Справа № 493/912/24
Провадження № 2/493/61/25
02 червня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Мясківської І.М.,
за участю секретаря Пінул І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 , за участю третьої особи: ОСОБА_4 про виділ майна, яке складається із земельної ділянки, в натурі,
Адвокат Ліпецька В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 , за участю третьої особи: ОСОБА_3 про виділ майна, яке складається із земельної ділянки, в натурі, в якому просила виділити в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 2/3 (дві третіх) частки із земельної ділянки площею 2,5896 га, що розташована на території Перелітської сільської ради Балтського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120686600:01:002:0246, відповідно до технічної можливості поділу земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 1,7264 га, межі якої описуються літ. ЄЖ, ЖД, ДЕ, ЕЄ.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , який є її батьком, після смерті ОСОБА_6 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 успадкував на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (НАВ 835927), виданого 01 вересня 2014 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Смірновою Н.С., земельну ділянки площею 2,5896 га розташована в Одеській області Балтському районі на території Перелітської сільської ради, ділянка № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5120686600:01:002:0246, яка належала останній на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ОД №015769.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляду вищевказаної земельної ділянки, яку відповідачка прийняла як спадщину за законом і оформила спадщину у вигляді 2/3 частин зазначеної земельної ділянки та зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте не може розпорядитись належним чином земельною ділянкою отриманою в спадщину, так як її частка земельної ділянки в натурі не виділена і знаходиться в масиві всієї спадкової земельної ділянки, частину якої успадкував внук спадкодавця ОСОБА_3 .
Представник позивачка подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.
ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_3 , сам ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про час, місце та дату розгляду повідомлені належним чином, але до суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідно до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали судом встановлено, що позивачка являється власницею 2/3 частин земельної ділянки площею 2,5896 га. розташованої в Одеській області Балтському районі на території Перелітської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5120686600:01:002:0246, яку вона успадкувала у зв'язку з смертю свого батька ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. 06.12.2023 року, серії НСР № 944612. Речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 06.12.2023 року за реєстраційним № 243887951206.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 55/2000 до майна померлого ОСОБА_5 , його онук ОСОБА_3 , за правом представлення звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадку і в силу ст. 1269 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, яка складається з 1/3 частини вищевказаної земельної ділянки.
Таким чином сторони стали співвласниками земельної ділянки, але вільно користуватися і розпоряджатися нею не можуть по причині відсутності між ними згоди.
За зверненням позивачки фізичною особою-підприємецем ОСОБА_7 , яка має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 014050 відповідно до протоколу Кваліфікаційної комісії від 30.08.2018 року № 8, розробила варіант розподілу та можливості виносу в натуру (на місцевість) меж земельних ділянок.
Як вбачається з Плану поділу земельної ділянки 5120686600:01:002:0246 по варіанту розподілу з виділенням в натурі (на місцевості), можливо здійснити реальний розподіл, з виділенням в натурі на місцевості земельної ділянки площею 2,5896 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5120686600:01:002:0246, цільове призначення відповідно до КВЦПЗ: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно мається технічна можливість поділу земельної ділянки з виділенням в натурі на місцевості кожній із сторін відокремленої частини земельної ділянки, а саме, Позивачу 1,7264 га та 0.8632 га Відповідачу.
Вирішуючи спірне питання суд виходить з того, що відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Статтею 319 ЦК України власникові гарантоване володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (ст. 361 ЦК України)
Відповідно до ст.. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 визначено, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно ( ч. 4 ст. 355 ЦК України), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364 ЦК України, Верховний Суд України дійшов висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено нерухоме майно, яке розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 року по справі № 6-12цс13.
Суд, після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи, дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними.
Керуючись ст.ст. 3, 319, 321, 355, 356, 357, 358, 364, 367 ЦК України, 4, 12, 13, 80, 89, 200, 206, 258-259, 263 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 , за участю третьої особи: ОСОБА_4 про виділ майна, яке складається із земельної ділянки, в натурі - задовольнити.
Виділити в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 2/3 (дві третіх) частки із земельної ділянки площею 2,5896 га, що розташована на території Перелітської сільської ради Балтського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120686600:01:002:0246, відповідно до технічної можливості поділу земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 1,7264 га, межі якої описуються літ. ЄЖ, ЖД, ДЕ, ЕЄ.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 12.06.2025 року.