Рішення від 26.05.2025 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2025Справа № 910/21682/15 (910/13831/24)

За позовом Державного підприємства «Конярство України» (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 37404165)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ві Групп» (84331, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, буд. 41-Б; ідентифікаційний код 44783733)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України

про стягнення збитків в розмірі 246 378,00 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Астарта-Київ»

до Державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Нестеришин Т.С. - представник

Від відповідача не з'явились

Від Фонду державного майна України Шарикін Ю.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

11.11.2024 до Господарського суду м. Києва звернулось Державне підприємство "Конярство України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Групп" про стягнення збитків в розмірі 246 378,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2024 прийнято позов Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Групп" про стягнення збитків в розмірі 246 378,00 грн. до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" та відкрито провадження у справі, залучено Фонд державного майна України до участі у справі № 910/21682/15 (910/13831/24) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 15.01.2025.

09.12.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2025 розгляд справи відкладено на 24.03.2025.

У судовому засіданні 24.03.2025 оголошено перерву до 26.05.2025.

У судовому засіданні 26.05.2025 представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог та просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2024 між Державним підприємством «Конярство України» в особі філії «Дніпропетровський кінний завод № 65» (далі - позивач, покупець, ДП «Конярство України») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ВІ Групп» (далі - відповідач, постачальник, ТОВ «ЕЙ ВІ Групп») укладено договір поставки нафтопродуктів № 310124 Е-41 (далі - договір).

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявок на поставку товару, які надсилаються постачальнику в письмовій формі.

04.04.2024 позивач подав заявку до відповідача на поставку товару - дизельного палива в об'ємі 33000 літрів на умовах EXW.

Згідно п. 5.2. договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% (ста відсотків) за кожну партію товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку-фактури постачальника.

04.04.2024 відповідачем було виставлено позивачу рахунок №513 від 04.04.2024 на суму 1 478 268 грн., в тому числі ПДВ 246 378 грн., на оплату дизельного пального в об'ємі 33000 літрів.

Платіжною інструкцією №1463 від 04.04.2024 позивачем сплачено відповідачу 100% передоплати за дизельне паливо згідно рахунка № 513 від 04.04.2024 в сумі 1 478 268 грн., в тому числі ПДВ 246 378 грн.

Згідно видаткової накладної №ДК04/06-011 від 06.04.2024, копія якої міститься в матеріалах справи, відповідач передав позивачу дизельне паливо в об'ємі 33000 літрів на суму 1 478 268 грн, в тому числі ПДВ на суму 246 378 грн.

Таким чином, вартість товару включала суму ПДВ в розмірі 246 378 грн.

Реєстрація податкової накладної від 04.04.2024 № 794 складена та подана платником податку - ТОВ «ЕЙ ВІ Груп» в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена ДПС України відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.04.2024 № 9117396216.

Зупинення реєстрації податкової накладної від 04.04.2024 № 794 не дає можливості позивачу на отримання податкового кредиту на суму 246 378 грн, на яку останній має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу 1 п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, на виконання приписів п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України постачальник (відповідач) зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних на користь покупця (позивач).

Покладені зобов'язання щодо складення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних на користь позивача, відповідачем не виконані.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, оскільки відсутність податкових накладних, зареєстрованих відповідачем, позбавляє позивача можливості включення суми ПДВ до складу податкового кредиту, що, на думку позивача, призвело до понесення збитків останнім в розмірі суми незареєстрованих податкових накладних, а саме, 246 378,00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що невиконання відповідачем обов'язку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позбавляє позивача можливості включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Так, відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №640/3515/19 платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Відповідно до п. 6.5. договору, сторони несуть відповідальність за несвоєчасне виконання вимог Податкового Кодексу України відповідно до вимог діючого законодавства. Сторони зобов'язані у встановлені законодавством терміни провести реєстрацію відповідних податкових та/або акцизних накладних, а також відповідних розрахунків коригувань до податкових та/або акцизних накладних в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або акцизного податку.

З огляду на викладене, відповідач зобов'язаний був зареєструвати податкові накладні, відповідно до положень договору, а також норм чинного законодавства.

Згідно із правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.

Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22.

В свою чергу, згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 та Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19 при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. (ч. 2 ст.218 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п.1 статті 611 Цивільного кодексу та ст. 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов'язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Таким чином, наведене в сукупності свідчить, що бездіяльність відповідача щодо реєстрації податкових накладних призвела до неможливості позивача щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту, а відтак, і до зменшення податкового зобов'язання на суму незареєстрованих податкових накладних. Як наслідок, сума в розмірі 246 378,00 грн. є збитками, які поніс позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем норм податкового законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем також здійснювались досудові заходи врегулювання спору, а саме, на адресу відповідача надіслано претензію за вих. № 2024/909 від 21.08.2024 з вимогою про відшкодування збитків в розмірі 246 378,00 грн. Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, сплату грошових коштів на відшкодування завданих збитків не здійснив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ві Групп» (84331, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, буд. 41-Б; ідентифікаційний код 44783733) на користь Державного підприємства «Конярство України» (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 37404165) збитки у розмірі 246 378 (двісті сорок шість тисяч триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 3 695 (три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 67 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2025.

Суддя П.П. Чеберяк