Справа №949/1241/25
12 червня 2025 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продавця магазину "Берізка" в с.Залужжя, проживаючої в АДРЕСА_1 .
за ч. 1 ст. 161-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №660366 від 19.05.2025 року 19.05.2025 близько (не зазначено у протоколі) години за адресою с.Залужжя, вул. Центральна, 26 ОСОБА_1 з підсобногоприміщення магазину "Берізка" здійснила продаж 15 (п"ятнадцяти) літрів дизельного палива, чим порушила вимоги ЗУ "3817-ІX від 18.06.2024 року. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.161-1 КУпАП.
До складеного протоколу додається рапорт поліцейського ОСОБА_2 (а.с3), копія особової картки працівника ОСОБА_1 (а.с.9), копія робочої інструкції продавця продовольчих товарів (а.с.10), відеозапис події (а.с.12).
До початку судового розгляду справи від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення у яких вона інкрімінованого їй правопорушення не визнає, а провадження по справі просить закрити із підстав недоведеності вини та відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Також просить розгляд справи проводити без її участі.
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30.09.2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Дослідивши матеріали справи, надані ОСОБА_1 пояснення, оцінивши усе в сукупності, суд приходить до таких висновків та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за оптову або роздрібну торгівлю пальним без державної реєстрації суб'єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
За приписами КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Слід зазначити, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Відсутність (недоведеність) хоча б однієї з ознак складу адміністративного правопорушення, унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 161-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері регулювання порядку торгівлі пальним.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно достатті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво, як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Слід заначити, що аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для обґрунтованого висновку, що господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензіяце право суб'єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; видача ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі;
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином, суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 161-1 КУпАП, може бути тільки суб'єкт господарювання, який зареєстрований відповідно до закону, як підприємець.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва (господарювання), будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Відповідно до п.п. 4 п. 3 ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять (61145), роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.
Отже, роздрібна торгівля передбачає собою процес обміну товарами на гроші (чи інший еквівалент вираження ціни товару) з метою задоволення потреби споживача й отримання прибутку.
ОСОБА_1 стверджує, що дизельне паливо не продавала, а матеріали справи не містять будь яких доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю, тобто не підтверджено факту передачі товару та отримання прибутку за такий товар. В порушення вимог ст. 265 КУпАП під час виявлення вказаного адміністративного правопорушення не було вилучено грошових коштів, виручених під час реалізації пального.
Отже, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували об'єктивну сторону правопорушення, а саме роздрібну торгівлю ОСОБА_1 пальним без відповідного документа дозвільного характеру, а ткаож, що вона є спеціальним суб"єктом правопорушення для вказаної категорії адміністративних справ - підприємцем. За матеріалми справи ОСОБА_1 є продавцем магазину.
Відомості про грошові кошти, за які було придбано пальне, та які мали би бути отримані під час купівлі-продажу, матеріали справи також не містять.
Таким чином, судом не встановлені об'єктивні дані на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснювала продаж дизельного палива, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якою обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зібрати інші докази по даній справі не являється можливим.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб'єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, а рапорт полціейського та відеофайл, як єдиний доказ обставин, викладених у протоколі, оцінюється судом критично.
Крім цього суд відмічає на вкрай низьку якість складення протоколу та порушеннями при його складанні вимог ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому не має відомостей про час вчинення адміністративного правопорушення та не вказано нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Внесення до протоколу запису "чим порушено вимоги ЗУ "3817-ІX від 18.06.2024 року" не може бути розцінено судом як належне виконання вимог ст. 256 КУпАП, оскільки має бути ззначено конкретний пункт статі, частини, розділу відповідповідного нормативно-правового акту, що порушено. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням викладеного, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 здійснила продаж пального.
Разом із цим, із матеріалів справи, зокрема рапорта начальника СРПП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Д.Гаврилюка від 19.05.2025 року та відеофайлу із фіксацією події вбачаються ознаки провокації правопорушення. Так, у рапорті Л.Гаврилюка повідомляється, що у автомобілі закінчилося пальне тому вони із поліцейським ОСОБА_3 вирішили зайти до магазину "Берізка" с. Залужжя запитати де у селі можна придбати пальне. На відеофайлі, доданому до справи вбачається, що поліцейський одягнений у військову форму та на військовому автомобілі із типовим для них брендуванням та номерами, не представляючись посадовою особою органів внутрішніх справ запитує про вказану у рапорті інформацію.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини», «Лауко проти Словаччини», «Луц проти Німеччини».)
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008р.).
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, висловленої у чисельних рішення цього суду («Енгель та інші про ти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Леванте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у них, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у ньому.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 (п.39) зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу вимог ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За вказаних обставин, ОСОБА_1 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.161-1 КУпАП, оскільки матеріали справи не місять належних та беззаперечних доказів у підтвердження того, що правопорушення мало місце.
За приписами п.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.