ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16468/24
провадження № 1-кп/753/1032/25
"04" червня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № № 12023100000000795, 1202410010004141 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих останнім кримінальних правопорушень, а також на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та вважаючи, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та запобігти настанню вищевказаних ризиків. Вказав, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, будучи обізнаною з санкцією статі, яка їй інкримінується, не маючи на території м. Києва власного житла, може переховуватись від суду з метою уникнення подальшого кримінального переслідування, а також кримінальної відповідальності, маючи певну суму здобутих внаслідок своєї протиправної діяльності грошових коштів, може вчинити активні дії спрямовані на залишення території України, при цьому ймовірно використовуючи свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки такі документи та речові докази судом до цього часу не досліджені, може незаконно впливати на свідків та на іншого обвинуваченого, шляхом вмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки інших джерел прибутку в останньої, окрім незаконного збуту наркотичних засобів, розслідуванням не встановлено. Стосовно ОСОБА_8 вказав, що обвинувачений, перебуваючи на волі, будучи обізнаним з санкцією статі, яка йому інкримінується, може переховуватись від суду з метою уникнення подальшого кримінального переслідування, а також кримінальної відповідальності, маючи певну суму здобутих внаслідок своєї протиправної діяльності грошових коштів, може вчинити активні дії спрямовані на залишення території України, при цьому ймовірно використовуючи свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки місце знаходження частини наркотичного засобу - кокаїн, яку ОСОБА_8 15.03.2024 виніс з квартири за місцем проживання ОСОБА_7 , на даний час не встановлено, незаконно впливати на свідків та на іншу обвинувачену шляхом вмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки інших джерел доходів останнього, окрім незаконного збуту наркотичних засобів, на цей час не встановлено.
Захисник ОСОБА_5 категорично заперечив проти задоволення клопотань. Вказав, що згідно практики ЄСПЛ зі сплином часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи. Також зазначив, що нових ризиків стороною обвинувачення не вказано. При цьому ризик переховування може бути нівельовано покладенням обов'язку здати паспорт для виїзду за кордон, крім того було встановлено лише один факт продажу наркотичного засобу за 3000 доларів, всі матеріали досудового розслідування відкриті стороні захисту, що свідчить про вичерпання ризику знищення, приховування або спотворення підозрюваним речей і документів, також можливо покласти заборону спілкування зі свідками у даному провадженні, крім того обвинувачені є раніше не судимими. Зазначав, що суспільний інтерес у триманні особи під вартою має гуртуватися на реальних, конкретних і доведених ризиках. Якщо ці ризики мінімізовані, або усунуті, а також є можливість застосування альтернативних заходів, тримання під вартою стає непропорційним і невиправданим з точки зору балансу між суспільними потребами та правами людини. Звертав увагу суду на правову позицію в справі ЄСПЛ «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашнього арешту прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 параграф 1 (с) Конвенції, у зв'язку з чим, на думку сторони захисту, відсутні беззаперечні підстави стверджувати, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із зобов'язанням виконувати обов'язки або визначення розміру застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. Просив суд врахувати дані про особу обвинуваченої ОСОБА_9 , яка одноособово виховує малолітню доньку ОСОБА_10 , яка перебуває на утриманні та яка відповідно до консультаційного висновку психолога страждає на сепараційну тривогу, пов'язану з розлукою з матір'ю. Крім того, ОСОБА_9 потребує спеціалізованої медичної допомоги, яку не можливо забезпечити в умовах перебування в ДУ «Київський СІЗО».
За наведених обставин заявив клопотання про визначення обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачені підтримали позицію захисника ОСОБА_5 .
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
З наявних в розпорядженні суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалами слідчих суддів відносно обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який було продовжено в ході підготовчого судового засідання.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття «обґрунтованої підозри», суд, враховуючи ст. 8, 9 КПК, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Водночас факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинувачених в інкримінованих їм злочинах, в даному конкретному випадку суд вважає підозру відносно останніх небезпідставною, оскільки кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом. При цьому обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження доказів при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 177 КПК, відповідно до яких метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики. Отже, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Також суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки із суспільством.
Суд звертає увагу, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим в разі визнання їх винними, а оцінюючи даний фактор у сукупності з даними щодо особи обвинувачених, а саме вік, стан здоров'я, сімейний стан, та фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку про те, що наведені обставини збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши тримання обвинувачених під вартою, так як достатні стримуючі фактори, які би свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
При цьому належні гарантії, які би переважав даний ризик, та свідчили про забезпечення явки обвинувачених до суду - відсутні.
Також, беручи до уваги відсутність доказів підтвердженого джерела доходу та наявності міцних соціальних і сімейних зав'язків обвинувачених суд вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є реальним.
Крім того, судовий розгляд фактично тільки розпочато, і ризик впливу на свідків та обвинуваченими один на одного, а також знищення, схову, спотворення будь-якої із речей чи документів продовжує існувати.
При цьому відомості, які б свідчили про безумовну неможливість тримання обвинувачених під вартою, зокрема за станом здоров'я, в матеріалах провадження також відсутні.
Перевіривши наявність чи відсутність продовження існування ризиків, встановлених при застосуванні та продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинувачених, приходить до висновку про те, що і на даний на час вказані ризики продовжують існувати, є реальними та не зменшились.
Наявність певних соціальних зв'язків та даних щодо особи обвинувачених, за відсутності сукупності інших обставин, та з врахуванням наведених ризиків, не свідчать про наявність належних гарантій явки обвинувачених до суду та відповідно не можуть бути підставою для прийняття рішення про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
При цьому розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).
На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є підвищена суспільна небезпека злочину, що інкримінується обвинуваченому, оскільки незаконні операції з наркотичним засобом, приймаючи до уваги їх розмір, спричиняють непоправну шкоду здоров'ю та і в цілому життю населення.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що один із злочинів, у якому обвинувачується ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є особливо тяжким та вчинений у сфері обігу наркотичних засобів, суд на даний час вважає неможливим застосувати інші, більш м'які, запобіжні заходи, як такі, що не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними процесуальних обов'язків, і з наведених підстав не визначає розмір застави.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд,
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 серпня 2025 року включно.
Продовжити ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 серпня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Суддя: