ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2025Справа № 910/2971/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"
про стягнення 4 395 103,67 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники:
від позивача - Панасюк І.В.;
від відповідача - Малахов М.Л.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" (далі - позивач, ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - відповідач, АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ") про стягнення 4 395 103,67 грн, з яких: 836 999,43 грн 3% річних - 836 999,43 грн, 3 558 104,24 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2971/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 14.04.2025 о 10:00 год.
19.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення копій документів до матеріалів справи.
31.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд ухвалити рішення у справі з урахуванням позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, зменшити розмір заявлених сум 3% річних та інфляційних витрат до максимально можливого розміру за даних обставин справи.
31.03.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про роз'єднання позовних вимог та виділення вимог за кожним договором в самостійне провадження.
08.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не обґрунтованими, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
08.04.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про роз'єднання позовних вимог.
08.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, ухвалено проведення судових засідань у справі № 910/2971/25 здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У підготовче засідання, призначене на 14.04.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 14.04.2025, суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи заяви по суті справи та з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні, призначеному на 14.04.2025, здійснювався розгляд клопотання відповідача про роз'єднання позовних вимог.
Протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про роз'єднання позовних вимог.
У підготовчому засіданні, призначеному на 14.04.2025, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового часу для подання заперечень на відповідь на відзив. Клопотання судом задоволене.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовчого засідання у справі на 19.05.2025 о 10:40.
16.04.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просить суд ухвалити рішення у справі з урахуванням позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
У підготовче засідання, призначене на 19.05.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.05.2025, суд долучив до матеріалів справи заперечення відповідача на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.05.2025, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.06.2025 о 10:20 год.
У судове засідання, призначене на 09.06.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 09.06.2025 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 09.06.2025 суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив суд урахувати позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, зменшити розмір заявлених сум 3% річних та інфляційних витрат до максимально можливого розміру.
У судовому засіданні 09.06.2025 судом здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, після чого суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 09.06.2025 представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.
У судовому засіданні 09.06.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14538/22 від 04.07.2023 стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" заборгованість у розмірі 10 095 236,80 грн, яка виникла за Договорами на виконання робіт № 2004/2020 від 20.04.2020, № 1404/2020 від 14.04.2020, № 2911/2021 від 26.11.2021, № 19713-2018 від 03.08.2018, № 20006-2018 від 28.08.2018 (далі разом - Договори).
Згідно ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/14538/22 від 12.12.2024 здійснено заміну боржника - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (ЄДРПОУ 24584661) за наказом Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/14538/22, наказом Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 у справі №910/14538/22 на правонаступника Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (код ЄДРПОУ 24584661).
Оскільки після винесення рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14538/22 про стягнення вищевказаної заборгованості боржником її оплата не була проведена, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" (далі - позивач, ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ") звернулось з даним позовом до суду про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - відповідач, АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ") 4 395 103,67 грн, з яких: 836 999,43 грн 3% річних, 3 558 104,24 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем оплат згідно Договорів до набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14538/22 від 04.07.2023 (01.08.2023), а також після набранням чинності цим рішення суду та станом на 20.01.2025.
Відповідач згідно поданого відзиву на позовну заяву зазначив:
- розраховуватися за виконані роботи за всіма Договорами повинен був саме замовник -Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", який перетворено на Філію "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - ВП "ЗАЕС"), місцезнаходження якого є м. Енергодар, Запорізька область, який з 04.03.2022 і по теперішній час знаходиться в окупації військ рф;
- враховуючи приписи частини 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та те, що ВП "ЗАЕС" продовжує бути зареєстрованим в м. Енергодарі, відповідач вказує, що на законодавчому рівні встановлена заборона на здійснення платежів ВП "ЗАЕС" до зміни місцезнаходження на територію, підконтрольну Україні;
- позивач у позовній заяві здійснив розрахунок 3% річних по Договору № 2911/2021 від 26.11.2021 за 321 день, починаючи з 14.02.2022, тоді як відповідач, з урахуванням п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, вважає, що строк оплати виконаних робіт згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) розпочався 16.12.2021 та закінчився 13.02.2022 (вихідний день), відтак 14.02.2022 - останній день для оплати вартості виконаних робіт (60 календарних днів відповідно до п. 2.5 наведеного Договору) і цей день не повинен був братися позивачем до розрахунку 3% річних;
- відповідач просив суд зменшити розмір заявлених сум 3% річних та інфляційних витрат до максимально можливого розміру за зазначив про наявність виключних та надзвичайних обставин, а саме: відповідач належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована, зокрема, на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб, визначений законодавством України; відповідач виробляє більше 55% усієї електричної генерації в Україні та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки здійснює управління усіма діючими атомними електростанціями на території України; в структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами відповідача, до моменту окупації військовими рф, найбільшу частку складала електроенергія, вироблена Запорізькою АЕС; Запорізька АЕС знаходиться у місті Енергодар та перебуває з 24.02.2022 у зоні проведення бойових дій, з 04.03.2022 відноситься до тимчасово окупованої РФ території України, з 11.09.2022 Запорізька АЕС повністю зупинена; отже, відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, що негативно вплинуло на фінансовий стан відповідача; поряд з цим, відповідач продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу Запорізької АЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу; на відповідача, як найбільшого виробника електричної енергії, покладено спеціальні обов'язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення; в умовах воєнного стану, відповідач покриває близько 85 % обсягів фінансового навантаження, необхідного для виконання спеціальних обов'язків, завдяки відповідачу можливе утримання встановленого тарифу на електричну енергію для населення на поточному рівні; безпека держави та населення України знаходиться у безпосередній залежності від сталої роботи АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ"; відповідач зазначив про свій вкрай тяжкий матеріальний стан, пов'язаний з об'єктивними обставинами в умовах збройної агресії РФ проти України.
Позивач у відповіді на відзив не погодився з доводами відповідача з огляду на таке:
- стороною спірних договірних відносин виступає юридична особа ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (правонаступником якої є АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ"), а не відокремлений підрозділ ЗАЕС, відповідальність за належне виконання спірних договорів покладається на юридичну особу відповідача;
- враховуючи ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що боржник повинен провести оплату боргу заздалегідь до закінчення останнього дня строку сплати через банківську структуру до моменту припинення проведення платіжних операцій цією установою, а тому посилання відповідача на п. 5 ст. 254 ЦК України позивач вважає необґрунтованими;
- позивач звернув увагу, що роботи за спірними договорами були проведені позивачем, а заборгованість відповідача перед позивачем виникла, ще до початку військової агресії РФ, у зв'язку з чим обставини, на які посилається відповідач, як на виключні та надзвичайні, не приймаються до уваги, оскільки відповідач мав можливість провести розрахунки з позивачем ще до початку війни.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив:
- висновок позивача, що боржник повинен провести оплату боргу заздалегідь суперечить діючим нормам, оскільки на законодавчому рівні встановлений порядок закінчення строку, а, отже, неврахування цього позивачем є безпідставним;
- відповідач наголосив, що зазначені у відзиві на позовну заяву обставини, в яких знаходиться відповідач, є надзвичайними, що є підставою для зменшення судом заявленого розміру річних та інфляційних втрат
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 по справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 15.08.2019 у справі 905/1758/18, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00).
З матеріалів даної справи № 910/2971/25 вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14538/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості у розмірі 10 095 236,00 грн встановлено такі обставини:
"14.04.2020 між ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник, відповідач) в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) ВП "Запорізька атомна станція" Сабадіна Д.П. та ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" (далі - підрядник, позивач) укладено Договір №1404/2020 (далі - Договір від 14.04.2020), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (ПКД), роботи на об'єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №4. Реакторне відділення. Заміна захистів РЗА системи живлення власних потреб 6 кВ на мікропроцесорні пристрої (1, 2, 3 СБ). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає ПКД, будівельним нормам та Технічним вимогам (додаток №3)…
За вказаним договором сторони оформили і підписали відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та п'ять довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) на загальну суму 17 433 165,70 грн, на підставі яких замовник частково в загальній сумі 16 150 506,00 грн виконав грошове зобов'язання за цим договором…
Таким чином, заборгованість за договором від 14.04.2020 складає 1 282 659,70 грн.
20.04.2020 між ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник, відповідач) в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) ВП "Запорізька атомна станція" Сабадіна Д.П. та ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" (далі - підрядник, позивач) укладено Договір №2004/2020 (далі - Договір від 20.04.2020), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (ПКД), роботи на об'єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №4. Турбінне відділення. Заміна захистів РЗА системи живлення власних потреб 6 кВ на мікропроцесорні пристрої (системи нормальної експлуатації). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає ПКД, будівельним нормам та Технічним вимогам (додаток №3) …
За вказаним договором сторони оформили і підписали відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) на загальну суму 28 916 520,00 грн, на підставі яких замовник частково в загальній сумі 23 509 402,80 грн виконав грошове зобов'язання за цим договором…
Таким чином, заборгованість за договором від 20.04.2020 складає 5 407 117,20 грн.
26.11.2021 між ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник, відповідач) в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) ВП "Запорізька атомна станція" Мурашова І.В. та ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" (далі - підрядник, позивач) укладено Договір №2911/2021 (далі - Договір від 26.11.2021), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (ПКД), роботи на об'єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №4. Турбінне відділення. Заміна захистів РЗА системи живлення власних потреб 6 кВ на мікропроцесорні пристрої (системи нормальної експлуатації). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає ПКД, будівельним 6нормам та Технічним вимогам (додаток №3)…
На виконання умов вказаного договору сторони оформили і підписали відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) від 15.12.2021 номери: 1-6 на загальну суму 3 240 249,60 грн і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) за грудень 2021 року №1 від 15.12.2021 на загальну суму 3 240 249,60 грн…
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оплати вказаних робіт.
Таким чином, заборгованість за договором від 26.11.2021 складає 3 240 249,60 грн.
03.08.2018 між ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник, відповідач) в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) ВП "Запорізька атомна станція" Сабадіна Д.П. та ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" (далі - підрядник, позивач) укладено Договір №19713/2018 (далі - Договір від 03.08.2018), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (ПКД), роботи на об'єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №4. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами) 2 СБ. Будівельно-монтажні роботи"…
На виконання умов договору сторони оформили і підписали відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3), з яких за чотирма довідками (ф. КБ-3) на загальну суму 7 165 761,98 грн замовник частково в загальній сумі 7 068 950,68 грн виконав грошове зобов'язання, а за довідкою (ф. КБ-3) за листопад 2021 року на загальну суму 96 811,30 грн оплата не здійснена…
Таким чином, заборгованість за договором від 03.08.2018 складає 96 811,30 грн.
28.08.2018 між ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник, відповідач) в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) ВП "Запорізька атомна станція" Сабадіна Д.П. та ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" (далі - підрядник, позивач) укладено Договір №20006/2018 (далі - Договір від 28.08.2018), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (ПКД), роботи на об'єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №4. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами) 3 СБ. Будівельно-монтажні роботи"…
На виконання умов договору сторони оформили і підписали відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) на загальну суму 4 859 664,55 грн, на підставі яких замовник частково в загальній сумі 4 791 265,52 грн виконав грошове зобов'язання…
Таким чином, заборгованість за договором від 28.08.2018 складає 68 399,03 грн …
… враховуючи, що акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підписані сторонами без будь-яких зауважень, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем робіт за договорами від 14.04.2020, від 20.04.2020, від 26.11.2021, від 03.08.2018, від 28.08.2018 на загальну суму 61 615 361,80 грн, а також їх часткову оплату відповідачем у розмірі 51 520 125,00 грн, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 095 236,80 грн. …
Наявність та обсяг боргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за вказаними договорами (далі - спірні договори) у розмірі 10 095 236,80 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" підлягають задоволенню у повному обсязі".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14538/22, яке набрало законної сили 01.08.2023, позов задоволено, стягнуто з ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на користь ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" у заборгованість у розмірі 10 095 236,00 грн та судовий збір у розмірі 151 428,55 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи приписи статті 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини щодо ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" та ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (правонаступником якого є АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ"), встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14538/22, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи № 910/2971/25, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Матеріали даної справи № 910/2971/25 станом на час її розгляду по суті не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 10 095 236,80 грн, встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14538/22, що фактично не заперечується відповідачем.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16).
З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, отже вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Отже, дії відповідача, а саме затримка останнім сплати заборгованості за спірними договорами у загальному розмірі 10 095 236,80 грн за період як до, так і після набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14538/22 від 04.07.2023, є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача у даній справі № 910/2971/25 відповідно до ст. 625 ЦК України,
У даній справі позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних на суми заборгованості за кожним спірним договором за період з дати прострочення оплати відповідно до умов кожного спірного договору до набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14538/22 від 04.07.2023 та після набрання чинності цим рішення суду, а саме:
- за Договором від 14.04.2020 заборгованість складає 1 282 659,70 грн, період нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у наведеній сумі визначено з 02.02.2022 по 20.01.2025, період нарахування інфляційних втрат - з березня 2022 по грудень 2024;
- за Договором від 20.04.2020 заборгованість складає 5 407 117,20 грн, період нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у наведеній сумі визначено з 14.06.2022 по 20.01.2025, період нарахування інфляційних втрат - з липня 2022 по грудень 2024;
- за Договором від 26.11.2021 заборгованість складає 3 240 249,60 грн, період нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у наведеній сумі визначено з 14.02.2022 по 20.01.2025, період нарахування інфляційних втрат - з березня 2022 по грудень 2024;
- за Договором від 03.08.2018 заборгованість складає 96 811,30 грн, період нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у наведеній сумі визначено з 15.01.2022 по 20.01.2025, період нарахування інфляційних втрат - з лютого 2022 по грудень 2024;
- за Договором від 28.08.2018 заборгованість складає 68 399,03 грн, період нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у наведеній сумі визначено з 15.01.2022 по 20.01.2025, період нарахування інфляційних втрат - з лютого 2022 по грудень 2024.
Відповідач не надав суду контррозрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат, наразі заперечив щодо суми 3% річних, нарахованої позивачем на суму заборгованості по Договору від 26.11.2021, оскільки вважав, що 14.02.2022 - останній день для оплати вартості виконаних робіт (60 календарних днів відповідно до п. 2.5 наведеного Договору) і цей день не повинен був братися позивачем до розрахунку 3% річних.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у загальній сумі 836 999,43 грн (з яких: 114 174,28 грн 3% річних за Договором від 14.04.2020 + 422 643,99 грн 3% річних за Договором від 20.04.2020 + 285 230,75 грн 3% річних за Договором від 26.11.2021 + 8 760,76 грн 3% річних за Договором від 03.08.2018 + 6 189,65 грн 3% річних за Договором від 28.08.2018), суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним у частині розрахунків 3% річних за всіма спірними договорами, крім розрахунку 3% річних за Договором від 26.11.2021, з огляду на невірно визначену позивачем дату прострочення оплати за цим договором. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Частиною 5 статті 254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Пунктом 2.5 Договору від 26.11.2021 узгоджено, що оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовником.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14538/22, яке набрало законної сили 01.08.2023, встановлено обставини, які не потребують доказуванню в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, а саме: "На виконання умов вказаного договору (Договору від 26.11.2021) сторони оформили і підписали відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) від 15.12.2021 номери: 1-6 на загальну суму 3 240 249,60 грн і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) за грудень 2021 року №1 від 15.12.2021 на загальну суму 3 240 249,60 грн".
Відповідач не заперечив дату підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) за грудень 2021 року №1 - 15.12.2021. Отже, враховуючи умови п. 2.5 Договору від 26.11.2021, оплата виконаних робіт на загальну суму 3 240 249,60 грн мала бути здійснена відповідачем у період з 16.12.2021 по 14.02.2022 включно, враховуючи, що останній день строку (13.02.2022) припав на вихідний день (неділя), а відтак, відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, переноситься на перший за ним робочий день (14.02.2022).
Отже, за визначений судом період з 15.02.2022 по 20.01.2025 3% річних за прострочення оплати 3 240 249,60 грн за Договором від 26.11.2021 складає 284 964,72 грн, а не 285 230,75 грн, як визначив позивач за період з 14.02.2022 по 20.01.2025 (різниця складає 266,33 грн).
У зв'язку з вищенаведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 836 999,43 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 836 733,10 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних у сумі 266,33 грн суд визнав розрахунок позивача необгрунтованим, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у загальній сумі 3 558 104,24 грн (з яких: 574 593,10 грн інфляційних втрат за Договором від 14.04.2020 + 1 454 136,03 грн інфляційних втрат за Договором від 20.04.2020 + 1 451 534,61 грн інфляційних втрат за Договором від 26.11.2021 + 45 613,61 грн інфляційних втрат за Договором від 03.08.2018 + 32 226,89 грн інфляційних втрат за Договором від 28.08.2018), суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним в частині 3 555 534,40 грн (з яких: 573 990,82 грн інфляційних втрат за Договором від 14.04.2020 + 1 453 772,40 грн інфляційних втрат за Договором від 20.04.2020 + 1 450 013,21 грн (інфляційних втрат за Договором від 26.11.2021 + 45 565,25 грн інфляційних втрат за Договором від 03.08.2018 + 32 192,72 грн інфляційних втрат за Договором від 28.08.2018), у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 558 104,24 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 3 555 534,40 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 2 569,84 грн суд визнав розрахунок позивача необгрунтованим, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо тверджень відповідача про те, що на законодавчому рівні встановлена заборона на здійснення платежів ВП "ЗАЕС" до зміни місцезнаходження на територію, підконтрольну Україні, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ВП "ЗАЕС" станом на момент виникнення спірних правовідносин знаходився за адресою: 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, як з 04.03.2022 є тимчасово окупованою територією.
Суд звертає увагу, що спірні договори укладені між юридичними особами - ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ", як підрядником, та ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "ЗАЕС", як замовником.
За приписами статті 80, частин 1, 2 статті 96 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Отже, саме юридична особа несе повну юридичну відповідальність по зобов'язанням, що виникають з діяльності її відокремленого підрозділу (філії), відтак відповідальність за належне виконання зобов'язань за спірними Договорами (у тому числі щодо повної та своєчасної оплати виконаних підрядником робіт) покладається на юридичну особу відповідача - АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", яке є правонаступником ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ".
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат до максимально можливого розміру.
Норми ГК України та ЦК України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною 1 статті 233 ГК України врегульовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення розміру процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України дійшла таких висновків:
"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання…
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Судом також враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 910/14538/22 задоволено частково заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про відстрочення виконання рішення у справі 910/14538/22, відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14538/22 до 08.11.2023.
Як встановлено судом, матеріали даної справи № 910/2971/25 станом на час її розгляду по суті не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 10 095 236,80 грн, встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14538/22, що свідчить про тривале невиконання відповідачем рішення суду навіть після постановлення ухвали про відстрочення виконання рішення у справі 910/14538/22.
Отже, з урахуванням конкретних обставин даної справи № 910/2971/25, суд дійшов про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" та стягнення з АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" 836 733,10 грн 3 % річних та 3 555 534,40 грн інфляційних втрат.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається з суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у розмірі 65 926,56 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 4 395 103,67 грн.
Отже, за подання до господарського суду позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 52 741,24 грн (4 395 103,67 грн х 0,015 х 0,8 = 52 741,24 грн).
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 4 395 103,67 грн сплатив судовий збір у загальному розмірі 65 926,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8155 від 10.03.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 13 185,32 грн (65 926,56 грн - 52 741,24 грн).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 13 185,32 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/2971/25, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - ТОВ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 52 741,24 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи статті 129 ГПК України та задоволення позовних вимог частково, судовий збір у сумі 52 707,21 грн покладається на відповідача, а в сумі 34,03 грн - на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" (Україна, 61124, Харківська область, місто Харків, вулиця Каштанова, будинок 16) 836 733,10 грн (вісімсот тридцять шість тисяч сімсот тридцять три гривні 10 коп.) 3 % річних, 3 555 534,40 грн (три мільйони п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 40 коп.) інфляційних втрат, 52 707,21 грн (п'ятдесят дві тисячі сімсот сім гривень 21 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 12.06.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА