Справа № 558/312/25
номер провадження 3/558/225/25
11 червня 2025 року сел.Демидівка
Дубенського району
Рівненської області
Суддя Демидівського районного суду Рівненської області Олексюк А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з батальйону № 3 (з обслуговування Дубенського району) полку УПП в Рівненській області ДПП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженця смт. Суворове Ізмаїльського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, пенсіонера, якому роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який притягувався до адміністративної відповідальності 15.08.2024 року за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, 19 березня 2025 року за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 213958 від 11.05.2025 року, 11 травня 2025 року о 10:40 год. по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчиняв дії психологічного характеру (шарпав за одяг, виражався нецензурною лайкою, погрожував), а також фізичного характеру, що не завдало тілесних ушкоджень (бив в обличчя), чим завдано шкоду психічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_2 , чим повторно протягом року вчинив правопорушення.
Положення ч. 2 ст. 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом з цим, ст. 10 КУпАП передбачає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 вину в скоєному не визнав та пояснив, що 11.05.2025 року зранку порався по господарству. Зайшов в приміщення кухні, де сиділи його співмешканка ОСОБА_2 та її рідній брат ОСОБА_3 . Вона попросила в нього 200 грн. на придбання спиртного, на що він їй відмовив. Коли він підійшов до столу і взяв кружку з чаєм, вона вибила дану кружку в нього з рук. Його дружина зловживає спиртними напоями та під час вживання алкоголю робиться агресивною та неадекватно себе поводить. В той час на кухні був її рідний брат ОСОБА_3 і все бачив. Коли ОСОБА_2 почала кричати, він щоб уникнути скандалу вийшов з кухні. ОСОБА_2 при першій сварці викликає поліцію і робить його у всьому винуватим. Але у всьому винна вона, оскільки зловживає спиртними напоями. В той день він її не бив і не погрожував. Іноді свариться за те, що вона вживає алкоголь. Він особисто з 2002 року алкоголю не вживає. Просить суд не притягувати його до адміністративної відповідальності, оскільки він ніякого домашнього насильства не вчиняє, а навпаки потерпає від дружини, коли вона зловживає спиртними напоями, а робить вона це часто.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, зокрема за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 213958 від 11 травня 2025 року, зазначається про те, що ОСОБА_1 11 травня 2025 року о 10:40 год по АДРЕСА_1 , повторно протягом року, вчинив насильство в сім'ї, тобто умисно вчинив дії психологічного та фізичного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: шарпав за одяг, виражався нецензурною лайкою, погрожував, вдарив по обличчю, внаслідок чого була завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю та не спричинило тілесних ушкоджень.
З пояснень ОСОБА_1 , наданих під час розгляду справи в суді, вбачається, що він ніякого домашнього насильства не вчиняв, ОСОБА_4 не бив в обличчя та не шарпав її. Не заперечує, що між ними бувають сварки за те, що вона зловживає спиртними напоями. І в цей день сварка виникла через те, що ОСОБА_4 попросила в нього 200 грн на придбання спиртного, а він їй відмовив дати ці гроші.
Під час розгляду справи в суді, досліджено матеріали справи.
Так, згідно заяви ОСОБА_2 та її письмових пояснень, долучених до протоколу вбачається, що остання просить притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення відносно неї домашнього фізичного насильства, а саме фізичного характеру: бив в обличчя, що не завдало тілесних ушкоджень, а також психологічного характеру: виражався нецензурною лайкою до неї, погрожував, шарпав за одяг та штовхав її. /а. с. 4, 6/.
Разом з тим, ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді заперечує, що бив її, чи штовхав і шарпав.
Під час розгляду справи в суді, досліджено відеозапис, який здійснювали працівники поліції за фактом розгляду заяви ОСОБА_2 про вчинення відносно неї домашнього насильства ОСОБА_1 .
З дослідженого відео вбачається, що поліцейські приїхали за місцем проживання ОСОБА_2 . Їм назустріч вийшли ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та брат ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Вона та брат перебувають з ознаками сп'яніння. ОСОБА_4 скаржиться поліції на те, що ОСОБА_1 її бив в обличчя, хоча видимих ознак на обличчі немає, ні почервоніння, ні синців, ні припухлості. На це вказує для ОСОБА_4 і сам поліцейський, що видимих ознак на обличчі від ударів немає. Тоді ОСОБА_4 агресивно стверджує зворотнє. На запитання в чому виразилося сімейне насильство, вона поліцейському відповісти не може, лише на запитання поліцейського, чи шарпав, чи обзивав, чи штовхав ствердно відповідає, що так. Власноруч заяви про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності написати не може, як і власноруч пояснень про вчинене. ОСОБА_4 вказує що до лікаря не зверталася. Брат, який був очевидцем події на відео вказує поліцейським, що ОСОБА_1 її не бив, це виклик хибний і просить сестру не писати ніякої заяви в поліцію, на що остання проявляє агресію в його сторону. Не заперечує, що іноді між ними бувають сварки. Але в той день він її не бив, не погрожував та не штовхав. ОСОБА_1 категорично не визнає вини, погоджується зі словами брата Василя. ОСОБА_1 вказує на відео поліцейським, що його дружина зловживає спиртними, та коли вона п'яна у неї всі вороги і вона поводить себе неадекватно, проявляє агресію. Він нічого не може вдіяти. Вона побила сина. ОСОБА_1 написав поліцейським власноруч пояснення, які підтвердив очевидець події - брат потерпілої ОСОБА_3 . На відео поліцейський неодноразово наголошує, що видимих ознак на обличчі від ударів в неї немає. Роз'яснює їй про відповідальність за хибний виклик поліції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року та рішенні «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, під час розгляду справи в суді, суддя дійшла висновку, що доказів вчинення ОСОБА_1 11 травня 2025 року правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, окрім заяви та пояснень самої потерпілої, до суду не надано. ОСОБА_1 заперечує факт вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_4 . Очевидець події, брат потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на відео заперечує факт нанесення ударів потерпілій та вказує, що то хибний виклик. Працівники поліції не відібрали жодних пояснень від очевидця події, лише на відео є його пояснення, які спростовують факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 11.05.2025 року приблизно о 10.40 год. До протоколу долучено терміновий заборонний припис стосовно кривдника Серія АА №435200, в якому в графі "Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи", самим поліцейським зазначено, що постраждала особа перебувала в алкогольному сп'янінні, на запитання, які були не докінця поставлені, постраждала особа відповідала завжди так, що є сумніви у її відповідях при складанні форми оцінки ризиків.
Ст. 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає , що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.
При цьому суд немає права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини притягнення особи до відповідальності обов'язкове, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обгрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом "поза розумним сумнівом " ( рішення від 18 січня 1978 року "Ірландія проти Сполученого Королівства").
З огляду на те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б безсумнівно свідчили про вчинення ОСОБА_1 11.05.2025 року близько 10.40 год домашнього насильства відносно співмешканки ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що його вина не доведена належними та допустимими доказами, а обставини, зазначені в протоколі, "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Всі сумніви трактуються на користь особи, яку звинувачують у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, суддя дійшла висновку про закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. В разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після вирішення справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: Алла ОЛЕКСЮК