вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"11" червня 2025 р. м. Рівне Справа №918/98/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали справи про неплатоспроможність ОСОБА_1
за участю представників учасників провадження:
арбітражного керуючого Шкляр О.С. (ВКЗ)
У лютому 2025 року до Господарського суду Рівненської області звернулась гр. ОСОБА_1 із заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, в якій просила прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.02.2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання призначено на 26 лютого 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.02.2025 року зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шкляра Олега Степановича та оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
24 березня 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшли заяви від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з кредиторськими вимогами до боржника.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.03.2025 року призначено розгляд заяв на 09 квітня 2025 року. Пунктом 2 вказаної ухвали кредиторам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 необхідно було надати суду до 04.04.2025 року докази реальності (дійсності) таких зобов'язань, що підтверджують фінансову спроможність кредитора щодо надання відповідної позики (природу походження грошових коштів, декларації про майновий стан, банківські виписки, тощо ).
07 квітня 2025 року від арбітражного керуючого Шкляра Олега Степановича на адресу суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2025 року.
09 квітня 2025 року арбітражним керуючим Шкляром Олегом Степановичем через електронну систему "Електронний суд" подано суду додаткові документи з письмовими поясненнями та план реструктуризації боргів.
Ухвалою від 09 квітня 2025 року відкладено попереднє засідання на 29.04.2025 року.
Ухвалою від 29 квітня 2025 року відкладено попереднє засідання на 14.05.2025 року.
Ухвалою від 14.05.2025 року відкладено попереднє засідання на 04.06.2025 року.
Ухвалою від 04.06.2025 року відкладено попереднє засідання на 11.06.2025 року.
11 червня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від представника боржника надійшли додаткові письмові пояснення.
11 червня 2025 року в судовому засіданні по розгляду вимог кредиторів до боржника ОСОБА_1 судом встановлено наступне.
У силу вимог ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника та розгляду судом відповідних заяв регламентовані нормами ст. 45-47 КУзПБ.
Згідно з ч.1 ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч.5 ст.45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною 1 цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
За ч.6 ст.45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Частиною 2 ст. 47 КУзПБ передбачено, що за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу вимог ст. 1, 45-47, 122 КУзПБ має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому: заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, проте обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18). У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18). На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15).
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18). Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм ст. 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18). Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18). Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості. Під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Суд, розглянувши заяви про визнання кредиторських вимог, зазначає таке.
Щодо грошових вимог ОСОБА_7 .
24 березня 2025 року від громадянина ОСОБА_7 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 10.01.2020 між боржником та ОСОБА_7 укладено договір позики на суму 100 000,00 доларів США, що на час подання вказаної заяви еквівалентно 4 143 000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути до 10.07.2020 року. Однак, боржник не виконав своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 4 143 000,00 грн. Вимоги підтверджуються договором позики від 10.01.2020 року та розпискою про отримання коштів.
07 квітня 2025 року від керуючого реструктуризацією надійшов відзив на заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_7 , згідно з яким вказані грошові вимоги до боржника визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі, на суму 4 149 056,00 грн, як вимоги другої черги задоволення та 6 056,00 грн сплаченого судового збору, які відшкодовуються повністю до задоволення вимог кредиторів.
Щодо грошових вимог ОСОБА_6 .
24 березня 2025 року від громадянина ОСОБА_6 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 01.03.2018 між боржником та ОСОБА_6 укладено договір позики на суму 150 000,00 доларів США. В подальшому 31.07.2024 року боржником частково погашено борг в розмірі 20 000, 00 доларів CША. Таким чином, вимоги до боржника складають 130 000,00 доларів США, що на час подання вказаної заяви еквівалентно 5 385 900,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути до 01.03.2019 року. Однак, боржник не виконав своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 5 385 900,00 грн. Вимоги підтверджуються договором позики від 01.03.2018 року та розпискою про отримання коштів.
07 квітня 2025 року від керуючого реструктуризацією надійшов відзив на заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_6 , згідно з яким вказані грошові вимоги до боржника визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі, на суму 5 385 900,00 грн, як вимоги другої черги задоволення та 6 056,00 грн сплаченого судового збору, які відшкодовуються повністю до задоволення вимог кредиторів.
Щодо грошових вимог ОСОБА_5 .
24 березня 2025 року від громадянина ОСОБА_5 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 01.02.2019 між боржником та ОСОБА_5 укладено договір позики на суму 150 000,00 доларів США, що на час подання вказаної заяви еквівалентно 6210000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути до 01.02.2020 року. Однак, боржник не виконав своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 6210000,00 грн. Вимоги підтверджуються договором позики від 01.02.2019 року та розпискою про отримання коштів.
07 квітня 2025 року від керуючого реструктуризацією надійшов відзив на заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_5 , згідно з яким вказані грошові вимоги до боржника визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі, на суму 6 210 000,00 грн, як вимоги другої черги задоволення та 6 056,00 грн сплаченого судового збору, які відшкодовуються повністю до задоволення вимог кредиторів.
Щодо грошових вимог ОСОБА_3 .
24 березня 2025 року від громадянина ОСОБА_3 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 01.07.2020 між боржником та ОСОБА_3 укладено договір позики на суму 50 000,00 доларів США, що на час подання вказаної заяви еквівалентно 2070 000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути до 01.01.2021 року. Однак боржник не виконав своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 070 000,00 грн. Вимоги підтверджуються договором позики від 01.07.2020 року та розпискою про отримання коштів.
07 квітня 2025 року від керуючого реструктуризацією надійшов відзив на заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_3 , згідно з яким вказані грошові вимоги до боржника визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі, на суму 2 070 000,00 грн, як вимоги другої черги задоволення та 6056,00 грн сплаченого судового збору, які відшкодовуються повністю до задоволення вимог кредиторів.
Щодо грошових вимог ОСОБА_2 .
24 березня 2025 року від громадянина ОСОБА_2 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 20.01.2020 між боржником та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 70 000,00 доларів США, що на час подання вказаної заяви еквівалентно 2900100,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути до 20.01.2022 року. Однак боржник не виконав своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 900 100,00 грн. Вимоги підтверджуються договором позики від 20.01.2021 року та розпискою про отримання коштів.
07 квітня 2025 року від керуючого реструктуризацією надійшов відзив на заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_2 , згідно з яким вказані грошові вимоги до боржника визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі, на суму 2 900 100,00 грн, як вимоги другої черги задоволення та 6056,00 грн сплаченого судового збору, які відшкодовуються повністю до задоволення вимог кредиторів.
Дослідивши письмові пояснення боржника та документи, що до них долучені, судом встановлено, що ОСОБА_1 позичила у вищезазначених кредиторів грошові кошти у іноземній валюті (дол. США) яка зобов'язувалась повернути до дат зазначиних в договорах позики (які за своєю природою є однотипні). Однак, ОСОБА_1 ні у строк обумовлений в договорах, ні в подальшому свого обов'язку не виконала, борг позикодавцям не повернула.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. (Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, від 13.12.2017 у справі №6-99цс17, постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №154/3443/18).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому, факт укладення договору позики (шляхом отримання розписки) не оспорюється ні позикодавцями, ні позичальником.
Як зазначено судом вище по тексту, головним обов'язком суду та суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. У свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об'єктивно оцінити.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалами суду, а саме від 26.03.2025, 09.04.2025 та 29.04.2025 року запропоновано заявникам кредиторських вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надати суду докази реальності (дійсності) таких зобов'язань, що підтверджують фінансову спроможність кредитора щодо надання відповідної позики (природу походження грошових коштів). На виконання вище вказаних ухвал, кредиторами надано суду декларації про майновий стан заявників, податкові декларації, інформацію про майновий стан, які залучені до матеріалів справи.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, керуючись внутрішнім переконанням та засадами розумності та справедливості, з урахуванням сукупності доказів та їх причинно-наслідкового зв'язку, - судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено реальність грошових зобов'язаннь боржника перед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вищевказаних заяв з кредиторськими вимогами до боржника.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У постанові ВП ВС від 23.10.2019 № 723/304/16-ц (14-360цс19) зазначено наступне.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також частини 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Згідно з абз.4 ч.2 ст. 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Із заяв вбачається, що заявники просять суд визнати їх грошові вимоги до боржника у зазначених розмірах дол. США в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника - 24.03.2025, відповідно до офіційного курсу долара США до гривні за даними НБУ, що розміщенні на за посиланням https:/https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=24.03.2025&period=daily станом на 24.03.2025 за 1 долар США необхідно було сплатити 41,527 грн . При цьому, із поданих заяв вбачається, що заявниками застосований еквівалент за курсом 41,4 тобто менший за офіційний курс. Оскільки сума заявлена менше а ніж обчислюється за офіційним курсом вказаний період, суд приходить до висновку про задоволення грошових вимог кредиторів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - без змін.
Щодо вимог ОСОБА_4
24 березня 2025 року від громадянина ОСОБА_4 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 18.07.2018 між боржником та ОСОБА_4 укладено договір позики на суму 560 000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути до 18.20.2020 року. Однак, боржник не виконав своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 560 000,00 грн. Вимоги підтверджуються договором позики від 18.07.2018 року та договором іпотеки від 18.07.2018 року.
07 квітня 2025 року від керуючого реструктуризацією надійшов відзив на заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_4 , згідно з яким вказані грошові вимоги до боржника визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі, на суму 560 000,00 грн, (без зазначення черги задоволення) та 6056,00 грн сплаченого судового збору, які відшкодовуються повністю до задоволення вимог кредиторів.
При цьому, заявник вказує, що дані вимоги є забезпеченими заставою майна боржника у повному обсязі.
Розглянувши грошові вимоги кредитора ОСОБА_4 до боржника суд зазначає наступне.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 18.07.2018 року укладено договір позики, на умовах якого Боржник отримала від кредитора кошти на суму 560 000,00 грн. У строк обумовлені в договорах, боржник свого обов'язку не виконала, борг позикодавцю не повернула.
Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Таким чином, наявне зобов'язання Боржника перед Кредитором на суму 560 000,00 грн. Зобов'язання Боржника за вказаним договором позики забезпечено іпотекою на підставі договору іпотеки, який Кредитор та Боржник уклали 18.07.2018 року.
Пунктом 1.2 вказаного договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є будівля кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 469,60 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0397 га з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає, заявник і це вбачається з із отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек боржником здійснено поділ предмету іпотеки, в результаті чого предметом іпотеки на даний час є:
- приміщення в будівлі кафе і приміщеннями дозвілля літ. «А» загальною площею 260 кв. м за адресою: м. Житомир, пров. Львівський, 3-А;
- приміщення, кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6 кв. м за адресою: м. Житомир, пров. Львівський, 3-А;
- земельна ділянка кадастровий номер: 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- земельна ділянка кадастровий номер: 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- земельна ділянка кадастровий номер: 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Згідно з нормами статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
По при це, із наявних матеріалів справи № 918/98/25 вбачається, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/1478/23 яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 року визнано об'єкти нерухомості: приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. “А» загальною площею 260 кв.м; приміщення, кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021, площею 0,0177 га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022, площею 0,0046 га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023, площею 0,0174 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 21.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо») та фізичною особою ОСОБА_8 , що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим № 5307 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 31.10.2008 і договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2009) в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором (кредитна лінія) № 60/СК-001.08.2 від 19.03.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо") та позичальником Фізичною особою-підприємцем Гринасевич Наталією Вікторівною.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" право іпотекодержателя за договором іпотеки від 21.03.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо") та фізичною особою ОСОБА_8 , що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим № 5307 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 31.10.2008 та договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2009) на приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. “А» загальною площею 260кв.м; кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021, площею 0,0177 га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022, площею 0,0046 га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023, площею 0,0174 га; що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що майно боржника на яке посилається заявник ОСОБА_4 як на майно яке перебуває в забезпечені його грошових вимог є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 21.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо») та фізичною особою ОСОБА_8 , що підтверджено судовими рішеннями які набрали законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/11287/16, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17).
Отже, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №910/4316/22, від 16.05.2023 у справі №910/17367/20, від 29.06.2021 у справі №910/11287/16).
Виходячи з викладеного, враховуючи принцип обов'язковості судових рішень згіднозіст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 у справі №906/1478/23, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів та має преюдиціальне значення, а встановлені при його ухваленні обставини повторного доказування у цій справі не потребують в силу ч. 4 ст.75 ГПК України.
Таким чином, вказане майно в силу викладених обставин не може бути предметом забезпечення вимог ОСОБА_4 до боржника на суму 560 000,00 грн згідно договору позики від 18.07.2018 року.
При цьому, грошові вимоги в розмірі 560 000,00 грн, які підтверджуться вище зазначеними документами, боржником не спростовані, доказів погашення останніх суду не надано. Отже, вимоги ОСОБА_4 до фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 560 000, 00 грн підлягають визнанню із віднесенням до другої черги задоволення як конкурсні.
В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Згідно з приписами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Відповідно до правил частини 6 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Судом враховано, що відповідно до положень статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, жодним з кредиторів не подано письмових заперечень щодо визнання вимог інших кредиторів.
Поряд з цим, 09 квітня 2025 року від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ - КРЕДО" через електронну систему "Електронний суд" надійшла заява про визнання грошових вимог ОСОБА_1 , яка подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для їх подання.
Відповідно до абз. 3 ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Ухвалою суду від 10.04 2025року заяву ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ - КРЕДО" з грошовими вимогами до боржника прийняти до розгляду та визначено, що розгляд заяви буде призначено судом після попереднього засідання.
За таких обставин, є необхідність призначити в судове засідання розгляд грошових вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ - КРЕДО".
Керуючись ст. ст. 45, 47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ОСОБА_7 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
- Визнати вимоги кредитора ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) в розмірі 4 143 000,00 грн. - черговість задоволення вимог - друга.
2. Заяву ОСОБА_6 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
- Визнати вимоги кредитора ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , ІН НОМЕР_3 ) в розмірі 5 385 900 грн. - черговість задоволення вимог - друга.
3. Заяву ОСОБА_5 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
- Визнати вимоги кредитора ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , ІН НОМЕР_4 ) в розмірі 6 216 056,00 грн. - черговість задоволення вимог - друга.
4. Заяву ОСОБА_3 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
- Визнати вимоги кредитора ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІН НОМЕР_5 ) в розмірі 2 070 00,00 грн. - черговість задоволення вимог - друга.
5. Заяву ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
- Визнати вимоги кредитора ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , ІН НОМЕР_6 ) в розмірі 2 900 100,00 грн. - черговість задоволення вимог - друга.
6. Заяву ОСОБА_4 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити - частково.
- Визнати вимоги кредитора ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 , ІН НОМЕР_7 ) в розмірі 560 000, 00 грн. - черговість задоволення вимог - друга.
7. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору зазначених кредиторів.
8. Розгляд заяви ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ - КРЕДО" з грошовими вимогами до боржника призначити у судовому засіданні на "02" липня 2025 р. на 11:00 год. у залі судового засідання № 10
9. Зобов'язати арбітражного керуючого розглянути заяву та надати кредиторам і суду нормативно-документальне обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог у відповідності до вимог ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства. Докази повідомлення кредитора про результати розгляду грошових вимог надати суду.
Ухвала набирає законної сили 11.06.2025 року та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду за правилами ст.ст.254, 259 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Церковна Н.Ф.