ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2025Справа № 910/3108/25
За позовом Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (Полтавська область, м. Лубни) в інтересах держави в особі Гребінківської міської ради (Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Гребінка)
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (м. Київ)
2. Комунального некомерційного підприємства "Гребінківська міська лікарня" Гребінківської міської ради Полтавської області (Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Гребінка)
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 134 623,93 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Гребінківської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" та Комунального некомерційного підприємства "Гребінківська міська лікарня" Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання недійсними додаткових угод №1 від 13.01.2022, №2 від 12.09.2022, №3 від 22.09.2022, № 4 від 29.09.2022 до Договору №88 про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2021, укладеного між відповідачами, з підстав їх невідповідності вимогам законодавства України, та стягнення в дохід місцевого бюджету134 623,93 грн безпідставно сплачених коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
25.03.2025 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову.
01.04.2025 від прокурора надійшла відповідь на відзив.
07.04.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.
Також у відзиві відповідач-1 просив суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 4 статті 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення, або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Частиною 7 статті 250 ГПК України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Зважаючи на предмет позовних вимог та ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа є малозначною та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, тож відповідне клопотання відповідача-1 судом залишено без задоволення.
Інших заяв та клопотань від учасників судового процесу не надходило.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідачів, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Комунальним некомерційним підприємством "Гребінківська міська лікарня" Гребінківської міської ради Полтавської області на офіційному порталі публічних закупівель "ProZorro" оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів у закупівлі UA-2021-11-12-001759-b електричної енергії в очікуваних обсягах 700000 кВт.год з очікуваною вартістю 4200000 грн. в т. ч. ПДВ.
Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвались:
- ТОВ "Промгаз Сіті" з пропозицією 3 486 000,00 грн (остаточна пропозиція 3 486 000,00 грн);
- ТОВ "Полтаваенергозбут" з пропозицією 3 859 500,00 грн (остаточна пропозиція 3 859 500,00 грн);
- ТОВ "Енерджі Трейд Груп" з пропозицією 4 179 000,00 грн (остаточна пропозиція 4 179 000,00 грн).
Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-11-12-001759-b від 21.12.2021 Замовником встановлено, що тендерна пропозиція ТОВ " Промгаз Сіті " відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
За результатами відкритих торгів 21.12.2021 між відповідачем-1 (Постачальник) та КНП "Гребінківська міська лікарня" Гребінківської міської ради Полтавської області (Споживач) укладено Договір № 88 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Договору найменування товару: електрична енергія; код 09310000-5 Електрична енергія за ДК 021:2015 (далі - Товар). Постачання товару за Договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2020 по 31.12.2022 становить 700 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що строк (термін) поставки товару з 01.01.2020 по 31.12.2022.
Відповідно до п. 4.1 Договору його ціна становить 3 486 000,00 грн, в тому числі ПДВ 581 000,00 грн, яка реалізується в межах кошторисних призначень Замовника на 2022 рік.
Подальше виникнення бюджетних зобов'язань може збільшуватися/зменшуватися відповідно до кошторисних призначень та регламентуватися шляхом укладення додаткових угод, але не може перевищувати загальну суму договору. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами , згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Ціна електричної енергії включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Ціна товару та цього договору включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах приймання - передавання товарної продукції чи акт прийому - передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим Договором. Розрахунковим періодом є 1 календарний місяць. Перегляд ціни відбувається не частіше ніж один раз в місяць, з першого числа місяця наступного за розрахунковим місяцем (п.п.4.3- 4.8 Договору).
Сторони в п. 4.9 Договору погодили, що після укладання договору про закупівлю, перший перегляд (зміна) ціни за одиницю товару можливий тільки з першого числа місяця, наступного за повним календарним місяцем, якому передує місяць укладення договору про закупівлю.
Комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору, передбачена ціна (тариф) електричної енергії , у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,98 грн з ПДВ за 1 кВТ/год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії.
Згідно п. 12.1 Договір набирає чинності з 01.01.2022 та діє до 31.12.2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п.12.3 Договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі":
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, повинен обов'язково містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення договору з урахуванням внесених раніше змін до нього та якщо такі обставини мали місце та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо збільшення ціни та значення коливання і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/, виданої торгово- промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, або іншим уповноваженим органом, який може надавати підтверджуючі документи про коливання ціни. У будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" .
Розгляд пропозиції постачальника споживачем щодо збільшення ціни має відбуватися не більше ніж 20 днів від дати надходження повідомлення (листа). Зміна ціни електричної енергії узгоджується сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди. Термін дії додаткової угоди повинен відповідати періоду, зазначеному в документі, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару. Споживач залишає за собою право відмовити постачальнику у підвищення цін, якщо буде вважати його не обґрунтованим.
- зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Згідно з п. 13.1 Договору, у разі зміни регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію постачальник здійснює коригування шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової з дати її введення в дію на підставі відповідних постанов НКРЕКП.
В подальшому, між Споживачем та Постачальником було укладено ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару:
- додатковою угодою №1 від 13.01.2022, з огляду на Постанову НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2022 рік та Постанову НКРЕКП від 17.12.2021 №2604 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання, п.7 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору, визначено, що ціна за 1 кВТ/год. спожитої електричної енергії становить 5,1972 грн. з ПДВ та починає застосовуватись з 01.01.2022;
- додатковою угодою №2 від 12.09.2022, у зв'язку з коливання ціни на електричну енергію на ринку, що підтверджено ціновою довідкою Харківської ТПП №582/22 від 01.09.2022 визначено, що ціна за 1 кВТ/год. спожитої електричної енергії становить 5,362128 грн. з ПДВ та починає застосовуватись з 01.08.2022;
- додатковою угодою №3 від 22.09.2022, у зв'язку з коливання ціни на електричну енергію на ринку, що підтверджено ціновою довідкою Харківської ТПП №624/22 від 13.09.2022 визначено, що ціна за 1 кВТ/год. спожитої електричної енергії становить 5,729496 грн. з ПДВ та починає застосовуватись з 01.09.2022;
- додатковою угодою №4 від 29.09.2022, у зв'язку з коливання ціни на електричну енергію на ринку, що підтверджено ціновою довідкою Харківської ТПП №684/22 від 26.09.2022 визначено, що ціна за 1 кВТ/год. спожитої електричної енергії становить 6,0800988 грн. з ПДВ та починає застосовуватись з 11.09.2022.
Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 22,01%.
За доводами прокурора, така зміна умов Договору є порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
Також, внаслідок укладення вищевказаних додаткових угод ціна за електричну енергію ТОВ "Промгаз Сіті" стала вищою за ціну, яка пропонувалась в ході аукціону іншими учасниками торгів ТОВ "Полтаваенергозбут" та ТОВ "Енерджі Трейд Груп ", а також вищою, ніж була подана ТОВ "Промгаз Сіті" у тендерній пропозиції.
Така зміна умов Договору, за доводами прокурора та позивача, суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), у зв'язку з чим прокуратурою подано дану позовну заяву до суду.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За приписами частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідач-1, заперечуючи проти позову, посилається, зокрема, на те, що додаткові угоди до договору були укладені в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України, а відтак підстав для визнання їх недійсними - відсутні.
Частиною 4 статті 41 Закону встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
При цьому суд звертає увагу відповідача-2 на те, що позовні вимоги прокурора не обґрунтовані невідповідністю умов Договору змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону, натомість, заявлені вимоги обґрунтовуються невідповідністю укладених під час дії такого правочину додаткових угод до нього частині 5 статті 41 Закону, якою встановлено, що істотні умови договору про закупівлю (якою є, зокрема, ціна) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Відтак суд відхиляє наведені заперечення відповідача-1як необґрунтовані та безпідставні.
Судом встановлено, що пунктом 4.1. Договору передбачено, що ціна даного Договору становить 3 486 000,00 грн, в тому числі ПДВ 581 000,00 грн, а Комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору, передбачена ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,98 грн з ПДВ за 1 кВТ/год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії.
Додатковими угодами №1 від 13.01.2022, №2 від 12.09.2022, №3 від 22.09.2022, №4 від 29.09.2022 до Договору, ціна за електроенергію збільшилась з 4,98 грн з ПДВ за 1 кВТ/год до 6,0800988 грн. з ПДВ, тобто на 22,01% від ціни зазначеної в договорі.
Наведене прямо суперечить положенням статті 41 Закону, що є підставою для визнання означених додаткових угод до Договору недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 наголосила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відтак позовні вимоги про визнання спірних додаткових угод недійсними є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Судом встановлено, що ТОВ "Промгаз Сіті" прийнято та оплачено електроенергії в кількості 242 650 вКт/год на загальну суму 1 438662,60 грн з ПДВ за платіжними дорученнями № 1 від 18.02.2022; № 18 від 18.03.2022; № 20 від 12.04.2022; №28 від 13.05.2022; №36 від 17.06.2022; № 12 від 27.07.2022; №59 від 18.08.2022; № 63 від 26.09.2022; № 69 від 21.10.2022; № 71 від 15.11.2022; № 77 від 13.12.2022; № 81 від 22.12.2022 та № 82 від 29.12.2022.
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 134 623,93 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 №3.4 - 22/498 та від 12.02.2008 №7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.
Крім того, слід зазначити, що згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі №126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі - Порядок № 228).
Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Враховуючи наведене, в даному випадку, Лікарня у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Гребінківською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).
Таким чином, з урахуванням вимог ст. ст. 3, 23 Бюджетного кодексу України, безпідставно отримані ТОВ "Промгаз Сіті" в результаті укладення додаткових угод, мають бути повернуті в дохід місцевого бюджету.
З огляду на встановлені вище обставини недійсності спірних додаткових угод до Договору, суд погоджується з наведеними доводами прокурора, тож позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" 134 623,93 грн підлягають задоволенню.
Правова позиція про застосування в даному випадку положень ст. 1212 ЦК України викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Щодо наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом, судом встановлено наступне.
Позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Гребінківської міської ради з посиланням на її бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.
Підставою представництва інтересів держави в особі вказаного органу є наявність у нього владних повноважень у спірних правовідносинах, оскільки Гребінківська міська рада на місцевому рівні.
Відповідно до частини 3 статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Відповідно до прийнятої Європейською Радою стратегії соціально-економічного розвитку Європейського Союзу до 2020 року "Європа 2020" та Директиви 2014/24/EU Європейського Парламенту та Ради ЄС від 26.02.2014, державні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із ринкових інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання державних коштів.
Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Приписами ч. 2 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення, п. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, отже вона є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Аналогічного висновку про наявність повноважень у органу місцевого самоврядування для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору у сфері публічних закупівель дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №905/1250/18.
У ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено основні принципи на яких воно здійснюється, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, як це визначено у приписах ст. 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Пунктом 15 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян де серед іншого, зазначено, що міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора про те, що звертаючись з даною позовною заявою до суду, він виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках.
Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б").
Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.09.2018 у справі №804/2244/18, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі №469/580/16-ц.
Аналіз позицій Верховного Суду вказує на те, що лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеним позиціям.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
При цьому, укладення оспорюваних додаткових угод до Договору всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель. Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства.
Судом встановлено, що з відповідей позивача на запити прокурора вбачається невжиття заходів для усунення порушень та наявність підстав для захисту інтересів держави прокурором.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Інші доводи і твердження учасників справи судом відхилено як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора є доведеними, обґрунтованими та не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачами, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними укладенні між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 25Б, офіс 203; ідентифікаційний код 41559270) та Комунальним некомерційним підприємством "Гребінківська міська лікарня" Гребінківської міської ради Полтавської області (37400, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Гребінка, вулиця Євгена Гребінки, 28; ідентифікаційний код 01999253) додаткові угоди: №1 від 13.01.2022, №2 від 12.09.2022, №3 від 22.09.2022, №4 від 29.09.2022, - до Договору № 88 про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2021.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (04070: вул. Петра Сагайдачного, 25Б, офіс 203, м. Київ, ідентифікаційний код 41559270) на користь Гребінківської міської ради Полтавської області (37400, Лубенський р-н, Полтавська обл., м. Гребінка, пров. О.Припутня,1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13956272) 134 623 (сто тридцять чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 93 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (04070: вул. Петра Сагайдачного, 25Б, офіс 203, м. Київ, ідентифікаційний код 41559270) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ ідентифікаційний код 02910060) 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Гребінківська міська лікарня" Гребінківської міської ради Полтавської області (37400, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Гребінка, вулиця Євгена Гребінки, 28; ідентифікаційний код 01999253) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ ідентифікаційний код 02910060) 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко