Справа № 161/8521/25
Провадження № 2/161/3362/25
(заочне)
09 червня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 25.07.2024 протоколом загальних зборів № 1706 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
19.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 806121. Відповідно до індивідуальної частини договору № 806121 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику і розмірі 7000,00 грн.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом грошові кошти в розмірі 7000,000 грн., а відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він Фінанс».
Розмір заборгованості становить 27468,64 грн., яка складається з заборгованості в сумі 18274,82 грн., суми інфляційних втрат - 7547,58 грн., суми 3 % річних - 1646,24 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він Фінанс» («ФК «Довіра та Гарантія») укладено договір факторингу № 1. 21.08.2019 укладено додаткову угоду № 24 та на виконання вимог договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 21.08.2019 про те, що на умовах вищевказаного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 806121 від 19.04.2019 перейшло до ТОВ «Він Фінанс» («ФК «Довіра та Гарантія»).
Посилаючись на викладене, просить суд поновити строк для звернення до суду з позовом, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 27468,64 грн., яка складається з заборгованості в сумі 18274,82 грн., суми інфляційних втрат - 7547,58 грн., суми 3 % річних - 1646,24 грн. та понесених по справі судових витрат.
Ухвалою судді від 09.05.2025 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін.
Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.
Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
За погодженням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд установив таке.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Згідно з ч.6 ст.261 ЦК України за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Із матеріалів справи випливає, що право вимоги позивач набув 21.08.2019, тобто останнім днем звернення позивача до суду був 20.08.2022.
Проте, у зв'язку з введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану, строк на звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, а відтак він підлягає поновленню.
Судом встановлено, що 25.07.2024 протоколом загальних зборів № 1706 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
19.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 806121. Відповідно до індивідуальної частини договору № 806121 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику і розмірі 7000,00 грн.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом грошові кошти в розмірі 7000,000 грн., а відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він Фінанс».
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи договір про надання фінансового кредиту № 806121 був укладений в письмовій формі у вигляді електронних документів, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов?язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов?язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Приписами ст.12 цього Закону передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.
Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19; від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Так судом встановлено, що 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він Фінанс» («ФК «Довіра та Гарантія») укладено договір факторингу № 1. 21.08.2019 укладено додаткову угоду № 24 та на виконання вимог договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 21.08.2019 про те, що на умовах вищевказаного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 806121 від 19.04.2019 перейшло до ТОВ «Він Фінанс» («ФК «Довіра та Гарантія»).
Заборгованість відповідача складає 27468,64 грн., з яких заборгованості в сумі 18274,82 грн. (сума основного боргу 5095,57 грн. + сума боргу за процентами - 10731,25 грн. + пеня і штрафи - 2448,00 грн.), суми інфляційних втрат - 7547,58 грн., суми 3 % річних - 1646,24 грн.
Суд зазначає, що згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на даний час не скасовано.
Таким чином, позивачем безпідставно нараховано за період з 31.03.2022 по 31.03.2025 інфляційні втрати в сумі 7547,57 грн. та 1646,24 грн. - 3 % річних.
Із врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 18274,82 грн. (сума основного боргу 5095,57 грн. + сума боргу за процентами - 10731,25 грн. + пеня і штрафи - 2448,00 грн.).
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн., на підтвердження яких, долучає до матеріалів справи: копію акту на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 на суму 5000,00 грн. копію детального опису робіт (наданих послуг) на суму 5000,00 грн., копію додаткової угоди від 22.03.2024 до договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 3000,00 грн.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 27468,64 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 18274,82 грн., що становить 66,53 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1611,62 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 256, 261, 512, 514, 626, 638, 639 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» строк на звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» заборгованість за кредитним договором № 806121 від 19 квітня 2019 року в розмірі 18274 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» 1611 (одну тисячу шістсот одинадцять) гривень 62 копійки витрат понесених у зв'язку зі сплатою судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 38750239).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта