вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури
"10" червня 2025 р. Справа № 911/448/25
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., за участю секретаря судового засідання Шульги Т.С., розглянувши у підсумковому засіданні справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс»
За участі:
Від кредитора: Грищенко О.М.
Розпорядник майна: Заріцький Ю.М.
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс».
Так, ухвалою Суду від 04.03.2025, зокрема, відкрито провадження у справі № 911/448/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс»; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Компанія “Броксервіс» здійснено 04.03.2025.
За результатами попереднього засідання судом постановлено Ухвалу від 01.05.2025 , якою призначено дату підсумкового засідання.
27.05.2025 до суду від арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича надійшло клопотання про відкриття ліквідаційної процедури та про призначення його ліквідатором.
У судовому засіданні 10.06.2025 арбітражний керуючий просив визнати боржника банкрутом та перейти до ліквідаційної процедури.
Представник кредитора підтримав клопотання арбітражного керуючого.
Боржник неодноразово повідомлявся про розгляд справи судом, рекомендовані поштові направлення повернулись до суду за закінченням терміну зберігання.
Втім, неявка боржника у підсумкове засідання не перешкоджає проведенню підсумкового засідання.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд зазначає, що, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 КУзПБ, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 48 КУзПБ, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів.
За приписами ч. 2 ст. 48 КУзПБ, перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів.
Конкурсні кредитори з правом вирішального голосу мають на зборах кредиторів кількість голосів, яка дорівнює сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство (ч.4 ст. 48 КУзПБ).
У відповідності до ч. 8 ст. 48 КУзПБ, до компетенції комітету кредиторів належить, серед іншого, прийняття рішення про обрання голови комітету; скликання зборів кредиторів; визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство; та інші питання, передбачені цим Кодексом.
Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів (ч. 9 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства).
На виконання вимог ч. 1 ст. 48 КУзПБ 23.05.20225 розпорядником майна, відповідно до ч.3 п.1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, були проведені збори кредиторів боржника в режимі відеоконференції, які оформлені протоколом №1 зборів кредиторів (т.2, а.с. 41 - 49, 51-59).
На зборах кредиторів був присутній представник ТОВ «Ніко-Тайс» адвокат Грищенко О.М., 4 633 269,12 голосів.
На засіданні був також присутній розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Заріцький Ю.М.;
За результатами проведених зборів прийнято наступні рішення з питань порядку денного:
1) Вирішено обрати до членів комітету кредиторів боржника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».
2) Вирішено обрати головою комітету кредиторів боржника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».
3) Вирішено звіт розпорядника майна схвалити, роботу визнати задовільною, об'єктивною, законною та такою, що не порушує прав та інтересів кредиторів.
4) Вирішено схвалити звіт розпорядника майна про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, а також відшкодування витрат.
5) Вирішено звернутись до Господарського суду Київської області із клопотанням про визнання боржника ТОВ «Компанія «Броксервіс», банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також про призначення арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича ліквідатором ТОВ «Компанія «Броксервіс».
Також, в матеріалах справи наявний носій відеозапису відеоконференції зборів кредиторів та комітету кредиторів боржника (т.2, а.с. 50).
З огляду на наведені положення чинного законодавства, враховуючи результати голосування комітету кредиторів, Суд виснує, що комітетом кредиторів в межах своєї компетенції було прийнято рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
За змістом статей 48, 49 КУзПБ, Суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені частиною першою статті 6 КУзПБ із застосуванням судового розсуду.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині 3 статті 44 КУзПБ.
При цьому суд має з'ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника визнається відповідно до визнаних вимог кредиторів та реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника.
На вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном; наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та відсутність пропозицій щодо санації боржника.
Щодо наявних у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності даних про актив і пасив боржника, Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Згідно з п. 3 пар. І Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Так, відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
ГУ Статистики у Київській області в листі від 26.03.2025 повідомило розпорядника майна, що боржник фінансову та статистичну звітність взагалі не подавав.(т. 1, а.с. 207).
Аналіз норм КУзПБ та судової практики його застосування свідчить, що одним із засобів встановлення обсягу та вартості активів боржника є інвентаризація.
У відповідно до абз. 11 ч. 3 ст. 44 КУзПБ, розпорядник майна зобов'язаний не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Арбітражним керуючим вчинялись дії щодо отримання документів від боржника та його посадових осіб, шляхом направлення Запиту №115 від 13.03.2025, який залишились без відповіді та реагування з боку боржника (т. 1 , а.с. 122-125).
Також судом було задоволено клопотання розпорядника майна про витребування доказів про, що постановлено ухвалу від 16.04.2025. проте ухвала повернулась до суду за закінченим терміном зберігання.
При цьому, розпорядником майна було встановлено відсутність боржника за його юридичною адресою, що підтверджується Актом від 05.05.2025 (т. 2, а.с. 11).
На виконання вимог абз. 5 ч. 3 ст. 44 КУзПБ розпорядником майна вживались заходи з метою з'ясування дійсного фінансово-майнового стану боржника, зокрема, арбітражною керуючою направлені запити до реєструючих та контролюючих державних органів, а також самостійно вчинялись заходи для одержання відомостей з Державних реєстрів.
Так, арбітражним керуючим було надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за змістом якого у боржника відсутнє нерухоме майно. Також, відповідно до інформації з даного реєстру на все нерухоме майно боржника накладено арешт у межах виконавчого провадження №69621550 (т. 2 а.с. 1-2).
З відповідей на запити розпорядника майна, вбачається що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, право власності на майнові права, дозволи та ліцензії на здійснення господарської діяльності (т. 1 , а.с. 209-255 ).
ГУ ДПС у Київській області листом від 25.03.2025 повідомило, що у боржника відсутні відкриті рахунки (т. 1 , а.с. 203-206).
ГУ ДПС у Київській області листом від 23.04.2025 повідомило, що Згідно з ІС «Податковий блок» по ТОВ «Компанія «Броксервіс» за період з 01.01.2017 по теперішній час документальні планові, позапланові, фактичні перевірки не проводились. Станом на 23.04.2025 року фінансова звітність з 2020 по теперішній час підприємством не подана, також відсутні податкові накладні та реєстр податкових накладних за 2022 рік. (т. 2, а.с. 76-78).
ГУ ПФУ у Київській області листом від 28.04.2025 повідомив, ТОВ «Компанія «Броксервіс» заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не має (т. 1, а.с. 255).
Згідно листа АТ «Райффайзен банк Україна» рух коштів по рахункам боржника за період з 14.09.2012 по 17.02.2021 не відбувався (т. 1, а.с. 208). При цьому, відповідно до відомостей ДПС України рахунки боржника закрито 22.08.2019 року.
Розпорядником майна було організовано та проведено інвентаризацію майна станом на 31.03.2025, за результатами якої складено відповідні відомості: грошових коштів - 0 грн.; розрахунків з дебіторами і кредиторами (за кредиторською заборгованістю наявна заборгованість перед кредиторами у справі); фінансові інвестиції відсутні; необоротні активи відсутні (т. 2, а.с. 3-10).
Таким чином, в ході інвентаризації розпорядником майна не було виявлено активів боржника.
Щодо пасиву боржника, Суд зазначає, що під час провадження у справі про банкрутство Судом було визнано грошові вимоги кредитора до боржника, а розпорядником майна включено до реєстру кредиторів кошти у розмірі 5 558 974,55 грн. (5 483 066,54 грн. + 29 068,80 грн.).
Абзацом шостим частини третьої статті 44 КУзПБ визначено, розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
У судовому засіданні Судом досліджено аналіз фінансово-господарського стану, господарської та інвестиційної становища на товарних ринках від 26.05.2025 (т. 2 , а.с. 12-39).
Розпорядником майна було встановлено такі показники фінансово-господарського стану боржника:
Розпорядником майна за результатами проведеного аналізу господарської діяльності боржника та його відповідних показників, розпорядник майна вказує наступне:
- приховування керівником підприємства бухгалтерської звітності унеможливлює проведення належних розрахунків відповідних показників коефіцієнту поточної ліквідності, покриття, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності (платоспроможності), маневреності власних оборотних засобів, покриття запасів, фінансової автономії;
- протягом періоду із 01.01.2020 по 26.05.2025 встановити нормативне значення Коефіцієнту покриття, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності немає об'єктивної можливості за рахунок відсутності інформації;
- протягом періоду із 01.01.2020 по 26.05.2025 значення поточної платоспроможності від'ємне - підприємство не має в достатній кількості активів для негайного виконання розрахунків за поточною кредиторською заборгованістю;
- протягом періоду із 01.01.2020 по 26.05.2025 значення коефіцієнтів концентрації власного капіталу (фінансової автономії) та концентрації позикового капіталу знаходиться за межами нормативних: підприємство має занижені значення коефіцієнта фінансової автономії та завищене значення коефіцієнту концентрації залученого капіталу, залежність підприємства від позикового капіталу є значною;
- протягом періоду із 01.01.2020 по 26.05.2025 підприємство має значення Коефіцієнту фінансової залежності за межами гранично допустимого, що вказує на значну залежність підприємства від позикового капіталу;
- протягом періоду із 01.01.2020 по 26.05.2025 підприємство має значення коефіцієнту співвідношення позикових і власних коштів (коефіцієнт фінансування) за межею нормативного;
- протягом періоду із 01.01.2020 по 26.05.2025 коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами має практично нижче гранично допустимого. Коли значення опускається нижче за значення 0,1, то структура балансу визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним;
- Відповідно до значення показників платоспроможності та фінансової стійкості структура балансу підприємства протягом всього періоду із 01.01.2020 по 26.05.2025 є незадовільною;
- протягом періоду із 01.01.2020 по 26.05.2025 підприємство не мало високого значення рентабельність продукції, робіт та послуг.
- більш глибокий фінансовий аналіз із врахуванням вказаного вище проводити в процедурі ліквідації;
- власний капітал підприємства на початку періоду, що аналізується (2010 рік), мав позитивне значення;
- економічні ознаки фіктивного банкрутства відсутні;
- приховування керівництвом підприємства бухгалтерської звітності унеможливлює проведення належних розрахунків відповідних показників для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства;
- в діях керівництва Підприємства наявні ознаки погіршення фінансово-господарського стану підприємства, а саме: наявність дебіторської заборгованості в зв'язку з відсутністю заходів по її стягненню; збільшення кредиторської заборгованості;
- приховування даних бухгалтерської звітності унеможливлює проведення належних розрахунків відповідних показників дій з приховування банкрутства.
Підсумовуючи вказане вище, розпорядник майна, зокрема, доходить до наступних загальних висновків:
- боржник має недостатню фінансову стійкість та не спроможне відновити платоспроможність. Відсутність осіб, бажаючих взяти участь в санації боржника, спонукає до введення процедури ліквідації;
- проведена оцінка фінансового стану боржника не показала об'єктивної ситуації у зв'язку з відсутністю повної фінансової документації;
- аналіз показників боржника немає об'єктивного відображення, через неналежне ведення бухгалтерської документації та відсутність первинної документації у розпорядника майна;
- станом на 31.12.2019 р. боржник має ознаки критичної неплатоспроможності - його коефіцієнт покриття менше одиниці, та коефіцієнт забезпечення власними засобами менше 0,1;
- дії керівництва, як органу управління боржника, можна вважати ознаками доведення до банкрутства.
Розпорядник майна повідомив господарський суд, що за даними обліку боржника вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, відсутні.
Розпорядник майна повідомив господарський суд, що щодо кредиторів та щодо заінтересованих осіб стосовно кредиторів спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які передбачають блокування активів, не застосовувалось.
З огляду на наведене, Суд виснує про повноту дій розпорядника майна у процедурі з огляду на надані розпорядником майна докази.
Вирішуючи питання переходу до ліквідаційної процедури, Судом враховано також закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном та відсутність пропозицій щодо санації боржника.
Відповідно до ч.3 ст. 110 ЦК України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.
Таким Законом, норми якого щодо умов, порядку та наслідків визнання банкрутом є спеціальними, передбачені в Кодексі України з процедур банкрутства.
Отже, законодавець пов'язує встановлення неспроможності суб'єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів безпосередньо із встановленням обставин недостатності майна для задоволення таких вимог, однак не обмежує суд певними засобами доказування зазначених обставин.
За наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено факт неоплатності боржника, як того вимагає законодавство України. Жодних доказів можливості відновлення платоспроможності боржника суду не надано.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи повноту дій розпорядника майна у процедурі, не достатність у боржника активів для погашення заборгованості перед кредиторами, відсутність доказів поліпшення фінансового становища боржника з моменту відкриття провадження та заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника; сплив 170-денний строку, відведеного стадії розпорядження майном; наявність рішення зборів кредиторів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, Суд доходить до висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 58 КУзПБ, у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.
На виконання вказаного припису закону, Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника, - тривалістю не більше 12 місяців.
У ч. 1 ст. 59 КУзПБ визначено, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
Щодо призначення ліквідатора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» , Суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 60 КУзПБ у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
За змістом ч. 2 ст. 28 КУзПБ, арбітражний керуючий для виконання повноважень ліквідатора призначається господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.
Арбітражним керуючим Заріцького Юрія Миколайовича надано згоду на участь у справі про банкрутство у якості ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія «Броксервіс» (т.2, а.с. 65-66).
Дослідивши протокол зборів кредиторів від 23.05.2025 року, відповідне рішення комітету кредиторів, враховуючи положення ст.ст. 28, 48, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання арбітражного керуючого стосовно призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 КУзПБ, з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, слід здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному вебпорталі судової влади України.
Керуючись ст.ст. 49, 58, 59, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 232 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Припинити процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс».
2. Припинити повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.
3. Визнати банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс».
4. Відкрити ліквідаційну процедуру. Встановити строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника - не більше 12 місяців.
5. Призначити ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.
6. Здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
8. Зобов'язати відповідних посадових осіб банкрута протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням.
9. Ліквідатору забезпечити виконання повноважень ліквідатора банкрута в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства. Після завершення всіх розрахунків з кредиторами надати до суду звіт та ліквідаційний баланс.
10. Примірник постанови направити Центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням банкрута (для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей у відповідності до цієї постанови).
11. Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» (08801, Київська обл., Миронівський р-н, місто Миронівка(з), вул. Соборності, будинок 48; код ЄДРПОУ 37397640);
Ініціюючий кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38039872);
Арбітражний керуючий: Заріцький Юрій Миколайович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 31.01.2013 № 75; РНОКП НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено 12.06.2025 року.
Суддя Т.Д. Гребенюк