12 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/169/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вх. №939Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 (рішення ухвалено суддею Трофімовим І.В. 31.03.2025 у приміщенні Господарського суду Харківської області) у справі №922/169/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 4-36» (64604, Харківська обл., м. Лозова, 4й мікрорайон, буд. 36, кв. 113)
про стягнення 20000 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 4-36», в якій просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 4-36» на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 20000 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/169/25 у позові відмовлено.
ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/169/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
До апеляційної скарги позивачем додано копію відомості зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) ЄДРПОУ 20474912 АТ «СК «АРКС» за період 2023-01-03 по 2023-01-03, яка підписана керівником проекту «Обробка вхідної кореспонденції та взаємодії з контролюючими органами ГО» Нікуліною О.Ю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що співвласники будинку здійснюють управління будинком, однак при прийнятті відповідного рішення вони передають таке управління будинком до ОСББ, яке створюється для належного утримання та використання спільного майна, що є основним завданням ОСББ. Позивач зазначає, що відповідач не спростував доказами відсутність своєї вини у залитті квартири потерпілого, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири потерпілого не заявив та не надав інших доказів на підтвердження своїх заперечень, що є його процесуальним обов'язком, з огляду на те, що у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
За твердженням позивача, суд першої інстанції не врахував, що акт про залиття є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому є належним та допустимим доказом по справі, адже у акті зазначені всі обов'язкові відомості, а саме: дата та місце складання, члени комісії, що складають акт, місце, де трапилося залиття, подія, що трапилася, наслідки залиття, а також причини залиття, що відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вх. № 939Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/169/25, зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 4-36» зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, встановлено учасникам справи строк по 16.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/169/25 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
Судом було встановлено, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 4-36» не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС. Тому вказана ухвала суду від 28.04.2025 була направлена Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку « 4-36» за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 64604, Харківська обл., місто Лозова(з), мікрорайон 4, будинок 36, квартира 113).
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610250007283, направленого на адресу відповідача, ухвала суду від 28.04.2025 у справі №922/169/25 була повернута без вручення адресату з довідкою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Окрім того, керівник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 4-36» Слабун С.В. телефонограмою від 23.05.2025 на номер +380960747688 (який зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) був повідомлений судом про зміст ухвали від 28.04.2025 у справі №922/169/25.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на повідомлення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 4-36» про розгляд апеляційної скарги у цій справі.
Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Щодо поданих позивачем додаткових доказів колегія суддів зазначає, що всупереч положенням частини 2 статті 269 ГПК України вказані документи не були предметом дослідження в місцевому господарському суді, при цьому позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, у зв'язку з чим у апеляційного господарського суду відсутні підстави приймати їх до розгляду.
Окрім того, відповідно до положень ч. 2, 4, 5, 8, 10 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Проте, позивач, який мав подати докази разом із позовною заявою, не скористався таким правом і не повідомляв суд про неможливість їх подання у встановлений строк з об'єктивних причин.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.
14.05.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АРКС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір комплексного страхування майна (акцепт) №HAC0NBR-194E294 оферти №142 від 10.11.2017 (далі - акцепт), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном за п. 5.1. договору, а також з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, внаслідок володіння, користування та розпорядження майном, зазначеним у п. 5.1. договору.
Пунктом 5.1. акцепту визначено, що за цим договором майном, що страхується є нерухоме майно, яким володіє, розпоряджується або користується страхувальник, майно, що страхується має технічний паспорт, що містить основні відомості про нього: місцезнаходження, склад, технічні характеристики, план та опис об'єктів тощо. Адресою місцезнаходження майна є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 6.1. акцепту встановлено, що страховим випадком визнається подія, передбачена цим договором, яка відбулася після набуття чинності цим договором, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигонабувачу) внаслідок втрати (загибелі) або пошкодження застрахованого майна в результаті дії ризику, зокрема, дії води.
Загальна страхова сума за договором становить 50000,00 грн (п. 8.1. акцепту).
Відповідно до п. 7.1. акцепту встановлено, що цей договір набуває чинності з 00-00 годин « 15-05-2019 00:00:00», але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу, вказаного у п. 8.3. Акцепта у повному обсязі на рахунок страховика та діє до 24-00 годин «14-05-2020 00:00:00».
Строк дії договору може бути автоматично продовжений на наступний період дії договору, який визначається з 00-00 годин відповідного дня, наступного за останнім днем дії договору (періоду дії договору), до дати в наступному календарному місяці, яка відповідає даті закінчення дії договору в попередньому періоді (місяці), за умови відсутності заяв сторін договору про бажання припинити дію договору відповідно до п. 17.2. договору (оферти) та надходження страхового платежу за наступний період дії договору, на який продовжується дія договору. Умови страхування на кожний наступний період дії договору при автоматичному продовженні дії договору залишаються без змін (п. 7.2.1. акцепту).
Заяв сторін договору про бажання припинити його дію матеріали справи не містять.
Матеріали справи містять витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11517524 від 11.08.2006, у якому зазначається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності (договір купівлі-продажу /749/08.06.2006/ ОСОБА_3 , ПН Лозівського міськнотокругу).
За твердженням позивача, 10.12.2022 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» звернувся страхувальник за договором із заявою про страхове відшкодування, у якій зазначив про затоплення застрахованого майна.
Як вбачається зі змісту акту №1 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 10.12.2022, що складений комісією у складі представників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-36" у присутності потерпілої сторони ОСОБА_1 , причиною залиття є забиття каналізації відходами побутового характеру.
За наслідками страхового випадку позивачем на підставі страхового акту №ARX3507645 від 02.01.2023 було прийнято рішення здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 20000,00 грн шляхом перерахування ОСОБА_2 із зазначенням реквізитів для виплати за системою «Аваль Експрес»/ «За мить»/ «Масові виплати».
Позивач на підтвердження здійсненої виплати страхового відшкодування надав копію платіжного доручення №941335 від 03.01.2023 на суму 88526,45 грн із призначенням платежу «виплата відомості №АХА00000004 від 03.01.2023 без ПДВ», отримувач АТ «СК «АРКС», код 20474912.
За твердженням позивача, матеріальна шкода, яка була завдана власнику застрахованого майна знаходиться у причинному зв'язку з неналежним станом каналізації, що перебуває у межах відповідальності управління ОСББ та пов'язана з неналежною експлуатацією вказаного обладнання мешканцями будинку та незабезпеченням відповідачем належного утримання сантехнічного обладнання з метою попередження подібних випадків, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів як вини відповідача за завдані збитки застрахованій особі, так й понесених витрат позивачем.
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з положеннями статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні положення викладено і в статті 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Нормами статті 16 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Тож, з урахуванням положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після здійснення такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
За таких обставин, до предмету доказування входить доведення позивачем обставин набуття ним права вимоги до відповідача та здійснення виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2018 у справі №902/320/17 вказав, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Щодо першої складової - протиправності поведінки (бездіяльності) відповідача, апеляційний господарський суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об'єкт нерухомого майна).
В свою чергу, відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються нормами Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Так, відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зазначено, що управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до приписів Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 (далі - Правила) балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
Пунктом 2 Правил передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.
Відповідно до пункту 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт (додаток 4).
У відповідності до додатку 4 до Правил визначено типову форум акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), відповідно до якої акт складається комісією складі: голови комісії - головного інженера виконавця послуг, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання та представника власника будинку, будинкового комітету. Крім того, у вказаному акті описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено), а також чітко зазначаються причини аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВС (або ХВП), а саме несанкціоноване втручання мешканців (номер кв.) у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін. Надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, доказом наявності вини відповідача, на який посилається позивач, є акт №1 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4, буд. 36, кв. 57 від 10.12.2022.
Дослідивши наданий позивачем акт, апеляційним господарським судом встановлено, що в ньому відсутнє зазначення причини забиття каналізації побутовими відходами, а також відсутні висновки щодо особи, яка заподіяла шкоду.
Так, в акті зазначено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є забиття каналізації між 5-м і 6-м поверхом, що спричинило витікання стічних вод.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вищезазначений акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом в підтвердження наявності вини відповідача у залитті зазначеного приміщення.
Зокрема, вищезазначений акт про залиття не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4, буд. 36, кв. 57.
Тому як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, у акті відсутня інформація, зокрема, про те, що це затоплення відбулося внаслідок неналежного утримання відповідачем трубопроводу ОСББ або ж безпосередньо через неправомірні дії (засмічення системи) власником квартири №61, що спростовує доводи заявника апеляційної скарги, що акт відповідає вимогам Правил.
Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, зокрема, від 26.09.2018 у справі №569/14230/15-ц, від 21.02.2018 у справі № 2-1974/11, від 22.05.2019 у справі №640/8205/17, від 18.12.2019 у справі №711/7670/16-ц), в яких неодноразово зазначалося, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.
Колегія суддів наголошує, що саме позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника житлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Проте, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що самі протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у позивача, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, позивачем не надано, а матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями та шкодою.
Щодо другої складової - наявності шкоди та її розміру, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна (ст. 3).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (стаття 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано копію кошторису відновлювального ремонту від 02.01.2023, складеного фахівцем відділу врегулювання складних немоторних збитків Катериною Рижею, вартість відновлювального ремонту за яким склала 29168,84 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що наданий кошторис не містить підпису особи, що його склала.
При цьому враховуючи, що встановлення розміру шкоди має здійснюватися у визначеному законодавством порядку особою, яка має відповідну кваліфікацію та акредитацію, а кошторис відновлювального ремонту складений одноособово зацікавленою особо, яка є фахівцем відділу врегулювання складних немоторних збитків позивача, крім того відсутні докази на підтвердження відповідної кваліфікації у вказаної особи для складання такого кошторису, тому він не може бути прийнятий у якості доказу у справі.
Висновку щодо розміру заподіяної шкоди, виконаного на його замовлення, або відповідного клопотання про призначення у справі судової експертизи позивачем також не надано, а відтак зібраними в матеріалах справи доказами підтвердити розмір завданої залиттям шкоди неможливо.
Разом з тим, до матеріалів справи не надано й доказів перерахування страхової виплати у розмірі 20000,00 грн страхувальнику.
Так, на підтвердження здійснення виплати страхувальнику позивач долучив до матеріалів справи платіжне доручення №941335 від 03.01.2023 на суму 88526,45 грн, зі змісту якого вбачається, що платник ПрАТ «СК «АРКС» (код 20474912) перерахував отримувачу АТ «СК «АРКС» (код 20474912) грошові кошти в сумі 88526,45 грн, призначення платежу виплата по відомості №АХА00000004 від 03.01.2023.
З наданого платіжного документу вбачається, що грошові кошти у розмірі 88526,45 грн позивач перерахував сам собі. Крім того, сума страхового відшкодування не збігається з сумою, вказаною у платіжному дорученні.
Позивачем також не надано до матеріалів справи відомості №АХА00000004 від 03.01.2023, з якої суд міг би встановити, що саме стало підставою для виплати грошових коштів у зазначеному розмірі.
Тож, колегія суддів зауважує, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач як страховик здійснив відшкодування страхувальнику.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, з огляду на недоведення вини відповідача у вчиненні дій, які призвели до залиття квартири за адресою за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4, буд. 36, кв. 57, причинно-наслідкового зв'язку між його поведінкою та завданням збитків, а також непідтвердження позивачем належними доказами розміру шкоди та виплати ним страхового відшкодування на користь страхувальника, відсутні підстави для стягнення з відповідача такого відшкодування у порядку суброгації .
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/169/25 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/169/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 12.06.2025.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя І.А. Шутенко