Справа № 752/4723/25
Провадження №: 2-п/752/39/25
про скасування заочного рішення та передачу справи за підсудністю
11.06.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
при секретарі - Замай А. О.,
розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10 квітня 2025 року Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 752/4723/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
28 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 752/4723/25.
Заява обґрунтована тим, що повний текст заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року у справі № 752/4723/25 відповідач отримала 08 травня 2025 року, в день надання представнику відповідача доступу до справи № 752/4723/25 за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. Таким чином, строк для подання цієї заяви про перегляд заочного рішення - до 28 травня 2025 року (включно).
Відповідач станом на дату ухвалення заочного рішення проживала за іншою адресою, ніж та, яка зазначена у позовній заяві. Станом на сьогодні відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 27 травня 2025 року. Тому усі документи у справі № 752/4723/25, які направлялися на ім'я відповідача, направлялися за невірною адресою. Тому отримати копію позовної заяви, повістки та рішення від 10 квітня 2025 року у справі № 752/4723/25 відповідач не могла, як і надати свої заперечення на позовну заяву.
Щодо суті заявлених до неї вимог, заявник зазначила, що у заочному рішенні від 10 квітня 2025 у справі № 752/4723/25 зазначено, що 19 червня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19.06.2024-100000088; за цим договором було перераховано грошові кошти в сумі 16000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-2222. При підписані кредитного договору відповідача ОСОБА_1 ідентифіковано та верифіковано через систему BankID НБУ. Договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатора. Однак, відповідач зазначає, що не укладала зазначеного вище договору, грошових коштів від ТОВ «Споживчий центр» не отримувала. Крім того, номер картки, на яку перераховано грошові кошти, є невідомим відповідачу. Картки з BIN-номером НОМЕР_1 випускаються ПАТ «Банк Восток», клієнтом якого ОСОБА_1 ніколи не була. З рішення суду, про перегляд якого просить заявник, не вбачається, за допомогою якого банку-ідентифікатора було ідентифіковано та верифіковано особу моєї клієнтки через систему BankID НБУ. Так, дійсно, відповідач декілька років тому укладала з ТОВ «Споживчий центр» кредитні договори, зобов'язання за якими було виконано у повному обсязі. З цим вона пов'язує наявність її персональних даних у позивача. У подальшому ОСОБА_1 має намір звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння грошовими коштами шляхом обману. У випадку обізнаності відповідача про підстави та предмет позову у цій справі у період до винесення судом заочного рішення, про перегляд якого вона просить, заяву про вчинення кримінального правопорушення було би подано значно раніше.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просить скасувати заочне рішення, винесене Голосіївським районним судом міста Києва 10 квітня 2025 року у справі № 752/4723/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити справу № 752/4723/25 до нового розгляду.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями 29 травня 2025 року заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; призначено її до розгляду на 11 червня 2025 року на 10 год. 00 хв.
У судове засідання ОСОБА_1 та її представник Артюшкова О. О. не з'явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Від представника відповідача Артюшкової О. О. до суду надійшла заява про розгляд даної заяви за її відсутності та відсутності відповідача.
У судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка суду про доставку електронного документу, про причини неявки не повідомив, правом на подання заперечень не скористався.
Згідно із частиною першою статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень статті 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
10 квітня 2025 року Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 752/4723/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 19 червня 2024 року № 19.06.2024-100000088 в розмірі 36 160 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 16 000 грн, по процентам - 20 160 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1848, 29 грн. У задоволені іншої частини позову відмовлено.
Оскільки зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 суду не вдалося встановити, а було відомо останню адресу її реєстрації ( АДРЕСА_2 ), то відповідно до частини десятої статті 187 ЦПК України на офіційному веб-порталі судової влади України було двічі розміщено оголошення для ОСОБА_1 про розгляд Голосіївським районним судом міста Києва справи № 752/4723/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02 та 10 квітня 2025 року.
Однак, відповідач у судове засідання не з'явилася. У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала.
У звязку із чим, було ухвалено провести заочний розгляд справи.
28 травня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача - Артюшкова О. О. звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, у якій просить поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення. Зазначила, що повний текст заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року у справі № 752/4723/25 відповідач отримала 08 травня 2025 року, в день надання представнику відповідача доступу до справи № 752/4723/25 за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.
За приписами частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважності причин пропуску процесуального строку є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому, виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом чи встановлений відповідно до нього судом строк.
Оскільки, відповідач не була присутня під час ухвалення заочного рішення, її місце реєстрації є інше, ніж те, яке зазначено у позовній заяві, що власне стало причиною не отримання нею поштової кореспонденції та власне і самого заочного рішення, тому пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення з урахуванням встановлених судом обставин є обґрунтований. Отримавши копію заочного рішення 08 травня 2025 року, представник відповідача заяву про його перегляд подав через систему «Електронний суд» 28 травня 2025 року, тобто у граничний строк, передбачений статтею 284 ЦПК України, що дає підстави для поновлення такого строку.
Щодо заявлених відповідачем підстав для скасування заочного рішення
Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
За матеріалами справи убачається, що оскільки зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 суду не вдалося встановити, а було відомо останню адресу її реєстрації ( АДРЕСА_2 ), то відповідно до частини десятої статті 187 ЦПК України на офіційному веб-порталі судової влади України було двічі розміщено оголошення для ОСОБА_1 про розгляд Голосіївським районним судом міста Києва справи № 752/4723/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02 та 10 квітня 2025 року.
Також з матеріалів справи встановлено, що у встановлений судом строк відповідач
ОСОБА_1 відзив на позов не подала.
У зв'язку із вказаним суд вважав за можливе розглянути справу та ухвалити заочне рішення згідно зі статтею 280 ЦПК України.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи була повідомлена у встановленому законом порядку, відзив на позовну заяву не подала.
Разом з тим, у заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначає, що кредитний договір, невиконання умов якого стало підставою для звернення позивача до суду з указаним позовом та ухвалено заочне рішення про його задоволення, вона не укладала та грошових коштів від ТОВ «Споживчий центр» не отримувала.
Відповідно до частини третьої статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що заява відповідача
ОСОБА_1 є обґрунтованою, заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року у справі № 752/4723/25 слід скасувати і призначити справу до розгляду.
Однак суд враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА місце реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 грудня 2013 року по 29 березня 2023 року було: АДРЕСА_2 .
У той же час, відповідно до відповіді № 1145714 від 25 лютого 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , з 29 березня 2023 року по 05 січня 2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, у період постановлення ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року про відкриття провадження у справі останнє відоме місце реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 .
У заяві про перегляд заочного рішення, представник відповідача і зазначає, що ОСОБА_1 і на даний час проживає за даною адресою.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою Радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи предмет позову, беручи до уваги те, що остання відома адреса місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , тому даний позов не підсудний Голосіївському районному суду міста Києва та підлягає направленню за підсудністю на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Керуючись статтями 4, 27, 31, 121, 259, 260, 261, 287, 288, 354 ЦПК України, суд
Поновити строк на подачу заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року у справі № 752/4723/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року у справі № 752/4723/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року у справі № 752/4723/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - скасувати.
Цивільну справу № 752/4723/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передати на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області (вул. Тараса Бульби-Боровця, 1, Київ, 03170) за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Ухвала складена 11 червня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук