Справа № 545/1654/24
Провадження № 2/545/125/25
11.06.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого судді - Путрі О.Г.,
при секретарі - Білик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка ним була уточнена ( а.с.3-6, 33-36) .
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10.11.2011 року по справі № 2-1457/2011 року, з нього стягнуто щомісячно на користь відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття. На момент подання позову не має заборгованості зі сплати аліментів і виконуває свої обов'язки зі сплати аліментів в повному обсязі. Вказав, що його матеріальний та сімейний стан змінився. 11.07.2023 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , яка потребує всебічної допомоги, в тому числі матеріальної. Дружина хворіє, постійно приймає ліки та потребує санаторно-курортного лікування. Крім того, зазначив, що під час військової служби в лавах Збройних Сил України, отримав поранення, у зв'язку з цим необхідно проходити лікування, витрачати кошти на ліки та реабілітацію як фізичного, так і морального здоров?я. Документальних доказів понесених витрат на лікування він не має. Прохав суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача, на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області по справі №2-1457/2011 від 10.11.2011 року до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 06.04.2024 року провадження по справі відкрито, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про місце та час розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивач адвокат Кобрись О.М. позов підтримав, пославшись на підстави та обставини викладені в ньому. Вказав, що на даний час позивач ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України та відповідно отримує заробітну плату. Докази щодо матеріального стану позивача надавати до суду не буде, прохав розгляд справи провести на підставі наявних в ній доказів.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Зазначила, що вона працює технічною працівницею у сільській школі, розмір її заробітної плати є незначним ( близько 6000 грн. на місяць), інших доходів не має. Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України і отримує заробітну плату. У разі зменшення розміру аліментів, які сплачує позивач, коштів на утримання дитини буде недостатньо. Крім того, вказала, що заяву про визнання позову, яка була подана нею до суду, написала у зв?язку з тим, що хоче, щоб батько дитини більше не турбував доньку та її, та не бажає в подальшому судових тяжб з позивачем, оскільки він знову може звертатися до неї з іншими позовами чи з заявими до соціальних служб з метою здійснення перевірки цільового використання аліментів на утримання доньки, що було ним здійснено під час розгляду даної справи в суді.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтереси.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10.11.2011 року по справі № 2-1457/2011 від 10.11.2011 з позивча стягнуто щомісячно на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття (а.с.14).
Встановлено, що на виконанні в Полтавському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-1457/2011, виданого Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.08.2011 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.11).
Відповідно до частини 1статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 зазначеної статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень частини 3статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Отже, можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертійстатті 155 Сімейного кодексу України.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно до частини 6 статті 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів:а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.
З положень ст.181 та ст.192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. В свою чергу значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосована при наявності відповідних обставин для цього.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 14.12.2022 у справі №727/1599/22, від 10.10.2023 у справі №682/2454/22, від 27.11.2024 у справі №613/1404/23, дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першоїстатті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що він вдруге одружився з ОСОБА_3 , яка потребує матеріального утримання, оскільки хворіє, постійно приймає ліки та потребує санаторно-курортного лікування. Надав суду виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 від 01.04.2024 (а.с.10).
Водночас зміна сімейного стану позивача, а саме одруження, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. При цьому, позивачем не надано доказів того, що його дружина ОСОБА_3 перебуває на його утриманні та потребує такого утримання. Також не надано доказів того, що дружина позивача не може працювати, оскільки надані суду документи лише підтверджують її захворювання, однак не доводять того, що вона за станом свого здоров'я не може бути працевлаштована.
Крім того, позивач вказав, що є військовослужбовцем ЗСУ та під час оборони України отримав струс головного мозку, осколкове поранення м?яких тканин лівої гомілки, абсцес бокової поверхні шиї ліворуч. Після отриманих травм стан його здоров'я погіршився, необхідні кошти на лікування, реабілітацію, санітарно-курортне лікування. В підтвердження отриманих травм надав суду медичну характеристику від 12.01.2024, згідно якої вбачається, що 14.09.2022 отримав осколкове дотичне поранення м'яких тканин лівої гомілки, обсцес бокової поверхні шиї ліворуч, перебував на стацінарному лікуванні у зв'язку зі струсом головного музку, повний діагноз: фурункульоз, абсцедуючі фурункули верхніх та нижніх кінцівок, тулуба волосяної частини голови. ( а.с.7) Однак, витрати на лікування самого позивача не підтверджені належними доказами, що унеможливлює встановити, чи вони суттєво погіршують його матеріальний стан. Крім того, з наданих позивачем документів не вбачається, що його стан здоров'я настільки погіршився, що не дозволяє працювати та отримувати йому доходи, у тому числі для сплати аліментів у визначеному рішенням суду розмірі. Навпаки, як повідомив представник позивача та відповідач, на даний час позивач проходить військову службу в Збройних Силах України, отримує заробітну плату.
Окрім того, позивачем не надані будь-які докази погіршення його матеріального стану після ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини чи відсутності у нього доходів для сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Таким чином, зазначені у позові доводи позивача щодо зміни його матеріального та сімейного стану, якими він обгрунтовує позовні вимоги, не свідчать про безумовність підстав для зменшення розміру аліментів.
Проаналізувавши норми права та встановлені юридичні факт, суд вважає, що в ході розгляду справи в суді позивачем та його представником не надано належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження факту суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, через що позивач не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмір, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі відмови в позові покладається на позивача.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 12,13,77-81, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України , суд, -
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г.Путря