ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2025Справа № 910/15371/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" (м. Київ)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)
про стягнення 117 744,99 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 117 744,99 грн заборгованості за договором пор закупівлю № ПЗ/НХ23920/НЮ від 02.10.2023, яка складається з: 107 290,22 грн - основний борг; 10 369,76 грн - збитки від інфляції; 85,01 грн - 0,1% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
31.12.2024 від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.
06.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
10.01.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
13.01.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
14.01.2025 від позивача надійшло підтвердження суми боргу.
20.01.2025 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про залучення до участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
24.01.2025 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
11.02.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
13.02.2025 від відповідача надійшли заперечення проти додаткових пояснень позивача.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
02.10.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" (постачальник) було укладено договір про закупівлю № ПЗ/НХ-23920/НЮ (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар для завершення робіт по проєкту "Реконструкція споруд залізниці з електрифікації дільниці Васильків - Васильків II регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" в Київській області" (Завершення робіт), (далі - товар), відповідно до специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Найменування товару: лічильники. Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються в Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору (пункти 1.2, 1.3 Договору).
Згідно з пунктом 4.2. Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару - Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове або інший підрозділ покупця вказаний в рознарядці на поставку товару. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6. Договору).
У пункті 6.1. Договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього Договору.
Згідно з п. 6.3. Договору загальна ціна договору становить 107 290,22 грн з ПДВ.
Пунктами 7.1., 7.2. Договору встановлено, що відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України покупець здійснює фінансування будь-яких витрат, передбачених цим договором, лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Усі видатки покупця за цим договором здійснюються виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених у Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" за бюджетною програмою КЕКВ: 3210 - капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).
Відповідно до п. 7.4. Договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться після отримання покупцем бюджетних призначень відповідно до ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України, на 45-й робочий день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару.
Пунктом 7.10. Договору передбачено, що бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини покупця, оплата за товар здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування на рахунок відкритий у Державній казначейській службі України, а в разі зміни бюджетного фінансування покупець повідомляє про це постачальника. Факт надходження грошових коштів на рахунок покупця відкритий у Державній казначейській службі України є моментом настання строку виконання зобов'язань за даним договором, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаного сторонами акту прийому-передачі товару/видаткової накладної.
Згідно з пунктом 7.11. Договору ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на рахунок покупця відкритий в Державній казначейській службі України, для оплати товарів за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства, сторони визнають обставиною що має місце не з вини покупця.
Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, в межах строків, визначених у мовами цього договору (п. п. 15.1., 15.2. Договору).
19.12.2023 позивач отримав від відповідача письмову рознарядку № НХП33-04/7338 щодо поставки товару за договором.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач без будь-яких зауважень прийняв товар на суму 107 290,22 грн за видатковою накладною №170 від 20.12.2023, актом прийому-передачі товару, складеним 20.12.2023, товарно-транспортною накладною №116 від 20.12.2023.
На виконання умов договору позивачем складено та зареєстровано податку накладну №204 від 20.12.2023 (дата реєстрації в ЄРПН - 26.12.2023).
Таким чином, оплата поставленого товару мала бути здійснена у строк до 27.02.2024.
Проте відповідач оплату товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути 107 290,22 грн заборгованості, 10 369,76 грн інфляційних втрат та 85,01 грн 0,1% річних.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що заявка на оплату товару були відхилені Державною казначейською службою України з приміткою "Повернення коштів відповідно до статей 3, 23 та 57 Бюджетного кодексу України", на 2024 рік фінансування за бюджетною програмою КЕКВ: 3210 - Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) відсутнє, тож відповідно до п.7.10. Договору оплата не може бути здійснена за відсутності бюджетного фінансування, умовами Договору передбачено як відкладальну умову наявність бюджетного фінансування, визнано несвоєчасне перерахування коштів органами державного казначейства обставиною, що виключає вину боржника, а тому відповідно до п. 9.10. Договору боржник звільняється від нарахування штрафних санкцій за вказаним договором та від сплати інфляції та 0,1% річних, покладення на відповідача додаткових зобов'язань з оплати за товар за рахунок власних коштів може негативно відобразитись на подальшому функціонуванні підприємства в умовах воєнного стану та виконання ним своїх основних завдань.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем до відзиву надано заявку на оплату №1032798 від 27.12.2023 на суму 107 290,22 грн з ПДВ, яка була подана до казначейства 27.12.2023 о 20:02 год. та відхилена казначейством 30.12.2023 о 00:37 із приміткою "повернення коштів відповідно до статей 3, 23, 57 Бюджетного кодексу України".
Згідно з пунктом 2.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2013 №885, регламент роботи органів Казначейства по завершенні бюджетного періоду та на початку нового бюджетного періоду щороку затверджується наказом організаційно-розпорядчого характеру Казначейства України. Регламентом затверджуються, зокрема термін (час і дата) прийняття електронних документів клієнтів із системи дистанційного обслуговування "Клієнт казначейства - Казначейство" до облікових систем АС "Є-Казна" та граничний термін (час і дата) здійснення органами Казначейства оплати (виконання) зареєстрованих платіжних доручень (інструкцій) за видатками / витратами державного / місцевих бюджетів та інших клієнтів.
Відповідно до Інформації із офіційної вебсторінки Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) повідомила, що відповідно до Регламенту роботи органів Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року, затвердженого наказом Казначейства від 27.11.2023 № 299, останнім днем проведення платежів за видатками клієнтів органів Казначейства в бюджетному 2023 році є 27 грудня 2023 року. 27 грудня 2023 року до 17.30 завершується прийняття електронних документів клієнтів із системи дистанційного обслуговування "Клієнт-казначейства - Казначейство" (далі - СДО) до облікових систем АС "Є-Казна Доходи", АС "Є-Казна".
Таким чином, Акціонерне товариство "Українська залізниця", як клієнт органів казначейства, могло та повинне було бути обізнаним як із приписами Бюджетного кодексу України щодо повернення в бюджет неосвоєних у бюджетному році коштів, так і з специфікою роботи Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року. У той же час, направлення відповідачем платіжних інструкцій здійснено 27.12.2023 о 20:02 год., тобто після завершення прийняття електронних документів клієнтів через систему дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство», що і стало підставою для їх повернення.
Таким чином, ненадходження коштів на оплату поставленого позивачем товару внаслідок відхилення платежу Державною казначейською службою України сталося з вини відповідача.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що Договором передбачено як відкладальну умову наявність бюджетного фінансування, оскільки у 2023 році відповідні бюджетні асигнування були наявні та відповідач мав можливість сплатити позивачу кошти в оплату поставленого товару.
При цьому суд наголошує, що умови Договору про оплату придбаного товару за умови наявності бюджетних асигнувань, не є ні визначенням строку / терміну виконання зобов'язання, адже не є подією, яка має неодмінно настати, ні відкладальною обставиною, так як в даному випадку вона стосується лише обов'язків відповідача щодо оплати товару, а відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина має змінювати права та обов'язки сторін.
Крім того, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями,
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування (бюджетних асигнувань) в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати поставленого йому товару, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №910/14074/23.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Невиконане відповідачем зобов'язання за договором у сумі 107 290,22 грн підтверджується належними доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 107 290,22 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10 369,76 грн інфляційних втрат та 85,01 грн 0,1% річних, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 9.2 Договору сторони погодили, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки такі нарахування здійснюються з 27.02.2024, що було останнім днем строку виконання грошового зобов'язання, а прострочення відповідача настало 28.02.2024.
За перерахунком суду розмір 0,1 % річних за період з 28.02.2025 по 12.12.2024 становить 84,72 грн, тож вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним.
Відповідач також зазначає, що відповідно до п. 9.10. Договору він звільняється від нарахування штрафних санкцій за вказаним правочином та від сплати інфляції та 0,1% річних.
Відповідно до п. 9.10. Договору в разі затримки бюджетного фінансування, зменшення бюджетних асигнувань, неприйняття органами державної влади рішень або невчинення дій, необхідних для здійснення оплати, передбаченої цим договором (або прийняття відповідних рішень чи вчинення дій із затримкою), прийняття органами державної влади рішень, які унеможливлюють виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, покупець звільняється від сплати постачальнику штрафних санкцій, відшкодування збитків та відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Враховуючи встановлені вище судом обставини щодо причин невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати суми основного боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку пункту 9.10. Договору, тож позовні вимоги про стягнення з відповідача 0,1 % річних у розмірі 84,72 грн та 10 369,76 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 107 290,22 грн заборгованості, 10 369,76 грн інфляційних втрат та 84,72 грн 0,1% річних доведені, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем належним чином у встановленому законом порядку, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 129, 130 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 724,43 грн на підставі: Договору про надання правової допомоги № 06/09-2024_2 від 06.09.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Терезою Юлією Олександрівною, додаткових угод №1 від 06.09.2024 та №3 від 25.12.2024, рахунку на оплату №5 від 06.01.2025, платіжної інструкції №274 від 10.01.2025, листа вих. № 1001/002 від 10.01.2025, акта наданих послуг №1 від 03.01.2025 на суму 9 724,43 грн.
Надання позивачу правничої допомоги за Договором підтверджується матеріалами справи.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу та зазначає, окрема, що в акті наданих послуг зазначено послуги, які стосуються не стосуються даної справи (подання заяви про видачу судового наказу №14582/24), завищено кількість витраченого часу.
Суд звертає увагу на те, що Додатковою угодою №1 від 06.09.2024 встановлено фіксований розмір гонорару адвоката в розмірі 9 724,43 грн, у той час коли в Акті №1 від 06.01.2025 вартість наданих послуг визначена в розмірі 16 600,00 грн.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та результат вирішення спору, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 9 724,43 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.
Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 724,43 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 26/1; ідентифікаційний код 42776621) 107 290 (сто сім тисяч двісті дев'яносто) грн 22 коп. заборгованості, 10 369 (десять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн 76 коп. інфляційних втрат, 84 (вісімдесят чотири) грн 72 коп. 0,1% річних, 9 724 (дев'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 43 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко