єдиний унікальний номер справи 546/554/25
номер провадження 2/546/425/25
12 червня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Романенко О.О., вирішуючи питання відкриття провадження у справі № 546/554/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів внаслідок невиконання умов договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг), -
09.06.2025 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів внаслідок невиконання умов договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг).
У своєму позові позивач на підставі абз. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України та із посиланням на ЗУ «Про захист прав споживачів» просить стягнути із відповідача адвоката Місіка О.Р. 15000 грн, сплаченого гонорару за договором про надання правничої допомоги № 1 від 25.10.2024.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ним по відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги № 1 від 25.10.2024, на підставі якого позивач сплатив адвокату гонорар 15000 грн, але адвокат до даного часу не приступив до виконання умов Договору. Внаслідок таких обставин позивач 05 лютого 2025 року направив адвокату Місіку О.Р. заяву про розірвання договору та повернення коштів сплаченого гонорару. Однак, адвокатом проігнорована дана заява, що змусило позивача звернутися до суду.
Окрім того, позивач посилається на норми ЗУ «Про захист прав споживачів», та як на його думку спірні правовідносини, які виникли внаслідок ненадання адвокатом правової допомоги відповідно до умов укладеного договору, окрім норм ЦК України, також регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів».
З посиланням на положення цього Закону позивач також обґрунтовує підсудність розгляду справи Решетилівському районного суду Полтавської області згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України та наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку, що вищевказаний позов слід направити за підсудністю з наступних підстав.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України, цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Звертаючись за підсудністю до Решетилівського районного суду Полтавської області, позивачем обрано підсудність на підставі ч. 5 ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання позивача - АДРЕСА_1 , оскільки, на його думку, до виниклих спірних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд не погоджується з даними доводами позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладених у постановах Верховного Суду.
У постанові КЦС ВС від 24 листопада 2021 року у справі № 191/2617/19, яка є релевантною для її застосування у цій справі, Верховний Суд зазначив, що згідно з преамбулою до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
З аналізу норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, відповідно до позиції сформованої у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справа № 191/2617/19, до договору про надання правничої (правової) допомоги не застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже, враховуючи те, що між сторонами виник спір з підстав невиконання зобов'язань адвокатом за договором про надання правничої допомоги та на такі правовідносини не поширюються положення ЗУ «Про захист прав споживачів», то для визначення територіальної підсудності розгляду даного спору відсутні підстави для застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України, яка визначає альтернативну підсудність за вибором позивача, зокрема за зареєстрованим місцем проживання позивача за позовами про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, якою передбачено правила загальної територіальної підсудності, позови до фізичної особи пред'являються до суду за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи місцем здійснення адвокатської діяльності відповідача адвоката Місіка Олександра Ростиславовича є м. Полтава, вул. Соборності, буд. 54, офіс 4, пошт. індекс 36014, що територіально відноситься до Київського району міста Полтави.
Відтак, вищевказаний позов не є підсудним Решетилівському районному суду Полтавської області, оскільки відповідач не здійснює адвокатську діяльність у Решетилівському районі Полтавської області, а здійснює її в Київському районі міста Полтави, тобто вказаний позов підсудний Київському районному суду м. Полтави за правилами загальної підсудності.
Згідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно зазначає, що поняття «суд, встановлений законом» як елемент права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод пов'язаний із реалізацією принципу верховенства права під час здійснення правосуддя у цивільних справах. Зазначений елемент включає інституційну, процесуальну та компетенційну складову. При цьому порушення будь-якої із цих складових визнається фундаментальним порушенням права на справедливий судовий розгляд у практиці ЄСПЛ, що, як правило, тягне за собою скасування судового рішення у справі.
ЄСПЛ зазначає, що компетенційна складова поняття «суд, встановлений законом» передбачає необхідність дотримання норм вітчизняного законодавства щодо правил предметної і суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції. Інакше кажучи, йдеться про те, що суд, який розглядає справу, повинен бути належним з точки зору наявності у нього повноважень на розгляд конкретної справи.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Окрім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до п. 3-1 Розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Нормами ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином, враховуючи те, що місцем здійснення адвокатської діяльності відповідача адвоката Місіка Олександра Ростиславовича є м. Полтава, вул. Соборності, буд. 54, офіс 4, пошт. індекс 36014, то дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Київського районного суду м. Полтави (пров. Хорольський, буд. 6, м. Полтава Полтавського району Полтавської області, 36034).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Матеріали позовної заяви № 546/554/25 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів внаслідок невиконання умов договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг)- передати для розгляду за належною територіальною підсудністю до Київського районного суду м. Полтави (пров. Хорольський, буд. 6, м. Полтава Полтавського району Полтавської області, 36034).
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 12.06.2025.
Суддя О.О. Романенко