ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2025Справа № 910/5365/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, ідентифікаційний код 19020407)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жевол Авто» (04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 41, ідентифікаційний код 42565970)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне автотранспортне підприємство № 273904 КАТП-273904 (01054, м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8, ідентифікаційний код, 05433011)
про виселення з орендованого майна
за участю представників сторін:
від позивача: Ястребова І.Г.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жевол Авто» про виселення з орендованого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жевол Авто» (далі - відповідач, орендар), а також Комунальним автотранспортним підприємством № 273904 КАТП-273904 (надалі - балансоутримувач) було укладено договір № 3203 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.01.2020 (далі - договір) згідно з яким нежитлові приміщення загальною площею 79,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 літ.
За доводами позивача, відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з орендної плати не виконує, оскільки не сплачує їх вчасно та в повному обсязі. Зокрема, заборгованість по орендній платі за договором орендарем не сплачена і станом на 31.01.2025 складає 67 813,58 грн (з ПДВ) і становить заборгованість більше трьох місяців, а саме з лютого 2024 року по січень 2025 року поспіль.
В свою чергу, позивач керуючись ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пунктами 8 та 11.7.1 Незмінюваних умов договору (ІІ), листом від 12.02.2025 № 062/05-10-776 повідомив орендаря та балансоутримувача, що у зв'язку із заборгованістю з орендної плати станом на 06.02.2025 в розмірі 84262,78 грн орендодавець відмовляється від договору оренди.
Оскільки, як вказує позивач, договір достроково припинений, проте відповідач приміщення не звільнив, майно по акту приймання-передачі не передав, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 79,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 літ. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5365/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.05.2025.
Даною ухвалою суд на виконання вимог частини 7 статті 42 ГПК України, повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Жевол Авто» про обов'язок, встановлений частиною 6 статті 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.05.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Так, судом встановлено, що ухвала суду від 01.05.2025 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, суд також враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.
Згідно з новою редакцією частин п'ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи", який набрав чинності 04.11.2023.
Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 01.05.2025, а отже отримання ухвали Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 10.05.2025 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 01.05.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
26.05.2025 загальним відділом діловодства суду зареєстровані письмові пояснення Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904.
У підготовчому засіданні 28.05.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/5365/25 та призначення її до судового розгляду по суті на 11.06.2025.
Судом у судовому засіданні 11.06.2025 заслухано пояснення представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач та третя особа у судове засідання, призначене на 11.06.2025, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 11.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
31 січня 2020 року між, Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Жевол Авто» (надалі - орендар, відповідач) та Комунальним автотранспортним підприємством № 273904 КАТП-273904 (надалі - балансоутримувач, третя особа) укладено договір оренди № 3203 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 03.12.2019 р. № 48/183 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 літ. В для розміщення майстерень, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею 79,60 кв.м. на 1-ому поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта (п. 2.4. договору).
Як вбачається із матеріалів справи 28.02.2020 сторонами за договором підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого балансоутримувач та орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування згідно з договором оренди від 31.01.2020 нежитлові приміщення на 1-ому поверсі, що перебувають на балансі Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904, загальною площею 79,60 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 літ. В.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, до договору оренди № 3203 вносились зміни договором від 25.11.2021 про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.01.2020 року № 3203 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3400, шляхом викладення його у новій редакції, строком дії до 31 січня 2025 року.
Відповідно до п. 3.1 Незмінюваних умов договору № 3203 орендна плата становить суму, визначену у пункті 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
За умовами п. 8 Змінюваних умов договору (І) та пунктів 2.1, 3.1, 3.2 та 3.3 Незмінюваних умов договору (ІІ) за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату на рахунок підприємства (балансоутримувача), починаючи з дати підписання акта приймання-передачі щомісячно до 15 числа поточного місяця за поточний місяць.
За доводами позивача, відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з орендної плати не виконує, не сплачує їх вчасно і в повному обсязі, у зв'язку з чим орендодавець листом від 28.03.2024 № 062/05-10-1651 повідомив орендаря про невідкладну необхідність виконати договірні зобов'язання та погасити заборгованість з орендної плати та надати інформацію стосовно сплати заборгованості.
Однак, як зазначає позивач, вказаний лист не отримано відповідачем, а 09.04.2024 повернуто на поштове відділення Департаменту у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Також листом від 14.08.2024 № 285 балансоутримувач повідомив Департамент та ТОВ «Жевол Авто», щодо необхідності орендаря протягом п'яти робочих днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість з орендної плати, яка станом на момент звернення складала 37 502,23 грн (з ПДВ).
Так, за інформацією, наданою Балансоутримувачем (Довідка про нарахування і надходження плати ТОВ «Жевол Авто» згідно договору оренди від 31.01.2020 № 3203), заборгованість по орендній платі за договором орендарем не сплачена і станом на 31.01.2025 складає 67 813,58 грн (з ПДВ) і становить заборгованість більше трьох місяців, а саме з лютого 2024 року по січень 2025 року поспіль.
Як вказує позивач, листом від 12.02.2025 № 062/05-10-776, направленим за місцем знаходження орендованого майна: вул. Охтирська, 8, м. Київ, 03066, повідомив орендаря та балансоутримувача, що у зв'язку із заборгованістю з орендної плати станом на 06.02.2025 в розмірі 84 262,78 грн, орендар керуючись п.п. 11.7.1. та 11.8 Незмінюваних умов договору № 3203 відмовився від договору оренди від 31.01.2020 № 3203, до листа додано акт приймання-передачі майна на 1 аркуші в 3 примірниках.
Проте, вказаний лист не отримано відповідачем, а 03.03.2025 повернуто відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
14.02.2025 лист орендодавця про відмову від договору також надіслано на адресу місцезнаходження орендаря: вул. Теліги Олени, 41, м. Київ, 04086, який не отримано відповідачем, та 03.03.2025 повернуто на поштове відділення Департаменту у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Крім цього, 13.02.2025 лист про відмову від договору разом з актом повернення майна надіслано на адресу електронної пошти орендаря: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки, як вказує позивач, договір достроково припинений, проте відповідач приміщення не звільнив, майно по акту приймання-передачі не передав, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 79,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 літ. В.
Третя особа у своїх поясненнях зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги та підтверджує усі викладені обставини, на які посилається позивач у позові, вважає вимоги законними та просить суд задовольнити позов.
Також третя особа, зазначила, що Комунальне автотранспортне підприємство № 273904 КАТП-273904 як балансоутримувач неодноразово здійснювалися заходи для здійснення контролю за користуванням майна, згідно з умовами договору, відповідач повідомлявся усіма можливими засобами зв'язку на усі відомі третій особі адреси, телефони та електронні адреси для розшуку відповідача, однак це не дало жодного результату. На даний момент, як вказує третя особа, приміщення вже більше року не використається відповідачем, не здійснюється страхування майна. Однак, оскільки відповідач об'єкт оренди добровільно не звільнив, тому підлягає примусовому виселенню з нежитлових приміщень загальною площею 79,6 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вуї. Охтирська 8, літ «В».
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України).
Згідно статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як було встановлено судом, пунктом 11.1. договору сторони погодили термін дії договору до 31.01.2025 включно.
Оскільки об'єкт оренди - нежитлові приміщення на 1-ому поверсі, що перебувають на балансі Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904, загальною площею 79,60 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 літ. В, належить до комунальної власності, відносини, пов'язані з орендою вказаного нерухомого майна, регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992 (чинного на час укладення договору).
Відповідно до ст. 17 вказаного закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Отже, згідно з указаною нормою, після закінчення терміну договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
При цьому, суд зауважує, що 27.12.2019 набрав чинності та 01.02.2020 введений в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (далі - Закон № 157-IX), який врегульовує правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
За змістом пункту другого Перехідних та прикінцевих положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
За визначенням статті 1 Закону № 157-IX оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк;
Частиною 1 статті 18 Закону № 157-IX передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За змістом частини 2 цієї статті, без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 157-IX договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування (абз. 2 ч. 4 ст. 18 Закону № 157-IX).
Частиною 9 статті 18 Закону № 157-IX встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
Отже, Закон № 157-IX не передбачає автоматичної пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, а встановлює певний порядок здійснення волевиявлення зі сторони, як орендаря так і орендодавця, доказів дотримання якого сторонами суду не надано.
В той же час, суд враховує, що закінчення строку спірного договору оренди (31.01.2025) припало на час дії воєнного стану в Україні.
У зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховна Рада України Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесла зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ та доповнила пунктом 61, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022 (далі - Постанова № 634).
У пункті 5 Постанови № 634 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
Таким чином, пунктом 5 Постанови № 634 передбачено виняток, який виключає автоматичне продовження договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець листом від 12.02.2025 № 062/05-10-776, направленим за місцем знаходження орендованого майна: вул. Охтирська, 8, м. Київ, 03066, повідомив орендаря та балансоутримувача, що у зв'язку із заборгованістю з орендної плати станом на 06.02.2025 в розмірі 84 262,78 грн, орендар керуючись п.п. 11.7.1. та 11.8 Незмінюваних умов договору № 3203 відмовився від договору оренди від 31.01.2020 № 3203, до листа додано акт приймання-передачі майна на 1 аркуші в 3 примірниках.
Крім цього, 14.02.2025 лист орендодавця про відмову від договору надіслано на адресу місцезнаходження орендаря: вул. Теліги Олени, 41, м. Київ, 04086, а також 13.02.2025 лист про відмову від договору разом з актом повернення майна надіслано на адресу електронної пошти орендаря: ІНФОРМАЦІЯ_1.
У вказаних листах орендодавець зазначив, що «керуючись п. 11.7.1 незмінюваних умов Договору оренди, у зв'язку із тим, що орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців, а сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці Департамент комунальної власності м. Києва відмовляється від зазначеного договору, та після одержання даного листа, необхідно звільнити орендоване приміщення, та відповідно до п. 4.1 незмінюваних умов договору оренди передати його по акту повернення з оренди орендованого майна Балансоутримувачу».
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Положеннями ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації, та строк, на який укладається договір оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", норми якого в даних правовідносинах є спеціальними, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Так, умовами договору (п. 11.7.1.) сторонами передбачено, що договір може бути достроково припиненим на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
У п. 11.8 договору сторонами визначено, що про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 11.7 цього договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п'яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.
Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець або балансоутримувач надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця або балансоутримувача. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.
Договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. орендодавець або балансоутримувач надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця або балансоутримувача встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця або балансоутримувача.
Матеріалами справи підтверджено дотримання орендодавцем умов договору, зокрема 28.03.2024 № 062/05-10-1651 позивач повідомив орендаря про невідкладну необхідність виконати договірні зобов'язання та погасити заборгованість з орендної плати у розмірі 2980,73 грн та надати інформацію стосовно сплати заборгованості.
Крім цього, як вбачається із матеріалів справи листом від 14.08.2024 № 285 балансоутримувач повідомив позивача та відповідача щодо необхідності орендаря протягом п'яти робочих днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість з орендної плати, яка станом на момент звернення складала 37 502,23 грн (з ПДВ) (тобто, заборгованість більше трьох місяців поспіль).
Так, за інформацією, наданою Балансоутримувачем (Довідка про нарахування і надходження плати ТОВ «Жевол Авто» згідно договору оренди від 31.01.2020 № 3203), заборгованість по орендній платі за договором орендарем не сплачена і станом на 31.01.2025 складає 67 813,58 грн (з ПДВ) і становить заборгованість більше трьох місяців, а саме з лютого 2024 року по січень 2025 року поспіль.
У зв'язку з чим, орендар скористався своїм правом та в порядку ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.п. 8 та 11.7.1 Незмінюваних умов договору (ІІ), листом від 12.02.2025 № 062/05-10-776 повідомив орендаря та балансоутримувача, що у зв'язку із заборгованістю з орендної плати станом на 06.02.2025 в розмірі 84262,78 грн орендодавець відмовляється від договору оренди.
Відповідачем під час розгляду даної справи не надано жодних доказів на спростування доводів позивача, як і не надано суду доказів відсутності в нього заборгованості зі сплати орендної плати станом на момент розгляду даної справи по суті.
З огляду на зазначене вище, суд вважає правомірною відмову позивача від договору оренди шляхом його дострокового розірвання.
Оскільки, під час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів повернення орендованого майна, суд вважає позовну вимогу позивача про виселення ТОВ «Жевол Авто» з нежитлових приміщень загальною площею 79,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 літ. В обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого за договором оренди, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Жевол Авто» (04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 41, ідентифікаційний код: 42565970) з нежитлових приміщень загальною площею 79,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 літ. В.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жевол Авто» (04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 41, ідентифікаційний код: 42565970) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, ідентифікаційний код 19020407) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.06.2025
Суддя Л.Г. Пукшин