Справа № 752/1931/18
Провадження №: 1-кп/752/183/25
Іменем України
10 червня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №№ 12013110010000485, 12017100010003323, по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бугаївка Іллінського р-ну Вінницької обл., громадянки України, українки, працююча менеджером відділу оренди ТОВ «Фудком», не заміжня, із вищою освітою, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Києва, громадянки України, українки, ПП, не заміжня, із вищою освітою, маючого неповнолітнього сина, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судима,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Іванків Бориспільського р-ну Київської обл., громадянина України, українця, ПП, одруженого, із вищою освітою, маючого неповнолітню доньку, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ);
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (в режимі ВКЗ);
представника потерпілого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13 (в режимі ВКЗ);
встановив:
ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_14 , подали суду клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, мотивуючи їх тим, що з моменту інкримінованого злочину пройшло більше 15 років. Звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є обов'язком, а не правом суду. Також зазначали, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, суд не встановлює і не формулює в резолютивній частині рішення висновок про вину особи у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 712/8174/23 зазначено, що закриття провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України не є підтвердженням вини і не передбачає оцінки обставин по суті обвинувачення в частині наявності чи відсутності складу злочину.
ОСОБА_7 усно звернувся із клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності.
Обвинувачені та їх захисники підтримали клопотання про закриття провадження та звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності.
Прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Представник потерпілого зазначив, що морально він заперечує, а юридично, то зазначена норма є імперативною.
Органом досудового розслідування формулювання обвинувачення викладено наступним чином.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , діючи з корисливих спонукань, з метою незаконного особистого збагачення, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам, у сфері власності, для вчинення навмисних тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном (грошовими коштами) в особливо великих розмірах, шляхом обману, вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , після чого розробили план вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, вказані особи, заздалегідь, умисно і добровільно усвідомлюючи наслідки своїх дій, до початку злочину домовились про спільне його вчинення, розподіливши між собою обов'язки щодо безпосередньої участі кожного злочинній діяльності, згідно яких кожен із співучасників виконував завчасно сплановану роль.
Предметом злочинного посягання ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , визначили грошові кошти громадян, отримані під виглядом надання останнім посередницьких банківських послуг з здійснення операцій по купівлі доларів США за пільговим курсом, але фактично не маючи відповідних на це повноважень та наміру і можливості виконати взяті на себе зобов'язання.
Способом успішного досягнення та реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , визначили як вчинення шахрайських дій, шляхом обману, попередньо розробивши при цьому детальний план своїх злочинних дій, спрямований на заволодіння грошовими коштами громадян, який полягав у отриманні від громадян грошових коштів, для здійснення операцій по купівлі доларів США за пільговим курсом не маючи можливості та наміру виконати в подальшому взяті на себе зобов'язання.
3 метою виникнення впевненості у фізичних осіб, які виявили бажання здійснити операції купівлі доларів США за пільговим курсом, ОСОБА_5 працюючи директором агентства нерухомості «Ріелі Київ», офіс якого знаходиться на території приміщення філії АКІБ «УкрСиббанк» по вул. Бастіонній, 1/36 в м. Києві використовувала місце знаходження свого офісу тим самим складаючи про себе хибне враження ніби вона являється банківським працівником, а також повідомляла громадян про те, що вона являється працівником ПАТ КБ «Євробанк», який розташований за адресою: М. Київ, вул. Шевченка, 35 може надавати послуги по купівлі доларів США при проведенні міжбанківських валютних торгів, в яких нібито постійно приймає участь ПАТ КБ «Євробанк», по курсу на 40-60 копійок нижчим від ринкового, планувала уміло використовувати набуті нею навики, при вчиненні запланованих злочинів. Вище вказане надавало ОСОБА_5 можливість переконувати осіб, які мали намір здійснити операції по купівлі доларів США за пільговим курсом, у дійсності намірів щоб не викликати будь-яких сумнівів.
З метою реалізації злочинного плану, ОСОБА_15 повинен був залучати все більші суми грошей для нібито купівлі долару США, які для забезпечення безпеки, пропонував нібито зберігати в ПАТ КБ «Євробанк» по бульв. Шевченка, 35 в м. Києві за що отримувати домовлену суму грошових коштів.
ОСОБА_6 будучи працівником ПАТ КБ «Євробанк», з метою утворення у потерпілих впевненості у дійсності намірів, повинна була частину отриманих від останніх грошових коштів перераховувати на особистий розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ КБ «Євробанк», а іншу частину грошових коштів повинна була передавати ОСОБА_5 за шо отримати матеріальну винагороду.
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_7 перебуваючи у невстановлених досудовим розслідуванням місці на початку серпня 2009 року, діючи умисно, з корисливих мотивів відповідно до злочинного плану, ввійшовши в довіру до ОСОБА_16 запропонував йому придбати акційний долар США на 40-60 копійок нижчим від ринкового та таким чином отримати прибуток. До листопада 2009 року в невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_16 передав ОСОБА_7 грошові кошти на загальну суму 228000 гривень на купівлю доларів США за пільговим курсом, про що написав розписку про отримання вказаних грошових коштів.
Відповідно до висновку експерта № 697 від 07.11.2010 року, рукописний текст, що починається словами « ОСОБА_17 » і закінчується словами і цифрами «... написано мною собственноручно 26.09.2009 г.»., в наданій на дослідження розписці від імені ОСОБА_7 , датованій 26 вересня 2009 року виконаний ОСОБА_7 .
В подальшому, продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_7 в кінці листопада 2009 року познайомив ОСОБА_16 з ОСОБА_5
ОСОБА_5 , маючи наміри, направлені на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_16 шляхом обману, в особливо великих розмірах, відповідно до розробленого плану, під приводом придбання акційного долару США по курсу на 40-60 копійок нижчим від ринкового, 27.11.2009 року переконала його передати в приміщенні ПАТ КБ «Євробанк» за адресою: м. Київ, бул. Шевченка, 35 грошові кошти в сумі 152000 гривень працівнику зазначеного банку.
Крім того, ОСОБА_5 , маючи наміри, направлені на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_16 шляхом обману, в особливо великих розмірах, відповідно до розробленого плану, під приводом придбання акційного долару США по курсу на 40-60 копійок нижчим від ринкового, 04.12.2009 року переконала ОСОБА_16 передати грошові кошти в сумі 163900 гривень ОСОБА_6 , котрі остання передала ОСОБА_5 , отримавши за це грошову винагороду.
26.01.2010 рокую ОСОБА_16 відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 760000 гривень, яка будучи працівником ПАТ КБ «Євробанк» та відповідно до злочинного плану, поклала їх на особистий розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ КБ «Євробанк», тим самим створюючи хибне враження про придбання акційного долару США по курсу 40-60 копійок нижчим від ринкового.
Таким чином, ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_18 та ОСОБА_5 , без мети виконання зобов'язань перед ОСОБА_16 , шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами на загальну суму 1292000 гривень та розпорядилися ними на власний розсуд.
Заволодівши належними потерпілому ОСОБА_16 грошовими коштами та з метою запобігти зверненню останнього до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього злочину ОСОБА_5 постійно інформувала ОСОБА_16 , що не може віддати долари США, оскільки є проблема з покупкою аукціонних доларів США та постійно переносила покупку на наступний тиждень.
В подальшому ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 своїх обіцянок не виконали і заволодівши шляхом обману грошовими коштами потерпілого ОСОБА_12 в сумі 1292000 гривень, тим самим завдавши останньому матеріальної шкоди, що в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах, їх привласнили та використали на власні потреби.
Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.
Колегія суддів, дослідивши клопотання та заслухавши думку присутніх учасників кримінального провадження, дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04.06.2020 (справа №127/26665/16-к; провадження № 51-1066км20), положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 735/1121/20 від 02.02.2023 зробила наступний висновок щодо застосування норм права: у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Так, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції на момент вчинення санкція статті передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років), яке вчинено 26.01.2010 та відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в обвинувальному акті, на даний час сплинув передбачений п.5 ч.1 ст. 49 КК України строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим, суд, за наявності згоди обвинувачених на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.
Стосовно стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ОП ККС ВС від 12.09.2022 (справа №203/241/17, провадження №51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Враховуючи викладене, витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.
Керуючись вимогами ст.ст. 284-288, 372 КПК України, ст.ст. 12,49 КК України, суд,-
постановив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №№ 12013110010000485, 12017100010003323 - закрити.
Процесуальні витрати на проведення експертизи, що становить 3131,78 (три тисячі сто тридцять одну грн. 78 коп.) віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
ОСОБА_3