Справа № 199/7455/25
(2-з/199/75/25)
05.06.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана цивільна справа, яка була призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження. Разом із позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом арешту на грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача та накладення арешту та заборони транспортного засобу марки Volkswagen 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN CODE - НОМЕР_2 , яке перебуває у власності відповідача на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.11.2023. Заява мотивована відсутністю у відповідача наміру погашати наявну перед позивачем заборгованість в позасудовому порядку, що за умови ухвалення позитивного для позивача рішення у даній справі в подальшому створить перешкоди для його належного виконання, захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Як вказувалось вище, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа №199/7455/25 (провадження №2/199/3958/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Згідно ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також п.п. 1-4 названої постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Аналізуючи заявлені стороною позивача підстави для забезпечення позову з урахуванням на обставини спірних правовідносин сторін, зміст заявлених позовних вимог та в контексті наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку неможливість задоволення заяви про забезпечення позову. Правова позиція, покладена в основу такого результату розгляду заяви, ґрунтується на тому, що норма ст.149 ЦПК України, яка визначає підстави для забезпечення позову, в якості обов'язкової умови для позитивного вирішення питання про забезпечення позову визначає наявність низки ризиків, які з урахуванням на ст.10 ч.9, ст.12 ч.3, ст.13 ч.1, ст.81 ч.1 ЦПК України мають бути доведені перед судом заявником за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Такими ризиками є ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також інші, визначені законом. Саме на заявника покладається законом обов'язок не тільки зазначити фактичні обставини, які свідчать про наявність означених ризиків, хоча б одного з них, а й довести дійсність таких ризиків доказами.
В той же час, сторона позивача у своїй заяві про забезпечення позову лише формально вказує на існування ризиків ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача. При цьому позивачем не подано суду жодних доказів, які дозволялись б зробити достовірний висновок про дійсну наявність означених ризиків. Наявність самого лише побоювання позивача про можливість відчуження майна відповідачем, вочевидь, недостатньо, оскільки доказування, а отже і судове рішення не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Задоволення ж заяви позивача про забезпечення позову за викладених обставин може призвести до необґрунтованого втручання у права третіх осіб, обмеження цих прав, що є неприпустимим.
Крім того, однією із обов'язковим умов для позитивного для позивача вирішення заяви про забезпечення позову є співмірність заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Разом з тим, відповідно до змісту заяви про забезпечення позову та матеріалів позовної заяви предметом спору сторін є грошові кошти, в той же час позивач просить забезпечити позов шляхом арешту транспортного засобу не вказуючи при цьому, із посиланням на відповідні докази, вартість такого майна. Більш того, представником позивача не надано доказів щодо наявності розрахункових рахунків та розміру коштів на них у відповідача по справі. Таким чином, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано належним чином необхідність забезпечення позову, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-154, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко