля (крейдове фарбування) - руді плями (4 кв. м).
Комісія вважає, що залиття квартири АДРЕСА_3 відбулося з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 через недбале ставлення мешканців квартири до внутрішньо-квартирного сантехнічного обладнання, а саме до душової.
Комісією у складі головного інженера ЖЕД-412 ОСОБА_9, майстра з ремонту ОСОБА_7 , майстра технічної дільниці №4 ОСОБА_5 складено акт від 17 січня 2024 року, про те, що при спробі ознайомитись з приписом про залиття мешканців квартири АДРЕСА_4 , з якої відбулося неодноразове залиття нижче розташованої поверхом квартири, двері відкрив мешканець який знімає квартиру. З приписом ознайомився та підписувати відмовився.
14 листопада 2024 року комісією у складі головного інженера ЖЕД-412 ОСОБА_9, майстра технічної дільниці №4 ОСОБА_5 , слюсарем-сантехніком ОСОБА_6 , складено акт за наслідками повторного обстеження квартири АДРЕСА_1 згідно звернення ОСОБА_1 до ЖЕД-412 щодо неодноразового залиття квартири (а. с. 20).
У вказаному акті зазначено, що при візуальному огляді 07 листопада 2024 року та 14 листопада 2024 року, квартира АДРЕСА_3 комісією виявлено, що внаслідок залиття пошкоджено: кімната - стіна - (шпалери) - руді плями та відшарування шпалер (10 кв. м), тріщини (4 кв. м), руйнування штукатурки (0,4 кв. м); стеля (шпалери) - руді плями та відшарування шпалер (13 кв. м) руйнування штукатурки (0,3 кв. м).
При обстеженні 24 листопада 2023 року працівниками ЖЕД-412 у вище розташованій квартири на АДРЕСА_5 було виявлено переобладнання, а саме ванну змінено на душову кабіну та відсутній доступ до квартирної сантехнічної мережі.
При обстеженні 07 листопада 2024 року вище розташованій квартирі АДРЕСА_2 в санвузлі при користуванні душовою кабіною зафіксовано потрапляння води на підлогу між пральною машиною та піддоном душової кабіни, також спостерігаються залишки води по периметру примикання душового піддону до стін санвузлу.
Інженерні мережі (стояки) холодного, гарячого водопостачання та каналізації, які перебувають на обслуговуванні ЖЕД-412, в квартирі АДРЕСА_3 , та в квартирі АДРЕСА_2 знаходиться в належному технічному стані, витоків не виявлено.
Комісія вважає, що залиття квартири АДРЕСА_3 відбулося з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 через недбале ставлення мешканців квартири до внутрішньо квартирного сантехнічного обладнання, а саме до душової кабіни.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 16 листопада 2024 року проведеної суб'єктом оціночної діяльності ПП «Аверті» на підставі договору від 16 листопада 2024 року укладеного з ОСОБА_1 , сума збитків, понесеного замовнику в результаті пошкодження водою (залиття) квартири АДРЕСА_1 складає 109068,00 грн (а. с. 18-50).
Оцінка проводилася ОСОБА_8 , яка має досвід викладацької діяльності за напрямками: «Оцінка об'єктів нерухомого майна», «Оцінка цілісних майнових комплексів», «Оцінка об'єктів права інтелектуальної власності» та має відповідне свідоцтво оцінювача, виданого Фондом державного майна України від 04 липня 2020 року №52. Загальний досвід практичної діяльності оцінювачем - понад 20 років.
Відповідно до акту виконання робіт, вартість оцінки складає 5 000,00 грн (а. с. 87)
16 грудня 2024 року комісією у складі майстра з ремонту ОСОБА_7 , майстра технічної дільниці №4 ОСОБА_5 , слюсарем-сантехніком ОСОБА_6 , за наслідками повторного обстеження квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 згідно звернення ОСОБА_1 до ЖЕД-412 щодо неодноразового залиття квартири складений акт.
Відповідно до вказаного акту, при візуальному огляді 16 грудня 2024 року квартири АДРЕСА_3 комісія виявила, що внаслідок залиття пошкоджено: кімната - стіна (шпалери) - руді плями та відшарування шпалер (14 кв. м), тріщини (5 кв. м), руйнування штукатурки (0,6 кв. м); стеля (шпалери) - руді плями та відшарування шпалер (13 кв. м) руйнування штукатурки (0,3 кв. м), підлога (паркет) здуття (0,4 кв. м); плінтус (дерево) здуття (0,2 кв. м).
Зі слів мешканця квартири АДРЕСА_3 ремонт проводився у 2017 році.
16 грудня 2024 року мешканці квартири АДРЕСА_2 не відкрили двері. При обстеженні 07 листопада 2024 року вище розташованій квартири АДРЕСА_2 в санвузлі при користуванні душовою кабіною зафіксовано потрапляння води на підлогу між правильною машиною та піддоном душової кабінети, також спостерігаються залишки води по периметру примикання душового піддону до стін санвузлу.
Інженерні мережі (стояки) холодного, гарячого водопостачання та каналізації, які перебувають на обслуговуванні ЖЕД-412, в квартирі АДРЕСА_3 , та в квартирі АДРЕСА_2 знаходиться в належному технічному стані витоків не виявлено, що було підтверджено актом від 07 листопада 2024 року.
Комісія вважає, що залиття квартири відбулося з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 через недбале ставлення мешканців квартири до внутрішньо квартирного сантехнічного обладнання, а саме до душової кабіни.
Відповідачем долучено до матеріалів справи акт від 29 січня 2024 року складеного комісією у складі головного інженера ОСОБА_9, майстра технічної дільниці №4 ОСОБА_5 , слюсарем-сантехніком ОСОБА_6 , за наслідками повторного обстеження квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 згідно звернення ОСОБА_1 до ЖЕД-412 щодо неодноразового залиття квартири складений акт.
Згідно вказаного акту при обстеженні 24 листопада 2023 року працівниками ЖЕД-412 квартири АДРЕСА_4 , було виявлено переобладнання, а саме ванну змінено на душову кабіну та відсутній доступ до квартирної сантехнічної мережі.
При повторному обстеженні 29 січня 2024 року квартири АДРЕСА_2 мешканцями квартири було демонтовано душову кабіну для з'ясування залиття нижче розташованої квартири АДРЕСА_3 , під час обстеження на місці де знаходилась душова кабіна було сухо. Мешканцям квартири АДРЕСА_2 рекомендовано провести гідроізоляцію місця встановлення душової кабіни для унеможливлення потрапляння вологи під час користування душової кабіною в нижче розташовану квартиру АДРЕСА_3 .
При повторному обстеженні 29 січня 2024 року квартири АДРЕСА_3 залиття припинилось, спостерігаються сухі сліди залиття яке відбувалось під час комісійного обстеження 24 листопада 2023 року.
13 лютого 2025 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вказує, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано причинно-наслідкового зв'язку затоплення квартири.
У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли на адресу суду 20 лютого 2025 року відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказує, наполягає, що акти складені з порушенням правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, оскільки складені без участі відповідача, та звертає увагу, що позивач не довела причинно-наслідкового зв'язку щодо залиття квартири.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненою шкодою
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-16856св20) зазначено, що «при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд приходить до висновку, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок неправомірних дій власника квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на поверх вище, та підтверджується долученими до матеріалів справи актами про залиття, відповідач не спростувала дані обсавини, розмір матеріальних збитків в повній мірі підтверджується проведеним звітом, та становить суму у розмірі 109 079,00 грн, вартість звіту складає 5 000,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що акти про залиття не відповідають правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, оскільки з даних актів в повній мірі можна встановити причини залиття (внаслідок недбалого ставлення відповідача до внутрішньо квартирного сантехнічного обладнання), характер пошкоджень, а також те, що інженерні мережі будинку знаходяться в належному технічному стані.
Окрім того, суд вважає, що Правила не передбачають обов'язку особи слідкувати за дотриманням цих Правил при складанні уповноваженими особами актів про залиття, наявність певних недоліків, які не впливають на визначення причинно-наслідкового зв'язку у завданні шкоди не може бути підставою для відмови у відшкодуванні позивачу понесених матеріальних збитків.
В той же час, світлини долучені до звіту про оцінку майна підтверджують обставини залиття квартири, яке сталось внаслідок протікання води з квартири, яка розміщена поверхом вище.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення змісту статті 23 ЦК України свідчить, що вона містить норму, дія якої має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, можуть бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші є еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні трансформують шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування обчислює шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквівалента. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
При визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що:
- дійсно внаслідок протиправних дій транспортний засіб було пошкоджено, внаслідок чого особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди;
- законодавець в статті 23 ЦК України передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості);
Звертаючись з позовом позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, яку позивач оцінює, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості у розмірі 50 000,00 грн, та яка полягає у тому, що через недбале ставлення відповідача у позивача виник напружений психоемоційний стан у зв'язку з тим, що вона не може проживати повноцінно у своїй квартирі яку постійно заливає, позивач не може розпочати ремонт, має матір з встановленою інвалідністю, 1933 року народження, яка перебуває на утриманні позивача, нервується має проблеми з власним здоров'ям, яке погіршується внаслідок ситуації
Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача протягом року відбувається залиття квартири позивача, таке триваюче правопорушення безумовно впливає на емоційний стан позивача, крім того, постійне залиття квартири не дає моливості почати ремонт пошкодженого майна, таким чином, враховуючи розумність та справедливість суд вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди з 50 000,00 грн. до 20 000,00 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд не бере до уваги проживання у квартирі позивача інших осіб, оскільки відшкодування моральної шкоди носить індивідуальний характер, таким чином позивач не може отримувати компенсацію моральної шкоди яка була заподіяна третій особі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: підрозділ комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Дніпровського району м. Києва» житлово-експлуатаційна дільниця 412, про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 109 079,00 грн, витрати пов'язані з проведенням оцінки майна у розмірі 5 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн, в іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 141 ЦК України суд присуджує до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
1 340,79 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію Договору про надання правової допомоги №11/11/24 від 11 листопада 2024, додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №11/11/24, відповідно до якого сторони погодили розмірі гонорару у розмірі 24 000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17. «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те. що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За наведених обставин, враховуючи відсутність акту наданих послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір правничої допомоги з урахуванням вимог розумності та справедливості, яка підлягає розподілу між сторонами з 24000,00 грн. до 20000,00 грн., з урахуванням співмірності таких витрат, складністю справи та часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: підрозділ комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Дніпровського району м. Києва» житлово-експлуатаційна дільниця 412, про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 109 079,00 грн, витрати пов'язані з проведенням оцінки майна у розмірі 5 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн, а всього
134 079 (сто тридцять чотири тисячі сімдесят дев'ять) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 340,79 грн та витрати з наданням правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн, а всього 21349 (двадцять одна тисяча триста сорок дев'ять) гривень 79 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06 червня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Третя особа - підрозділ комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Дніпровського району м. Києва» житлово-експлуатаційна дільниця 412 (02002, м. Київ, вул. П. Куліша, буд. 9г)
С у д д я -