61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
03.06.2025 Справа №905/57/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,
секретар судового засідання (помічник судді) Фурсов Я.О.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Маріупольської міської ради Донецької області,
до відповідача: російської федерації, в особі міністерства юстиції російської федерації,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунальний заклад “Маріупольський міський технологічний ліцей Маріупольської міської ради Донецької області» (Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нікопольський, 133; код ЄДРПОУ 23031948),
про стягнення 34 949 768,10 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Бастрига С.М.;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився
Маріупольська міська рада Донецької області звернулась з позовною заявою до російської федерації, в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 34 949 768,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що внаслідок масованого ракетного обстрілу російськими військами Кальміуського району міста Маріуполь зруйновано Комунальний заклад “Маріупольський міський технологічний ліцей Маріупольської міської ради Донецької області» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нікопольський, 133, який є власністю територіальної громади м. Маріуполь.
Ухвалою суду від 03.02.2025 позовна заява була залишена без руху у зв'язку з відсутністю доказів направлення позовної заяви на адресу відповідача.
Ухвалою суду від 17.02.2025 у зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви було відкрито провадження у справі №905/57/25 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.05.2025 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції брав участь представник позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог.
До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992р., прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992р. шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
У зв'язку з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022р. "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022р. припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.
Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022р. щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022р.) 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.
За наведених обставин, суд не має можливості для направлення судових рішень ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами.
Відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті, здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до позову.
Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі через оголошення, розміщені на офіційному вебпорталі “Судова влада України» в порядку, передбаченому частинами 4, 5 ст. 122 ГПК України.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Також, позивачем на виконання вимог ухвали суду було направлено копії перекладу позовної заяви з додатками та процесуальних документів у справі на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності до відповідача через його представницький орган засобами поштового зв'язку до Посольства Російської Федерації у Чеській Республіці.
Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписом ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
24.02.2022р. о п'ятій годині ранку розпочався відкритий воєнний напад Російської Федерації (далі РФ), який виразився у тому, що збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і міністерства оборони РФ, було здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об'єктів.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше Указами Президента України дію воєнного стану в Україні продовжено.
З кінця лютого 2022 року м.Маріуполь Донецької області опинився у військовому оточенні окупаційних військ Російської Федерації.
Так, 01 березня 2022 року м. Маріуполь Донецької області перебувало під шквалом ударів російської реактивної артилерії. Окупанти завдавали ударів по всіх районах міста, включно з об'єктами критичної та комунальної інфраструктури. Станом на 04 березня 2022 року обстріли міста російськими окупантами продовжилися, ситуація в місті стала критичною. В місті не було світла, води, опалення, зв'язку та продуктів. Комунальні служби не могли полагодити лінії водо-та електропостачання через постійні російські обстріли.
17.03.2022 за повідомленням територіальної оборони м. Маріуполя українські військові контролюють лише половину міста, натомість окупанти контролюють 17-23 мікрорайони, Лівобережжя, частину Маріуполя вздовж проспекту Будівельників до магазину « 1000 дрібниць». За попередньою оцінкою, близько 80 % житлового фонду міста зруйновано, з них майже 30 % не підлягає відновленню.
Вищенаведені дані є у відкритому доступі оприлюдненими та розміщені в інтернет мережі за посиланням:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C_(2022).
22.12.2022р. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій наказом №309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого з 05.03.2022р. і до цього часу вся територія міста Маріуполь окупована Російською Федерацією.
Як зазначає позивач, внаслідок військової агресії окупаційних військ Російської Федерації, зруйновано та пошкоджено значну кількість майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Маріуполя. Зокрема, серед майнових втрат - нежитлове приміщення, загальною площею 3198,9 кв.м., яке використовувалося для розміщення Комунального закладу «Маріупольській міський технологічний ліцей Маріупольської міської ради Донецької області» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нікопольський (колишній Ілліча, Бойка В.С.), 133.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що нежитлове приміщення № 133, загальною площею 3198,9 кв. м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нікопольський, є власністю територіальної громади в особі Маріупольської міської ради (копія інформаційної довідки додається до позовної заяви). Відповідне нежитлове приміщення було передано на праві оперативного управління Комунальному закладу «Маріупольській міський технологічний ліцей Маріупольської міської ради Донецької області» (балансоутримувач), код ЄДРПОУ 23031948.
Внаслідок непоодиноких масованих ракетно-бомбових обстрілів російськими військами Кальміуського району міста Маріуполя Донецької області, вищевказана нежитлова будівля (Комунальний заклад «Маріупольській міський технологічний ліцей Маріупольської міської ради Донецької області»), яка є власністю територіальної громади м. Маріуполь, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нікопольський (колишній Ілліча, Бойка В.С.), 133 була зруйнована. Наразі, вказане нежитлове приміщення взагалі демонтовано окупаційною владою, що підтверджується супутниковим знімком станом на 15.05.2023.
З урахуванням наведеного, позивач наполягає на тому, що внаслідок знищення належному йому майна, останній зазнав збитків у сумі 832 630,96 доларів США.
На підтвердження розміру збитків позивачем було надано Звіт про оцінку реальних збитків, завданих майну - нежитловій будівелі за адресою: м. Маріуполь, проспект Нікопольський, 133, внаслідок збройної агресії Російської Федерації (станом на 01.06.2024 року), виконаний суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем Барановим В.В.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Відповідно ч.1 ст.49 Закону України “Про міжнародне приватне право», права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 42 Конвенції про правову допомогу зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України».
Відповідно до статті 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
В цій справі спір виник між юридичною особою - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб'єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб'єкту - позивачу.
З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб'єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.
Окрім того, відповідно до ч.8 ст.29 Господарського процесуального кодексу України для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
За таких умов, наведений спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме - Господарському суду Донецької області.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Приписами ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ч.3 ст.386 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022р. військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує ст.2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно-визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022р. у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022р., якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022р. "Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022р., геноцидом Українського народу, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
За таких умов, в силу положень національного законодавства України, у тому числі і міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача щодо проведення так званої "спеціальної воєнної операції" є за своєю суттю актом збройної агресії відповідача по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №210/4458/15-ц, висловлено правову позицію, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України не потребує встановлення в судовому порядку.
При цьому, на позивача не покладається обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди: діє презумпція вини, тобто відсутність вини у заподіянні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, в постанові від 21.04.2021р. у справі №648/2035/17-ц.
Відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Окрім того обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Так, саме внаслідок військової агресії окупаційних військ російської федерації зруйновано значну кількість майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, зокрема і вказане у позовній заяві майно.
Факт знищення і подальшого демонтажу майна позивача підтверджується фото-доказами, супутниковими знімками, що додаються до позовної заяви.
Таким чином, суд вважає, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Щодо розміру заявлених збитків суд зазначає наступне.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022р. №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п.5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022р. №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Як вже було зазначено судом, на підтвердження розміру збитків позивач надав суду Звіт про оцінку реальних збитків, завданих майну - комплексу нежитлових будівель за адресою: м. Маріуполь, пр. Нікопольський, 133, внаслідок збройної агресії російської федерації, виконаний суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем Барановим В.В., складений за результатами проведення оцінки реальних збитків, завданих майну - нежитловому приміщенню № 133, загальною площею 3198,9 кв. м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нікопольський. Оцінка виконана станом на 01.06.2024 року. На підставі проведеного дослідження оцінювачем зроблено висновок, що розмір реальних збитків, визначений порівняльним підходом, становить 832 630,96 доларів США.
Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до ст.3 ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності;
Статтею 4 ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.
Оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема, у формі практичної діяльності з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна;
Суб'єктами оціночної діяльності є:
суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами (ст.5).
Оцінювачами, відповідно до ст.6 вказаного закону, можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Згідно ст.12 ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326, Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022р. №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022р. за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика ).
Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США.
Звіт про оцінку реальних збитків, завданих майну - нежитловій будівелі за адресою: м. Маріуполь, проспект Нікопольський, 133, внаслідок збройної агресії Російської Федерації (станом на 01.06.2024 року), виконаний суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем Барановим В.В.
У господарського суду відсутні докази, які свідчать про невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених суб'єкта оціночної діяльності Баранова В.В. при проведенні оцінки майна Маріупольської міської ради, зловживання правами; подання до суду неправдивих відомостей; наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів при проведенні оцінки та складенні Звіту.
Окрім того, позивачем було долучено до матеріалів справи Рецензію від 05.08.2024 суб'єкта оціночної діяльності ФОП Дзюбан А.В. на Звіт про оцінку реальних збитків, завданих майну - нежитловій будівелі за адресою: м. Маріуполь, проспект Нікопольський, 133.
За висновками рецензента ФОП Дзюбан А.В. вказаний Звіт класифікується за ознакою абзацу третього п.67 Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
З урахуванням вищенаведеного, суд приймає Звіт про оцінку реальних збитків, виконаний суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем Барановим В.В., в якості належного та допустимого доказу, що підтверджує розмір завданих збитків.
Будь-яких заперечень компетентних органів відповідача щодо заявлених позовних вимог та визначеного розміру завданих позивачу збитків матеріали справи не містять.
Відтак позивачем доведено суму завданих реальних збитків в розмірі 832 630,96 доларів США, що еквівалентно 34 949 768,10 грн. (курс гривні відносно долара США згідно даних НБУ станом на 24.01.2025 р. - 41,9751).
Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права передбачений законом і є ефективним.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Маріупольської міської ради Донецької області є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір» за позовом до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно зі статтею 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 524 246,52 грн. (34 949 768,10 х 1,5%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 42, 74, 76, 129, 165, 178, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Маріупольської міської ради Донецької області до російської федерації, в особі міністерства юстиції російської федерації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунальний заклад “Маріупольський міський технологічний ліцей Маріупольської міської ради Донецької області» про стягнення 34 949 768,10 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (russian federation код ISO ru/rus 643, 119991, російська федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 33852448; 87555, м. Маріуполь, Донецька область, пр. Миру, 70) суму збитків в розмірі 832 630,96 доларів США, що станом на 24.01.2025 еквівалентно 34 949 768,10 грн.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (russian federation код ISO ru/rus 643, 119991, російська федерація, м.Москва, вул.Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 524 246,52 грн.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2025.
Згідно з ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя О.М. Сковородіна