ЄУН: 336/920/22
Провадження №: 1-кп/336/184/2025
12 червня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
У провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
У підготовче судове засідання обвинувачена ОСОБА_7 не з'явилася.
З огляду на встановлені обставини, ОСОБА_7 подано клопотання про зупинення кримінального провадження по щодо ОСОБА_9 до звільнення з військової служби останньої.
Заперечень не надійшло.
При вирішенні клопотання прокурора суд виходить з наступного.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 год 30 хв 24.02.2022 введений воєнний стан. Цей Указ затверджений Законом України № 2402-ІХ від 24.02.2022.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 оголошена загальна мобілізація. Зазначений Указ затверджений Законом України № 2105-IX від 03.03.2022.
Законами України затверджені Укази Президента України, якими воєнний стан та строк проведення загальної мобілізації продовжені й натепер.
Військова служба за контрактом є одним із видів військової служби, визначених ч. 6 ст. 2 Закону України № 2232- XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу».
Закон України № 3543-XII від 21.10.1993 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закон України № 1932-XII від 06.12.1991 «Про оборону України» визначають, що особливий період - це період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З матеріалів справи вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_7 дійсно проходить війську службу у військовій частині НОМЕР_1 (лист військової частини НОМЕР_1 від 04 червня 2025 р. за № 199/2025-юс.
Отже, станом день розгляду судом клопотання захисника про зупинення провадження в Україні діє особливий період, а саме воєнний стан, і обвинувачена ОСОБА_7 проходить військову службу у лавах Збройних Силах України.
Згідно з ч. 1 ст. 335 КПК України підставами зупинення судового провадження є, зокрема,
а) ухилення обвинуваченого від явки до суду;
b) захворювання обвинуваченого на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні;
с) призов обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Під зупиненням провадження розуміють тимчасову перерву у розгляді справи внаслідок того, що в обвинуваченого виникли певні, означені законом, життєві обставини, внаслідок яких він позбавлений можливості брати участь у судовому провадженні.
При цьому за умови існування перших двох визначених ч. 1 ст. 335 КПК України обставин, участь обвинуваченого в судових засіданнях виключена повністю і ніяк не може бути відновлена до їх зникнення. Тоді як при призові для проходження військової служби під час мобілізації така неможливість не є беззаперечною та безумовною. Виходячи з 1) роду військ, 2) завдань, які виконує відповідний військовій підрозділ, його дислокації, 3) посади обвинуваченого тощо, суд може констатувати як наявність, так і відсутність в обвинуваченого спроможності прибувати у судове засідання залежно від обставин конкретної справи.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548?XIV, визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України (п. 3).
Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (п. 9).
З листа військової частини НОМЕР_1 від 04 червня 2025 р. за № 199/2025-юс також вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_9 безпосередньо виконує бойові завдання за призначенням безпосередньо у складі підрозділів у смузі оборони де відбуваються інтенсивні бойові дії з різкою зміною обстановки. Район виконання завдань підрозділу на лінії бойового зіткнення є елементом бойового порядку і не може бути розголошено. Щодо прибуття військовослужбовця ОСОБА_10 на судове засідання або участь за допомогою відео - конференц зв'язку у розгляді кримінального провадження не є можливим у зв'язку з виконанням ним завдань за призначенням із захисту Батьківщини в районі ведення інтенсивних бойових дій та відсутністю можливості щодо його виведення з району ведення інтенсивних бойових дій та припинення ним виконання бойових завдань за призначенням, а також відсутністю засобів сталого та безпечного зв'язку (район виконання завдань входить до території на якій відсутнє стале електропостачання та стільниковий зв'язок, що підтверджується рішенням Ради оборони Харківської ОВА від 15 жовтня 2024 року Про евакуацію населення з Куп'янської міської громади, Кіндрашівської, Курилівської та Петропавлівської громад).
Відповідно до вимог ст.ст. 318, 336 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Судове засідання відбувається за участю обвинуваченого або безпосередньо в залі суду, або через засоби відеоконференцзв'язку за правилами, визначеними КПК України для судового розгляду.
Перебування ОСОБА_9 у військовій частині поза межами м. Запоріжжя виключає можливість її прибуття у судові засідання до зали суду особисто. Участь у виконанні бойових завдань, , про що зазначено в листі командира військової частини НОМЕР_1 від 04 червня 2025 р. за № 199/2025-юс, позбавляє обвинувачену можливості брати участь у судових засіданнях за допомогою засобів відеоконференцзв'язку.
До того ж, на переконання суду, участь обвинуваченої ОСОБА_7 в судових засіданнях з використанням власних технічних засобів (смартфон, комп'ютер) виключається, позаяк в умовах місцевості, наближеної до зони бойових дій, наявності у ворога засобів радіоелектронної розвідки ставить під загрозу демаскування, визначення географічних координат як військовослужбовця, так і його підрозділу, з відповідними наслідками.
За таких обставин, суд уважає доведеною неможливість участі обвинуваченої ОСОБА_9 у судовому провадженні в режимі відеоконференції, оскільки, по?перше, він не може гарантувати можливість бути присутнім у кожному призначеному судовому засіданні; по-друге, беручи участь у такому форматі, обвинувачена може видати заборонену (таємну) інформацію, наразити на небезпеку себе та військову частину, що може негативно вплинути на виконання завдань з оборони й захисту нашої країни.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання захисника про зупинення судового провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 .
Ч. 1 ст. 21 КПК України гарантує кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з ч. 1-2 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплюють право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Сенс встановлення у ст. 6 Конвенції критерію «розумності» терміну судового провадження у кримінальних справах (провадженнях) полягає в тому, щоб гарантувати ухвалення судового рішення протягом розумного строку, указуючи тим самим межу стану невизначеності, в якому перебуває та чи інша особа через висунуте їй кримінальне обвинувачення, що є вкрай важливим як для самої особи, так і з позиції категорії «правової визначеності».
У цьому кримінальному провадженні обвинувачення пред'явлене групі осіб стосовно їхньої спільної участі в одних і тих самих подіях, які були кваліфіковані як співучасть у вчиненні кримінального правопорушення (ч.2 ст. 296 КК України).
Це покладає на суд обов'язок, здійснюючи правосуддя, застосувати належну правову процедуру в цілому та щодо кожного обвинуваченого окремо з урахуванням індивідуальних обставин, забезпечивши швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд з дотриманням розумних строків кожному з них.
У попередньому розділі суд констатував необхідність зупинення судового провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_9 з огляду на неможливість її участі у судових засіданнях. Проте, судове провадження відносно іншої обвинуваченої ОСОБА_8 у цьому ж кримінальному провадженні має бути здійснене в розумні строки задля забезпечення її права на справедливий суд.
Відповідно до вимог ч. 3-4 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 КПК України.
Суд зауважує, що виділення зупиненого відносно ОСОБА_7 судового провадження забезпечить провадження справи щодо іншої обвинуваченої у розумні строки і, водночас, не впливатиме на повноту судового розгляду у виокремленому провадженні, оскільки винуватість кожного з обвинувачених встановлюється окремо судом щодо кожного з них на підставі всебічного дослідження наданих сторонами доказів.
У зв'язку з тим, що зупинення провадження є тимчасовою перервою, по завершенні якої судове провадження продовжується, виділення матеріалів із кримінального провадження як наслідок такого зупинення не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню щодо особи, відносно якої такі матеріали виділені, а лише відстрочує прийняття щодо нього відповідного рішення.
Суд також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 23.02.2016 у справі «Навальний та Офіцеров проти росії» (Navalnyy and Ofitserov v. Russia), де Європейський суд з прав людини встановив, що умовою судового розгляду справ виділеного провадження є те, що фактам, встановленим у справі, у якій особа не брала участі, не притаманні властивості принципу res judicata (п. 105), тобто вони не мають преюдиційного значення для кримінальних проваджень, які здійснюються щодо інших співучасників.
Зазначений принцип відобразився у ст. 90 КПК України, де визначено, що лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Отже, оскільки перевірка обґрунтованості висунутого прокурором обвинувачення ОСОБА_8 можлива без здійснення такої ж перевірки відносно ОСОБА_7 і її наслідки не матимуть преюдиційного значення, суд не вбачає перешкод для виділення матеріалів відносно ОСОБА_9 в окреме провадження. На переконання суду, таке виділення сприятиме розгляду справи в розумні строки та уникненню невиправдано тривалого перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під тягарем обвинувачення.
Враховуючи доведеність підстав для зупинення судового провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , суд уважає, що клопотання захисника слід задовольнити, а матеріали кримінального провадження щодо названої обвинуваченої - виділити в окреме провадження.
Керуючись ст. 335, 350 КПК України,-
Зупинити судове провадження у кримінальному провадженні, в частині обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 187 КК України, до звільнення останньої з військової служби.
Виділити з кримінального провадження в окреме провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 187 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Визначення часу оголошення повного тексту ухвали - 13 червня 2025 року о 8-00 годині.
Суддя ОСОБА_1