адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
12.06.2025 Справа № 917/398/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сазан», 38500, Полтавська обл., с-ще Диканька, вул. Чернишевського, 6, кв. 23, код ЄДРПОУ 34274854,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України», 04119, м. Київ, вул. Деревлянська, 8, оф. 35, код ЄДРПОУ 32843579,
про стягнення 1 293 536,58 грн,
Представники сторін: не викликались
Суть спору:
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сазан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» про стягнення 1 293 536,58 грн заборгованості за договорами про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р. та № 03/01-24 від 01.01.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за послуги з розміщення (тимчасового проживання) та спожиту електроенергію договорами про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р. та № 03/01-24 від 01.01.2024 р., чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеними договорами та законом.
Також позивач просить стягнути з ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» у відзиві від 03.04.2025 р., вх. № 4506 від 04.04.2025 р., частково визнає позовні вимоги в частині стягнення 658 360,15 грн, в т.ч. 430 360,15 грн заборгованості за надані послуги у 2023 році та 228 000,00 грн заборгованості за надані послуги у 2024 році.
Водночас відповідач заперечує проти задоволення решти позовних вимог, посилаючись на наступне:
- у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди № 1 від 01.05.2023 р. до договору № 1 від 01.02.2023 р., якою внесено зміни до договору в частині вартості послуг з розміщення працівників відповідача, сума зобов'язання по оплаті послуг проживання за період з лютого по квітень 2023 року зменшилася на 336 600,00 грн і становила 167 850,00 грн;
- за характером внесених змін, у зв'язку з обумовленням у додатковій угоді № 1 того, що оплата здійснюється згідно Акту виконаних робіт з розрахунку 150,00 грн. за 1 людино/добу і дооформленням Виконавцем актів про відшкодування вартості електроенергії за попередні місяці, починаючи з лютого 2023 року, переоформлення Актів на надання послуг з проживання за період з лютого по квітень 2023 року не проводилося;
- жодних інших актів на надання послуг у 2024 році, окрім актів на надання послуг з проживання № 1 від 31.01.2024 р., № 2 від 29.02.2024 р., № 3 від 31.03.2024 р., № 4 від 30.04.2024 р. та № 5 від 31.05.2024 р. на загальну суму 568 000,00 грн, з якої 340 000,00 грн відповідачем сплачено, а 228 000,00 грн - визнано, позивачем не складалось та не направлялось на адресу відповідача;
- жодні первинні бухгалтерські документи, які свідчили б про надання позивачем послуг із встановлення обладнання, послуг інтернету, викачування каналізації, а також закупівлю побутового газу для приготування їжі та, відповідно, виникнення у Замовника зобов'язань щодо їх оплати, Сторонами не оформлялися;
- позивачем не надано жодних належних доказів, якими б підтверджувалося завдання ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» чи його працівниками майнової чи моральної шкоди ТОВ «Сазан»; зазначені позивачем у позовній заяві обставини про спричинення пожежі на його об'єкті внаслідок дій працівників відповідача, а не технічних несправностей електрообладнання, не підтверджуються відповідними доказами.
Крім того, у відзиві відповідач просить провести розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
11.06.2025 року позивач подав до суду заперечення на відзив від 10.06.2025 р. (вх. № 7763), у якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Сазан» розмір витрат на правову допомогу є співмірним виконаній адвокатом роботі.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
01.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сазан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» було укладено договір про надання послуг № 1 (а.с. 61-63).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору його предметом є надання Виконавцем (ТОВ «Сазан») послуг розміщення (тимчасового проживання), послуг харчування та комунальних послуг під час проживання працівників Замовника (ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України»).
Пунктом 6.1 договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами зобов'язань, визначених цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору № 1 від 01.01.2023 р. оплата послуг здійснюється згідно Акту виконаних робіт з розрахунку 450,00 грн без ПДВ за одну людину за одну добу проживання.
Розмір оплати, передбачений цим договором, може бути змінений за письмовою згодою двох сторін, шляхом внесення змін до даного договору (п. 2.6 договору).
01.05.2023 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 01.01.2023 р. (а.с. 64), якою викладено п. 2.1 договору в наступній редакції:
« 2.1. Оплата послуг здійснюється згідно Акту виконаних робіт з розрахунку 150,00 грн без ПДВ за одну людину за одну добу проживання».
Відповідно до п. 3.2.3 договору № 1 від 01.01.2023 р. Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати платежі за надані послуги.
Також 01.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сазан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» було укладено договір про надання послуг № 03/01-24 (а.с. 65-67).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору його предметом є надання Виконавцем (ТОВ «Сазан») послуг розміщення (тимчасового проживання) та комунальних послуг під час проживання працівників Замовника (ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України»).
Згідно з п. 2.1 договору № 03/01-24 від 01.01.2024 р. вартість проживання людино/доба встановлюється окремо на кожен місяць проживання та фіксується окремим Актом за підписами сторін на кожен місяць окремо.
Відповідно до п. 3.2.3 договору № 03/01-24 від 01.01.2024 р. Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати платежі за надані послуги.
Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за надані послуги розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» 1 293 536,58 грн заборгованості за договорами про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р. та № 03/01-24 від 01.01.2024 р.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р., додаткова угода № 1 від 01.05.2023 р. до договору № 1 від 01.01.2023 р., акти на надання послуг з проживання № 1 від 25.02.2023 р., № 2 від 25.03.2023 р., № 3 від 13.04.2023 р., № 4 від 02.05.2023 р., № 5 від 31.05.2023 р., № 6 від 30.06.2023 р., № 7 від 31.07.2023 р., № 8 від 31.08.2023 р., № 9 від 02.10.2023 р., № 10 від 31.10.2023 р., № 11 від 30.11.2023 р. та № 12 від 31.12.2023 р., акти за надання комунальних послуг (за спожиту електроенергію) № 1/1 від 25.02.2023 р., № 2/2 від 25.03.2023 р. та № 4/1 від 02.05.2023 р., рахунки-фактури за період з лютого по грудень 2023 року, договір про надання послуг № 03/01-24 від 01.01.2024 р., акти на надання послуг з проживання № 1 від 31.01.2024 р., № 2 від 29.02.2024 р., № 3 від 31.03.2024 р., № 4 від 30.04.2024 р. та № 5 від 31.05.2023 р., акти за надання комунальних послуг (за спожиту електроенергію) № 1/1 від 01.02.2024 р., № 2/2 від 01.03.2024 р., № 3/3 від 01.04.2024 р., № 4/4 від 01.05.2024 р. та № 5/5 від 01.06.2024 р., рахунки-фактури за період з січня по травень 2024 року, платіжні інструкції за період з 02.03.2023 р. по 03.07.2024 р., договір на виконання робіт з технічного обслуговування електрообладнання та електричних мереж № 0509 від 05.09.2023 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з розміщення (тимчасового проживання) та спожиту електроенергію за договором про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р. суд встановив наступне:
Пунктом 2.3 вказаного договору визначено, що оплата послуг здійснюється Замовником у національній валюті України шляхом безготівкових розрахунків або в інший спосіб згідно з чинним законодавством, згідно рахунків Виконавця протягом 5-ти календарних днів з дня підписання проміжного Акта наданих послуг.
Акт приймання наданих послуг складається Виконавцем та надсилається Замовнику протягом п'яти днів з дня надання послуг. Замовник зобов'язується підписати Акт протягом 5 календарних днів з моменту його отримання. У разі неповернення Виконавцю підписаного Замовником Акту, послуги вважаються наданими належним чином та прийняті Замовником на суму, що зазначена в Акті Виконавця (п. 2.7 договору).
Позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії актів на надання послуг з проживання № 1 від 25.02.2023 р., № 2 від 25.03.2023 р., № 3 від 13.04.2023 р., № 4 від 02.05.2023 р., № 5 від 31.05.2023 р., № 6 від 30.06.2023 р., № 7 від 31.07.2023 р., № 8 від 31.08.2023 р., № 9 від 02.10.2023 р., № 10 від 31.10.2023 р., № 11 від 30.11.2023 р. та № 12 від 31.12.2023 р., а також актів за надання комунальних послуг (за спожиту електроенергію) № 1/1 від 25.02.2023 р., № 2/2 від 25.03.2023 р. та № 4/1 від 02.05.2023 р., підписаних сторонами та скріплених їхніми печатками (а.с. 68-82).
При цьому в актах № 1 від 25.02.2023 р., № 2 від 25.03.2023 р., № 3 від 13.04.2023 р. та № 4 від 02.05.2023 р. сторони підтвердили факт надання позивачем у лютому-квітні 2023 року послуг по розміщенню (тимчасовому проживанню) працівників відповідача згідно з умовами договору № 1 від 01.02.2023 р. та їх вартість, в актах № 5 від 31.05.2023 р., № 6 від 30.06.2023 р., № 7 від 31.07.2023 р., № 8 від 31.08.2023 р., № 9 від 02.10.2023 р., № 10 від 31.10.2023 р., № 11 від 30.11.2023 р. та № 12 від 31.12.2023 р. - факт надання позивачем у травні-грудні 2023 року послуг по розміщенню (тимчасовому проживанню) працівників відповідача згідно з умовами договору № 1 від 01.02.2023 р. та їх вартість, а також вартість спожитої у травні-грудні 2023 року електроенергії, що належить до сплати відповідачем, а в актах № 1/1 від 25.02.2023 р., № 2/2 від 25.03.2023 р. та № 4/1 від 02.05.2023 р. додатково підтвердили вартість спожитої у лютому-квітні 2023 року електроенергії, що належить до сплати відповідачем.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Також згідно з 2.4 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, підтвердженням факту здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Отже, підписання Замовником акту надання послуг (виконаних робіт), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення правовідносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Отже, оскільки акти № 1 від 25.02.2023 р., № 2 від 25.03.2023 р., № 3 від 13.04.2023 р., № 4 від 02.05.2023 р., № 5 від 31.05.2023 р., № 6 від 30.06.2023 р., № 7 від 31.07.2023 р., № 8 від 31.08.2023 р., № 9 від 02.10.2023 р., № 10 від 31.10.2023 р., № 11 від 30.11.2023 р., № 12 від 31.12.2023 р., № 1/1 від 25.02.2023 р., № 2/2 від 25.03.2023 р. та № 4/1 від 02.05.2023 р. на загальну суму 1 582 360,15 грн підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Сазан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України», сторони належним чином узгодили факт надання послуг згідно з договором № 1 від 01.02.2023 р. на вищезазначену суму.
Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» не сплачено заборгованість за надані послуги з розміщення працівників та спожиту електроенергію за договором № 1 від 01.02.2023 р. в розмірі 766 960,15 грн.
Як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги ТОВ «Сазан» в частині стягнення заборгованості за надані послуги з розміщення працівників та спожиту електроенергію за договором № 1 від 01.02.2023 р. в розмірі 430 360,15 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд дійшов до висновку, що визнання позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги з розміщення працівників та спожиту електроенергію за договором № 1 від 01.02.2023 р. в розмірі 430 360,15 грн не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тож приймає визнання позову відповідачем.
Водночас відповідач частково заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» заборгованості за надані послуги з розміщення (тимчасового проживання) за договором № 1 від 01.02.2023 р. за період з лютого по квітень 2023 року, стверджуючи що внаслідок внесення змін до договору в частині вартості послуг з розміщення працівників відповідача, зменшилася сума зобов'язання по оплаті послуг проживання за вищевказаний період.
Судом вказані твердження відповідача не приймаються з огляду на наступне:
Так, 01.05.2023 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 01.01.2023 р., якою викладено п. 2.1 договору в наступній редакції:
« 2.1. Оплата послуг здійснюється згідно Акту виконаних робіт з розрахунку 150,00 грн без ПДВ за одну людину за одну добу проживання».
Однак, у вказаній додатковій угоді не зазначено про те, що її положення поширюються на правовідносини, що існували до моменту її укладення.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 р. у справі № 910/21671/17 роз'яснено, що чинними нормами закону не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані та вже виконані договірні відносини.
Також, як визнає відповідач, сторони не здійснювали переоформлення актів на надання послуг з проживання за договором № 1 від 01.01.2023 р. за період з лютого по квітень 2023 року.
Отже, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сазан» у лютому-квітні 2023 року було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» послуги з розміщення (тимчасового проживання) працівників відповідача за договором № 1 від 01.01.2023 р. на суму, вказану в актах № 1 від 25.02.2023 р., № 2 від 25.03.2023 р., № 3 від 13.04.2023 р. та № 4 від 02.05.2023 р., які оформлені у відповідності до вимог зазначеного договору.
Враховуючи часткове визнання позову відповідачем, а також з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 766 960,15 грн заборгованості за договором про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з розміщення (тимчасового проживання) та спожиту електроенергію за договором про надання послуг № 03/01-24 від 01.01.2024 р. суд встановив наступне:
Згідно з п.п. 2.2, 2.3 вказаного договору оплата послуг з проживання здійснюється згідно Акту виконаних робіт та Акту погодження вартості проживання людино/доба.
Позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії актів на надання послуг з проживання № 1 від 31.01.2024 р., № 2 від 29.02.2024 р., № 3 від 31.03.2024 р., № 4 від 30.04.2024 р. та № 5 від 31.05.2023 р. на суму 568 000,00 грн, підписаних сторонами та скріплених їхніми печатками (а.с. 97-101).
Зазначені акти приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 03/01-24 від 01.01.2024 р. на вищевказану суму.
Водночас, надані позивачем акти за надання комунальних послуг (за спожиту електроенергію) № 1/1 від 01.02.2024 р., № 2/2 від 01.03.2024 р., № 3/3 від 01.04.2024 р., № 4/4 від 01.05.2024 р. та № 5/5 від 01.06.2024 р. підписані лише представником позивача.
Судом встановлено, що сторонами у договорі № 03/01-24 від 01.01.2024 р. чітко погоджено порядок та підстави проведення розрахунків за договором.
Так, відповідно до п. 2.8 договору Акт приймання наданих послуг складається Виконавцем та надсилається Замовнику протягом п'яти днів з дня надання послуг, але не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язується підписати Акт протягом 5 календарних днів з моменту його отримання. У разі неповернення Виконавцю підписаного Замовником Акту, послуги вважаються наданими належним чином та прийняті Замовником на суму, що зазначена в Акті Виконавця (п. 2.8 договору).
Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Таким чином, на ТОВ «Сазан» як Виконавця за договором № 03/01-24 від 01.01.2024 р. покладено обов'язок щодо складання Акту приймання наданих послуг та надсилання його Замовнику у встановлений строк, після чого у відповідача виникає обов'язок щодо підписання вказаного Акту протягом 5 календарних днів з моменту його отримання.
При цьому ані договором, ані нормами чинного законодавства не встановлено обов'язку Замовника самостійно звертатися до Виконавця чи вчиняти інші дії для отримання актів приймання наданих послуг.
Позивачем не надано суду доказів надсилання відповідачу актів за надання комунальних послуг (за спожиту електроенергію) № 1/1 від 01.02.2024 р., № 2/2 від 01.03.2024 р., № 3/3 від 01.04.2024 р., № 4/4 від 01.05.2024 р. та № 5/5 від 01.06.2024 р.
Отже, оскільки акти за надання комунальних послуг (за спожиту електроенергію) № 1/1 від 01.02.2024 р., № 2/2 від 01.03.2024 р., № 3/3 від 01.04.2024 р., № 4/4 від 01.05.2024 р. та № 5/5 від 01.06.2024 р. відповідачем не підписані, а позивачем не було дотримано обов'язку щодо надсилання вказаних актів Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України», вони не вважаються оформленими належним чином.
Крім того, у пункті 2.3 договору договорі № 03/01-24 від 01.01.2024 р. сторони узгодили, що вартість спожитої електроенергії включається до щомісячних Актів виконаних робіт, які підписуються між Замовником та Виконавцем.
Як зазначено вище, в матеріалах справи містяться копії актів на надання послуг з проживання за період з січня по травень 2024 року, до яких, у відповідності до вищевказаного положення договору № 03/01-24 від 01.01.2024 р., має бути включена вартість електроенергії, спожитої відповідачем у цей період.
З огляду на викладене, нарахування позивачем заборгованості ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» за спожиту електроенергію за актами № 1/1 від 01.02.2024 р., № 2/2 від 01.03.2024 р., № 3/3 від 01.04.2024 р., № 4/4 від 01.05.2024 р. та № 5/5 від 01.06.2024 р. є необґрунтованим.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором про надання послуг № 03/01-24 від 01.01.2024 р. у розмірі 568 00,00 грн.
Водночас, як стверджує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» було сплачено частину заборгованості за договором про надання послуг № 03/01-24 від 01.01.2024 р. на суму 340 000,00 грн (аркуш 5 позовної заяви).
Отже, борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» перед позивачем за послуги з розміщення (тимчасового проживання) за договором № 03/01-24 від 01.01.2024 р. становить 228 000,00 грн.
При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги ТОВ «Сазан» в частині стягнення заборгованості за договором № 03/01-24 від 01.01.2024 р. у зазначеному розмірі.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сазан» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» 228 000,00 грн заборгованості за договором про надання послуг № 03/01-24 від 01.01.2024 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
ТОВ «Сазан» у позовній заяві в даній справі також стверджував, що позивачем було оплачено послуги інтернету, яким користувалися працівники ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України», закуповувався побутовий газ в балонах для приготування їжі та викачувалася каналізація.
Крім того, позивач зазначив, що внаслідок неналежного поводження працівників відповідача з майном позивача та спричинення аварійної ситуації було завдано шкоди майну ТОВ «Сазан», у зв'язку з чим позивач за власні кошти оплатив виконання робіт з технічного обслуговування електрообладнання та електричних мереж відповідно до договору № 0509 від 05.09.2023 р., здійснив ремонтні роботи по усуненню наслідків пожежі та провів обслуговування електропідстанції.
Однак позивачем не включено дані витрати до розрахунку позовних вимог у даній справі та не заявлено їх до стягнення з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Дані висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд позбавлений права здійснювати розгляд справи поза межами визначених позивачем позовних вимог.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сазан» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» 994 960,15 грн заборгованості за договорами про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р. та № 03/01-24 від 01.01.2024 р. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Заява про визнання позову була подана відповідачем 04.04.2025 року, тобто до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, 50 % судового збору пропорційно частині суми позову, що була визнана відповідачем (658360,15 грн), у розмірі 4 937,70 грн підлягають поверненню позивачу з бюджету відповідно до статті 130 ГПК України. Витрати зі сплати інших 50 % судового збору пропорційно частині суми позову, що була визнана відповідачем, а також решти судового збору в сумі у розмірі 5 049,00 грн покладаються на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Сазан» витрати на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.
У позовній заяві ТОВ «Сазан» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Також до вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії договору про надання правничої допомоги № 0177 від 05.12.2024 р., укладеного між ТОВ «Сазан» та адвокатом Конюшенко Марією Анатоліївною та Акту виконаних робіт від 02.01.2025 р. згідно договору про надання правничої допомоги № 0177 від 05.12.2024 р., ордеру серія ВІ № 1280655 від 25.02.2025 р. на надання адвокатом Конюшенко Марією Анатоліївною правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Сазан» на підставі договору № 0177 від 05.12.2024 р. та свідоцтва серія ПТ № 3788 від 23.03.2021 р. про право Конюшенко Марії Анатоліївни на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої допомоги № 0177 від 05.12.2024 р. його предметом є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту(ам) у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав, свобод та законних інтересів.
Згідно з п. 4.3 договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається у розмірі 25 000,00 грн, який погоджений із Клієнтом і підтверджується квитанцією про отримання Адвокатом коштів.
В акті виконаних робіт від 02.01.2025 р. згідно договору про надання правничої допомоги № 0177 від 05.12.2024 р. сторони підтвердили, що Адвокатом Конюшенко Марією Анатоліївною було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Сазан» послуги з правової допомоги загальною вартістю 25 000,00 грн.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару успіху в розмірі 25 000,00 грн належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Клопотання про зменшення розміру вказаних витрат від відповідача до суду не надходило.
Натомість у відзиві на позовну заяву в даній справі відповідач просив провести розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сазан» в даній справі задоволено частково, а саме - в розмірі 994 960,15 грн заборгованості за договорами про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р. та № 03/01-24 від 01.01.2024 р., витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем в сумі 19 229,46 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» (04119, м. Київ, вул. Деревлянська, 8, оф. 35, код ЄДРПОУ 32843579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сазан» (38500, Полтавська обл., с-ще Диканька, вул. Чернишевського, 6, кв. 23, код ЄДРПОУ 34274854) 994 960,15 грн заборгованості за договорами про надання послуг № 1 від 01.02.2023 р. та № 03/01-24 від 01.01.2024 р., 9 986,70 грн судового збору, 19 229,46 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сазан» (38500, Полтавська обл., с-ще Диканька, вул. Чернишевського, 6, кв. 23, код ЄДРПОУ 34274854) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 937,70 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 7 від 11.02.2025 р.
Роз'яснити позивачу, що з 07.01.2025 р. повернення судового збору здійснюється органами Казначейства виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судом чи територіальним управлінням Державної судової адміністрації України. Таким чином, для формування Господарським судом Полтавської області електронного подання на повернення судового збору, позивачу необхідно надати суду вичерпну інформацію згідно з абзацом сьомими пункту 5 розділу I «Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 606 від 26.11.2024 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 12.06.2025 р.
Суддя О.С. Мацко