12 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4494/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні апеляційну скаргу (вх.№443Х/2) Приватного акціонерного товариства “Енергооблік» на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4494/24 (повний текст рішення складено та підписано 19.02.2025 суддею Добрелею Н.С. у приміщенні Господарського суду Харківської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газорозподільної системи України», м.Київ,
до Приватного акціонерного товариства “Енергооблік», м.Харків,
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальныстю “Оператор газорозподільної системи України» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Енергооблік» про стягнення пені в розмірі 48.333,70 грн та штрафу у розмірі 42.827,30 грн, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на порушення умов договору від 16.02.2023 №4600007252 в частині своєчасного виконання робіт згідно з погодженим графіком,що відповідно до п. 10.2. цього договору є підставою для застосування відповідальності у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт, а також штрафу у розмірі 7% від такої вартості -при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 днів календарних днів.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4494/24, позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Енергооблік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газорозподільної системи України» пеню в розмірі 48333,70 грн, штраф у розмірі 42827,30 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.
Рішення обґрунтовано доведеністю позивачем підстав для застосування заявлених до стягнення штрафних санкцій, з огляду на те, що при проведенні передбачених Договором Робіт, а саме: обстеження, обробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації по об'єктах: ГРС Могриця, ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь , ГРС Олешня, ГРС Головашівка, підрядником не були дотримані обумовлені строки їх проведення,оскільки замість 16.06.2023, вказані роботи були виконані 04.09.2023, тобто прострочення склало 79 календарних дня, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року.
При цьому суд відхилив заперечення відповідача щодо того, що відповідальність підрядника у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання,пославшись на те, що частина 1 статті 846 ЦК України надає сторонам договору можливість установити у договорі строки виконання роботи або її окремих етапів, в той час як графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору в редакції Додаткової угоди від 08.12.2023 №3), який є невід'ємною частиною договору, встановлені окремі терміни виконання робіт і відповідач не виконав вчасно I етап прострочивши його на 79 днів, що відповідно до статті 610 ЦК Украни є порушенням зобов'язаня, яке в свою чергу відповідно до положень статей 549, 611 ЦК Украъни та статей 230, 231 Господарського кодексу України, є підставою для нарахування передбачених пунктах 10.2 договору пені та штрафу.
Разом з цим, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки на 90% пославшись на не доведення відповідачем наявності у спірних правовідносинах виняткових обставин, які відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України дають суду право зменшити суму неустойки, оскільки обставини, на які посилається відповідач (введення воєнного стану, систематичні обстріли енергетичної інфраструктури, погіршення стану економіки України, тощо) є загальними як для позивача та для відповідача і перекладення ризику їх настання лише на одну з сторін правовідносин не відповідає засадам справедливості цивільного законодавства та принципу рівності сторін перед законом та судом, а загальний розмір неустойки (91.161,00 грн) становить майже 15% від вартості виконаних відповідачем робіт за першим етапом робіт та складає 0,35% від загальної ціни Договору 25.562.115,96 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 4.260.352,66 грн, що вочевидь не може свідчити про заявлення позивачем надмірного розміру штрафних санкцій задля збагачення за рахунок відповідача.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство “Енергооблік» подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а у разі визнання позовних вимог обґрунтованими - задовльнити клопотання ПрАТ “Енергооблік» про зменшення розміру заявлених ТОВ “Оператор газорозподільної системи України» пені та штрафу на 90%. Судові витрати покласти на позивача.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про стягнення неустойки за прострочення виконання робіт за договором підряду належним чином не дослідив умови договору та не надав належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, зокрема, доводам щодотого, що відповідальність підрядника у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання, а за прострочення виконання підрядних робіт у цілому,яке не допущене відповідачем, що в свою чергу, зумовило передчасність висновків суду про обгрунованість позову, а відмовляючи в задоволенні клопотання про зменшення пені, суд безпідставн зазначив про недоведеність наявності у спірних правовідносинах виняткових обставини, які відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є підставою для зменшення судом розміру неустойки.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Енергооблік» на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4494/24 у порядку письмового провадження, про що повідомлено учасників справи.
20.03.25 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх. №3609), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Пуль О.А., для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, проаналізувавши доводи відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
За результатами проведеної процедури закупівлі №UA-2022-12-02-006152-a між ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" (замовник) та ПрАТ "ЕНЕРГООБЛІК" підрядник був укладений Договір від 16.02.2023 №4600007252 (надалі - Договір). Згідно з його умовами підрядник за завданням замовника зобов'язався на свій ризик виконати послуги з ремонту та технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат ГРС Сумського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", норм ЦК України та ГК України, далі іменуються - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору. Склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристика (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із договірною ціною (додаток №2) становить 31.453.200,00 грн з ПДВ. Ціна Договору є твердою та не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим Договором та чинним законодавством.
У відповідності до пункту 3.3. Договору оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття Робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих Робіт.
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Строки виконання Робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 4.2. Договору).
За умовами пункту 5.1. Договору передача виконаних Робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Згідно з пунктом 6.17. Договору підрядник у письмовій формі за 5 робочих днів інформує замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання Робіт за незалежних від нього обставин. Замовник зобов'язаний виконати необхідні заходи для усунення цих обставин.
Роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим Договором (пункт 6.18. Договору).
Відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3. Договору підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки Роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє 395 календарних днів (пункт 11.1. Договору).
Додатком №1 до Договору встановлені технічні, якісні та кількісні характеристики.
Додатком №2 до Договору погоджена договірна ціна Робіт у розмірі 31.453.200,00 грн.
Додаток №3 до Договору встановлений графік виконання робіт. А саме: обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300; пусконалагоджувальні роботи - 365.
Додатковою угодою від 30.10.2023 №1 до Договору сторони внесли зміни до пункту 4.1. та виклали його в наступні редакції: підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 600 календарних днів з дати укладення цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Також цією додатковою угодою був змінений графік виконання робіт (додаток №3 до Договору). А саме: обстеження, обробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації по об'єктах: ГРС Могриця, ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь , ГРС Олешня, ГРС Головашівка - 120 днів; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи на об'єктах: ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь , ГРС Олешня, ГРС Головашівка - 300 днів; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи на об'єктах: ГРС Могриця - 535 днів; пусконалагоджувальні роботи на об'єктах: ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь , ГРС Олешня, ГРС Головашівка - 365 днів; пусконалагоджувальні роботи на об'єкті: ГРС Могриця - 600 днів.
Додатковою угодою від 04.12.2023 №2 до Договору сторони внесли зміни до пункту 3.1. та виклали його в новій редакції - загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з договірною ціною (додаток №2) становить 31.365.495,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 5.227.582,51 грн.
Також цією додатковою угодою викладені Додатки №№1, 2 до Договору в новій редакції.
Додатковою угодою від 08.12.2023 №3 до Договору сторони внесли зміни до пунктів 3.1. та 4.1. та виклали їх у новій редакції, зокрема:
- загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з договірною ціною (Додаток №2) становить 25.562.115,96 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 4.260.352,66 грн;
- підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт, що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Окрім цього, Додатковою угодою від 08.12.2023 №3 до Договору сторони виклали графік виконання робіт (Додаток №3) у новій редакції. А саме: обстеження, обробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації по об'єктах: ГРС Могриця, ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь , ГРС Олешня, ГРС Головашівка - 120 календарних днів з дати підписання договору; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи на об'єктах: ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь , ГРС Олешня, ГРС Головашівка - 300 календарних днів з дати підписання договору; пусконалагоджувальні роботи на об'єктах: ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь , ГРС Олешня, ГРС Головашівка - 365 календарних днів з дати підписання договору.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач при проведенні передбачених Договором Робіт, а саме: обстеження, обробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації по об'єктах: ГРС Могриця, ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь , ГРС Олешня, ГРС Головашівка, не були дотримані обумовлені строки їх проведення. Замість 16.06.2023, вказані роботи були виконані 04.09.2023, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023. Тобто прострочення склало 79 календарних дня.
03.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 03.11.2023 №21, в якій вимагав терміново перерахувати грошові кошти в загальній сумі 91.161,00 грн у зв'язку з порушення строків виконання Робіт за Договором. Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права, а саме - стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання робіт.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинами справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, з наступних мотивів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України серед підстав виникнення цивільних зобов'язань передбачено договори та інші правочини.
Відповідно до статті 173 господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чиуправлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надатиінформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати відзобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань ємайново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Таким чином, стаття 837 Цивільного кодексу України визначає предметом договору підряду роботу та її матеріалізований віддільний від виконавця уречевлений результат (полягає у виникненні речей, їх зміні (в тому числі зміни їх фізичних та/або функціональних характеристик) припиненні існування речей, зміни їх розташування у просторі), який і є ознакою, яка дозволяє кваліфікувати діяльність виконавця саме як роботу.
Натомість статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи зі змісту наведеної статті, послугою на відміну від роботи є корисний ефект від процесу певної діяльності, що не передбачає матеріалізованого результату (але і не виключає його досягнення) і цей ефект є невіддільним від виконавця. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав й окремо від дій виконавця не споживається замовником як річ, а тому відчуженим бути не може, у зв'язку з чим предмет договору утворює корисний для замовника ефект дій виконавця, які є невіддільними від останнього.
Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.
Такі висновки викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.
В пункті 1.1. Договору визначено прийняття відповідачем як підрядником зобов'язань з надання послуг з ремонту та технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат ГРС Сумського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації.
У відповідності до додатку №1 "Технічні, якісні та кількісні характеристики" (в редакції Додаткової угоди від 08.12.2023 №3 до Договору) підрядник зобов'язаний здійснити розробку робочої документації щодо ремонту пункту вимірювання витрат газу (окремо по кожній ГРС") та погодити її в уповноважених підприємствах, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Також підрядник зобов'язаний здійснити погодження із замовником робочої документації. Проведення необхідного обсягу державних експертиз згідно вимог чинних документів. Здійснення експертизи робочої документації в експертних організаціях, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки та охорони праці.
В розділі 9 "Відомість орієнтовних обсягів робіт" додатку №1 до Договору наведений перелік робіт для кожної ГРС. Зокрема, визначено зобов'язання відповідача з демонтажних робіт, земляних робіт, монтажних робіт, ізоляційних робіт, тощо.
Згідно з Графіком виконання робіт (Додаток №3 у редакції Додаткової угоди від 08.12.2023 №3 до Договору) одним із етапів робіт є пусконалагоджувальні роботи.
За змістом умов Договору результати виконаних підрядником робіт оформлюються Актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3.
Господарський суд першої інстанції правомірно,виходячи зі змісту наведених норм, предмету спірного договору та наведених його умов, правомірно кваліфікував його договір будівельного підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, статті 875 ЦК України,зважаючи на те, що предмет договору передбачає проведення ремонтних робіт на спорудах ГРС Сумського ЛВУМ, і при цьому основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених Договором Робіт, тобто завершення всіх необхідних процесів пов'язаних з ремонтом пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат ГРС Сумського ЛВУМ, тоді як результат підрядних робіт, зважаючи на предмет договору будівельного підряду, - це закінчені будівельні роботи відповідно до такого договору.
При цьому суть визначеної у предметі договору діяльності підрядника як роботи не змінюється неправильне найменуванням сторонами такої діяльності як послуг, а тому спірні правовідносини регулюються положеннями законодавства про договір будівельного підряду.
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Сторони п. 10.2 Договору погодили що погодили, що у випадку несвоєчасного виконання Робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток №3) до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості Робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання Робіт, а при порушенні строку виконання Робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних Робіт.
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним, а право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленого статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору та можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадків, коли в цих актах прямо вказано на заборону такого відступлення.
Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено право сторін встановити штрафні санкції, які за порядком обчислення та підставами нарахування не підпадають під визначення пені чи штрафу в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України, зокрема у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання негрошового зобов'язання.
При цьому сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язаннята відсутності заборони на її встановлення.
До того ж ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено аналогічні положення щодо застосування саме пені за порушення негрошового зобов'язання в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення , у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту встановлено.
Зважаючи на наведене, встановлення в п. 10.2 Договору договірної штрафної санкції не суперечить чинному законодавству.
Зазначена правова позиція щодо правомірності застосування штрафної санкції, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення, узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постановах: від 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056, від 03.12.2013 р. у справі № 3-35гс13, від 08.02.2017 р. у справі № 910/29752/15.
Крім цього, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій .
Наведена правова позиція щодо правомірності одночасного застосування за одне правопорушення штрафу та пені є усталеною та викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.21 у справі № 910/12876/19 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.18 року у справі №911/2813/17, від 22.03.18 у справі № 911/1351/17, від 25.05.18 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.19 року у справі № 917/194/18.
Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, при проведенні передбачених Договором Робіт, а саме: обстеження, обробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації по об'єктах: ГРС Могриця, ГРС Мартинівка, ГРС Бишкінь, ГРС Олешня, ГРС Головашівка, підрядником не були дотримані обумовлені строки їх проведення,оскільки замість 16.06.2023, вказані роботи були виконані 04.09.2023, тобто прострочення склало 79 календарних дня, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023.
Зважаючи на наведене, позивач правомірно на підставі п. 10.2. вищевказаних положень Договору нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 48.333,70 грн та штраф у розмірі 42.827,30 грн за прострочення виконання робіт до I етапу графіку виконання робіт на 79 календарних днів за період з 17.06.2023 до 03.09.2023, які прийняті за актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 на загальну суму 611.818,85 грн.
При цьому суд правомірно відхилив заперечення відповідача щодо того, що відповідальність підрядника у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання,пославшись на те, що частина 1 статті 846 ЦК України надає сторонам договору можливість встановити у договорі строки виконання роботи або її окремих етапів, в той час як графіком виконання робіт (додаток № 3 до Договору в редакції Додаткової угоди від 08.12.2023 №3), який є невід'ємною частиною договору, встановлені окремі терміни виконання робіт і відповідач не виконав вчасно I етап прострочивши його на 79 днів, що відповідно до статті 610 ЦК Украни є порушенням зобов'язаня, яке в свою чергу відповідно до положень статей 549, 611 ЦК України та статей 230, 231 Господарського кодексу України, є підставою для нарахування передбачених пунктах 10.2 договору пені та штрафу.
Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 67/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ані у зазначених нормах, ані в чинному законодавстві України, не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.
Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20.
Проте, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідачем не доведено наявності у спірних правовідносинах виняткових обставин, які відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України дають суду право зменшити суму неустойки, оскільки обставини, на які посилається відповідач (введення воєнного стану, систематичні обстріли енергетичної інфраструктури, погіршення стану економіки України, тощо) є загальними як для позивача та для відповідача і перекладення ризику їх настання лише на одну з сторін правовідносин не відповідає засадам справедливості цивільного законодавства та принципу рівності сторін перед законом та судом, а загальний розмір неустойки (91.161,00 грн) становить майже 15% від вартості виконаних відповідачем робіт за першим етапом робіт та складає 0,35% від загальної ціни Договору 25.562.115,96 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 4.260.352,66 грн, що вочевидь не може свідчити про заявлення позивачем надмірного розміру штрафних санкцій задля збагачення за рахунок відповідача.
Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржниками.
Керуючись ст.129, ст.43, пунктом 4 частини 1 ст.275, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Енергооблік» на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4494/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4494/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її ухваленняя.
Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко