Справа №333/1570/25
Провадження №2/333/2154/25
12 червня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Кругліковій А.В.,
при секретарі судового засідання Майсак А.О.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за позовом: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001
до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) заборгованості за кредитом в сумі 57 594, 82 грн., яка утворилась за договором від 13.10.2010 б/н. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву б/н від 13.10.2010 та приєднався до умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який збільшився до 50 000 грн., строк дії кредитної картки - 04/22, тип - «Універсальна Gold». В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8% річних. Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 02.01.2025 за останнім утворилась заборгованість у сумі 57 594, 82 грн., яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 49 356,76 грн., заборгованість по простроченим відсоткам - 8 238,06 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд про застосування наслідків спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Справу розглянути без його участі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву б/н від 13.10.2010 та приєднався до умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який збільшився до 50 000 грн., строк дії кредитної картки - 04/22, тип - «Універсальна Gold». В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8% річних.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено судом, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом в строк, визначений у договорі в повному обсязі не оплатив.
Як встановлено судом, відповідач прийняті зобов'язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом не виконав, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість в сумі 57 594, 82 грн., яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 49 356,76 грн., заборгованість по простроченим відсоткам - 8 238, 06 грн.
Факт наявності вище наведеної заборгованості підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачем.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
До правових наслідків заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 06.12.2023 по справі №212/10834/21 зроблено наступний висновок, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017року.
Згідно з ч. 2. ст. 263 ЦК України, у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12.03.2020), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30.06.2023.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 зазначено, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 31 серпня 2021 року. Тобто строки, визначені ст. ст. 257. 258 ЦК України, були продовжені на час карантину, а тому слідує, що на момент звернення позивача з цим позовом, строк позовної давності не закінчився.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, ст. 257-259 ЦК України.
Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»,затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ«Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 № 235/2025, що затверджено Законом від 16.04.2025 № 4356-ІХ, який продовжує дію воєнного стану до 07.08.2025.
Отже, керуючись п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
Таким чином, оскільки з 12 березня 2017 року строк позовної давності спочатку був продовжений, а потім призупинений, відтак, наслідки спливу строків позовної давності до стягнення заборгованості за кредитним договором не можуть бути застосовані судом.
У зв'язку з чим, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин судом відмовляється.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 наведеної вище заборгованості є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 422,40 грн. покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 257, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) - 49 356 (сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 76 коп. заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 8 238 (вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн. 06 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова