вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" травня 2025 р. Справа№ 910/11037/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1.
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2" та Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024
у справі № 910/11037/24 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2"
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5
Короткий зміст позовних вимог
09.09.2024 року Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної поставки товару в обумовлені державним контрактом № 23/2/71-VDK-24 від 16.03.2024 строки, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 процентів за користування коштами попередньої оплати.
Правова підстава позову обґрунтована посиланням на статті 173, 193, 230, 231, 265 ГК України та статті 525, 526, 530, 549, 610, 629 ЦК України.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач не заперечує факту прострочення виконання своїх зобов'язань за державним контрактом № 23/2/71-VDK-24 від 16.03.2024 р. в частині своєчасної поставки товару, однак, просить суд відмовити ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_4" у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати у повному обсязі, оскільки ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2" не користувалось вказаними коштами. Водночас, відповідач зазначає, що прострочка у виготовленні та поставці товару позивачу була обумовлена затримкою поставки комплектуючих від контрагента відповідача - ДП ШЗ «Імпульс» з об'єктивних причин, а саме - ракетного обстрілу виробничих потужностей цього підприємства.
Поряд з цим, до відзиву на позовну заяву було долучено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (у даному випадку - пені) на 99%.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 з посиланням на статті 610, 611, 655, 663, 712 ЦК України позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2" - на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" ІНФОРМАЦІЯ_7 процентів за користування коштами попередньої оплати, ІНФОРМАЦІЯ_8 витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що оскільки належними засобами доказування підтверджено факт поставки товару з простроченням договірних строків, позовні вимоги про стягнення пені та процентів за користування коштами попередньої оплати є обґрунтованими. Однак, у зв'язку з тим, що позивачем було нараховано проценти зі 100% вартості товару, а не на 67% попередньої оплати, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення процентів за користування коштами. Також судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки з посиланням на приписи статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України та відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення відповідачем позивача у передбачений п. 7.10 Контракту спосіб про наявність обставин непереборної сили.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Щодо апеляційної скарги позивача
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 по справі №910/11037/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ДП Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» проценти за користування коштами попередньої оплати за Державним контрактом НОМЕР_1
А саме апелянт-позивач посилається на те, що:
- судом самостійно визначено додаткові умови Державного контракту, зокрема, на власний розсуд визначено порядок розподілу та зарахування попередньої оплати 67% по відношенню до кожної окремої частини партії Товару, що не передбачено умовами Контракту;
- судом застосовано формальний підхід до розгляду даної справи. Оскаржуване Рішення ухвалено з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Щодо апеляційної скарги відповідача
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2024 у справі №910/11037/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування коштами у повному обсязі та зменшити штрафні санкції на підставі клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Зокрема апелянт-відповідач посилається на таке:
- суд першої інстанції при прийнятті рішення належним чином не дослідив всі обставини, які мають істотне значення в справі для вирішення питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на підставі клопотання Відповідача;
- у рішенні суд першої інстанції відхилив заперечення Відповідача щодо факту користування грошовими коштами попередньої оплати на підставі відсутності в матеріалах справи доказів звернення Відповідача до органів казначейської служби. Однак відсутність цих доказів не спростовує той факт, що Відповідач не користувався коштами Позивача, а у найкоротші строки перераховував їх іноземному та вітчизняним постачальникам комплектуючих;
- кошти попередньої оплати від Позивача не надходять напряму на рахунок Відповідача, а зараховуються на рахунок, відкритий на ім'я Відповідача в органі державної казначейської служби, що унеможливлює подальше безперешкодне та швидке перерахування будь-яких коштів без погодження органами державної казначейської служби, та тим паче користування ними і отримання будь-якої вигоди для Відповідача;
- судом не розглянуто заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Доводи та заперечення учасників справи на доводи апеляційних скарг
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою відповідача не погодився, просить залишити в оскаржуваній відповідачем частині рішення суду без змін з посиланням на таке:
- для Агенції використання результатів отриманого за контрактом не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на Позивача повноважень - державної політики у сфері ІНФОРМАЦІЯ_44, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність ІНФОРМАЦІЯ_49, що є наслідком відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій згідно з ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України;
- проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання;
- факт неналежного виконання ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» зобов'язання за Контрактом підтверджується матеріалами справи, а тому позовна вимога про стягнення процентів за користування грошовими коштами, нарахованих на підставі п. 7.2 Контракту за прострочення виконання зобов'язання, є обґрунтованою.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами апелянта-позивача та просить відмовити в задоволенні його апеляційної скарги. Зокрема, відповідач зазначив, що:
- Позивачем же проведено попередню оплату не всього товару за Державним контрактом, а лише Товару перших чотирьох партій у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_9 що становить 67% загальної вартості зазначених партій Товару. При цьому, Позивачем дану суму попередньої оплати сплачено чотирма окремими платежами рівно по 67 % від кожної партії Товару;
- відповідно до умов Державного контракту проценти за користування коштами попередньої оплати нараховуються з суми попередньої оплати в частині вартості простроченого Товару, тобто, в даному випадку, з суми попередньої оплати 67% вартості простроченого Товару першої парті, а саме: за період з 03.07.2024 по 09.07.2024 з суми ІНФОРМАЦІЯ_10 (67% оплати ІНФОРМАЦІЯ_11). Судом зроблено правильний розрахунок процентів за порушення строку поставки ІНФОРМАЦІЯ_12. Товару першої партії;
- відповідач вважає висновки суду першої інстанції про стягнення з Відповідача процентів за користування коштами попередньої оплати неправомірними.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10.12.2024 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 16.12.2024 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11037/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
23.12.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/11037/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 03.02.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 27.01.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 27.01.2025. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнана обов'язковою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв'язку з недоплатою судового збору у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_13. Роз'яснено скаржнику, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали останній має право, усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
30.12.2024 позивачем усунено недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/11037/24. Об'єднано розгляд апеляційних скарг Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2" та Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/11037/24 в одне апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційних скарг до розгляду на 03.02.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" в письмовій формі до 03.02.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.02.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнана обов'язковою.
Судове засідання призначене на 03.02.2025 не відбулось, у зв'язку із перебуванням головуючого судді - Корсака В.А. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 повідомлено учасників справи про призначення справи № 910/11037/24 до розгляду на 05.03.2025. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не визнана обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 14.05.2025.
Явка представників учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2025 вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, а проти доводів відповідача заперечив та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.05.2025 вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, а проти доводів відповідача заперечив та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
В апеляційній скарзі позивачем викладено клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 колегія суддів роз'яснила позивачу, що оскільки предметом розгляду цієї справи є стягнення грошової суми в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то ця справа не відноситься до малозначних справ відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України.
Тому колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та відмовила в його задоволенні.
Також, в апеляційній скарзі позивачем викладено клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 на підставі п. 8 ст. 8 ГПК України задоволено це клопотання.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку про наявність підстав для його зміни в частині стягнення пені.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
16.03.2024 р. між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" (замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - Державне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_2» (виконавець) було укладено Державний контракт НОМЕР_2 на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_14 (Контракт), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари ІНФОРМАЦІЯ_14 (товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів ІНФОРМАЦІЯ_14 (Додаток 1 до Контракту), для подальшого використання ІНФОРМАЦІЯ_15, а замовник зобов'язується прийняти через 4277 військове представництво ІНФОРМАЦІЯ_3 та оплатити товар в строки і на умовах, визначених цим Контрактом.
Згідно з п. 2.1 Контракту вартість (ціна) товару за цим Контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами у Специфікації на підставі комерційної пропозиції, сформованої Виконавцем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 р. № 1275 «Деякі питання здійснення ІНФОРМАЦІЯ_45 на період дії правового режиму воєнного стану».
За змістом п. 2.2 Контракту загальна вартість (ціна) товару за цим Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_16, ПДВ не передбачено.
Відповідно до п. 2.4 Контракту вартість (ціна) Контракту не може бути збільшена щодо зобов'язань в частині прострочення строків постачання товару з вини виконавця.
Пунктом 2.6 Контракту передбачено, що розрахунки за цим Контрактом проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за Контрактом, видаткова накладна, паспорт товару з обов'язковим зазначенням дати виготовлення товару та документів, зазначених у п. 2.7 Контракту (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника).
Виконавець надсилає замовнику рахунок на оплату протягом 10 календарних днів з дня поставки товару (п. 2.7 Контракту).
Згідно з п. 2.9 Контракту, відповідно до вимог абз. 4, 5 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 р. «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетній кошти» (зі змінами) за рішенням державного замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 67% від вартості (ціни) товару за Контрактом на строк не більше як на 270 днів з дати перерахування коштів на рахунок Виконавця у такому порядку:
- сплата до 67% від вартості товару за Контрактом здійснюється замовником шляхом проведення попередньої оплати на підставі рахунку, наданого виконавцем;
- замовник письмово поінформує виконавця щодо рішення державного замовника стосовно можливості та порядку здійснення попередньої оплати за цим Контрактом протягом 2 робочих днів з дати отримання такого рішення;
- у разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у Специфікації;
- попередня оплата здійснюється протягом 15 банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцем виключно на цілі, визначені цим Контрактом, з наданням відповідних підтвердних документів.
У відповідності з п. 3.2 Контракту товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 р. Товар може поставлятися партіями (частинами партій). Розмір кожної партії (частини партії) виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження.
За змістом п. 4.1 Контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеного у Специфікації.
Згідно з п. 4.2 Контракту в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії Контракту шляхом внесення змін до цього Контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної у Специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно до вимог розділу 7 цього Контракту.
Відповідно до п. 11.1 Контракту, останній набирає чинності з дати його укладання та діє до 01.07.2025 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
Як вбачається з Додатку № 1 до Контракту «Специфікація товарів ІНФОРМАЦІЯ_14», сторони визначили строки поставки першої партії товару за першим пунктом Специфікації у кількості ІНФОРМАЦІЯ_17. - Т0+90 днів, де ТО - дата проведення попередньої оплати на рахунок виконавця.
На виконання умов Контракту відповідач виставив позивачу рахунки на оплату 67% попередньої оплати на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_18
У свою чергу, відповідно до п. 2.9 Контракту позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату в загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19 від 02.04.2024 р. Відповідно до відмітки на вказаних платіжних інструкціях датою виконання системою дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства - Казначейство» є 03.04.2024 р.
З урахуванням умов Контракту відповідач був зобов'язаний поставити товар у строк до 02.07.2024 р. включно.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_17. вартістю ІНФОРМАЦІЯ_20
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом (п. 3.4 Контракту).
Відповідно до підписаних обома сторонами актів приймання-передачі товару за Державним Контрактом товар було поставлено відповідачем 26.06.2024 р. (ІНФОРМАЦІЯ_21) та 12.07.2024 р. (ІНФОРМАЦІЯ_11).
08.07.2024 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 11/2-7651, в якій просив останнього належним чином виконати умови Державного контракту та сплатити штрафні санкції в сумі ІНФОРМАЦІЯ_22 за прострочення поставки товару, протягом 5 робочих днів з моменту отримання претензії.
30.07.2024 р. позивач повторно звернувся до відповідача із претензією № 11/2-8623, в якій просив останнього належним чином виконати умови Державного контракту та сплатити штрафні санкції в сумі ІНФОРМАЦІЯ_23 за прострочення поставки товару, протягом 5 робочих днів з моменту отримання претензії.
Відповіді на вказані претензії отримано не було, штрафні санкції в сумі ІНФОРМАЦІЯ_23 за прострочення поставки товару не сплачено.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не сплатив позивачу ІНФОРМАЦІЯ_23 штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за державним контрактом № 23/2/71-VDK-24 від 16.03.2024 р., останній і звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що сторонами в Додатку № 1 до Контракту «Специфікація товарів ІНФОРМАЦІЯ_14» визначено строки поставки першої партії товару за першим пунктом Специфікації у кількості ІНФОРМАЦІЯ_17. - ТО+90 днів, де ТО - дата проведення попередньої оплати на рахунок виконавця. Вартість (ціна) за одиницю товару (без ПДВ) становить ІНФОРМАЦІЯ_24
Згідно платіжних інструкцій № 168 від 02.04.2024, № 167 від 02.04.2024, № 166 від 02.04.2024, № 165 від 02.04.2024 позивачем здійснено перерахування попередньої оплати за контрактом в загальній сумі ІНФОРМАЦІЯ_25
Відповідач поставив позивачу товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_17. вартістю ІНФОРМАЦІЯ_20
Згідно актів приймання-передачі товару за Державним контрактом товар було поставлено відповідачем 26.06.2024 (ІНФОРМАЦІЯ_26) та 12.07.2024 (ІНФОРМАЦІЯ_11).
Судом першої інстанція на підставі вірного дослідження матеріалів справи встановлено прострочення поставки відповідачем товару за актом від 10.07.2024 на 7 днів (поставка ІНФОРМАЦІЯ_27).
Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування коштами в контексті доводів апеляційних скарг позивача та відповідача
Підставою звернення до суду апеляційної інстанції зі скаргою стала незгода позивача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати.
Зокрема, апелянт-позивач зазначає, що судом самостійно, на власний розсуд визначено порядок розподілу та зарахування попередньої оплати 67% по відношенню до кожної окремої частини партії товару, що не передбачено умовами Контракту.
В змісті таких аргументів колегією суддів встановлено таке.
Порядок нарахування процентів за користування чужими коштами визначається нормами Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 693 ЦК якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Отже закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами (аналогічна правова позиція наведена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18).
При цьому колегія зауважує, що правовий механізм із нарахування відсотків за користування чужими коштами являє собою особливий (спеціальний) спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, однак не отримав його вчасно. За змістом названої вище норми базою нарахування є сума передплати щодо товару, з поставки якого продавець допустив прострочення.
Виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 ЦК, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них. Положення, закріплені у статті 536, частині 3 статті 693 ЦК, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину (такі висновки наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 щодо питання обґрунтованості/необґрунтованості стягнення відсотків річних на підставі статей 536, 693 ЦК, а також постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі № 911/2408/22).
Відповідно до пп. 4 п. 7.2 Контракту у разі порушення виконавцем зобов'язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов'язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов'язку щодо поставки товару, визначеного згідно з абз. 1 п. 3.3 цього Контракту.
Отже, виходячи із буквального змісту цієї умови Контракту, сторони узгодили нарахування процентів за користування коштами попередньої оплати саме в частині вартості простроченого товару. Конкретизація в пп. 4 п. 7.2 Контракту «в частині вартості простроченого товару» обумовлена тим, що за Контрактом постачання товару здійснюється партіями з різними строками поставки, який обраховується від дати внесення передплати щодо кожної окремо. Відповідно аванс вноситься для кожної часткової поставки також окремо в розмірі 67 %. Тож прострочення однієї частини авансованої партії товару не може свідчити про наявність підстав для нарахування процентів за іншими, строк яких ще не настав.
Так, згідно п. 1 Додатку № 1 до Контракту «Специфікація товарів ІНФОРМАЦІЯ_14» в першій партії поставляється товар в кількості:
- 39 600 одиниць загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_28
- 39 600 одиниць загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_29
- 39 600 одиниць загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_30
- 31 200 одиниць загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_31
Відповідно до платіжної інструкції № 165 від 02.04.2024 позивачем здійснено перерахування попередньої оплати в сумі ІНФОРМАЦІЯ_32, що відповідає визначеному в п. 2.9 Контракту 67 % розміру від вартості поставки товару в строк 90 днів від дати внесення передплати.
За платіжними інструкціями № 166 від 02.04.2024 та № 167 від 02.04.2024 позивачем внесено по ІНФОРМАЦІЯ_32 як 67 % передплати за поставку товару зі строком 150 та 210 днів, відповідно, від дати їх сплати.
Аналогічно позивачем здійснено авансування поставки товару зі строком 270 днів в сумі ІНФОРМАЦІЯ_33 згідно платіжної інструкції № 168 від 02.04.2024.
Всього позивач здійснив передплату товару на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_34.
Зазначені кошти перераховані згідно виставлених відповідачем рахунків № РАХН-00639 від 18.09.2024, № РАХН-00638 від 18.09.2024, № РАХН-00637 від 18.09.2024, № РАХН-00636 від 18.09.2024.
Отже досліджені умови Контракту та встановлені вище обставини щодо вчинених сторонами дій на його виконання в своїй сукупності дають підстави для висновку, що перша частина поставки першої партії товару згідно п. 1 Додатку № 1 до Контракту проавансована позивачем на суму ІНФОРМАЦІЯ_32 (строк поставки 90 днів). Інші суми передплати стосуються поставок товару зі строком 150, 210, 270 днів та не входять в предмет доказування з огляду на визначені позивачем позовні вимоги. Прострочення поставок за строками 150, 210, 270 днів та, як наслідок, виникнення у покупця права на нарахування відсотків за користування коштами авансу, позивач до підстав позову у даній справі не відносив.
Як вже зазначалось у цій постанові, звертаючись до суду першої інстанції, сторона позивача вказувала на прострочення відповідачем дев'яностоденного строку поставки товару, що встановлений для поставки 39 600 одиниць товару загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_35. Сума передплати ІНФОРМАЦІЯ_32 (67%). З цієї кількості одиниць, як зазначається у позові та слідує з матеріалів справи, відповідач прострочив поставку ІНФОРМАЦІЯ_36 - за актом від 10.07.2024 на 7 днів (поставка ІНФОРМАЦІЯ_27).
Позивач в позові за названим простроченням з поставки здійснив нарахування відсотків за користування коштами попередньої оплати виходячи із повної вартості товару (з суми ІНФОРМАЦІЯ_37).
У цьому зв'язку, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про помилковість проведення позивачем розрахунку даної частини позовних вимог із застосуванням бази нарахування проценту від 100 % вартості поставленого товару з прострочкою, а не з 67% суми попередньої оплати. Зазначене виснування суду ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи.
За розрахунком суду, з яким погоджується і апеляційна інстанція, розмір процентів за користування коштами попередньої оплати за період з 03.07.2024 р. по 09.07.2024 р. на суму ІНФОРМАЦІЯ_38. Відтак оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати в сумі ІНФОРМАЦІЯ_39 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства на підставі вірного дослідження усієї сукупності матеріалів справи.
Доводи апелянта-позивача про те, що відповідач здійснював користування усією сумою попередньої оплати (ІНФОРМАЦІЯ_34) від дня порушення строку поставки товару до дня виконання Виконавцем обов'язку щодо поставки товару, - не заслуговують на увагу, оскільки зазначена сума оплачена щодо усієї партії товару згідно п. 1 Додатку № 1 до Контракту, яка поставляється за різними строками (90, 150, 210, 270 днів). Порушенням відповідачем інших строків поставки, окрім дев'яностоденного строку, позивач свій позов не обґрунтовував.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, підстави для скасування оскаржуваного рішення з викладених в апеляційній скарзі позивача мотивів відсутні, апелянт-позивач висновків суду першої інстанції у відповідній частині не спростував. Тож дана скарга залишається без задоволення.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта-відповідача про те, що він не здійснював користування коштами, оскільки ані умовами Контракту, ані положеннями чинного законодавства не передбачено неможливість нарахування процентів у зв'язку із тим, що ці кошти невідкладно були скеровані виробникам товару задля забезпечення виконання зобов'язань продавця за Контрактом.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що сторони, підписуючи Контракт, взаємно погодили зміст його умов в т.ч. і положення щодо знаходження коштів на рахунку в держказначействі, а також виникнення у позивача права на нарахування процентів за користування коштами авансу у випадку прострочення поставки. Будь-яких виключень та/або переліку підстав для звільнення від сплати процентів положення Контракту не містить, а тому посилання апелянта-відповідача на відсутність обставин фактичного користування коштами не змінює умову Контракту про виникнення у позивача відповідного права із їх нарахування у зв'язку порушенням договірних строків поставки.
У цьому зв'язку колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення про стягнення процентів за користування коштами авансу з мотивів апеляційної скарги відповідача. Названа скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки в контексті доводів апеляційної скарги відповідача
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач товар в кількості ІНФОРМАЦІЯ_36 поставив з порушенням строків, тож в силу приписів ст. 612 ЦК України він є таким що допустив прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.2 Контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі ІНФОРМАЦІЯ_40
Вказаний розрахунок визнаний судом обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим ухвалено рішення про стягнення з відповідача пені у заявленому розмірі. При цьому, господарський суд не знайшов виняткових обставин для зменшення неустойки згідно ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та відмовив у задоволенні клопотання відповідача.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду попередньої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення неустойки, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18.
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
За змістом постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).
Так, розглядаючи заявлене відповідачем клопотання, поза увагою дослідження суду першої інстанції були залишені доводи сторони про ступінь виконання договірних зобов'язань. А саме те, що станом на час звернення позивача з даним позовом зобов'язання з поставки товару за спірними поставками відповідачем виконані в повному обсязі. Прострочення відповідача тривало не значну кількість днів (7 днів і 9 днів).
При визначені ступеня вини відповідача у затримці поставки товару суд першої інстанції, з посиланням на приписи статті 617 ЦК України і статті 218 ГК України, виснував про неможливість звільнення від відповідальності у зв'язку з відсутністю на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання. Однак, у даному випадку стороною відповідача на вирішення суду поставлено питання про зменшення згідно ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України заявлених до стягнення штрафних санкцій, а не звільнення від відповідальності за наявності випадку чи непереборної сили. Дотримання чи недотримання підприємством процедури повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин згідно п. 7.10 Контракту, на що вказує суд в оскаржуваному рішенні, не впливає на вирішення судом питання наявності існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій згідно наведених норм (ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України).
У цьому зв'язку, колегія зауважує, що посилання відповідача на затримку поставки спірної частини партії товару через ракетний обстріл виробничих потужностей контрагента відповідача (ДП ШЗ «Імпульс»), яким забезпечувалась поставка комплектуючих по договору, підлягають оцінці в контексті вирішення питання віднесення до поважної (об'єктивної) причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання. При цьому, за наявності цієї обставини, поведінка позивача із незначної затримки в поставці товару в повному обсязі спірної партії, свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Судом першої інстанції, як слушно зазначається апелянтом-відповідачем, не було надано належної оцінки доводам сторони про майновий стан відповідача в змісті аргументів про особливий статус підприємства в умовах воєнного стану. А саме, відповідач є підприємством ІНФОРМАЦІЯ_46, основним напрямком діяльності якого є реалізація державних інтересів України у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військово-технічного та спеціального призначення. Також відповідач є єдиним підприємством в Україні, що надає послуги з середнього ремонту виробів військового призначення. Урядом України прийнято рішення про будівництво на території України патронного заводу та визначено Державне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_2» головним виконавцем його будівництва та налагодження процесу виробництва боєприпасів. (загальнодоступна інформація в ЗМІ https://www.epravda.com.ua/news/2024/07/16/716733/). Своєчасне, повне та належне виконання підприємством даної програми та державним ІНФОРМАЦІЯ_47 є надважливою умовою у забезпеченні реалізації завдань, що поставлені на виконання потреб держави.
Разом з цим, відповідач зазначав, що перебуває в скрутному матеріальному становищі. Наведене підтверджено поданими до матеріалів справи звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 рік та балансом (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023, які містять інформацію про фінансовий результат від операційної діяльності та збиток відповідача у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_41
Отже, стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі, визначеному позивачем, призведе до зриву виконання інших державних, зовнішньоекономічних контрактів, державних програм, для виконання яких мають бути залучені власні кошти відповідача. Наведене може призвести до порушення інтересів держави у сфері ІНФОРМАЦІЯ_48
Одночасно, Суд зауважує, що майновий стан сторін та соціальна значимість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, адже здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії правового режиму воєнного стану перед усім спрямовано на досягнення сталого функціонування економіки, створення та підтримання робочих місць, сплати податків, тощо.
Застосування штрафних санкцій з огляду на їх визначеність сторонами у договорі не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.
На переконання колегії, стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум неустойки під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства, що забезпечує реалізацію ІНФОРМАЦІЯ_49. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки наявність збитків ним не доводиться. Натомість одне лише посилання позивача на те, що порушення строків виконання умов Державного контракту впливає на ефективність ІНФОРМАЦІЯ_49 в цілому та репутацію Агенції не може бути підставою для відмови в задоволенні клопотання відповідача, оскільки позивач не наводить жодних конкретних доводів і не надає доказів завдання шкоди політиці держави в ІНФОРМАЦІЯ_50.
Отже, враховуючи стратегічний характер завдань та діяльності відповідача, що направлені на забезпечення зміцнення ІНФОРМАЦІЯ_49 України, незначного прострочення строків виконання зобов'язань за договором, відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах, а також зважаючи на те, що застосування до відповідача визначеної позивачем суми штрафних санкцій, яка у випадку її стягнення, поставить під загрозу господарську діяльність відповідача, та неминуче призведе до втрати ліквідності і платоспроможності цього підприємства, колегія суддів приходить до висновку про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, та беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, Суд вважає, що у даному випадку має місце наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені до ІНФОРМАЦІЯ_42
Відносно доводів апелянта-відповідача про те, що судом першої інстанції не було розглянуто його заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія зазначає, що наведене порушення в цілому не зумовило помилковість висновків про часткову обґрунтованість позовних вимог. Тому в силу положень частини 2 статті 277 ГПК України зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Також дана справа не належить до переліку справ, зазначених у ч. 4 ст. 247 ГПК України, відповідно і незадоволення означеної заяви не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення в розумінні ч. 3 ст. 277 ГПК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частин 1, 4 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів встановила, що при прийнятті оскарженого рішення місцевий господарський суд припустився помилки в дослідженні і оцінці обставин у вирішенні питання зменшення штрафних санкцій, що є підставою для зміни резолютивної частини оскаржуваного рішення у відповідній частині. Апеляційна скарга відповідача задовольняється частково.
В свою чергу, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення з мотивів апеляційної скарги позивача не вбачається. Тож її слід залишити без задоволення.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги позивача судові витрати покладаються на апелянта-позивача. Судові витрати апелянта-відповідача на підставі частини 9 статті 129 ГПК України покладаються на відповідача з урахуванням правової позиції Верховного Суду про покладення на боржника судового збору в повному обсязі при зменшенні судом неустойки (постанови від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19).
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/11037/24 в частині стягнення пені змінити.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_1) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_2) ІНФОРМАЦІЯ_43
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/11037/24 залишити без змін.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 11.06.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков