Справа № 210/4130/24
Провадження № 1-кс/210/99/25
іменем України
10 червня 2025 року
Слідчий суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника скаржника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру, -
В провадженні слідчого судді перебуває скарга ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру.
Скарга мотивована тим, що повідомленням про підозру від 23.08.2024, слідчим СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , за погодженням Криворізької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто «умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння», в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024041710000759 від 27.06.2024.
Станом на момент надання скарги до суду кримінальне провадження №12024041710000759 від 27.06.2024 не закрито, обвинувальний акт до суду ненаправлявся, а скаргу подано після спливу двох місяців з дня оголошення зміступідозру ОСОБА_4 ..
Підстави для повідомлення особі про підозру, процедура врученняповідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозруврегульовані Главою 22 Кримінального процесуального кодексу України, у тому числіщодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.
З аналізу положень ст. ст. 276, 278 КПК України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру, зокрема, це неналежний суб'єкт складання та вручення повідомлення про підозру; порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру; необґрунтованість підозри.
Отже, уважно дослідивши повідомлення про підозру від 23.08.2024, що вручене ОСОБА_4 , представник скаржника вважає, що таке повідомлення про підозру має бути скасованим за наступними обставинами.
Наголошує, що положення чинного КПК України не містять визначення «обґрунтована підозра». Водночас в ухвалах слідчих суддів при розгляді зазначеної категорії скарг сторони захисту майже завжди спостерігається усталена судова практика із посиланням на рішеннями ЄСПЛ (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.94 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90 року), згідно з якою термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (ухвала ВАКС від 18.09.2024; ухвала ВАКС від 08.01.2024).
Так, повідомлення особі ОСОБА_4 про підозру за ч.1 ст.121 КК України є необґрунтованим, оскільки не підтверджується доказами ні на момент повідомлення про підозру, ні на момент звернення до суду із даною скаргою, та здійснення повідомлення про підозру за ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження є передчасним. Окрім того, обставини наведені слідчим у тексті повідомлення про підозру також свідчать про її необґрунтованість. Такі обставини не підтверджують ключові елементи складу злочину. Зокрема, в діях підозрюваного ОСОБА_4 не було встановлено мотиву та мети, не зазначено об'єктивної сторони злочину.
До того ж, орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру чітко не вказав на беззаперечність фактів, викладених у тексті повідомлення та не посилався на зібрані у зв'язку із цим докази. Достатніх доказів у матеріалах кримінального провадження №12024041710000759 від 27.06.2024, які б належним чином могли підтвердити кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_4 правопорушення, та підтвердити що вчинене інкриміноване правопорушення саме за ч. 1 ст. 121 КПК України, - не міститься, а тому повідомлення про підозру від 23.08.2024 - є необґрунтованим та передчасним.
Тому, представник скаржника просить суд скасувати повідомлення про підозру від 23.08.2024 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041710000759 від 27.06.2024 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
До початку розгляду справи представник скаржника ОСОБА_5 надав заяву про зупинення провадження до звільнення ОСОБА_4 з військової служби.
Слідчий суддя, вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки скарга відповідно до норм КПК України має стислі строки розгляду та, зважаючи на те, що інтереси ОСОБА_4 може представляти його захисник.
Присутній в судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, дослідивши скаргу, матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного.
Згідно з ст. 2 КПК України основним завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (ст. 303-308 цього Кодексу).
Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за процесуального керівництва прокурорів Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024041710000759 від 27.06.2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.
23.08.2024 року в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 1 ст.121 КК України, тобто «умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння».
Як передбачено ч.1 ст.42 КПК, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Так, процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями Глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 КПК України.
Відповідно до ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно з ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Тобто, повідомлення про підозру особі може скласти лише належний слідчий у відповідному кримінальному провадженні, що віднесено до його підслідності, за погодженням з прокурором - процесуальним керівником, або прокурор - процесуальний керівник у даному кримінальному провадженні
Статтею 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, а саме ч.2 ст.135 КПК України визначено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Проте, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий, як і робити висновок про правильність кримінально-правової кваліфікації діяння, визначеної слідчим та погодженої прокурором у кримінальному провадженні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» № 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підозри, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).
Так, за своїм змістом повідомлена 23.08.2024 року підозра у кримінальному провадженні №12024041710000759 від 27.06.2024 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відповідає вимогам ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконання в тому, що ОСОБА_4 причетний до вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, аналіз вищевказаних норм закону дає підстави стверджувати, що у ході розгляду скарги підлягає з'ясуванню дотримання у ході повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимог глави 22 КПК України, в тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст.ст. 276, 277, 278 КПК України, з чого вбачається, що при здійсненні повідомлення про підозру останьому органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст.ст. 276-278 КПК України, а тому подана скарга задоволенню не підлягає.
Посилання представника скаржника на те, що повідомлення ОСОБА_4 про підозру за ч.1 ст. 121 КК України не підтверджується доказами, не може бути підставою для скасування повідомлення про підозру, оскільки таке питання не підлягає вирішенню слідчим суддею на стадії досудового розслідування.
Отже, оскільки представником скаржника не наведено даних, які б викликали сумніви щодо законності повідомлення про підозру ОСОБА_4 , а інші питання підлягають вирішенню судом при ухваленні вироку, відтак відсутні підстави для задоволення скарги.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 7, 22, 107, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу представника скаржника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 12 червня 2025 року о 11-10 годині.
Слідчий суддя: ОСОБА_1