вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1716/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1716/25
за позовом Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня"
до Фізичної особи-підприємця Іванів Віталія Володимировича
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Приватне підприємство "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 10.04.2025 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Іванів Віталія Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 183.656,75 грн, з яких: 166.742,34 грн заборгованості, 16.914,41 грн пені.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1716/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025.
Ухвалою від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст. 176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 14.04.2025 у справі №904/1716/25 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Фізичній особі-підприємцю Іваніву Віталію Володимировичу до його електронного кабінета. Документ доставлено до електронного кабінета: 14.04.2025 о 19:09, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 49100, Дніпропетровська область, місто Дніпро, БУЛЬВАР СЛАВИ, будинок 4-А, квартира 47, за трек-номером 0610247323212.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 06.05.2025 з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою “відмова від отримання».
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 14.04.2025 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки адресат відсутній за вказаною адресою, а саме 03.05.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 14.04.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву тривав до 19.05.2025.
Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач зазначає, що ним належним чином виконувались всі умови укладеного договору № 202407000122925 з організації перевезення вантажів від 01.07.2024 щодо своєчасного надання транспорту під завантаження, доставки вантажу у пункти призначення, надання всіх необхідних документів. Відповідачем в свою чергу умови договору щодо своєчасного та повного розрахунку за надані транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення вантажів виконані не були. Рахунки, виставлені позивачем, були сплачені відповідачем частково, а саме у сумі 30.000,00 грн.
Станом на дату звернення із позовом до суду надані відповідачу транспортні послуги щодо вантажів за наданими до цього позову первинними документами сплачені частково, при цьому сума заборгованості за фактично надані послуги складає 166.742,34 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзиву не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом; строк дії договору; факт виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом; розмір та порядок оплати за надані послуги; наявність/відсутність заборгованості за надані послуги.
Суд встановив, що 01.07.2024 між Фізичною особою-підприємцем Іванів Віталієм Володимировичем (далі - експедитор, відповідач) та Приватним підприємством "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" (далі - перевізник, позивач) укладено договір - № 202407000122925 з організації перевезення вантажів (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору даний договір регулює порядок взаємовідносин сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по виконанню перевезень вантажів в міжнародному та (або) регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного договору приймається територія України). Експедитор залучає перевізника для організації перевезення вантажу, а перевізник зобов'язується доставити (організувати доставку) довірений йому експедитором (або вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати (організувати видачу) його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, у відповідності до умов цього договору.
Сторони домовилися, що за наявності у експедитор замовлення на перевезення він має право залучити перевізника до здійснення перевезення вантажу шляхом підписання з ним відповідної заявки. При цьому, експедитор діє у рамках законодавства України, що регулює діяльність експедитора (п. 1.3 договору).
Заявка на перевезення надається перевізнику експедитором передбаченим цим договором шляхом. Перевізник повинен підтвердити своїм підписом та печаткою (за наявності) прийняття заявки до виконання, на умовах, що викладені в ній, або, при неможливості здійснення перевезення на умовах, викладених у заявці, повідомити про відмову від заявки. В підтвердженій заявці перевізник додатково повідомляє експедитору реєстраційні номери транспортного засобу, який буде здійснювати перевезення, а також дані про водія, як того вимагає заявка. Узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною даного договору і обов'язкова для виконання сторонами, однак може бути анульована у передбачених договором випадках (п. 1.4. договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за фактично надані експедиторові послуги з організації вантажних перевезень здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Підтвердженням факту надання послуги є підписаний сторонами оригінал акту приймання-передачі наданих послуг, наданий перевізником експедитору оригінал товарно-транспортного документу встановленого для перевезення зразка, вказаного у заявці, з відмітками вантажоодержувача та (або) митних органів.
Підставою для здійснення оплати послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, оригінал товарно-транспортного документу по відповідній заявці з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу (про прийомку вантажу) та (або) митних органів та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з експедитором додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах експедитора з метою виконання даного договору, Акт приймання-передачі наданих послуг у двох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 5 днів після виконання заявки. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право експедиторові відмовити в здійснені оплати до моменту надання необхідних документів (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору строк оплати послуг перевізника складає 10 банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів,
вказаних у пункті 3.2. цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку експедитора.
У випадку несвоєчасного здійснення платежів за цим договором винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненого платежу за цим договором, за кожну добу прострочення (п. 4.10 договору).
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до « 31» грудня 2025 року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 30 (тридцять) календарних днів до терміну припинення його дії, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 9.2 договору).
В подальшому відповідачем були сформовані заявки на перевезення від 10.09.2024 за № 24091604 та від 20.09.2024 за № 24091639, а позивачем були прийняті заявки до виконання і фактично надані послуги та перевезені вантажі за відповідними напрямками доставки.
Щодо перевезення вантажу за заявкою від 10.09.2024 № 24091604, за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Дніпро ( Україна) за СМR ( міжнародною товарно- транспортною накладною № 439617 від 10.09.2024 відповідачу були надані для оформлення та подальшого повернення і здійснення оплати документи, а саме: - рахунок на оплату № 820 від 19.09.2024, на суму 99.830,00 грн; - акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 809 від 19.09.2024.
Щодо перевезення вантажу за заявкою від 20.09.2024 року № 24091639, за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Дніпро (Україна) за СМR ( міжнародною товарно- транспортною накладною № 4079862 від 23.09.2024 відповідачу були надані для оформлення та подальшого повернення і здійснення оплати документи, а саме: - рахунок на оплату № 874 від 30.09.2024, на суму 96.912,06 грн; - акт здачі - приймання робіт ( надання послуг) № 857 від 30.09.2024.
Документи разом із міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), які підтверджують факт надання послуг із перевезення, були відправлені відповідачу поштовим зв'язком, що підтверджується експрес накладними №590001229414218 від 28.09.2024, та №59001232522688 від 04.10.2024.
Як у позові зазначає позивач, відповідач всупереч положенням договору не повернув позивачу підписані з його сторони акти здачі - приймання робіт (надання послуг).
Позивачем зі свого боку належним чином виконувались всі умови укладеного договору, щодо своєчасного надання транспорту під завантаження, доставки вантажу у пункти призначення, надання всіх необхідних документів.
Відповідачем умови договору щодо своєчасного та повного розрахунку за надані транспортно- експедиційні послуги щодо перевезення вантажів виконані не були.
Так, відповідачем вищевказані рахунки були сплачені частково, а саме у сумі 30.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №390 від 06.12.2024 на суму 20.000,00 грн; №148 від 06.02.2025 на суму 5.000,00 грн; №155 від 21.02.2025 на суму 5.000,00 грн.
Станом на дату звернення із позовом до суду надані відповідачу транспортні послуги щодо вантажів за наданими до цього позову первинними документами сплачені частково, при цьому сума заборгованості за фактично надані послуги складає 166.742,34 грн.
Наведене стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив стягнення 166.742,34 грн заборгованості, 16.914,41 грн пені.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено вище, між сторонами укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Договір, укладений між сторонами у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п. 3.3. договору строк оплати послуг перевізника складає 10 банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів,
вказаних у пункті 3.2. цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку експедитора.
Відповідачем були сформовані заявки на перевезення від 10.09.2024 за № 24091604 та від 20.09.2024 за № 24091639, а позивачем були прийняті заявки до виконання і фактично надані послуги та перевезені вантажі за відповідними напрямками доставки.
Щодо перевезення вантажу за заявкою від 10.09.2024 № 24091604, за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Дніпро ( Україна) за СМR ( міжнародною товарно- транспортною накладною № 439617 від 10.09.2024 відповідачу були надані для оформлення та подальшого повернення і здійснення оплати документи, а саме: - рахунок на оплату № 820 від 19.09.2024, на суму 99.830,00 грн; - акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 809 від 19.09.2024.
Щодо перевезення вантажу за заявкою від 20.09.2024 року № 24091639, за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Дніпро (Україна) за СМR ( міжнародною товарно- транспортною накладною № 4079862 від 23.09.2024 відповідачу були надані для оформлення та подальшого повернення і здійснення оплати документи, а саме: - рахунок на оплату № 874 від 30.09.2024, на суму 96.912,06 грн; - акт здачі - приймання робіт ( надання послуг) № 857 від 30.09.2024.
Як у позові зазначає позивач, документи разом із міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) підтверджуючими факт надання послуг із перевезення були відправлені відповідачу поштовим зв'язком, що підтверджується експрес накладними №590001229414218 від 28.09.2024, та №59001232522688 від 04.10.2024.
Однак, як встановлено судом одержувачем у зазначених експрес накладних зазначено приватну особу Іванову Катерину Юріївну, в той час як відповідачем у справі є ФОП Іванів Віталій Володимирович, а тому таке направлення не визнається належним.
Як зазначає позивач, відповідач до цього часу не повернув позивачу підписані з його сторони акти здачі - приймання робіт (надання послуг).
В той же час, відповідачем вищевказані рахунки були сплачені частково, а саме у сумі 30.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №390 від 06.12.2024 на суму 20.000,00 грн; №148 від 06.02.2025 на суму 5.000,00 грн; №155 від 21.02.2025 на суму 5.000,00 грн, що визнається судом, як підтвердження того, що позивачем було виконано умови договору, а відповідач, відповідно, обізнаний із документами, передбаченими п. 3.2. договору.
Отже, факт доставки пред'явленого до перевезення вантажу в пункт призначення є підтвердженим.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Загальна вартість послуг, які позивач надав відповідачу згідно вказаного вище договору, складає 166.742,34 грн.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.3. договору строк оплати послуг перевізника складає 10 банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів,
вказаних у пункті 3.2. цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку експедитора.
Строк оплати транспортних послуг, які надано позивачем є таким, що настав.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Господарський суд встановив відсутність доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 166.742,34 грн.
З урахуванням встановленого господарський суд визнає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 166.742,34 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення штрафу та пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.10 договору передбачено, у випадку несвоєчасного здійснення платежів за цим договором винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненого платежу за цим договором, за кожну добу прострочення.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 06.12.2024 до 09.04.2025 на загальну суму 16.914,41 грн з урахуванням часткових оплат.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та зазначає, що позивачем не вірно визначено період початку для нарахування пені з урахуванням часткових оплат відповідача 06.12.2024, 06.02.2025, 21.02.2025, а відтак вірним початком прострочення для нарахування пені з урахуванням часткових оплат буде з 07.12.2024 по 05.02.2025 на суму 176.742,34 грн; з 07.02.2025 по 20.02.2025 на суму 171.742,34 грн; з 22.02.2025 по 09.04.2025 на суму 166.742,34 грн.
Здійснивши власний перерахунок пені, суд встановив, що розмір пені за ним складає 16.510,74 грн.
Відтак, в частині вимог про стягнення 403,67 грн пені річних слід відмовити.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають задоволенню у розмірі 16.510,74 грн. згідно з неспростованим відповідачем розрахунком (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги усе наведене в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2.417,07 грн з урахуванням того, що 99,78% позовних вимог позивача визнано судом такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іваніва Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма "Берегиня" (69124, Запорізька область, місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ВИПРОБУВАЧІВ, будинок 2"В"; ідентифікаційний код 37573450) 166.742,34 грн (сто шістдесят шість тисяч сімсот сорок дві грн 34 к.) основної заборгованості, 16.510,74 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот десять грн 74 к.) пені, 2.417,07 грн (дві тисячі чотириста сімнадцять грн 07 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 403,67 грн пені) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк