пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
12 червня 2025 року Справа № 903/406/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця Стахіва Андрія Григоровича, м. Луцьк
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Поліський лісовий офіс», м. Луцьк
про стягнення 8 000,00 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
09.04.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява (сформована 08.04.2025) підприємця Стахіва Андрія Григоровича до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення 8 000,00 грн.
Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення 8000 грн залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду впродовж 10-ти календарних днів з дня одержання цієї ухвали уточнення щодо сторони відповідача із зазначенням адреси місцезнаходження, коду ЄДРПОУ; докази надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів філії “Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», якщо філія виступає відповідачем у даному спорі.
Позивач ухвалу суду отримав 17.04.2025.
Строк для усунення недоліків позовної зави - по 28.04.2025.
21.04.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків та долучення уточненої позовної заяви та доказів її надіслання філії “Поліський лісовий офіс» ДСГП “Ліси України».
Ухвалою суду від 23.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали.
Відповідач ухвалу суду отримав 24.04.2025.
Строк для подання відзиву - по 09.05.2025.
30.04.2025 надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Вказує, що заборгованість від філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не передавалась та у бухгалтерському обліку відсутня. Відсутність заборгованості у передавальному акті та факт порушення договірних зобов'язань позивачем можуть свідчити про односторонню відмову філії «Рафалівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від договору та фактичну відсутність заборгованості.
Позивач у відповіді на відзив від 04.05.2025 зазначає, що відповідачем, як єдиним правонаступником, не заперечується факт прийняття усіх прав та обов'язків від філії «Рафалівське лісове господарство», а тому факт відсутності кредиторської заборгованості у передавальному акті не є підставою вважати про її відсутність.
Відповідач відповідь на відзив отримав 05.05.2025.
Строк для подання заперечень на відповідь на відзив - по 12.05.2025.
Заперечення відповідача на адресу суду не надходили.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
03.10.2024 між ДСГП «Ліси України» в особі директора філії «Рафалівське лісове господарство» (замовник) та фізичною особою-підприємцем Стаховим Андрієм Григоровичем (виконавець) укладено договір на виконання робіт (надання послуг) №34/24.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Згідно умов договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки з технічної інвентаризації майна, а саме: автомобільна дорога лісогосподарського призначення в Полицькому лісництві (кв. 47, 47, 49, 55, 95) філії «Рафалівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (п. 1.1). Загальна вартість робіт за цим договором становить 8 000 грн (п. 2.2). Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця на протязі 15 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 2.3). По завершенню робіт виконавець передає замовнику в 5-ти денний термін акт здачі-приймання робіт (п. 4.1). Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2024 (п. 9.3).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому відповідно до ст.204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ст.629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір від 03.10.2024 №37/24 є договором підряду.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26.06.2018, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".
Судом враховано відсутність будь-яких звернень замовника до виконавця з відмовою від договорів чи їх розірвання у зв'язку із закінчення строку їх дії.
На виконання умов договору позивачем виготовлено технічний паспорт, який зареєстрований в Реєстрі будівельної діяльності TI01:7146-6227-5875-0115 (Автомобільна дорога лісогосподарського призначення в Полицькому лісництві (кв. 47, 48, 49, 55, 95) філії «Рафалівське лісове господарство» ДП «Ліси України»).
Судом встановлено, що позивачем виконано, а замовником прийнято обумовлені договором від 03.10.2024 №37/24 роботи, зокрема технічна інвентаризація, загальною вартістю 8 000 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №37/24 від 16.12.2024 (а.с. 5).
Надіслана позивачем на адресу філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» претензія про сплату заборгованості за спірним договором, залишена без задоволення.
Відповідач у листі від 27.03.2025 зазначає, що спірна заборгованість згідно передавального акту від філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не передавалась та у бухгалтерському обліку відсутня, у зв'язку з чим претензію задовольнити не вбачається за можливе.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2024 Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» прийнято наказ №1831 «Про припинення філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» і усі права, обов'язки, майно передані до філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Відтак, процесуальне правонаступництво, в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України, допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконання судового рішення.
За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного право набуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.
Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов'язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов'язки кредитора.
Згідно частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 зазначила, що правонаступництво - це перехід суб'єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов'язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). При цьому зауважила, що поняття правонаступництво юридичної особи, правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи і процесуальне правонаступництво юридичної особи - сторони у справі мають різний зміст.
Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
У вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі №910/4656/14).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
У частині восьмій статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21.
Лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.
Враховуючи вищевикладене, відповідач прийняв усі прав та обов'язків від філії «Рафалівське лісове господарство», а факт відсутності кредиторської заборгованості у передавальному акті не є підставою вважати про її відсутність, у зв'язку з чим заперечення відповідача не приймаються судом.
Враховуючи вищевикладене, виконання позивачем, обумовлених договором від 03.10.2024 №37/24 робіт, їх прийняття замовником, відсутність доказів їх оплати, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 8 000 грн підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з останнього, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії “Поліський лісовий фонд» (проспект Волі,30, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 45601597) на користь фізичної особи-підприємця Стахіва Андрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 8 000 грн основного боргу та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 10 422,40 грн (десять тисяч чотириста двадцять дві грн 40 коп).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.06.2025.
Суддя С. В. Бідюк