Номер провадження 2/754/3390/25
Справа №754/2876/25
Іменем України
12 червня 2025 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Краснощоки О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомАкціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 04.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим було укладено кредитний Договір № 2001419341001, за яким позичальниці надано кредит в розмірі 47000,00грн. У подальшому 05.11.2020 між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 1001726388301, відповідно до якого позичальниці надано кредит в розмірі 12896,00грн. Також між відповідачкою ОСОБА_1 та Банком 07.07.2021 було укладено кредитний Договір № 1001916447001, відповідно до якого позичальниці надано кредит в розмірі 15000,00грн. Позивач свої зобов'язання перед відповідачкою, відповідно до договорів, виконав у повному обсязі. Однак відповідачка не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитними договорами, заборгованості відповідачки станом на 01.12.2024 по кредитному Договору № 2001419341001 становить 78582,35грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі - 46864,79грн; заборгованість за процентами - 31717,56грн. Заборгованість по кредитному Договору № 1001726388301 становить 8647,10грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі - 4015,25грн; заборгованість за процентами - 0,90грн; заборгованість за комісією - 4630,95грн. Заборгованість по кредитному Договору № 1001916447001 становить 18947,60грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі - 10991,56грн; заборгованість за процентами - 2,64грн; заборгованість за комісією -7953,40грн.
На підставі викладеного вище, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 106177,05грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40грн.
26.02.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, визначено відповідачці п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" в судове засідання призначене на 03.06.2025 свого представника до суду не направив. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 03.06.2025 не з'явилась. До суду від відповідачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надавши документи про відсутність заборгованості перед банком.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їм правовідносини.
04.10.2019 між ПАТ "Перший український міжнародний банк» (надалі ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, було укладено кредитний Договір № 2001419341001.
Відповідно до умов Договору, відповідачка при підписанні заяви просила відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну карту. Також просила Банк встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 7000грн з річною процентною ставкою 47,88%.
Відповідно до Довідки про збільшення кредитного ліміту, Банком 04.10.2019 ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 7000,00грн, який в подальшому 03.03.2022 було збільшено до 47000,00грн.
Відповідачкою ОСОБА_1 , на підтвердження виконання своїх зобов'язання за кредитним Договором № 2001419341001, надано до суду виписку по рахунку та копії квитанцій на підтвердження оплати заборгованості по кредитному Договору.
Також відповідачкою надано до суду витяг з Українського Бюро кредитних історій, відповідно до якої зазначено, що кредитний Договір № 2001419341001 списаний. Сума заборгованості на червень 2023 року становить 0,00грн.
05.10.2020 між ПАТ "Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, було укладено кредитний Договір № 1001726388301.
Відповідно до умов Договору, ОСОБА_1 просила надати їй споживчий кредит в розмірі 12896,00грн, строком на 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,99%, розмір процентної ставки 0,01% річних.
Згідно із Платіжної інструкції № TR.45307771.1370302.8810, ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 12896,00грн.
Відповідачкою ОСОБА_1 , на підтвердження виконання своїх зобов'язання за кредитним Договором № 1001726388301, надано до суду Довідку АТ «ПУМБ» від 21.03.2025 № К30-50.4/20, відповідно до якої зазначено, що станом на 21.03.2023 заборгованість по кредиту, процентам та комісії за надання пакету послуг по видачі кредиту відсутня. Кредитні зобов'язання за договором № 1001726388301 від 05.11.2020 виконані в повному обсязі.
Також відповідачкою надано до суду витяг з Українського Бюро кредитних історій, відповідно до якої зазначено, що кредитний Договір № 1001726388301 списаний. Сума заборгованості на червень 2023 року становить 0,00грн.
07.07.2021 між ПАТ "Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, було укладено кредитний Договір № 1001916447001.
Відповідно до умов Договору, ОСОБА_1 просила надати їй споживчий кредит в розмірі 15000,00грн, строком на 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99%, розмір процентної ставки 0,01% річних.
Згідно із Платіжної інструкції № TR.50535842.89069.8810, ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 15000,00грн.
Відповідачкою ОСОБА_1 , на підтвердження виконання своїх зобов'язання за кредитним Договором № 1001916447001, надано до суду виписку по рахунку та копії квитанцій на підтвердження оплати заборгованості по кредитному Договору.
Також відповідачкою надано до суду витяг з Українського Бюро кредитних історій, відповідно до якої зазначено, що кредитний Договір № 1001916447001 списаний. Сума заборгованості на червень 2023 року становить 0,00грн.
Пунктом 2.2.5 Розділу І Частини 2 загальних положень, Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 12.08.2020) визначено, що підписанням заяви на приєднання до Договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Укладанням договору клієнт погоджується з умовами банківських послуг, що надаються банком в рамках пакету послуг. Для надання послуг клієнту, банк може відкривати один або декілька карткових рахунків у відповідній валюті та надавати клієнту одну або декілька карток згідно умов обслуговування обраного клієнтом пакету послуг (п. 3.2, 3.4. Розділу І Частини 3 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб).
Згідно із пп. 5.1.6, 5.1.7 Розділу ІІ Частини 5 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, визначено, що клієнт зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати банку вартість послуг, які надані банком за договором та інші платежі, відповідно до умов Договору та встановлених тарифів. Сплачувати заборгованість по Договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та розмірі, що передбачені цим Договором.
Таким чином, відповідачка зобов'язалась здійснювати погашення кредиту, процентів та комісії відповідно до умов укладених Договорів.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується Верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 та 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Отже підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 ЦК України визначено, що Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ізст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.
За змістом ст. 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, суд установив, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином виконала умови кредитного Договору № 2001419341001 від 04.10.2019, кредитного Договору № 1001726388301 від 05.11.2020 та кредитного Договору № 1001916447001 від 07.07.2021, що підтверджуються наданими нею до суду квитанціями № 236430790, № 239454269, № 237168188, № 240990691, № 237168902, № 236431742, № 236432467, № 240990842, № 239454492, № 236430790, виписками по рахунку з відображенням дати та часу оплати заборгованості по кредитним Договорам, Довідкою АТ «ПУМБ» про відсутність заборгованості за кредитним Договором № 1001726388301 від 05.11.2020 та витягом з Українського Бюро кредитних історій.
Крім того суд звертає увагу, що відповідно до п. 8.8. Розділу І Частини 8 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладанням цього Договору клієнт у письмовому вигляді, шляхом підписання заяви на приєднання до Договору дає безумовну згоду банку:
- на отримання від будь-яких операторів, провайдерів телекомунікації, що надають послуги рухомого (мобільного) зв'язку та оброблюють дані, що пов'язані з наданням таких послуг, інформації про телекомунікаційні послуги, які надаються клієнту та про його параметри як користувача послуг рухомого (мобільного) зв'язку, отримання від будь-яких бюро кредитних історій, зокрема: ПАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» та/або ПАТ «Міжнародне бюро кредитних історій» та/або «Українське бюро кредитних історій» та використання інформації щодо його кредитної історії (п. 8.8.6);
- на збір зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, вказаних у п. 8.8.6 Розділу І Договору, інформації щодо клієнта та кредитного правочину (цього Договору), в тому числі інформації, яка міститься в державних реєстрах та інших базах публічного користування, в порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (п. 8.8.7);
- на збір, зберігання, використання та поширення інформації, яка складає кредитну історію клієнта, через інші кредитні бюро кредитних історій, які будуть співпрацювати з Банком у майбутньому (п. 8.8.8.).
Таким чином, на підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що при укладанні кредитних Договорів, відповідачка ОСОБА_1 надала Банку згоду на розміщення інформації про її кредитну історію на сайтах бюро кредитних історій.
А тому суд, крім копій квитанцій та виписок по рахунках,також бере до уваги, в якості належного та допустимого доказу, витяг з сайту Українське бюро кредитних історій, про те, що за кредитним Договором № 2001419341001 від 04.10.2019, кредитним Договором № 1001726388301 від 05.11.2020 та кредитним Договором № 1001916447001 від 07.07.2021 - кредит списаний, а заборгованість станом на червень 2023 року становить 0,00грн.
Натомість суд критично ставиться до наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитними Договорами. Оскільки вони оформлені з порушенням норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 04.07.2018 № 75 (зі змінами). Оскільки такі розрахунки не містять підпису уповноваженої особи на її складання (або аналогу його цифрового підпису), печатки банку, дату та місця їх складання.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Так Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Отже суд вважає, що в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.
Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 № 39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Аналізуючи викладене вище,суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки стороною позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, і тому не підлягають задоволенню.
Відповідно статей 133, 141 ЦПК України інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», статтями 11, 15, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 7, 10, 75-79, 81, 133, 141, 263-268 ЦПК України, суд,
У позові Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження за адреса: м. Київ, Андріївська, буд, 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2025, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.
Суддя В. В. Бабко