Справа № 317/521/25
№/п 2/317/631/2025
04 червня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Ачкасова О.М.,
при секретарі -Фененко М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні у м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, про стягнення розрахункових та відшкодування за затримку проведення розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, про стягнення розрахунку та відшкодування за затримку проведення розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що наказом від №13/OC-22 від 11.02.2022 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до державної установи «Веселівський виправний центр (№ 8)» на посаду провідного фахівця з режиму секретності групи режимно-секретної роботи. З 14.05.2022 року до закінчення дії воєнного стану у державній установі «Веселівський виправний центр (№8)» оголошено простій та дозволено працівникам до закінчення простою бути відсутнім на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи, зобов'язано забезпечувати оплату часу простою працівників установ у розмірі 2/3 посадового окладу, дозволено видати трудові книжки працівників установи за їх бажанням. Наказом №113/ОС-22 від 23.09.2022 державної установи «Веселівський виправний центр (№ 8)», позивача було звільнено з посади провідного фахівця з режиму секретності групи режимно-секретної роботи з 23.09.2022 за угодою сторін. Наказом Міністерства юстиції України від 22.06.2022 №1347/7 державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)» надано повноваження розпорядника бюджетних коштів державної установи «Веселівський виправний центр №8» в частині проведення оплати праці, проте, починаючи з 01.07.2022 року по день звільнення позивача (23.09.2022), виплата грошового забезпечення та заробітної плати співробітникам виправного центру не проводилась внаслідок чого утворилася заборгованість за вказаний період. Починаючи з липня 2022 року і до теперішнього часу, керівництво державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» не виходить на зв'язок із державною установою «Дніпровська виправна колонія (№89)», відповідно, фінансування установи не здійснюється. Враховуючи те, що ДУ "Веселівський виправний центр (№8)"підпорядковується Південно-Східному Міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів нарахувати та виплатити заробітну плату при звільненні у період з 01.07.2022 по день звільнення 23.09.2022 у розмірі 19928,30 грн., виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4329,67 грн., а також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та судові витрати.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява, у якій він повністю підтримав позов, просив суд його задовольнити та розглянути справу за їхньої відсутності.
Представник відповідача - Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», у судове засідання не з'явився, раніше надавав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі представника установи.
У відзиві Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», - зазначено, що установа знаходиться за юридичною адресою: вулиця 40 років Перемоги, будинок 39, село Озерне, Мелітопольській район Запорізької області, яка належить до Веселівської селищної територіальної громади. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, установа знаходиться на території, яка має статус такої, що тимчасово окупована Російською Федерацією.
Особові справи персоналу, службова документація у тому числі фінансова, не була евакуйована, та залишилась на тимчасово непідконтрольній території в межах місця постійної дислокації установи.
На даний час установа не має доступу до фінансових документів, тому надати документи, що можуть бути використані, як докази у справі, установа на даний час не має можливості.
15 травня 2024 року установа пройшла перереєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та відновила своє функціонування на підконтрольній Україні території.
Представник Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», зазначає про періоди, в які державна установа «Веселівський виправний центр (№8)» разом із своїм персоналом, за адресою свого розміщення: Запорізька область, Мелітопольський район, село Озерне, вулиця 40 років Перемоги, 39, фактично перестала виконувати функцію, яка передбачена статтею 11 Закону України “Про Державну кримінально- виконавчу службу України», а саме в період який настав задовго до 23.09.2022 - дата яку позивачка зазначає як дату її звільнення з державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», та період коли розпочала свою діяльність незаконно створена установа, яка не передбачена законодавством України, тому просили суд відмовити у задоволенні позову.
Представником позивачки була подана відповідь на відзив Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», в якій зазначається, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, тому саме роботодавець має надати докази щодо відсутності вини в порушенні строків виплати працівнику сум при звільненні. Крім того, просив суд не приймати зазначений відзив до уваги, адже він поданий із пропущеним процесуальним строком, тому просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача - Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, у судове засідання не з'явився, раніше надавав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі представника.
У відзиві представник відповідача - Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, зазначає, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивачки заборгованості з розрахункових при звільненні, у розмірі 19928,30 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4329,67 грн. та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 72030,00 грн. не підлягають задоволенню оскільки позивачка перебувала у трудових відносинах із Державною установою «Веселівський виправний центр (№8)», здійснення повного розрахунку при звільненні позивачці повинно здійснюватись її работодавцем - Державною установою «Веселівський виправний центр (№8)». Зокрема зазначає, що позивачка не наводить жодних правових норм, які б дозволяли стягнення заробітної плати з територіального органу, яким є Південно-Східне межрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача була подана відповідь на відзив Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, з якої вбачається, що до червня 2024 р., згідно відомостей ЄДР керівником установи була зазначена особа, яка за твердження співвідповідача самоусунулася від виконання покладених на нього обов'язків, і як вбачається з відзиву, Управлінням не вживалося жодних заходів, направлених на відновлення функціонування установи до червня 2024 року. Бездіяльність управління щодо відновлення функціонування Установи, фактично поставило позивачку у стан правової невизначеності, щодо того, до кого вона має пред'явити вимогу про виплату заборгованості з розрахункових при звільненні, до установи, яка була її роботодавцем, проте фактично не функціонує та не має можливості виконати свої зобов'язання, чи Управління, яке за наявними повноваженнями веде безпосередній контроль за його діяльністю та не вживало належних заходів для фунціонування тривалий час, - два роки та які об'єктивні обставини заважали Управлінню своєчасно відновити функціонування установи з метою недопущення порушення прав працівників установи на своєчасне отримання заробітної плати позивачкою. Представник позивачки вважає, що саме бездіяльність обох відповідачів призвела до наявності спору по даній справі, крім того, просив суд не приймати зазначений відзив до уваги, адже він поданий із пропущеним процесуальним строком, тому просив суд позов задовольнити.
Суд, розглянувши матеріли справи, вважає можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні, за відсутності сторін у справі на підставі наявних у справі доказів.
Проаналізувавши усі докази у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
За ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 81 ч.6 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.04.2012 за наказом державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» від 11.02.2022 № 13/ОС-22 її було призначено на посаду провідного фахівця з режиму секретності групи режимно-секретної роботи державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» з 14.02.2022.
Наказом начальника Веселівського виправного центру (№8) від 23.09.2022 № 113/ОС-22 відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України звільнено ОСОБА_1 , провідного фахівця з режиму секретності групи режимно-секретної робот державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», з 23.09.2022 за угодою сторін на підставі її особистої заяви від 22.09.2022, яка міститься в матеріалах справи.
За змістом довідки ДУ «Веселівський виправний центр (№8)» про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ОСОБА_1 у період з лютого 2022 року по червень 2022 року нараховувалась заробітна плата (загальна сума 39551,11 грн).
Наказом Міністерства юстиції України від 22.06.2022 №1347/7 державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)» надано повноваження розпорядника бюджетних коштів державної установи «Веселівський виправний центр №8» в частині проведення розрахунково-касових операцій з оплати праці.
На адвокатський запит представника позивача листом Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 22.04.2024 № 3.3/958-2024/Г-795 роз'яснено, що державна установа «Веселівський виправний центр (№8)» знаходиться на території, яка має статус такої, що тимчасово окупована Російською Федерацією. Починаючи з липня 2022 року і до теперішнього часу, керівництво державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» не виходить на зв'язок із Міжрегіональним управлінням, відповідно, фінансування установи не здійснюється. Міжрегіональне управління позбавлене можливості отримати будь-яку інформацію, необхідну для визначення потреби в фінансуванні на оплату праці державної установи «Веселівський виправний центр (№8)». Виплата заробітної плати неможлива без керівника установи або іншої особи, яка зазначена в картці зі зразками підписів, без надання платіжних відомостей, платіжних інструкцій та реєстрів юридичних та фінансових зобов'язань. Крім того, повідомлено, що виплата додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» проводилася особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які несли службу в органах і установах. У заяві було зазначено, що заявниця працювала на посаді провідного фахівця з режиму секретності. Враховуючи, що посада не відноситься до категорії осіб рядового і начальницького складу, тому виплата додаткової винагороди не передбачалася.
Крім того, на заяву позивача від 28.03.2024 листом Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 22.04.2024 № 89/4-78 повідомлено, що вона позбавлена можливості отримати будь-яку інформацію, необхідну для визначення потреби в фінансуванні на оплату праці державної установи «Веселівський виправний центр (№8)».
На запит представника позивача листом Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 30.05.2024 №6143/3.3-2024 роз'яснено, що проведення розрахунково-платіжних операцій, в тому числі із оплати праці, з липня 2022 року повинно було здійснюватись державною установою «Веселівський виправний центр (№8)» (відповідно до підпункту 23, 24 пункту 9 Положення про державну установу «Веселівський виправний центр (№8)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01.10.2021. Проте, керівництво державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», починаючи з липня 2022, перестало виходити на зв'язок із Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та на листування через офіційну електронну пошту не відповідало. Відтак Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було позбавлене можливості отримати будь-яку інформацію, необхідну для визначення потреби в фінансуванні на оплату праці державної установи «Веселівський виправний центр (№8)». Враховуючи зазначене, фінансування державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» з липня 2022 року Міністерством юстиції України не здійснювалося. В зв'язку з призначенням з 8 травня 2024 року начальника державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» на даний час проводяться заходи щодо відновлення функціонування даної установи, в тому числі і в частині відновлення розрахунково-касового обслуговування в Державній казначейській службі України.
З листа державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» за вих.№46 від 06.03.2025 р., вбачається, що установа на даний час не має доступу до фінансових документів, тому надати документи, що можуть бути використані як докази у справі установа на даний час не має можливості.
Як вбачається з матеріалів справи, після внесення новопризначеним керівником державної установи "Веселівський виправний центр (№8)», відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та перереєстрації ним рахунків у казначейській службі на підконтрольній території, Міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було перераховано кошти за КЕКВ 2111 (за кодом економічної класифікації видатків - «Заробітна плата» - п. 2.1.1.1. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333) на рахунок державної установи "Веселівський виправний центр (№8)», який відкритий у Державній казначейській службі України - UA078201720901340001000000013, що підтверджується копією виписок з рахунку Міжрегіонального управління з системи “Клієнт казначейства - Казначейство» за 20.06.2024, 09.07.2024, 29.07.2024, 08.08.2024, 27.08.2024, 06.09.2024, 17.09.2024, 09.10.2024, 15.10.2024, 14.11.2024, 09.01.2025, 04.02.2025, 05.02.2025, 06.03.2025 та копії розподілу відкритих асигнувань від 17.06.2024 №66, 09.07.2024 №72, 26.07.2024 №79, 08.08.2024 №82, 27.08.2024 №90, 06.09.2024 №93, 17.09.2024 №104, 09.10.2024 №118, 15.10.2024 №122, 14.11.2024 №137, 09.01.2025 №1, 04.02.2024 №9, 05.02.2025 №10 та від 06.03.2025 №20, тому відповідач - державна установа "Веселівський виправний центр (№8)», мав можливість виплатити позивачці усі належні їй виплати після звільнення.
З ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 р. було закрито провадження в адміністративній справі №280/5675/24 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, та роз'яснено позивачу про наявність у неї права на звернення із зазначеними позовними вимогами до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
Згідно ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Відповідно поняттям «усі виплати» охоплюється також і виплата грошового забезпечення, компенсації невикористаних днів щорічної відпустки що є предметом позовних вимог незважаючи на те, що відповідно до спеціального законодавства має іншу назву, а відтак, право на звернення до суду з даним позовом не обмежується строками давності.
У ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладав охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України. Служба в Державній кримінально- виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Частинами 1, 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
За визначенням наведеним у ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75, державна установа «Веселівський виправний центр (№8)» знаходилась на території, яка мала статус такої, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, державна установа «Веселівський виправний центр (№8)» знаходиться на території, яка має статус такої, що тимчасово окупована Російською Федерацією.
13.05.2022 р. Міністром юстиції відповідно до статей 34, 113 КЗпП України, Указу Президента України від 24.04.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з урахуванням норм Постанови КМ України від 07.03.2022 №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з державного бюджету, в умовах воєнного стану» видано наказ від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні територїї».
Відповідно до п. 3 указаного Наказу Міністерством юстиції України оголошено простій з 14.05.2022 року до закінчення дії воєнного стану серед інших і у державній установі «Веселівський виправний центр (№8)» та дозволено працівникам указаних установ до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель зазначених установ. Зобов'язано керівників державних установ, у тому числі і державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» забезпечити оплату часу простою працівників усіх установ у розмірі 2/3 посадового окладу.
18.05.2022 року на виконання наказу Міністра юстиції України начальником державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» видано Наказ №46/ос-22 «Про встановлення простою у роботі державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», зі змісту якого у зв'язку із тимчасовим знаходженням державної установи на непідконтрольній Україні території: оголошено простій з 14.05.2022 року до закінчення дії воєнного стану для всього персоналу державної установи «Веселівський виправний центр (№8)»; дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну робочу поза межами адміністративної будівлі установи; зобов'язано головного бухгалтера установи забезпечити оплату часу простою персоналу установи у розмірі двох третин посадового окладу на підставі наказу керівника; дозволено видати трудові книжки працівників установи за їх бажанням.
Згідно довідки про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 29.09.2022 заробітна плата позивачки на час запровадження простою (травень 2022 року) за березень і квітень 2022 року становила 12005,00 гривень.
Таким чином з часу запровадження простою заробіток мав становити 7203,00 гривень (2/3 від 12005,00).
Оплата простою врегульована ст. 113 КЗпП України. Так, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), але за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Ст. 116 КЗпП України закріплює строки розрахунку при звільненні. Так, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору щодо розміру сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму, тому враховуючи, що державна установа «Веселівський виправний центр (№8)» не виплатила при звільненні позивачці заробітну плату за липень 2022 р. - 7203,00 грн., за серпень 2022 р. - 7203,00 грн., за вересень 2022 р. - 5222,30 грн., з відповідача - державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» на користь позивачки слід стягнути 19928,30 грн.
Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постановах від 31 березня 2020 року по справі № 808/2122/18, від 31 січня 2020 року по справі № 823/1477/16, від 29 січня 2020 року по справі № 440/4332/18.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш ніж за шість місяців.
Також позивачка враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, де зазначено, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відповідно до доданих до позову доказів, період затримки розрахунку при звільненні позивачкою розраховується з 23.09.2022 по дату звернення з позовом що є більшим від шести місяців, відтак розрахунок середнього розрахунку проводиться у межах нормативно встановленого шестимісячного обмеження.
Розрахунок середнього заробітку, проводиться позивачкою відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Порядок застосовується у тих випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Так, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Суд вважає обгрунтованим та таким що підлягає задоволенню позов в частині стягнення середнього розміру заробітної плати, яка складається з 12005,00 гривень - грошове забезпечення за попередні два робочі місяці, та вважає за доцільне стягнути компенсацію за затримку при звільненні за 6 місяців, що становить 72030,00 грн.
Крім того, згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
У ст. 6 Закону України «Про відпустки» зазначається, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Ст. 24 Закону України «Про відпустки» закріплює, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Позивачка працювала в державній установі «Веселівський виправний центр (№8)» на посаді провідного фахівця з режиму секретності групи режимно-секретної роботи з 14.02.2022 року по 23.09.2022 року включно. Отже, за вказаний період позивачка відпрацювала 160 робочих днів.
Відповідно до Листа Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток» від 24.06.2011 №208/13/116-11 визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без врахування святкових і неробочих днів в цілому за рік. Потім одержаний результат множимо на кількість календарних днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді з 14.02.2022 року по 23.09.2022 року включно. Кількість днів щорічної відпустки в цьому випадку становить 11 календарних днів. Згідно з положеннями вищенаведеного Листа кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.
Нормативно-правовий акт загального характеру, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, відсутній.
Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, визначеним у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Тому, суд вважає обгрунтованими вимоги позивачки щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 4 329,67 гривень.
Суд вважає, що доводи, викладені відповідачами у відзивах, не найшли свого підтвердження при розгляді справи спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Враховуючи, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме з державною установою «Веселівський виправний центр (№8)», отже всі виплати при звільненні треба стягнути саме з державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», тому суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, а саме стягнути з державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», заборгованість із заробітної плати за липень-вересень 2022 р. - 19928,30 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців, що становить 72030,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4 329,67 гривень.
Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат та витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано договір про надання правової допомоги № 26-03/24 від 24.03.2024 року, укладений з адвокатським об'єднанням «Акцент »в особі голови Шубіна О.П. , ордером серії АР №1213418 виданим адвокату Попову В.Г., актом приймання-передачі правничої допомоги від 13.05.2025 р., з якого вбачається, що позивачці була надана правнича допомога на загальну суму 18500,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача - державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», на користь позивачки витрат на професійну правову допомогу в заявленому розмірі, а саме 18500,00 грн.
В іншій частині позову слід відмовити.
Вирішуючи спір, суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, присуджує з державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» на корить позивачки, судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 77-83, 89, 141, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 47, 113, 116, 117, 233, 235, 237 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки», суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» (72254, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Озерне, вул. 40 років Перемоги, 39, код ЄДРПОУ 14316913) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість із заробітної плати у розмірі 19928,30 гривень (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень 30 копійок) та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4 329,67 гривень (чотири тисячі триста двадцять дев'ять гривень 67 копійок).
Стягнути з Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» (72254, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Озерне, вул. 40 років Перемоги, 39, код ЄДРПОУ 14316913) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72 030,00 гривень (сімдесят дві тисячі тридцять гривень).
Стягнути з Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)» (72254, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Озерне, вул. 40 років Перемоги, 39, код ЄДРПОУ 14316913) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) - судові витрати на правничу допомогу у розмірі 18500,00 (вісімнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) гривень та судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) гривень.
У решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 04.06.2025 року.
Суддя: О.М. Ачкасов