Справа № 495/604/25
№ провадження 2/495/765/2025
Про самовідвід
"12" червня 2025 р. м. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи № 495/604/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні,
Розпорядження в.о. керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду одеської області по справі призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючою суддею по справі визначено суддю Прийомову О.Ю.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами по справі є: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 . Предметом спору - частка квартири АДРЕСА_1 у розмірі 20/300, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Разом з тим, суддею Прийомовою О.Ю. раніше розглядалася справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні належної йому 1/3 частини квартири під номером АДРЕСА_2 , шляхом вселення його до кімнати квартири, тобто справа з аналогічним предметом спору.
07 липня 2023 року рішенням судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомовою О.Ю. ухвалено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення - відмовити.
21 грудня 2023 року в судовому засіданні по справі № 495/7358/23 позивач ОСОБА_2 заявив відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомовій О.Ю. від розгляду цивільної справи, що мотивований тим, що суддя Прийомова О.Ю. раніше розглядала справи та здійснила поділ майна, а саме квартири під номером АДРЕСА_2 , який на думку позивача є незаконним, а отже у нього є сумніви у безсторонності судді Прийомової О.Ю.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.12.2023 по справі № 495/7358/23 у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено, однак, щоб у сторін не виникло сумнівів щодо неупередженості судді, заявлено самовідвід.
Таким чином, ОСОБА_2 , у справі з аналогічним предметом спору, вже заявлявся відвід судді Прийомовій О.Ю., суддя заявляла собі самовідвід з метою недопущення сумнівів щодо її неупередженості.
Відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Стаття 36 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Згідно ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною 9 ст. 40 ЦПК України встановлено, що питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Так, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
У п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Суд зазначив, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення ЄСПЛ у справі «Kyprianou v. Cyprus», заява № 73797/01, п. 119).
У пунктах 66, 67 рішення ЄСПЛ «Мироненко та Мартиненко проти України» вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов'язаних зі спірною поведінкою судді.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року ЄСПЛ, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповіднодо усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).
Так, згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією Економічної та ООН від 27.07.2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи або має бути відведений в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.
Разом з вищеописаним, суд також враховує, що у справі № 495/7358/23 сторони вже висловлювали свої побоювання щодо відсутності неупередженості судді саме у зв'язку з тим, що суддею здійснювався поділ квартири під номером АДРЕСА_2 .
Таким чином, враховуючи, що фундаментальною основою правосуддя є довіра громадськості, а також з метою виключення будь-яких сумнівів у об'єктивності та безсторонності судді Прийомової О.Ю., вважаю необхідним заявити самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні та передати матеріали цивільної справи № 495/604/25 до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для повторного розподілу між суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в порядку передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 260 ЦПК України, суддя,-
Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи цивільної справи № 495/604/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні.
Передати справу № 495/604/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: