майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/258/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Кудряшової Ю.В.,
розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКУПІВЛІ.ПРО" (вх. № 01-44/1662/25) про стягнення судових витрат у справі № 906/258/25 за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКУПІВЛІ.ПРО"
до Фізичної особи-підприємця Присяжнюка Дениса Валерійовича
про стягнення 56 200,00 грн.,
Без виклику учасників судового процесу.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 56 200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати оператору авторизованого електронного майданчика за надання доступу до електронного каталогу та інших електронних сервісів, пов'язаних з його користуванням в електронній системі закупівель, у разі укладення договору між замовником та переможцем відбору.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025 позов задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Присяжнюка Дениса Валерійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКУПІВЛІ.ПРО" 56 200,00 грн. заборгованості, а також 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
04.06.2025 через систему "Електронний кабінет" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКУПІВЛІ.ПРО" надійшло клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якої просить приєднати до матеріалів справи докази прийняття позивачем послуг адвоката та стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 18 000,00 грн.
Розглянувши вищевказане клопотання позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1).
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2).
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позові позивач вказав, що орієнтовний розмір судових витрат, які складаються з витрат на професійну правову допомогу складає 12 000,00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас, докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена останнім до суду та належним чином обґрунтована.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це в даному випадку до закінчення судових дебатів; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення розгляду справи.
Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Так, за результатом вирішення справи господарським судом стягнуто, в тому числі, і 12000,00 грн. витрат на правничу професійну допомогу.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення судових дебатів сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, для реалізації права на відшкодування витрат на правову допомогу сторона має дотриматися процедури, встановленої нормами процесуального права, а саме:
- у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України);
- подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України);
- подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 129 ГПК України);
- зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
Дотримання стороною викладеного вище порядку, передбаченого нормами права ГПК України, необхідно для інформування іншої сторони про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які можуть бути покладені на неї судом за наслідками розгляду справи, що може вплинути на стратегією захисту прав та інтересів такої сторони під час розгляду справи, що враховується судом під час визначення розміру судових витрат, що заявлені до відшкодування.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.04.2023 у справі №924/427/22.
Виконання стороною вищезазначених приписів процесуального законодавства має істотне значення для встановлення обґрунтованості судом судових витрат, заявлених стороною до відшкодування, та визначення їх розміру.
Заяву про стягнення витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду після того, як суд ухвалив рішення по справі.
В ході розгляду справи позивач підтримував вимогу щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише в сумі 12000,00 грн., яку задоволено судом та згадану суму стягнуто рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.05.2025.
Із заявами щодо понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача до закінчення судових дебатів не звертався.
Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, вирішив питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу в межах пред'явлених вимог, а саме в сумі 12 000,00 грн.
Таким чином, правила статті 221 ГПК України визначають, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення можливе за умови наявності поважних причин, що перешкоджають подати такі докази до закінчення судових дебатів.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, процесуальні норми визначають, що у разі наявності намірів у сторони отримати відшкодування понесених нею судових витрат, така сторона зобов'язана подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі.
Якщо своєчасній подачі зазначених доказів перешкоджають поважні причини, сторона повинна повідомити суд про такі причини, обґрунтувати їх поважність та неможливість подати докази у визначений процесуальний строк, а також, д о з а к і н ч е н н я с у д о в и х д е б а т і в, з р о б и т и з а я в у про зобов'язання подати докази про понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Дослідивши запис звукової та відеофіксації та протоколи судових засідань суд встановив, що представник позивача до закінчення судових дебатів не заявляв про необхідність надання доказів, що підтверджують розмір понесених додаткових судових витрат в сумі 6 000,00 грн., а просив суд покласти судові витрати на відповідача, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Отже позивачем з моменту відкриття провадження у справі та до закінчення судових дебатів у справі не було зроблено заяву, зокрема, у письмових заявах, клопотаннях або усних заявах, про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат на правову допомогу та вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, позивач не виконав свій процесуальний обов'язок, а саме не повідомив суд, що надасть такі докази, в силу зазначеної норми протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
За змістом статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з правилами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи (серед іншого) зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Також суд наголошує на тому, що в силу положень частини 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Водночас, порушення однією зі сторін процесу встановленого законом та судом порядку подання заяв та клопотань автоматично породжує легітимні очікування іншої сторони на те, що судом вказана заява (клопотання) буде залишена без розгляду з підстав того, що заявником не дотримано визначених законом та процесуальним документом суду обов'язкових для сторін правил поведінки в тому числі форми, порядку та строків подання процесуальних документів.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Суд також констатує, що прийняття до розгляду зави поданої з порушенням встановленого порядку буде прямим порушенням положень статті 13 ГПК України щодо змагальності сторін.
З урахуванням наведеного, та враховуючи, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вважає, правомірним залишити без розгляду подану позивачем заяву про стягнення судових витрат зі сплати правової допомоги адвоката.
Керуючись ст.ст. 13, 42, 46, 118, 119, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКУПІВЛІ.ПРО" (вх. № 01-44/1662/25) про стягнення судових витрат у справі № 906/258/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 11.06.2025 та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 255, 257 ГПК України.
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет;
2 - адвокату Харечко В.І. в Електронний кабінет
3 - відповідачу (рек.)