номер провадження справи 22/77/25
12.06.2025 Справа № 908/765/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/765/25
за позовом: Приватного підприємства “ЄВРОТЕХГАЗ» (вул. Посполита, буд. 20, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49068)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096)
про розірвання договору та стягнення 511 896,70 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
25.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 18.03.2025) Приватного підприємства “ЄВРОТЕХГАЗ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про розірвання публічного договору (угоди з користувачем), укладеного 02.10.2023 між ПП “ЄВРОТЕХГАЗ» і ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС», та стягнення грошових коштів за непоставлений товар на підставі угоди з користувачем (публічного договору) від 02.10.2023 у загальному розмірі 511896,70 грн.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару (палива) за публічним договором (угодою з користувачем) від 02.10.2023. Підставою для розірвання договору визначено ст. 651 ЦК України.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 29.04.2025.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/765/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 31.03.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
10.04.2025, у встановлений судом строк, від позивача надійшла заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/765/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 14.04.2025 була доставлена до електронних кабінетів представника позивача та відповідача 14.04.2025 о 16:05 год., що підтверджується відповідними довідками.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, ухвала суду вручена сторонам 14.04.2025.
Заява з запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходила.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 15.05.2025.
Рішення по суті ухвалено судом 12.06.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують
На офіційному веб-порталі Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (відповідач) розміщено Угоду з користувачем, яка, як зазначено в преамбулі Угоди, є публічним Договором купівлі-продажу згідно ст. 633 ЦК України, відповідно якого ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» пропонує всім юридичним особам (надалі - покупець, користувач) купити товар через мобільний додаток та/або на сайті продавця. Відповідно ст. 642 ЦК України повним і беззаперечним прийняттям даної Угоди (акцепт) є момент реєстрації або факт покупки товару через мобільний додаток або веб-сайт.
Договір вважається укладеним, а пропозиція продавця щодо його укладення повністю прийнятою (акцептованою) покупцем, з моменту підтвердження покупцем замовлення (пункт 4.4 Угоди).
З матеріалів справи слідує, що між Приватним підприємством “ЄВРОТЕХГАЗ» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (відповідач) було укладено Угоду з користувачем (Договір купівлі-продажу), предметом якої, згідно пункту 4.1, є зобов'язання продавця передати у власність покупця товар (нафтопродукти), визначений у замовленні покупця, розміщеному за допомогою мобільного додатку та/або веб-сайту, з використанням віртуальної та/або фізичної (пластикової) паливної картки, на якій воно враховується, та зобов'язання покупця оплатити і прийняти товар, відповідно до умов цього Договору.
Згідно п. 4.2, покупець самостійно та на власний розсуд обирає розміщений у мобільному додатку та/або веб-сайті товар: вид, кількість нафтопродукту, адресу АЗС, паливно-роздавальну колонку.
За визначеннями пп. 1.7.1 п. 1.7 Договору, фізична пластикова картка - пластикова картка, як засіб підтвердження права покупця або уповноваженої (довіреної) особи покупця, на отримання пального (визначеного найменування та кількості) за допомогою терміналу або мобільного додатку, на АЗС продавця, що зазначені на веб-сайті.
Відповідно п. 4.3, покупець підтверджує своє замовлення, здійснюючи оплату товару.
Оплата товару проводиться покупцем у національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця (п. 5.2.).
За умовами п. 5.3, покупець самостійно оформляє замовлення і оплачує (100% передоплати) в безготівковій формі на рахунок продавця.
Згідно п. 5.4, фізична оплата товару покупцеві проводиться через АЗС шляхом заправки автотранспортного засобу. Кількість товару, що відпускається на АЗС, обирається покупцем самостійно в межах попередньо оплаченої кількості. Право власності у покупця виникає з моменту передачі товару на АЗС.
Відповідно п. 10.1, Угода набирає чинності та діє безстроково: - з моменту реєстрації користувача та веб-сайті товариства; з моменту установки мобільного додатку.
Як зазначив позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідач на виконання вказаного Договору випустив і передав позивачу чотири паливні пластикові картки №№ 2002301131358257, 2002301184720460, 2002301188390849, 2002301127249825 на товар (дизельне пальне).
Позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 847610,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 5628 від 31.10.2023 на суму 26000,00 грн., № 5629 від 31.10.2023 на суму 26000,00 грн., № 5810 від 29.03.2024 на суму 50000,00 грн., № 5849 від 30.04.2024 на суму 50250,00 грн., № 5871 від 30.05.2024 на суму 49990,00 грн., № 5872 від 30.05.2024 на суму 49990,00 грн., № 5903 від 27.06.2024 на суму 49990,00 грн., № 5904 від 27.06.2024 на суму 49990,00 грн., № 5907 від 27.06.2024 на суму 49990,00 грн., № 5909 від 27.06.2024 на суму 49990,00 грн., № 5940 від 30.07.2024 на суму 50490,00 грн., № 5941 від 30.07.2024 на суму 50490,00 грн., № 5974 від 28.08.2024 на суму 50490,00 грн., № 5971 від 28.08.2024 на суму 50490,00 грн., № 16 від 27.09.2024 на суму 50490,00 грн., № 41 від 30.10.2024 на суму 94980,00 грн., № 66 від 28.11.2024 на суму 47990,00 грн.
Згідно призначень платежу, що вказані в перелічених платіжних інструкціях, здійснювалася оплата за дизпаливо на підставі рахунків.
Копії відповідних рахунків-фактур, які виписувалися відповідачем позивачу, надано позивачем до матеріалів справи. У рахунках підставою вказано усний публічний договір (паливні картки).
Відповідно до видаткових накладних відповідачем було передано позивачу дизельне пальне на загальну суму 335713,30 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 0001/1000908 від 31.12.2023 на суму 5720,00 грн., № 0001/1000017 від 31.01.2024 на суму 39000,00 грн., № 0001/1000209 від 29.02.2024 на суму 3120,00 грн., № 0001/1000614 від 31.03.2024 на суму 3120,00 грн., № 0001/1000864 від 30.04.2024 на суму 1040,00 грн., № 0001/1001668 від 31.05.2024 на суму 36500,00 грн., № 0001/1002306 від 30.06.2024 на суму 33600,00 грн., № 0001/1002839 від 31.07.2024 на суму 45631,30 грн., № 0001/1003234 від 31.08.2024 на суму 38500,10 грн., № 0001/1003954 від 30.09.2024 на суму 33001,20 грн., № 0001/1004648 від 31.10.2024 на суму 47990,40 грн., № 0001/1005115 від 30.11.2024 на суму 31993,60 грн., № 0001/1005630 від 31.12.2024 на суму 16496,70 грн.
В усіх видаткових накладних підставою зазначено усний публічний договір ПК від 02.10.2023.
Отже, відповідачем не було поставлено товар (дизельне пальне) на суму 511896,70 грн. (оплата 847610,00 грн. - поставка 335713,30 грн. = 511896,70 грн.).
24.02.2025 позивач надіслав відповідачу листом № 4906800040977 з описом вкладення вимогу від 24.02.2025 вих. № б/н, в якій зазначив про укладення договору в публічній формі від 02.10.2023 на поставку паливно-мастильних матеріалів на те проведення ТОВ “ІНКАМ-ФІНАНС» з невідомих причин відпуску товару по вже оплаченим рахункам. Позивач вимагав повернути суму 511896,70 грн. за оплачену і не отриману продукцію, підписати акт звіряння взаємних розрахунків.
Поштове повідомлення № 4906800040977 було отримано відповідачем 04.03.2025, що підтверджується трекінгом АТ «УКРПОШТА».
Відповідь на вимогу в матеріалах справи відсутня.
Таким чином, згідно наданих позивачем доказів, відповідачем за умовами Угоди з користувачем було поставлено товар на загальну суму 511896,70 грн. Як зазначив позивач, автозаправочні станції та автозаправочні комплекси відповідача взагалі перестали працювати. Даний факт є загальновідомим та багаторазово висвітлювався в ЗМІ, зокрема за посиланням: https://dp.informator.ua/uk/na-azs-avias-u-dnipri-ta-oblastizniklo-рalne.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі публічного договору поставки, укладеного в письмовій формі.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, договір, укладений між сторонами, виконувався сторонами: з боку позивача була проведена оплата товару, а з боку відповідача - часткова поставка вже оплаченого товару.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
У відповідності до вимог частин 1 та 2 статті 202 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем, згідно виставлених відповідачем рахунків, був оплачений замовлений товар у сумі 847610,00 грн., відповідачем було поставлено товар на загальну суму 335713,30 грн.
Отже, відповідачем не було поставлено товар на суму 511896,70 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 у справі № 918/631/19).
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару (дизельного пального) в обсязі, який був оплачений.
При цьому позивач позбавлений можливості отримати товар (заправити свої автомобілі) у зв'язку з тим, що автозаправочні станції та комплекси відповідача не працюють.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання зобов'язання щодо передачі позивачу товару в повному обсязі або повернення суми 511896,70 грн. не надав.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 511896,70 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою.
Позивач заявив вимогу про розірвання публічного договору (угоди з користувачем), укладеного 02.10.2023 між ПП “ЄВРОТЕХГАЗ» і ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС». Посилається на порушення відповідачем істотних умов договору, що полягають у нездійсненні відповідачем відпуску паливно-мастильних матеріалів. Правовою підставою позову визначено ст. 651 ЦК України.
Відповідно п. 10.1 Угода з користувачем набирає чинності і діє безстроково.
Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).
Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). (Постанова Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 914/2178/19).
В Угоді з користувачем, що укладена між сторонами в справі, не визначено права позивача (покупець, користувач за Угодою) на одностороннє розірвання цього договору.
Разом з тим, згідно п. 10.2 цієї Угоди відповідач має право на розірвання Договору з покупцем в односторонньому порядку без повідомлення та письмової згоди, шляхом блокування особового кабінету та інших сервісів.
Доказів одностороннього розірвання Угоди з боку відповідача матеріали справи не містять, відтак Угода є діючою.
Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб'єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб'єктивних прав, наданих йому договором.
Контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.
Предметом договору поставки є постачання товару. Тобто, укладаючи оспорюваний договір позивач сподівався на отримання дизельного пального від відповідача, зокрема вчасно та за необхідності.
Востаннє позивач перерахував грошові кошти відповідачу (аванс) 28.11.2024, сподіваючись на отримання товару, однак відповідач товар не поставив, будь-яких доказів того, що товар може бути поставлений у найближчий час відсутні.
Звернення до відповідача для позасудового врегулювання спору не дали позитивного результату.
Оскільки судом встановлені істотні порушення відповідачем договору, позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, позовна вимога про розірвання договору визнається судом обґрунтованою та судом задовольняється.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 10706,45 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати публічний договір (угоду з користувачем), укладений між Приватним підприємством “ЄВРОТЕХГАЗ» (код ЄДРПОУ 23941202) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40308189).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Приватного підприємства “ЄВРОТЕХГАЗ» (вул. Посполита, буд. 20, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49068, код ЄДРПОУ 23941202) 511896 (п'ятсот одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 70 коп. заборгованості, 10706 (десять тисяч сімсот шість) грн. 45 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 12 червня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко