Дата документу 10.06.2025Справа № 554/7300/25
Провадження № 1-кс/554/7590/2025
10 червня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтави, з професійно-технічною освітою, заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої в силу ст. 89 КК України,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 12025170420000624, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2025 року,-
Слідчий звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , яке мотивує наступним.
Згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації (далі - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частини території України, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 258/2023, від 18 серпня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 № 49/2024, від 6 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року №741/2024, від 14 січня 2025 №26/2025 та від 15 квітня 2025 №235/2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався. Дія воєнного стану в Україні триває до теперішнього часу.
У відповідності до Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон «Про оборону України») особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_4 та її подруги ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою ОСОБА_4 познайомилася під час відбування покарання у місцях позбавлення волі, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений досудовим розслідуванням час, виник злочинний умисел на заподіяння шкоди діяльності військовослужбовцям, окремим військовим частинам Збройних Сил України, шляхом підпалу їх транспортних засобів.
Із цією метою, ОСОБА_9 , перебуваючи 11.05.2025 року у приміщенні будівельного гіпермаркету «Епіцентр» (м. Полтава, вул. Київське Шосе, 41), о 15 год. 14 хв. придбала три пляшки легкозаймистої суміші, а саме: розчинник уайт-спірит АС Блєск 0,3 кг - 1 шт.; розчинник уайт-спірит АС Блєск 0,5 кг - 2 шт. Наступного дня, 12.05.2025 ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні супермаркета «АТБ» (м. Полтава, вул. Європейська, 84А), о 21 год. 55 хв. додатково придбала дві пляшки легкозаймистої суміші, а саме: рідина для розпалювання «Своя лінія» 0,5 л.
У подальшому, ввечері 12.05.2025 року ОСОБА_9 разом із ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні співмешканця ОСОБА_4 - ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 змішали легкозаймисті суміші та перелили їх до двох пластмасових пляшок.
Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , будучи обізнаними щодо ведення збройної агресії РФ проти України та фактом введення на всій території України воєнного стану, прийняли рішення здійснити пошук та подальше пошкодження автомобілів, якими користуються військовослужбовці військових частин Збройних Сил України, шляхом їх підпалів.
У подальшому, 13.05.2025 року за результатами пошуку військових автомобілів у м.Полтаві, що здійснювався у проміжок часу з 02 год. 54 хв. по 04 год. 24 хв., ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою між собою, виявили автомобіль з явними візуальними ознаки автомобіля, що перебуває у користуванні військових частин Збройних Сил України, а саме автомобіль марки Mercedes Benz Vito д.н.з. НОМЕР_1 , що був припаркований на автомобільній стоянці навпроти відділу продажу ТЗДВ «Полтавтрансбуд» за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 107, в результаті чого у них виник злочинний умисел на здійснення підпалу вказаної автівки.
Надалі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді створення перешкод, ускладнення маневрів ЗСУ, зниження ефективності військових частин Збройних Сил України, в умовах воєнного стану і військової агресії РФ проти України, переслідуючи досягнення злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом вчинення підпалів автомобілів, у проміжок часу з 04 год. 24 хв. до 04 год. 28 хв., використовуючи заздалегідь пристосовану для підпалу ємність із запалювальною сумішшю, облили нею корпус транспортного засобу та підпалили автомобіль, який знаходяться у користуванні військовослужбовців Збройних Сил України та був припаркований за вищеназваною адресою, чим викликали його займання.
Тобто, унаслідок вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення було суттєво пошкоджено автомобіль марки Mercedes Benz Vito д.н.з. НОМЕР_1 .
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється в перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
10.06.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
На підставі наведеного, посилаючись на наявність ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, слідчий просить обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Підозрювана в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що провину вона визнає, просить застосувати більш м'який запобіжний захзід.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що за станом здоров'я підозрювана потребує постійної медичної допомоги, має батьків похилого віку, які потербують допомоги. Просила застосувати цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Встановлено, що 10.06.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрювана могла вчинити інкримінований їй злочин, висунута підозра є обґрунтованою. При цьому, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваної не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, в судовому засіданні сторонами кримінального провадження надані докази, які на думку слідчого судді свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами а саме: повідомленням відділу контррозвідки УСБУ в Полтавській області про вчинення кримінального правпорушення; протоколом огляду записів з камер відеоспостереження будівельного гіпермаркету Епіцентр» від 30.05.2025, записами з яких зафіксовано факт придбання ОСОБА_4 легкозаймистих речовин; протоколами огляду записів з камер відеоспостереження від 26.05.2025, 27.05.2025 та 28.05.2025, записами з яких зафіксовано маршрут руху ОСОБА_4 разом із невстановленою особою до місця підпалу автомобіля; протоколом огляду місця події від 13.05.2025, яким зафіксовано наслідки умисного підпалу транспортного засобу; відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності;
-наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється;
Під час надання оцінки наявності вказаних ризиків, слідчим суддею також враховується, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває.
При цьому, будь-який інший запобіжний захід до підозрюваної застосувати неможливо, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою, а отже застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не є можливим згідно з процесуальними нормами.
Слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слід зауважити, що ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, а саме щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Слідчий суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваної в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винуватою, вік та стан її здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці її проживання, репутацію, майновий стан.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваної виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Таким чином, клопотання підлягає задоволенню та до підозрюваної ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 15 год. 23 хв. 10 червня 2025 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 08.08.2025 року, 15 год. 23 хв.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1