вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1277/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Корякін Д.В.;
від відповідача-1: Умріхін О.В.;
від відповідача-2: Савицький В.С.;
Умріхін О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (смт. Казанка (з) Баштанського району Миколаївської області)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
та до відповідача-2: Приватного підприємства "Харківенергоресурс" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024
Ю.В.
Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області (далі - позивач) з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, буд. 87/8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ."Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р2, площею основи 649,8 кв. м, (серія та номер: реєстровий № 1547), посвідчений 12.12.2024 приватним нотаріусом Кириєнко Ю.Ф.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- у жовтні 2024 року позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" заборгованості за договором поставки № 2112/22 від 21.12.2022, за результатом розгляду якого рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 по справі № 904/4614/24 позов було задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" на користь Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича суму боргу в розмірі 77 483 грн. 30 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.;
- у подальшому, 04.02.2025 приватним виконавцем Журавель О.О. було відкрите виконавче провадження № 7707544 з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4614/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" на користь позивача з суми боргу в розмірі 77 483 грн. 30 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп., проте вказане рішення суду не виконано;
- в процесі примусового виконання судового рішення по справі № 904/4614/24, приватним виконавцем було встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.12.2024 ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс" за договором купівлі-продажу, реєстровий № 1547, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кириєнко Ю.Ф., відчужило належні йому нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, буд. 87/8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м, у власність своєму ж учаснику (засновнику) ПП "Харківенергоресурс". Зазначений договір, на переконання позивача, було укладено з метою унеможливити виконання рішень Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 по справі № 904/4614/24 та від 04.11.2024 по справі № 904/2627/24;
- враховуючи вказане, позивач просить суд визнати вказаний договір купівлі-продажу нежитлових будівель недійсним, посилаючись на те, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частинами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов'язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства, недійсним (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2 на свою користь судові витрати.
Слід також відзначити, що Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович за допомогою системи "Електронний суд" звертався до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову (вх. суду № зз-11/25 від 20.03.2025), яка була подана до пред'явлення позову, в якій просив суд накласти арешт на нежитлові будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м. Вказана заява була обґрунтована відсутністю арешту вищезазначених нежитлових будівель, що, у випадку задоволення позову, унеможливить виконання рішення суду у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки ПП "Харківенергоресурс" може до того часу відчужити вищезазначене майно, передати у заставу тощо.
Ухвалою суду від 24.03.2025 заява Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про забезпечення позову була задоволена та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності Приватному підприємству "Харківенергоресурс", а саме: на нерухоме майно: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110).
Від органу виконавчої служби надійшов лист (вх. суду № 14800/25 від 08.04.2025), до якого була долучена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 щодо виконання ухвали суду від 24.03.2025.
Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.04.2025.
Також, у поданій до суду позовній заяві позивачем викладено клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у приватного нотаріуса Кириєнко Юлії Федорівни належним чином засвідченої копії нотаріальної справи із посвідчення договору купівлі-продажу від 12.12.2024 (серія та номер: реєстровий № 1547) - нежитлових будівель за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м. В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на положення статей 81, 164 Господарського процесуального кодексу України та вказує на необхідність витребування належним чином засвідченої копії нотаріальної справи, в якій буде міститися оспорюваний договір купівлі-продажу від 12.12.2024 (серія та номер: реєстровий № 1547), та яка підтвердить обставини їх відчуження відповідачем-1 - ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс" на користь ПП "Харківенергоресурс". Позивач зазначає, що заходи для самостійного отримання витребуваного доказу ним не вживалися, так як у відповідності до Закону України "Про нотаріат" документи, що містять нотаріальну таємницю, нотаріус надає протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду.
Ухвалою суду від 14.04.2025 клопотання позивача було задоволено та витребувано у Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кириєнко Юлії Федорівни належним чином засвідчену копію нотаріальної справи із посвідчення договору купівлі-продажу від 12.12.2024 (серія та номер: реєстровий № 1547).
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №15837/25 від 15.04.2025), в якій він просить суд надати йому можливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.04.2025 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.
Від відповідача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №17397/25 від 24.04.2025), в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача-1 прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.04.2025 заяву відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.
Від приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кириєнко Юлії Федорівни надійшов лист про надання копії договору купівлі-продажу (вх. суду № 17771/25 від 25.04.2025), до якого додано копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про доповнення підстав позову (вх. суду № 17812/25 від 28.04.2025), в якій він зазначає про те, що у зв'язку з надходженням до суду від приватного нотаріуса Кириєнко Ю.Ф. копії договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 12.12.2024 та зареєстрованого в реєстрі за № 1547, виникла необхідність доповнити первісні підстави позову новими обставинами. Так, у пункті 4 договору купівлі-продажу зазначено, що за згодою сторін цей продаж здійснено за 134 400 грн. 00 коп. з ПДВ. Натомість у пункті 5 договору купівлі-продажу зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у довідці про оціночну вартість об'єкта нерухомості, дата формування 12.12.2024, оціночна вартість нерухомого майна становить - 405 660 грн. 69 коп. Як було зазначено у позовній заяві, договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Як убачається із умов договору купівлі-продажу, нежитлові будівлі було продано за неринковою ціною, що є додатковою підставою для визнання його недійсним судом.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 17814/25 від 28.04.2025), в якому позивач просить суд витребувати у відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" (відповідача-1) та Приватного підприємства "Харківенергоресурс" (відповідача-2) докази виконання сторонами умов пункту 4 договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 12.12.2024 приватним нотаріусом Кириєнко Ю.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 1547.
Від відповідача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 17836/25 від 28.04.2025, вх. суду № 17856/25 від 28.04.2025), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- позивач, придбавши на аукціоні за 8 865 грн. 90 коп. сумнівний актив (борг ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс", який на відміну від інших, не був розглянутий в процедурі банкрутства ТОВ "Магнітні технології", справа № 904/1267/23), намагається використати своє право різними способами, не виключаючи хибні заяви та кроки, а саме: подав заяву про порушення провадження про банкрутство ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс", але отримав 14.02.2025 ухвалу Господарського суду (справа № 904/547/25) про залишення її без руху; надав судді Фещенко Ю.В. недостовірну інформацію, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2627/24 стягнуто з ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс" на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 632 228 грн. 74 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 483 грн. 43 коп., але рішення суду першої інстанції по справі № 904/2627/24 оскаржене і має перспективу скасування в Центральному апеляційному господарському суді - 01.07.2025; арештом рахунків відповідача-1 унеможливив роботу підприємства, які призвели до зриву розрахунків по кредиторській заборгованості; без розгляду обставин в суді по майбутньому позову, наклав арешт на відчужене на законних підставах згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель майно, чим унеможливив відповідачу-2 реконструкцію нежитлових будівель та використання в тендерах (якщо будівля під арештом, то участь в тендерах, особливо при поставці продукції для забезпечення ЗСУ, неможлива, а відповідач-2 таку продукцію виробляє і може довести це в суді);
- продаж нежитлових будівель згідно з договором купівлі-продажу (реєстровий № 1547, посвідчений 12.12.2024) здійснено в межах повноважень на законних підставах і не суперечить вимогам для здійснення подібних угод, а саме: правочинність підписантів - перевірено нотаріусом; перебування в забороні об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м, будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м - перевірено нотаріусом; розрахунок згідно з умовами договору купівлі-продажу - виконано, (згідно з платіжними інструкціями: № 1756 від 13.12.2024, № 1760 від 16.12.2024, № 1761 від 16.12.2024, № 1762 від 16.12.2024); строк розрахунку, згідно з умовами договору купівлі-продажу 60 днів - виконано, про що свідчить лист про виконання розрахунків № 17/12 від 17.12.2024; реєстрація проведення змін в відповідних реєстрах - виконано. На кожному етапі угоди немає порушень чинного законодавства і умов договору купівлі-продажу. Єдина умова договору купівлі-продажу нежитлових будівель, яка зобов'язувала його розірвати - це умови пункту 4 договору - про своєчасний розрахунок. Відповідач-1 зазначає, що на момент укладання договору купівлі-продажу нежитлових будівель і виконаному розрахунку ні одна судова справа, яка б обмежувала повноваження ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс", стосовно предмета договору, не була розглянута. Підприємницька діяльність завжди супроводжується невчасними розрахунками. Такі реалії господарської діяльності. Постійний брак коштів для своєчасного розрахунку. Позивач не має в розрахунках з кредиторами відповідача-1 переваги над іншими. Ведення господарської діяльності у військовий час тільки погіршило відносини з розрахунками. Крім того, відповідач-1 перед відповідачем-2 (ПП "Харківенергоресурс") має борг в сумі 907 220 грн. 00 коп. за надану фінансову допомогу минулих років. Разом з тим, незважаючи на можливість використати взаємозалік в розрахунках між відповідачем-1 і відповідачем-2 щодо зменшення боргу, розрахунки при купівлі-продажу нежитлових будівель були виконані відповідно до умов договору. Також відповідач-1 зазначає про те, що з позивачем буде здійснений розрахунок, шляхом списанням суми вимоги з рахунків відповідача-1, після отримання коштів від боржників відповідача-1.
Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 17867/25 від 28.04.2025, вх. суду № 17857/25 від 28.04.2025), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- позивач у позовній заяві навмисно не повідомив, що купівля-продаж нежитлових будівель по договору реєстровий № 1547 від 12.12.2024 здійснена приватним нотаріусом Кириєнко Ю.Ф., коли позивач не мав по справі № 904/4614/24 судового рішення, яке набрало законної сили. Рішення по справі № 904/4614/24, на яке посилається позивач, ухвалене 26.12.2024, а законну силу набрало 14.01.2025. До того ж рішення по справі №904/4614/24 не стосується права підприємства обмежити свою діяльність, в тому числі, укладати та виконувати цей, чи інші договори. Позивач в позовній заяві надав навмисно неправдиву інформацію про рішення по справі № 904/2627/24 від 04.11.2024, яке оскаржене ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс" і вказана справа знаходиться в Центральному апеляційному господарському суді; рішення у ній не набрало законної сили і відношення до ПП "Харківенергоресурс" не має;
- на вимогу позивача щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель (реєстровий № 1547, посвідчений 12.12.2024) відповідач-2 повідомляє про відсутність будь-яких перешкод для виконання ПП "Харківенергоресурс" дій для підписання та виконання умов даного договору. На адресу покупця (ПП "Харківенергоресурс", відповідач-2), згідно з умовами договору, від продавця (ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс", відповідач-1) надійшов лист № 17/12 від 17.12.2024 про своєчасне, згідно з пунктом 4 договору, виконання розрахунків (лист № 17/12 від 17.12.2024). Продаж нежитлових будівель згідно з договором купівлі-продажу (реєстровий № 1547, посвідчений 12.12.2024) здійснено в межах повноважень на законних підставах і не суперечить вимогам для здійснення подібних угод. Стосовно продажу майна засновнику, то відповідач-1 перед відповідачем-2 має непогашений борг в сумі 907 220 грн. 00 коп. за надану фінансову допомогу минулих років. Разом з тим, незважаючи на можливість використати взаємозалік в розрахунках між відповідачем-1 і відповідачем -2 та зменшити борг, розрахунок при купівлі-продажу нежитлових будівель були виконані відповідно до умов договору. Підприємство відповідача-1 не має обмежень в виборі покупця на належний йому товар та власне майно. Також, відповідач-2 зазначає, що позивач наводить посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, та позов про стягнення заборгованості порівнює з рішенням, яке набрало законну силу.
У підготовче засідання 28.04.2025 з'явився позивач, представники відповідачів-1,2 у вказане засідання не з'явились, причин нез'явлення суду не повідомили, про день, час та місце судового засідання відповідачі-1,2 були повідомлені належним чином
У підготовчому засіданні 28.04.2025 судом було відзначено, що відзиви на позовну заяву подані відповідачами-1,2 лише 24.04.2025, отже строк для подання відповіді на відзиви на позову заяву не закінчився.
У вказаному засіданні позивач заявив усне клопотання про залишення без розгляду поданого ним клопотання про витребування доказів, оскільки вказані документи були долучені до матеріалів справи відповідачами-1,2. Вказане клопотання позивача про залишення без розгляду клопотання позивача про витребування доказів було задоволено судом.
Також, у вказаному засіданні розглянуто заяву позивача про доповнення підстав позову.
Так, згідно із частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки заява про доповнення підстав позову подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду.
Також, у підготовчому засіданні 28.04.2025 позивач заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.04.2025 підготовче засідання було відкладено на 22.05.2025.
Від відповідача-1 та відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 20499/25 від 13.05.2025), в якій вони просить суд надати можливість представнику відповідача-1 та відповідача-2 прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 19.05.2025 заяву відповідача-1 та відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.
У підготовче засідання 22.05.2025 з'явилися позивач та представник відповідачів-1,2.
У вказаному засіданні позивач повідомив, що не має наміру подавати відповідь на відзив на позовну заяву, а також, представники сторін зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачами-1,2 подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим представники позивача та відповідачів-1,2 підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.
Також, у вказаному засіданні позивач та представник відповідачів-1,2 заявили усні клопотання про надання їм можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказані клопотання були задоволені судом.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 22.05.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.05.2025 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 10.06.2025.
У судове засідання 10.06.2025 з'явилися позивач та представники відповідачів-1,2.
У судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про доповнення підстав позову.
У судовому засіданні представник відповідачіа-1 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні представник відповідачіа-2 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у його відзиві на позовну заяву.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У вказаному засіданні судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 10.06.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів-1,2,
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 12.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" (далі - продавець, відповідач-1) та Приватним підприємством "Харківенергоресурс" (далі - покупець, відповідач-2) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір, а.с. 96-97), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кириєнко Ю.Ф. 12.12.2024 та зареєстрований в реєстрі за № 1547. Нотаріусом зазначено, що договір підписано у присутності нотаріуса, особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність, дієздатність Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" та Приватного підприємства "Харківенергоресурс", повноваження їх представників і належність Товариству з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" відчужуваного майна - нежитлових будівель, перевірено. Також, вказано про те, що відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За умовами пункту 1 договору продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" в особі представника передає у власність (продає) покупцю - Приватному підприємству "Харківенергоресурс" в особі представника, а покупець - Приватне підприємство "Харківенергоресурс" в особі представника приймає у власність (купує) нежитлові будівлі, а саме: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м, будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р" площею основи 649,8 кв. м, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна (згідно з розпорядженням Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19.05.2016 № P-223/0/3-16, назва вулиці "Модрівська" змінена на вулиця "Прорізна"), будинок під номером 87/8 (далі - нерухоме майно).
Згідно з пунктом 2 договору нерухоме майно, що відчужується, належить ТОВ "Тон-Н.В.К." на підставі договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого 17.10.2013 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Рукавіциним I.А., реєстр № 1835. Право власності зареєстровано 28.10.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме відповідно до витягу про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 11703202, виданого 28.10.2013 Рукавіциним I.А., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, номер запису про право власності: 3096037.
У пункті 4 договору сторони погодили, що за їх згодою продаж здійснено за 112 000 грн. 00 коп. без ПДВ, сума ПДВ - 22 400 грн. 00 коп., загальна ціна продажу з ПДВ - 134 400 грн. 00 коп., які покупець зобов'язується сплатити продавцю, а продавець зобов'язується прийняти оплату протягом 60-ти календарних днів з дня підписання та нотаріального посвідчення договору. Розрахунок має бути здійснено одним або кількома платежами покупцем на рахунок продавця, з одночасним підтвердженням даного факту письмовим листом продавця. У разі неотримання продавцем грошових коштів у зазначений вище термін, сторони зобов'язуються укласти договір про розірвання даного договору. Право власності на будівлю, що є предметом договору, за домовленістю сторін, переходить до покупця з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
У пункті 5 договору сторони зазначили, що відповідно до відомостей, викладених у довідці про оціночну вартість об'єкта нерухомості, сформованої 12.12.2024, унікальний реєстраційний номер: 201-20241212-0008887700 (ЛМЗГГД069700), оціночна вартість нерухомого майна становить - 405 660 грн. 69 коп., балансова вартість будівлі, що відчужується, складає - 41 666 грн. 67 коп. вартість з ПДВ становить - 50 000 грн. 40 коп., що підтверджується довідкою продавця станом на 12.12.2024.
Умовами пунктів 6, 7 договору встановлено, що продавець в особі представника та покупець в особі представника, підтверджують дійсність вищевказаної продажної ціни, зазначеної в пункті 4 договору. Також сторонам роз'яснено та їм зрозуміло зміст постанови Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваного майна сторонам за договором нотаріусом роз'яснено.
Відповідно до умов пункту 19 договору згідно із статтею 182 Цивільного кодексу України, статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності на нерухоме майно, що є предметом договору, за домовленістю сторін, виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації.
У пункті 22 договору визначено, що законодавство щодо визнання правочинів недійсними, юридичне значення та наслідки вчинення даної нотаріальної дії, зміст статей 650-668, 674, 681, 687, 693, 700, 706, 708-711 Цивільного кодексу України, статей 60-65, 74 Сімейного кодексу України, статті 172 Податкового кодексу України, права та обов'язки сторін за договором, нотаріусом сторонам особисто роз'яснено.
Пунктом 23 договору передбачено, що сторони беруть на себе відповідальність за зміст договору та відповідальність за його виконання. Для належного виконання пункту 5 договору сторони зобов'язується протягом 5-ти календарних днів повідомити один одному реквізити рахунків для здійснення платежів за договором.
За умовами пункту 27 договору продавець в особі представника та покупець в особі представника підтвердили, що договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину. Вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами сторонам нотаріусом роз'яснено.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що розрахунки за вказаним договором між віповідачем-1 та відповідачем-2 були проведені у повному обсязі, а саме:
- платіжною інструкцією № 1756 від 13.12.2024 на суму 20 700 грн. 00 коп. із призначенням платежу "оплата згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1547 від 12.12.2024, ПДВ - 20% - 3 450 грн. 00 коп." (а.с. 118);
- платіжною інструкцією № 1760 від 16.12.2024 на суму 34 226 грн. 49 коп. із призначенням платежу "оплата згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1547 від 12.12.2024, ПДВ - 20% - 5 704 грн. 41 коп." (а.с. 119);
- платіжною інструкцією № 1761 від 16.12.2024 на суму 37 675 грн. 17 коп. із призначенням платежу "оплата згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1547 від 12.12.2024, ПДВ - 20% - 6 279 грн. 19 коп." (а.с. 120);
- платіжною інструкцією № 1762 від 16.12.2024 на суму 41 798 грн. 34 коп. із призначенням платежу "оплата згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1547 від 12.12.2024, ПДВ - 20% - 6 966 грн. 39 коп." (а.с. 121).
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що з 28.10.2024 у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа 904/4614/24 за позовом Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" про стягнення суми боргу в розмірі 77 483 грн. 30 коп.
За результатами розгляду вказаної справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/4614/24 позовні вимоги були задоволені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" на користь Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича суму боргу в розмірі 77 483 грн. 30 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі №904/4614/24 встановлено наступне:
- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнітні технології" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" (далі - покупець) укладений договір поставки № 2112/22 від 21.12.2022 (далі - договір поставки від 21.12.2022). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. договору поставки від 21.12.2022 постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товар, а покупець, у свою чергу, зобов'язався прийняти у власність товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах договору;
- згідно з накладною № 03/12 від 21.12.2022 постачальник поставив покупцю товар на суму 77 483 грн. 30 коп.;
- відповідно до протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20240820-17475 від 02.09.2024 Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович визнаний переможцем другого повторного аукціону з продажу майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнітні технології" (ідентифікаційний код юридичної особи 36571756) у справі про банкрутство № 904/1267/23: право вимоги за дебіторською заборгованістю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" в сумі 77 483 грн. 30 коп.;
- з метою оформлення результатів аукціону, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнітні технології" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Надтоки Олени Володимирівни, що діє на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 у справі № 904/1267/23, (далі - первісний кредитор/продавець) та Фізичною особою - підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем (далі - новий кредитор/покупець), укладений договір від 06.09.2024 купівлі продажу (відступлення) права вимоги (далі - договір від 06.09.2024). Відповідно до пунктів 1.1 -1.3 договору від 06.09.2024 первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги сплати грошей до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" за договором поставки № 2112/22 від 21.12.2022 у розмірі 77 483 грн. 30 коп. Нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав. Перехід права вимоги здійснюється за умови його повної оплати у момент підписання договору. Пунктом 2.1. договору від 06.09.2024 встановлено, що відповідно до протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20240820-17475 від 02.09.2024 з продажу лота № 36571756_2, ціна продажу лота складає 8 865 грн. 90 коп. та на момент підписання договору повністю сплачена новим кредитором. В пункті 4.1. договору від 06.09.2024 вказано, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку;
- відповідно до матеріалів справи позивач направляв на адресу відповідача повідомлення від 09.09.2024 про заміну кредитора у зобов'язанні з проханням сплатити заборгованість у сумі 77 483 грн. 30 коп. разом з договором від 06.09.2024 купівлі продажу (відступлення) права вимоги. Також повідомлення від 09.09.2024 направлялось на адресу електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс", зазначену у договорі поставки від 21.12.2022 (tonnvk@ukr.net);
- таким чином до позивача перейшло право вимоги до відповідача, яке виникло на підставі договору поставки № 2112/22 від 21.12.2022. В матеріалах справи відсутні докази визнання договору відступлення від 06.09.2024 недійсним в судовому порядку;
- згідно зі специфікацією № 1 від 21.12.2022 покупець сплачує 100% вартості товару протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки товару. Враховуючи викладене, вартість товару в розмірі 77 483 грн. 30 коп., поставленого за накладною № 03/12 від 21.12.2022, мала бути сплачена в строк до 01.02.2023 включно;
- обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 77 483 грн. 30 коп., підтверджені матеріалами справи, тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.
В матеріалах справи наявна Довідка про набрання судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/4614/24 законної сили з 16.01.2025 (а.с.48).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" рішення суду від 26.12.2024 у справі № 904/4614/24 не оскаржував та рішення набрало законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням того, що у справі № 904/4614/24 було встановлено факт наявності заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" перед Фізичною особою - підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем в сумі 77 483 грн. 30 коп., вказані обставини не доказуються під час розгляду даної справи судом, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі №910/16898/19 та ін.).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Більше того, зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/4614/24 також вбачається, що відповідач-1 був обізнаний про наявність вказаного судового провадження з 29.10.2024, що було встановлено судом в описовій частині рішення, в якому зазначено, зокрема, таке:
- на адресу суду 19.11.2024 надійшла сформована в системі "Електронний суд" заява відповідача від 18.11.2024 про проведення розгляду справи № 904/4614/24 в порядку загального провадження з повідомлення (викликом) сторін;
- згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 28.10.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача - 28.10.2024 о 20:46 год. Враховуючи приписи пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 вважається врученою відповідачу - 29.10.2024.
Враховуючи вказане вище, позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024 недійсним, посилаючись на те, що боржник, який відчужує майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов'язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладає договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Позивач зазначає, що не виключається визнання договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства, недійсним (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України). Вказане і є причиною звернення із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Слід також відзначити, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось".
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 року у справі № 904/5480/19.
У постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 Верховний Суд зазначив, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
У розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду врахувала те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Посилаючись на практику Верховного Суду, Касаційний господарський суд зазначив, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
Встановлені судом обставини обізнаності з 29.10.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" про наявність у Господарському суду Дніпропетровської області справи № 904/4614/24, враховуючи, що у подальшому рішення суду від 26.12.2024 у справі № 904/4614/24 не було оскаржене ним в апеляційному порядку, очевидним є те, що вже на стадії її розгляду судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" усвідомлювало факт наявності заборгованості в сумі 77 483 грн. 30 коп. перед Фізичною особою - підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем, при цьому здійснило дії по відчуженню майна. Також, враховуючи те, що станом на час розгляду даної справи судом (станом на 10.06.2025) рішення суду у справі № 904/4614/24 є невиконаним, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024 та здійснені розрахунки за ними мають ознаки фраудаторних, тобто направлених на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому.
Розглядаючи даний спір суд враховує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України. Так, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників правовідносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.
Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.
Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.
Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Межі є невід'ємною рисою будь-якого суб'єктивного права. Суб'єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.
Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.
За одним із сучасних визначень під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб'єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб'єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.
Тобто уповноважена особа, маючи суб'єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.
Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб'єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.
Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
У зв'язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина 3 статті 13, частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Конституції України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині 3 статті 13 Цивільного кодексу України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Цивільного кодексу України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Цивільного кодексу України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).
Таким чином, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, 20.05.2020 у справі №922/1903/18 та 07.06.2023 у справі № 910/8861/21.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
Також суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 вказаного кодексу.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 та 07.06.2023 у справі № 910/8861/21.
До подібних правових висновків дійшла і палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), зазначивши, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини1 статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Критеріями для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); відчуження майна на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); відчуження майна на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже їх наявність свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, 14.07.2020 у справі № 754/2450/18 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов'язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №747/306/19.
Враховуючи критерії для кваліфікації договору, як фраудаторного, суд встановив, що відчуження майна за оспорюваним правочином здійснене боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, відчуження майна відбулося на користь пов'язаної особи, а після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором. Вказані обставини відповідачем-1 під час розгляду справи не спростовані.
У той же час, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, суд у застосуванні приписів статті 234 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.
Практичне правозастосування виходить з того, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №924/1014/18).
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі №910/11565/17 та від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16.
Що ж до фраудаторного правочину, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм зловживання правом.
Як було зазначено вище, фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини та правові позиції Верховного Суду, приймаючи до уваги:
- обізнаність з 29.10.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" про наявність у Господарському суду Дніпропетровської області справи № 904/4614/24;
- враховуючи, що у подальшому рішення суду від 26.12.2024 у справі № 904/4614/24 не було оскаржене ним в апеляційному порядку, очевидним є те, що вже на стадії її розгляду судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тон-науково-виробничий комплекс" усвідомлювало факт наявності заборгованості в сумі 77 483 грн. 30 коп. перед Фізичною особою - підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем, при цьому здійснило дії по відчуженню майна;
- враховуючи те, що станом на час розгляду даної справи судом (станом на 10.06.2025) рішення суду у справі № 904/4614/24 є невиконаним, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024 має ознаки фраудаторного, тобто направленого на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому та порушує права позивача, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений на шкоду кредитору.
Наведеними обставинами спростовуються доводи відповідачів-1,2 в частині того, що оспорюваний правочин укладений між сторонами реально, не фіктивно, і сторони здійснили всі необхідні дії для передачі нерухомого майна та отримання за нього грошових коштів.
З урахуванням викладеного, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1, як на особу, з вини якої виник спір; стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягають 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" та до Приватного підприємства "Харківенергоресурс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024 - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" (ідентифікаційний код 36876828) та Приватним підприємством "Харківенергоресурс" (ідентифікаційний код 35229781), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кириєнко Ю.Ф. 12.12.2024, зареєстрований в реєстрі за № 1547.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" (вулиця Прорізна, будинок 87/8, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019; ідентифікаційний код 36876828) на користь Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 422 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 11.06.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко