вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2025 р. Справа №910/15997/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Ларькін М.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025
у справі №910/15997/24 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентер Сервіс Груп"
про стягнення 503 868,49 грн
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентер Сервіс Груп" (далі - ТОВ "Ентер Сервіс Груп") заборгованості у розмірі 503 868, 49 грн, з яких: 312 996,66 грн - аванс сплачений на виконання умов договору про надання послуг від 15.02.2024 №3390/КТМ-23-24, 162 758,27 грн - пеня, 5 216,61 грн - штраф, 4 361,43 грн - три проценти річних, 18 535, 52 грн - інфляційні втрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги КП "Київтеплоенерго" посилається на те, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "Ентер Сервіс Груп" своїх зобов'язань за договором про надання послуг від 15.02.2024 №3390/КТМ-23-24, останнє має повернути сплачений аванс у розмірі 312 996,66 грн. Крім того, позивачем нараховано 162 758,27 грн пені, 5 216,61 грн штрафу, 4 361,43 грн трьох процентів річних та 18 535, 52 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/15997/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Ентер Сервіс Груп" на користь КП "Київтеплоенерго" 162 758,27 грн пені, 5 216,61 грн штрафу та судовий збір у розмірі 2 519,62 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази відмови чи розірвання з ініціативи позивача договору, яка не є безумовною, що в свою чергу виключає можливість стягнення сплачених за цим договором коштів з відповідача, як це передбачається частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем на вказану суму, що свідчить про безпідставність здійснених позивачем нарахувань трьох процентів річних та інфляційних втрат. У той же час, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, дійшов висновку, що в цій частині розрахунок є вірним, а вимоги на суму 167 974,88 грн є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КП "Київтеплоенерго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/15997/24, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 312 996,66 грн авансу, 4 361,43 грн трьох процентів річних, 18 535,52 грн інфляційних втрат, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 312 996,66 грн авансу, 4 361,43 грн трьох процентів річних та 18 535,52 грн інфляційних втрат, оскільки є в цій частині незаконним і необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції полягає у неправильному тлумаченні закону, застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, та незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.
Так, скаржник стверджує, що спірний договір є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються не главою 61 "Підряд", а главою 63 "Послуги. Загальні положення" ЦК України, а позовні вимоги зі стягнення 312 996,66 грн авансу, 4 361,43 грн трьох процентів річних, 18 535,52 грн інфляційних втрат підлягали задоволенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 апеляційну скаргу КП "Київтеплоенерго" у справі №910/15997/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
18.04.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/15997/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.06.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15997/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 12.05.2025.
01.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15997/24.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 04.06.2025 з'явився представник позивача.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 6, 8 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/15997/24 розглядається за відсутності його представника.
Позивач у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/15997/24, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 312 996,66 грн авансу, 4 361,43 грн трьох процентів річних, 18 535,52 грн інфляційних втрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
15.02.2024 між КП "Київтеплоенерго" (замовник) та ТОВ "Ентер Сервіс Груп" (виконавець) укладено договір надання послуг №3390/КТМ-23-24, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується надати на свій ризик та своїми силами послуги згідно з ДК 021:2015:45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (Поточний ремонт покрівлі та фасаду будівлі ЦТП за адресою: вул. Симиренка, 2/19 в РТМ "Святошино" СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго", а замовник - прийняти і оплатити якісно надані послуги відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору замовник впродовж 10 календарних днів від дати надсилання виконавцю заявки на надання послуг виплачує виконавцю попередню оплату у розмірі 30% від ціни договору, що складає 312 996,66 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 5.1 договору строк надання послуг: протягом 60 календарних днів з дати, зазначеної заявником в заявці направленій виконавцю, але не пізніше 29.11.2024. Заявка надається шляхом надсилання листа з електронної пошти замовника на електронну пошту виконавця, вказану у розділі XIV договору. Виконавець надсилає на електронну пошту замовника вказану в заявці, скановану копію листа про отримання заявки та підтвердження початку надання послуг з зазначеної в ній даті.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (пункт 12.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2024 позивачем на користь відповідача сплачено 312 996,66 грн, в якості попередньої оплати за договором.
07.05.2024 позивач направив відповідачу заявку на надання послуг на електронну пошту director.enter.price.groups@gmail.com, згідно з якою відповідач мав надати послуги з 10.05.2024 до 08.07.2024.
Позивачем у позовній заяві кінцева дата надання послуг визначена - 09.07.2024.
За доводами позивача, у встановлені договором строки, відповідач послуги не надав, використання авансу не підтвердив і аванс не повернув, чим порушив умови вищевказаних пунктів договору і положень чинного законодавства.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 16.08.2024 №7/22.6/3411 про необхідність повернення попередньої оплати та сплати нарахованих штрафних санкцій, яку відповідачем проігноровано.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, що є підставою для повернення сплаченої позивачем суми авансу в розмірі 312 996,66 грн та нарахування 162 758,27 грн пені, 5 216,61 грн штрафу, 4 361,43 грн трьох процентів річних, 18 535, 52 грн інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/15997/24 оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 312 996,66 грн авансу, 4 361,43 грн трьох процентів річних та 18 535,52 грн інфляційних втрат, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також з того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.
Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам собою.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за своєю правовою природою він є договором підряду, оскільки результати його виконання є матеріалізований - виконані будівельні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору
За приписами частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як зазначалось вище, умовами договору передбачено здійснення попередньої оплати у розмірі 30% від ціни договору - 312 996,66 грн, яка сплачена позивачем 02.05.2024.
Місцевий господарський суд зазначив, що критично сприймає здійснення позивачем часткової оплати до моменту направлення відповідачу заявки та без отримання відповіді від виконавця про готовність виконання робіт.
Наведене свідчить про недотримання позивачем визначеної договором черговості, згідно з пункту 4.1 та виконання умов договору на власний розсуд.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Станом на дату вирішення даного спору докази виконання робіт за договором в матеріалах справи відсутні, а попередня оплата відповідачем не повернута.
За приписами частин 1, 2 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Колегія суддів, проаналізувавши вказані вище норми зазначає, що частиною 2 статті 849 ЦК України не передбачено права замовника на повернення сплачених коштів у якості попередньої оплати за договором підряду у випадку не виконання робіт, а передбачено саме право замовника відмовитися від договору та вимагати від виконавця відшкодування збитків.
Крім того, станом на дату звернення до суду з даним позовом договір, відповідно до пункту 12.1, був чинним.
Пунктом 6.2.1 договору закріплено право замовника достроково розірвати договір, у разі невиконання зобов'язань виконавцем, у письмові формі повідомивши про це його.
При цьому, відповідно до пункту 4.5 договору сторонами погоджено, що виконавець без додаткового повідомлення зобов'язаний повернути замовнику грошові кошти отримані на підставі пункту 4.1 договору, у разі дострокового розірвання договору.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2-4 статті 849, частини 2 статті 852, частини 3 статті 858 ЦК України.
Так, права замовника, під час виконання роботи підрядником, передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1 статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4 статті).
Отже, статтею 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме:
- підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2);
- очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3);
- відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Таким чином, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №910/2051/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.
Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі має бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.
Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у матеріалах справи відсутні докази відмови чи то розірвання з ініціативи позивача від договору, яка не є безумовною, що в свою чергу виключає можливість стягнення сплачених за цим договором коштів з відповідача, як це передбачається частиною 2 статті 849 ЦК України, що фактично виключає можливість задоволення позову в частині суми 312 996, 66 грн авансу, з чим також погоджується судова колегія.
З огляду на наведене, відсутні підстави для встановлення прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем на вказану суму, що свідчить про безпідставність здійснених позивачем нарахувань трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Що стосується правового характеру заявленої позивачем до стягнення суми 312 996,66 грн, суд першої інстанції вірно зазначив, що враховуючи положення частини 2 статті 849 ЦК України, кошти сплачені позивачем (у тому числі у якості авансу) на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника в якості збитків або ж на підставі статті 1212 ЦК України.
Згідно з частиною 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги КП "Київтеплоенерго" обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/15997/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга КП "Київтеплоенерго" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на КП "Київтеплоенерго".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/15997/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/15997/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
4. Матеріали справи №910/15997/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 12.06.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран