Номер провадження 22-ц/821/1036/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/2154/25 Категорія: на ухвалу Гудзенко В.Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
10 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Прудивус М. А. на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.04.2025 (повний текст складено 24.04.2025, суддя в суді першої інстанції Гудзенко В. Л.) про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, якою просив стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики, що посвідчений розпискою від 03.03.2018, в сумі 50 000 доларів США, що складає 2 075 000 грн.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2025 позовну заяву у справі залишено без руху з підстав того, що вона не містить відомостей про відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, наявність або відсутність електронного кабінету сторін. Позивачем не вказана дата подачі позову до суду. Позивачем в обґрунтування своїх вимог до позовної заяви надано ряд документів у копіях, однак додатки до позовної заяви неналежної якості (нечитабельні), у тому числі, розписка про отримання коштів. Долучені копії документів, що стосуються набуття права власності на житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_2 , документи, що посвідчують особу відповідача, містять відмітку «Копія вірна. Дончук Є.Ю. 14.04.2025 /підпис/», що не є належним засвідченням відповідних документів.
На виконання цієї ухвали суду першої інстанції представником позивача адвокатом Прудивус М. А. до суду подано 23.04.2025 заяву з додатками, зокрема, копіями розписки про отримання коштів та договору дарування будинку відповідачу.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.04.2025 позовну заяву у справі визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки останній не усунув належним чином вказані судом недоліки протягом визначеного строку, зокрема, долучив копію розписки про отримання коштів, яка не є читабельною.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Прудивус М. А. подав 28.04.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вказано на те, що наявні при оформленні позову недоліки можуть бути усунуті при розгляді справи по суті та не є підставою для його повернення позивачу за приписами ч.3 ст.185 ЦПК України. Також скаржник наголошує на тому, що додатки до позовної заяви, адресованої суду, були належним чином завірені.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В даному випадку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві, яка зазначена в пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (форма та зміст позовної заяви та документи, що до неї додаються), протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 статті 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. При цьому підставою для такого рішення може бути недодержання позивачем вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви, а також документів, що до неї додаються.
Одночасно частинами 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України, яка регламентує вимоги до письмових доказів, встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Повертаючи позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено до позовної заяви, зокрема, читабельну копію розписки про отримання коштів у борг відповідачем, а також неналежним чином засвідчену копію договору дарування будинку відповідачу.
Однак апеляційний суд вважає, що недоліки посвідчення додатків до позовної заяви самі по собі не можуть слугувати підставою для її повернення позивачу. У даному випадку суд першої інстанції помилково зазначив про наявність неналежного оформлення доказів, що стосується питання їх оцінки, яке при прийнятті рішення про відкриття провадження у справі судом не вирішується.
Частиною 1,2 ст.51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Таким чином питання, що стосується викладу обставин справи, з'ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, їх належність та допустимість, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд міг вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі «Церква села Сосулівка проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює «право на суд», в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов'язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об'єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. «Беллет проти Франції», рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36).
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Суд першої інстанції в цій справі помилково та необґрунтовано вказав про наявність таких недоліків у позовній заяві, які б свідчили про неможливість відкриття провадження за нею. Залишення без руху, а тим більше повернення позовної заяви з підстав, викладених судом, є порушенням вимог процесуального законодавства, адже судом першої інстанції фактично надано оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, при вирішенні питання про відкриття провадження, а не при прийнятті рішення суду по суті спору, чим допущено порушення приписів ст. ст. 185, 187, 263-265 ЦПК України. Таким чином суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону та прийшов до помилкового висновку про повернення позову з вищевказаних підстав.
Апеляційний суд додатково враховує, що долучена позивачем копія розписки про отримання коштів відповідачем дає змогу встановити зміст спірних правовідносин, а саме їх сторони, обсяг прав та обов'язків їх учасників, строки виконання зобов'язань. При цьому суду для огляду має бути надано оригінали відповідних доказів при розгляді справи по суті.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6), апеляційний суд вважає, що постановлена Уманським міськрайонним судом 24.04.2025 ухвала про повернення позову підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.04.2025 про повернення позовної заяви у даній цивільній справі - скасувати.
Матеріали даної цивільної справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення, подальшому провадженню не перешкоджає та касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 11.06.2025.
Суддя-доповідач
Судді