ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.05.2025Справа № 910/2306/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс"
про стягнення 136 000, 00 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Пасенко В.П. (в режимі відеоконференції)
Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" (далі-відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 68 000, 00 грн та пені у сумі 68 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив у добровільному порядку та у встановлені законом строки оплату штрафу, накладеного рішенням Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/112-р/к від 23.12.2019 у справі № 3-01-11/2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.04.2025.
06.03.2025 до суду надійшло клопотання Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд провести судове засідання призначене на 03.04.2025 у справі № 910/2306/25 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 клопотання Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
26.03.2025 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що позивач більше п'яти років не звертався до суду щодо стягнення штрафу і пені з відповідача, чим порушив строки передбачені Законом України «Про захист економічної конкуренції» та Цивільним кодексом України для звернення до суду, що, на думку відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позову.
28.03.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій відповідач просить суд надати представнику відповідача можливість участі у підготовчому судовому засіданні по справі № 910/2306/25 призначеному на 03.04.2025 року, а також у наступних судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
01.04.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" про застосування позовної давності, в якій відповідач зазначає, що право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення штрафу та пені з відповідача у позивача виникло 14.04.2020, оскільки 13.04.2020 закінчився строк для добровільної сплати штрафу, відтак строк позовної давності за вимогами позивача сплинув 14.04.2023, у зв'язку з чим відповідач просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтросервіс» про стягнення штрафу у розмірі 68 000, грн., пені у розмірі 68 000,00 грн. та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
У підготовчому засіданні 03.04.2025 судом оголошено перерву до 17.04.2025.
17.04.2025 до суду надійшли пояснення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в яких позивач, зокрема зазначає, що відносини сторін у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні Цивільного кодексу України, а тому позовна давність не застосовується. Також, позивач вказує на те, що відповідно до чинного законодавства сплив строку позовної давності не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог органів Антимонопольного комітету України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2306/25 призначено на 15.05.2025.
17.04.2025 до суду надійшли пояснення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
У це судове засідання представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 4388750 від 17.04.2025 та довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа (ухвали суду від 17.04.2025) до електронного кабінету позивача - 22.04.2025 о 19: 44 год.
Крім того, представник позивача на запрошення суду до відеоконференції у підсистемі відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua 15.05.2025 не під'єднався.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 15.05.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
Адміністративна колегія Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (змінено найменування на Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України), розглянувши справу № 3-01-11/2018 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», 23.12.2019 прийняла рішення № 63/112-р/к, яким визнано, що дії ТОВ «Еврогрупмаш» та ТОВ «Укрінтросервіс» щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю «Екскаватор» «Код ДК 021-2015 (СРV): 43260000-3 - Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка», (Ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-18-001059-b, оголошення від 18.10.2017 року) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, шо передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.
На підставі статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за вчинені порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтросервіс» штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/112-р/к від 23.12.2019 було направлено відповідачеві супровідним листом від 20.01.2020 № 63-02/217 та отримано останнім 12.02.2020, що підтверджується відстеженням пересилання поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором № 7900060837895.
Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 13.04.2020.
Згодом, рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/112-р/к від 23.12.2019 було оскаржено відповідачем до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2020 відкрито провадження у справі № 914/938/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтросервіс» до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/112-р/к від 23.12.2019 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 у справі № 914/938/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтросервіс» до Західного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/112-р/к від 23.12.2019 року відмовлено повністю.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі № 914/938/20 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" (вх. № 01-05/3464/20 від 26.11.2020 року) на рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 року у справі №914/938/20.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 914/938/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" (вх. № 01-05/3464/20 від 26.11.2020 року) залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 року у справі № 914/938/20 - без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 914/938/20 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 914/938/20. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" на рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 914/938/20.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 914/938/20 залишено без змін.
Як зазначає позивач, відповідачем штраф сплачено не було, у зв'язку із чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" накладеного штрафу у розмірі 68 000, 00 грн.
Крім суми штрафу, позивач нарахував пеню за кожен день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за періоди: з 14.04.2020 по 04.05.2020, з 25.09.2020 по 13.12.2020, з 23.03.2021 по 14.06.2021 та з 09.07.2021 по 31.07.2021, що відповідно до розрахунку позивача складає 68 000, 00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону, особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов'язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.
Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/112-р/к від 23.12.2019 було отримано відповідачем 12.02.2020, що підтверджується відстеженням пересилання поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором № 7900060837895.
Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 13.04.2020.
Згідно п. 13 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Станом на день розгляду спору штраф відповідачем не сплачено, доказів зворотного суду не надано.
Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від сплати накладених на нього позивачем штрафів у встановлений Законом термін.
Враховуюче викладене вище, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68 000, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 68 000, 00 грн. за періоди: з 14.04.2020 по 04.05.2020, з 25.09.2020 по 13.12.2020, з 23.03.2021 по 14.06.2021 та з 09.07.2021 по 31.07.2021.
Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов'язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.
Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Так, у п. 20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» роз'яснено, що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18 та від 31.10.2019 у справі № 904/3778/18.
Сума штрафу, накладеного Рішенням, складає 68 000, 00 грн. Розмір пені за один день складає 1 020, 00 грн. (68 000, 00 грн х 1,5 %= 1 020, 00 грн.).
За періоди: з 14.04.2020 по 04.05.2020, з 25.09.2020 по 13.12.2020, з 23.03.2021 по 14.06.2021 та з 09.07.2021 по 31.07.2021 прострочено 208 днів сплати штрафу.
За вказаний період сума пені за прострочення сплати штрафу складає 212 160, 00 грн. (1020, 00 грн х 208).
Тож, сума пені, що підлягає стягненню з урахуванням встановлених обмежень (ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції») становить 68 000, 00 грн., оскільки сума штрафу, накладеного Рішенням складає 68 000, 00 грн.
Суд перевірив розрахунок суми пені, наданий позивачем, та встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, вимога позивача про стягнення пені у сумі 68 000, 00 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Станом на день розгляду спору штраф та пеня не сплачені, доказів на підтвердження їх оплати відповідачем не надано.
Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, в якій він зазначає, що право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення штрафу і пені з відповідача у позивача виникло 14.04.2020 року, тож строк позовної давності за вимогами позивача сплинув 14.04.2023 року, Відділення звернулось до суду лише 26.02.2025 року.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що спірні правовідносини не регулюються нормами цивільного законодавства, а ґрунтуються на спеціальних нормах Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Так, Закон України «Про захист економічної конкуренції», на підставі приписів якого позивачем нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Отже, цей закон не регулює цивільно-правові відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет» органи Антимонопольного комітету України керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції, яким в свою чергу встановлено спеціальні строки давності для притягнення до відповідальності за порушення антиконкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України, які не є строками позовної давності, встановленими цивільним законодавством.
Відтак, цивільне законодавство не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції, а правовідносини між сторонами у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні ст. 1 ЦК України.
Крім цього, нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і у зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу.
Статтею 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої за його несплату пені. Крім того, стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон України «Про захист економічної конкуренції» відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ IX Закону).
Тому, чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів Антимонопольного комітету України, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 р. у справі № 923/175/18, від 20.03.2018 р. у справі № 922/4706/16 та від 11.11.2019 р. у справі № 911/9/19.
Крім цього, штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 910/4585/19, від 17.12.2020 р. у справі № 910/1548/19.
Отже, звертаючись до суду із даним позовом, позивачем не було пропущено строк позовної давності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" (вул. Сирецька, буд. 38, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код - 38390976) в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, «Адміністративні штрафи та інші санкції», штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп. та пеню у сумі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" (вул. Сирецька, буд. 38, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код - 38390976) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Коперника М., буд. 4, м. Львів, 79005, ідентифікаційний код - 20812013) судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 11.06.2025.
Суддя Щербаков С.О.