вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" червня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/346/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради Рівненського району
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ГРУП-М"
про стягнення грошових коштів 267 612,64 грн
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники сторін присутні у засіданні:
від органу прокуратури Манжаюк Д.Л.
Суть спору.
У квітні 2025 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ГРУП-М" про стягнення в дохід місцевого бюджету Гощанської об'єднаної територіальної громади грошові кошти в сумі 267 612,64 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обов'язку перерахування як замовником об'єкта будівництва коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету.
10 червня 2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ГРУП-М" надійшла заява про визнання позову.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 22.04.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання по суті на 14 травня 2025 р. на 10:00 год.
Ухвалою від 14 травня 2025 року підготовче засідання відкладено на 10 червня 2025 року на 11:00 год.
У судовому засіданні 10.06.2025 представник прокуратури позов підтримав.
Усі інші учасники справи до суду не прибули. Повідомлені про дату та час належним чином. Явка учасників до суду не визнавалася обов'язковою.
Суд дослідив докази наявні у справі.
У засіданні проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
02.06.2020 Державною інспекцією архітектури та містобудування України на підставі містобудівних умов і обмежень зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 061201540405 на об'єкт: "Нове будівництво виставкового центру для сільськогосподарської техніки в с. Федорівка, Гощанського району, Рівненської області" (арк.с. 11-28).
В повідомленні від 02.06.2020 року зазначено, що згідно державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 будівля виставкового центру для сільськогосподарської техніки відноситься до будівель торгівельних інших (код за державним класифікатором 1230.9.).
У подальшому, 31.10.2023 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано декларацію ІУ 101231030295 про готовність до експлуатації об'єкта: "Нове будівництво виставкового центру для сільськогосподарської техніки". Місце розташування об'єкта будівництва - с. Федорівка, Гощанська територіальна громада, Рівненський район, Рівненська область.
Замовником будівництва зазначеного об'єкту є ТзОВ "РЕНТ ГРУП - М".
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 29.03.2018 зареєстроване як Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ГРУП-М". Одним з видів дяльності останнього вказано: 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Об'єкт будівництва розміщений за адресою: с. Федорівка, Гощанська територіальна громада, Рівненський район, Рівненська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 5621288900:02:005:0054, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
У декларації зазначено, що будівельні роботи виконувались у період з 02.06.2020 до 27.10.2023 року.
Згідно з відомостями у розділі "Кошторисна вартість будівництва", кошторисна вартість зазначеного будівництва становить 6 690,316 тис. грн.
У розділі "Пайова участь" відомості про сплату відсутні. Також, згідно з інформацією, наданою Гощанської селищної ради Рівненського району, Рівненської області (лист від 06.03.2025 № 54/1-19 вих-25), встановлено, що звернень відповідача стосовно визначення розміру пайової участі по об'єкту: "Нове будівництво виставкового центру для сільськогосподарської техніки" у с. Федорівка, Рівненського району, Рівненської області до Гощанської селищної ради не направляв, відповідно, інформація щодо сплати пайової участі відносно вищезгаданого об'єкта відсутня.
Відповідно до даних декларації про готовність до експлуатації об'єкта ІУ 101210222331 від 23.02.2021 року, загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 6690,316 тис. грн, відтак розмір пайової участі, який підлягає стягненню з відповідача до місцевого бюджету на користь позивача, становить 267 612,64 грн (66 903,16 грн * 4%).
Окружною прокуратурою 09.04.2025 за № 54/1-288 вих-25 скеровано до Гощанської селищної ради Рівненського району, Рівненської області лист щодо вжиття заходів, спрямованих на стягнення з відповідача коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.
Гощанська селищна рада Рівненського районк, Рівненської області листом від 11.04.2025 № 625/01/05-21/25 повідомила прокуратуру, що заходи реагування за фактом несплати коштів пайової участі замовником будівництва об'єкта "Нове будівництво виставкового центру для сільськогосподарської техніки" у с. Федорівка, Рівненського району, Рівненської області відповідачем не вживалися. При цьому Гощанська селищна рада не заперечує щодо вжиття Здолбунівською окружною прокуратурою заходів, спрямованих на захист її інтересів у випадках та порядку, встановлених законом.
Як зазначає прокуратура, у вказаному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що полягає в порушенні норм законодавства під час ухилення відповідачем від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Федорівка, а також через нездійснення Гощанською селищною радою повноважень по зверненню до суду з позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Щодо права прокурора на звернення до суду із даним позовом.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вказано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт З мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.
Аналіз ч.З ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Беззаперечно, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, що перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17.
За змістом ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З огляду на викладене, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду, а суд зобов'язаний перевірити такі.
Аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 у справі №804/6296/15, від 17.07.2019 у справі №824/14/19-а, від 21.08.2019 у справах №802/1873/17-а та №263/2038/16-а.
Враховуючи висновок про застосування норма права, викладений у п.п.77 - 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, слід зазначити, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в интересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, згідно зі ст.142 Конституції України, зокрема, є і інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ст.145 Конституції України права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Бюджетна система України згідно ст.7 Бюджетного кодексу України, ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Частиною 3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Бюджетом розвитку, згідно з п.19 ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.
Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжев місцевого бюджету.
У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповіднихмісцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст.66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю та взаемодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.
Відтак, внаслідок не отримання коштів місцевим бюджетом щодо пайової участі порушуються інтереси територіальної громади та держави в цілому.
Отже, орган місцевого самоврядування по компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави в галузі бюджету, фінансів, цін та у галузі будівництва є Гощанська селищна рада Рівненського району Рівненської області.
В даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства під час ухилення відповідача від сплати коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури Гощанської об'єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області, а також через нездійснення органом місцевого самоврядування повноважень по зверненню до суду з позовом.
Вищевказані порушення містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати коштів пайової участі замовником будівництва ТзОВ "РЕНТ ГРУП-М" зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету коштів пайової участі, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків).
З боку Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області допущено нездійснення відповідного захисту - не пред'явлено протягом тривалого часу до суду позов про стягнення з ТзОВ "РЕНТ ГРУП-М" коштів пайової участі.
Вищевказане є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 ГПК України.
Через недоотримання коштів пайової участі значно недофінансонуються проекти та програми створення і розвитку інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури.
Несплата коштів пайової участі завдає шкоду місцевому бюджету та унеможливлює виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури Гощанської об'єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
Окремо слід відзначити, що звернення прокурора до суду з цією позовною заявою також має важливе значення для зміцнення правопорядку у сфері бюджетних правовідносин та додержання всіма їх учасниками принципу законності (ст. Конституції України).
Унаслідок нездійснення Позивачем належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
Таким чином, підставою для представництва інтересів держави в особі Рівнєнської міської ради шляхом подання позову є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, що у свою чергу призвело до порушення інтересів держави, при тому, що позивачем, як уповноваженим органом, належних заходів з метою стягнення відповідних коштів до бюджету вжито не було.
У зв'язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Щодо позовних вимог про стягнення в дохід місцевого бюджету Гощанської об'єднаної територіальної громади грошових коштів.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
На момент початку будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (яка передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (з 01.01.2020).
Поряд з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта.
Відповідно до абз. З п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися по відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок сплати пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Отже, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Згідно з матеріалами справи відповідачу 02.06.2020 Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 061201540405 на об'єкт: «Нове будівництво виставкового центру для сільськогосподарської техніки».
Відповідач звернень стосовно визначення розміру пайової участі по об'єкту: «Нове будівництво магазину» до сільської ради не направляв, доказів сплати пайової участі суду не надав.
У постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками вказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України (така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22).
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Щодо розміру заявлених позовних вимог, то як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідно до даних декларації про готовність до експлуатації об'єкта ІУ 101231030295 загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 6 690,316 грн, відтак розмір пайової участі, який підлягає стягненню з відповідача до місцевого бюджету на користь позивача, становить 267 612,64 грн (6 690,316 тис грн * 4%).
Зважаючи на викладене, вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Висновки суду.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).
У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 211,35 грн (з урахуванням вимог частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до пунтком 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено, відтак судовий збір покладається на відповідача.
Також судом установлено, що відповідач визнав позов.
Приписами частини першої статті 130 ГПК України, частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Зважаючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду по суті, відтак на нього покладається судовий збір в розмірі 1 605,67 грн, решта суми судового збору піддягає поверненню прокуратурі з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ГРУП-М" (код ЄДРПОУ 42029729, вул. Захисників Маріуполя, буд.25 Г, м. Рівне, 33000) на користь Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385416, вул. Незалежності, 72, селище Гоща, Рівненський район, Рівненська область, 35400) в дохід місцевого бюджету Гощанської об'єднаної територіальної громади грошові кошти у сумі 267 612 (двісті шістдесят сім тисяч шістсот дванадцять) грн. 64 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ГРУП-М" (код ЄДРПОУ 42029729, вул. Захисників Маріуполя, буд.25 Г, м. Рівне, 33000) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 1 607 (одну тисячу шістсот сім) грн. 67 коп.
4. Повернути Рівненській обласній прокуратурі (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, ідентифікаційний код 02910077) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 607 (одну тисячу шістсот сім) грн. 68 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією від 15.04.2025 № 683.
5. Накази та ухвалу видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2025 року.
Суддя Бережнюк В.В.