Справа № 545/1727/25
Провадження № 2/545/1277/25
12.06.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Потетій А.Г.,
при секретарі - Мамишева А.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, -
22.04.2025 року до суду звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів на утримання дружини до відповідача ОСОБА_2 .
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на своє утримання на час вагітності та продовжувати їх стягнення до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який наразі офіційно розірвано.
У вказаному шлюбі позивач завагітніла та на даний час термін вагітності складає 29 тижнів. Вона перебуває на обліку у жіночій консультації, відповідно довідки КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Згідно вказаної довідки, лікарем акушером-гінекологом поставлено діагноз: низька плацентація, загрозливе невиношування, мікролітіаз, що підтверджує необхідність підтримуючого лікування.
Через шість місяців після подружнього життя у сторін почали виникати сварки через зловживання відповідачем спиртними напоями. ОСОБА_2 неодноразово застосовував до позивачки фізичне та психологічне домашнє насилля, погрожував їй. Відповідач відноситься до дружини з неповагою, постійно ображає не дивлячись на вагітність. Крім того, відповідач припинив надавати будь-яку допомогу на утримання ОСОБА_1 під час вагітності, ухиляється від обов'язку щодо її утримання, а саме: придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів. Витрачає кошти на свої потреби хоча має таку можливість, оскільки він є фізично здоровим та працездатним. Відповідач не має перешкод в утриманні вагітної дружини: не має непрацездатних батьків, інших дітей.
Після укладення шлюбу позивачка звільнилася з роботи, оскільки відповідач запевнив її, що буде забезпечувати сім'ю, а вона має займатися домашніми справами. Після припинення шлюбних стосунків з відповідачем, вона намагалася знайти роботу, але безрезультатно, що ускладнюється вагітністю, так як невдовзі вона матиме право на відпустку по вагітності та пологам. Станом на сьогодні, позивачка фактично живе на допомогу від своїх батьків. Додаткового пасивного доходу, а також нерухомого майна, яке можна здавати, також не має. Вагітність потребує значних додаткових матеріальних витрат на забезпечення належних умов збереження здоров'я матері та народження здорової дитини. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дружини у добровільному порядку не надає, що ставить позивача у скрутне становище і стало причиною звернення до суду.
Позивач та її представник адвокат Яснинська О.О. до суду не з'явилися, від адвоката надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, заявлені вимоги підтримала та прохала суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, судовою повісткою про виклик, причину неявки суду не повідомив.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши зміст позовних вимог, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований 13 травня 2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис за №465.
Рішенням Полтавського районного суду від 08.04.2025 року у справі №545/828/25, шлюб між сторонами розірвано.
У вказаному шлюбі позивач завагітніла та на даний час термін вагітності складає 29 тижнів. Вона перебуває на обліку у жіночій консультації, відповідно довідки КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Згідно вказаної довідки, лікарем акушером-гінекологом поставлено діагноз: низька плацентація, загрозливе невиношування, мікролітіаз, що підтверджує необхідність підтримуючого лікування.
Через шість місяців після подружнього життя у сторін почали виникати сварки через зловживання відповідачем спиртними напоями. ОСОБА_2 неодноразово застосовував до позивачки фізичне та психологічне домашнє насилля, погрожував їй. Відповідач відноситься до дружини з неповагою, постійно ображає не дивлячись на вагітність. Крім того, відповідач припинив надавати будь-яку допомогу на утримання ОСОБА_1 під час вагітності, ухиляється від обов'язку щодо її утримання, а саме: придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів.
Після укладення шлюбу позивачка звільнилася з роботи. Після припинення шлюбних стосунків з відповідачем, вона намагалася знайти роботу, але безрезультатно, що ускладнюється вагітністю, так як невдовзі вона матиме право на відпустку по вагітності та пологам. Станом на сьогодні, позивачка фактично живе на допомогу від своїх батьків. Додаткового пасивного доходу, а також нерухомого майна, яке можна здавати, також не має.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу
Так як позивачка є вагітною, що підтверджується довідкою № 20 від 08.04.2025 року, виданої жіночою консультацією КП «2-а міська клінічна лікарня ПМР» підтверджується факт вагітності ОСОБА_1 - 27 тижнів відповідно вона має право на отримання аліментів від чоловіка-батька дитини, на час вагітності.
Відповідно до ч. 5 ст. 84 СК України - Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
Таким чином позивачка має право і на отримання аліментів після народження дитини до досягнення дитиною трирічного віку.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, тому має можливість працювати, отримувати дохід та сплачувати аліменти на утримання дружини під час її вагітності та до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідачем доказів того, що на його утриманні перебувають інші особи і про наявність інших обставин, які б могли вплинути на розмір призначених суду аліментів не надано.
Також враховуючи строк вагітності позивачки, який позбавляє позивачку працювати та отримувати прибуток, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача на час вагітності дружини і стягувати їх в подальшому до досягнення народженою дитиною трирічного віку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах платежу за один місяць.
Тому суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в межах платежу за один місяць
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в суму 1211,20 грн., так як позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. 12,13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283, 430 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на час її вагітності і продовжувати стягувати аліменти після народження дитини до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 22.04.2025 року і до досягнення народженою дитиною трирічного віку.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави в сумі 1211,20 грн.
Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: А. Г. Потетій