Справа № 161/6271/25
Провадження № 2-а/161/105/25
27 травня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Антіпової Т.А., за участю секретаря судового засідання - Семенової І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,-
03.04.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, в якому просив суд скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ № 00005444 від 20.03.2025р. Закрити провадження у справі про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 березня 2025 року головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюк Євгенія Володимирівна винесла постанову серії АВ № 00005441 про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 . Зазначена особа є посадовою особою (директор) юридичної особи ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», на яке зареєстрований автомобіль VOLVO FH 62 PT днз НОМЕР_1 , що допустив порушення габаритних норм до автомобільного транспорту. Зокрема, в постанові зазначено, що вказаний автомобіль порушив п. 22.5. ПДР України, зокрема на 18,885% перевищив максимальні норми довжини транспортного засобу. Разом з тим, абзацом 7 цього ж п. 22.5 ПДР України визначено, що у період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення. 24 лютого 2022 року Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" запроваджено режим воєнного стану. Воєнний стан на сьогодні не скасовано. Оскільки порушення габаритних норм автомобілем зафіксовані в автоматичному режимі, посадова особа Державної служби України з безпеки на транспорті не мала можливості дослідити всі обставини правопорушення, а також наявні у перевізника документи на перевезення. Водночас, рейс вантажного автомобіля з напівпричепом-лаветою, який зазначений у постанові, здійснювався за маршрутом Луцьк-Суми-Луцьк з метою доставки спеціальної техніки на замовлення військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується листом військової частини, актом наданих послуг, підписаними командиром військової частини та товарно-транспортною накладною № 7 від 14.03.2025р. За таких обставин позивач вважає, що підприємство-перевізник було звільнене від обов'язку оформляти дозвіл на проїзд негабаритного транспортного засобу, передбачений законодавством. Крім того, просив звернути увагу, що оформлення таких дозволів є платним, а перевезення здійснювалось на благодійній основі за кошти підприємства-перевізника. Постанова отримана позивачем 28.03.2025р. Оскаржувана постанова відповідача порушує права позивача, оскільки накладає на останнього незаконні фінансові санкції, які не обґрунтовані нормами чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, просить суд скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ № 00005444 від 20.03.2025р. Закрити провадження у справі про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.04.2025 року у вказаній справі позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі- залишено без руху (а.с. 12).
14.04.2025 року позивачем усунені недоліки адміністративного позову (а.с. 14).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2025 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк 5 днів з моменту вручення ухвали на подання відзиву на адміністративну позовну заяву (а.с. 20).
23.04.2025 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_2 не визнаються та в їх задоволенні просять відмовити з огляду на їх безпідставність (а.с. 29-54). В обґрунтування відзиву представник відповідачів посилається на те, що відповідно до положень Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації разом із військовим командуванням здійснюють повноваження, характерні для органів місцевої влади та місцевого самоврядування, з особливостями воєнного стану. Також в зазначеному законі наведено визначення «військового формування». Це створена відповідно до законодавства України сукупність військових об'єднань, з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до роз'яснення від 19.06.2023 № 116/14/8507, наданого Командуванням Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України, щодо оформлення рішення військового командування, яке у подальшому має бути підставою для не притягнення до адміністративних та адміністративно господарських санкцій автомобільних перевізників, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, встановлено що документом, що підтверджує приналежність автомобільних перевізників, які здійснюють перевезення вантажу для забезпечення обороноздатності держави є наявність чинного договору (контракту) з Міністерством оборони України та іншими військовими формуваннями про надання таким перевізником послуг з перевезення. Оскільки такий договір в матеріалах справи відсутній, позивач не може бути звільнений від адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова, яка оскаржується позивачем у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів зазначених у відзиві та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Також, позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с. 26), згідно з якою позивач не погоджується з аргументами, наведеними відповідачем у відзиві на позовну заяву та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав: основним аргументом на спростування позовних вимог позивача відповідач вважає посилання на інформаційний лист Міністерства Оборони, в якому зазначено, що підтвердженням виконання замовлення на користь сил оборони України, що дає підстави для здійснення перевезень негабаритних вантажів без оформлення відповідного дозволу, є договір, укладений між виконавцем послуг та військовою частиною.
Позивач з таким трактуванням не погоджується, оскільки лист представника Міністерства Оборони не є нормативним актом. Крім того, відповідач надто вузько підходить до трактування поняття «Договір». Зокрема, згідно ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Крім того, ч. 2 ст. 642 ЦК передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Оскільки послуга з перевезення військового вантажу не потребувала погодження будь-яких додаткових умов і здійснювалась повністю силами та за рахунок позивача, у сторін цього правочину не було необхідності укладати окремий договір. У зв'язку з цим, факт прийняття до перевезення вантажу на замовлення військової частини слід розцінювати саме як акцепт пропозиції замовника. Про те, що послуга реально була надана, що підтверджує виконання домовленості сторін, свідчить акт наданих послуг, підписаний обома сторонами. За час військової агресії росії ТОВ «Волинь-зерно-продукт», на керівника якого складено оскаржувану постанову, надало допомоги силам оборони на суму, що перевищує сто мільйонів гривень. Це досягнуто не останньою чергою завдяки тому, що підприємство ставить пріоритетом якнайшвидше реагування на запити військових, розуміючи, що надмірна паперова бюрократизація може затримувати надання допомоги та викликати нерозуміння захисників, яким допомога потрібна «на сьогодні». У зв'язку з цим, Товариство намагається дотримуватись вимог закону без зайвого формалізму. Оскільки чинне законодавство допускає спрощений спосіб укладення та виконання договорів, то ми вважаємо, що в умовах воєнного стану така форма документообігу є прийнятною та допустимою, відтак позовні вимоги позивача щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є цілком обґрунтованими.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
19.03.2025 року, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Теслюк Є.В., було винесено постанову серії АВ № 00005441, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 15.03.2025 року, близько 08.53 годин, по а/д Н-07 291 км+793м (Сумська область), автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Volvo FH 62 PT», державний номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної довжини транспортного засобу на 18,885% (3,541 м), при дозволеній максимальній довжині 18,75 м. (а.с.8).
Як вбачається зі змісту заявленого позову, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що транспортний засіб «Volvo FH 62 PT», державний номерний знак НОМЕР_1 виконував рейс із перевезення вантажу з метою його використання для забезпечення обороноздатності держави - а саме екскаватора Case M580SM2 для військової частини НОМЕР_2 .
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 22.5а ПДР, передбачає, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують зовнішніх габаритів довжина автомобіля (тягача) з напівпричепом -18,75 м.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів “б» та “в» абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).
Приписами ч. 2 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд звертає увагу, що позивачем фактично не оспорюються обставини, що становлять об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 132-1 КУпАП та яке ставилось йому у провину, а саме - щодо дати, часу, місця вчинення правопорушення та його способу, в тому числі не заперечувався факт перевищення транспортним засобом «Volvo FH 62 PT», державний номерний знак НОМЕР_1 , загальної довжини транспортного засобу на 18,885% (3,541 м), при дозволеній максимальній довжині 18,75 м.
При цьому, щодо застосування до вчиненого ОСОБА_1 діяння положень абзацу п.22.5 ПДР України, згідно якого у період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів “б» та “в» абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005), то суд звертає увагу на наступні обставини.
В матеріалах справи дійсно міститься копія звернення командира в.ч. НОМЕР_2 ОСОБА_3 до директора ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», щодо передачі на безоплатній основі перевезення екскаватора CASE M580SM2, військовий номер НОМЕР_3 для ремонту по маршруту м. Суми-м. Луцьк-м. Суми (а.с. 5).
Суд звертає особливу увагу, що вказане звернення датоване 17.03.2025 року, тобто фактично після фіксації транспортного засобу «Volvo FH 62 PT», державний номерний знак НОМЕР_1 пунктом габаритно-вагового контролю, який розташований в Сумській області, а/д Н-07 291 км+793м 15.03.2025 року о 08.53 годин.
В матеріалах справи також міститься товарно-транспортна накладна № 7, датована 14.03.2025 року, згідно якої ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» надаються послуги з перевезення екскаватора SASE масою 10т. Пункт Навантаження - м. Луцьк, пункт розвантаження - м. Суми (а.с. 6).
З відкритих джерел судом достовірно встановлено, що а/д Н-07 починається в м. Києві, проходить через Бровари, поблизу Прилук, через Ромни, Недригайлів, Суми та закінчується на контрольно-пропускному пункті «Юнаківка», загальна довжина автошляху - 336,3 км.
Пункт габаритно-вагового контролю, яким було зафіксовано транспортний засіб «Volvo FH 62 PT», державний номерний знак НОМЕР_1 15.03.2025 року о 08.53 годин, розташований в Сумській області, а/д Н-07 291 км+793м, тобто між містами Ромни та Суми, Сумської області.
З матеріалів фотофіксації, здійснених камерами «na_Sumy_L2», «na_Romny_L1» розміщеними на пункті габаритно-вагового контролю (а.с. 35-36), достовірно вбачається, що транспортний засіб «Volvo FH 62 PT», державний номерний знак НОМЕР_1 15.03.2025 року о 08.53 годин здійснює рух саме в сторону міста Суми, однак, на напівпричипі-лаветі відсутній екскаватор SASE (СASE) масою 10т.
При цьому, згідно товарно-транспортної накладної № 7, датованої 14.03.2025 року, пунктом розвантаження екскаватора SASE (СASE) масою 10т зазначено саме місто Суми, а сама накладна не містить жодних відомостей щодо здійснених вантажно-розвантажувальних операцій.
Крім того, акт виконання робіт (надання послуг) № В3П00000542, згідно якого ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» були надані військовій частині НОМЕР_2 послуги спецтехніки (лавети) м. Суми - м. Луцьк НОМЕР_1 - датований 31 січня 2025 року.
Таким чином, звернення командира в.ч. НОМЕР_2 ОСОБА_3 від 17.03.2025 року та акт виконання робіт (надання послуг) № В3П00000542 від 31.01.2025 року жодним чином хронологічно не пов'язані із рухом транспортного засобу «Volvo FH 62 PT», державний номерний знак НОМЕР_1 саме 15.03.2025 року о 08.53 годин, у Сумській області, по а/д Н-07 291 км+793м.
Також суд звертає увагу, що у ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» був відсутній та не оформлювався договір (контракт) з Міністерством оборони України або іншими військовими формуваннями про надання послуг з перевезення. Однак, судом спростовано сам факт здійснення 15.03.2025 року о 08.53 годин перевезення транспортним засобом «Volvo FH 62 PT», державний номерний знак НОМЕР_1 вантажу для забезпечення обороноздатності держави.
Обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх позовних вимог повністю спростовані в ході всебічного та повного розгляду справи судом по суті.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а, відтак, про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн..
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова серії АВ № 00005441 від 19.03.2025 року головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Теслюк Є.В., підлягає залишенню без змін, а позовна заява ОСОБА_1 - підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 06 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті,адреса 03150 м. Київ, вул. Антоновича, 51 ЄДРПОУ 39816845.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Т.А. Антіпова