Номер провадження 22-ц/821/897/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/1745/24 Категорія: 304090000 Літвінова Г. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
10 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретарГончар Н. І., Сіренко Ю. В. Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги позивача та представника відповідача адвоката Усенка А. В. на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10.03.2025 (повний текст складено 10.03.2025, суддя в суді першої інстанції Літвінова Г.М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у листопаді 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредиту в сумі 147500,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 29 500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118 000,00 грн, та судовий збір в сумі 2 422,40 грн, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася зазначена заборгованість.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10.03.2025 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 03.09.2023 №1266-1331 у загальному розмірі 118 000,00 грн, з яких 29 500,00 грн тіло кредиту; 88 500,00 грн. грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Суд вказав про те, що кредитний договір укладено 03.09.2023 на строк до 28.06.2024 та в період його дії 24.12.2023 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» щодо обмеження максимальної ставки відсотків по кредиту, що, на думку суду, є підставою для перерахунку відсотків по кредиту з розрахунку 1% у день від залишку несплаченого тіла кредиту.
З цих підстав суд частково задовольнив вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитом.
Позивач подав на вказане рішення суду 08.04.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відхилених позовних вимог та новим рішенням вимоги банку у справі задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вказано на те, що сторони належним чином погодили відсоткову ставку по договору, про що позичальник був поінформований у повній мірі.
За приписами законодавства позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6 та 10.2 кредитного договору) протягом строку договору, що визначений у п. 4.8.
ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на який послався суд обмежуючи максимальну відсоткову ставку по кредиту, частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
За договорами про споживчий кредит, денна процентна ставка повинна розраховуватись на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору
Денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчими кредитом та загального розміру кредиту), як у даному випадку.
Також на зазначене рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 24.04.2025 представником відповідача адвокатом Усенком А. В. в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та новим рішенням вимоги банку у справі відхилити.
Вказує, що строк кредитування сторонами визначено до 17.09.2023, отже після вказаної дати позивач не має права нараховувати відсотки по кредиту. Позивач не довів існування правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «Приватбанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок позичальника. Позивач також не надав доказів перерахунку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до АТ КБ «Приватбанк» коштів, які у подальшому видавалися відповідачу.
Суд не звернув увагу на те, що позовну заяву відписано особою, яка не мала відповідних повноважень, адже не має статусу адвоката.
Розмір нарахованих по кредиту відсотків неспівмірний з тілом кредиту та є несправедливим.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило апеляційну скаргу відповідача відхилити як безпідставну, натомість задоволити вимоги скарги товариства з підстав, зазначених в самій скарзі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.11.2020 позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 64.92 - інші види грошового кредитування (а.с.50).
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 01.08.2013 №2565 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зареєстровано як фінансову установу (а.с 51).
Між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачем ОСОБА_1 03.09.2023 об 11:25 год. з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи вебсайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua), у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів та які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1266-1331 продукту "НА ВСЕ".
Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання відкрити для відповідача невідновлювальну кредитну лінію для задоволення особистих потреб на умовах, визначених договором, надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: розмір кредитного ліміту 29 500,00 грн, дата надання кредиту 03.09.2023, базовий період 14 календарних днів.
Згідно з п. 4.3-4.6 кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом. Оплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду.
Згідно з п. 4.9 договору строк кредитування - 300 календарних днів; дата повернення кредиту - 28.06.2024.
У цьому кредитному договорі сторони також погодили розмір реальної річної процентної ставки та орієнтовну вартість кредиту. Так відповідно до п. 4.10 реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 27 135,00 %.
Відповідно до п. 4.11 орієнтовна загальна вартість кредиту складає 152 338,60 грн та включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом.
Знижена процентна ставка становить 1,20% за кожен день користування кредитом, діє протягом усього періоду кредитування за умови, що позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує усі передбачені договором платежі (відсотки, комісію, тіло кредиту) (п.10.2 договору).
Складовими кредитного договору № 1266-1331 від 03.09.2023 є підписані електронним підписом відповідача додатки № 3 (Графік платежів за зниженою процентною ставкою), № 4 (графік платежів за стандартною процентною ставкою).
До позовної заяви позивач також додав Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) від 28.07.2023 (а.с 19-25) та підписаний 03.09.2023 електронним підписом відповідача паспорт споживчого кредиту, у якому викладена інформація про істотні умови споживчого кредиту, аналогічна інформації, яка міститься у договорі про відкриття кредитної лінії № 1266-1331 від 03.09.2023 (а.с.26-28).
Відповідно до наявної у справі довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 09.08.2024 (а.с. 32-42) позивач через АТ КБ "ПриватБанк" видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 29 500,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , указаний відповідачем, що підтверджується також і довідкою позивача про видачу коштів (а.с 43).
Суд вважає, що наданими доказами позивач підтвердив факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 29 500,00 грн за Договором про відкриття кредитної лінії № 1266-1331 від 03.09.2023, твердження сторони відповідача про недоведення цих обставин суд відхиляє. З листа АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.32) вбачається, що АТ КБ "ПриватБанк" перерахувало кошти ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019. У цьому листі на а.с. 41 міститься запис, що 03.09.2023 проведено платіж №2360191410 на суму 29 500,00 за номером договору1266-1331 на картку № НОМЕР_1 . Суд звертає увагу на те, що АТ КБ "Приват Банк" указазано у цьому листі номер договору, дату видачі кредиту, суму видачі кредиту, номер картки, які повністю збігаються з даними кредитного договору №1266-1331 від 03.09.2023, підписаного електронним підписом відповідача. У свою чергу відповідач не був позбавлений можливості не просто заперечувати твердження позивача, а також і доводити у суді ті обставини, що на його банківську картку АТ КБ "ПриватБанка" НОМЕР_1 не були перераховані кредитні кошти, про що відповідач міг взяти у АТ КБ "ПриватБанк" відповідні підтвердження (дані про номери своїх банківських карток, виписки по рахунках, тощо).
З матеріалів справи вбачається що відповідач не повертав позивачу кошти за указаним кредитним договором.
Матеріали справи містять наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №1266-1331 від 03.09.2023 станом на 08.08.2024, згідно з яким основний борг відповідача за указаним кредитним договором становить 29 500,00 грн, заборгованість за відсотками - 131 511,00 грн, заборгованість за комісією - 4 425,00 грн. З наданого розрахунку вбачається, що відповідачу щоденно нараховувалися відсотки за ставкою 1,20% у перший базовий період з 03.09.2023 по 16.09.2023, а в період з 17.09.2023 до 08.08.2024 - щоденно за ставкою 1,50% (а.с 44-46) .
Факт укладення та зміст договору, а також належне виконання кредитором своїх зобов'язань щодо надання кредиту сторонами при розгляді справи в апеляційному суді під сумнів не ставиться.
Позивач зазначає, що позичальник свої зобов'язання по договору належним чином не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку він просить стягнути в цій справі в такому порядку - прострочена заборгованість за тілом кредиту - 29 500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118 000,00 грн.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач належним чином обґрунтував наявність та розмір кредитної заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача на його користь.
Одночасно апеляційний суд не може погодитися з аргументами суду першої інстанції у справі про те, що розмір заборгованості по відсоткам за кредитом має бути зменшений, з урахуванням такого.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Також ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Одночасно за приписами п.9 ч.1 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі по споживчий кредит зазначається денна процента ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Отже, як вірно зауважує скаржник, за договорами про споживчий кредит денна процентна ставка повинна розраховуватись на дату укладення договору з урахуванням наявних законодавчих обмежень.
Денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для її обчислення, як у даній справі.
Так як Кредитний договір від №1266-1331 укладений 03.09.2023, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» 24.12.2023 то відсоткова ставка у розмірі 1,50% (стандартна) та 1,20 % (знижена) за кожен день користування кредитом встановлена на момент укладення Договору відповідно до умов чинного законодавства, а відповідні законодавчі обмеження, введені пізніше, на нього не поширюються, оскільки сторони до договору після його укладення змін не вносили, що є необхідною умовою для обмеження відсоткової ставки за приписами частини 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Слід врахувати, що сторони в кредитному договорі погодили, що дата повернення кредиту 28.06.2024 (п.4.9).
Отже правових підстав для зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, як вказав суд першої інстанції, у даній справі не має, про що слушно зауважує скаржник.
Апеляційний суд також враховує, що позичальник, укладаючи кредитний договір з позивачем, погодився із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважав умови кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування.
Крім того, слід відхилити й апеляційні аргументи представника відповідача про те, що розмір нарахованих по кредиту відсотків неспівмірний з тілом кредиту та є несправедливим.
Так відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Такі правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц, від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18, від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.
Крім того, у постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання».
Відтак, з аналізу змісту вказаних правових висновків ВС та ВП ВС, стає зрозумілим, що кваліфікувати як несправедливі (а отже і недійсні) можна умови договору щодо нарахування санкцій за порушення однією зі сторін своїх договірних зобов'язань, у разі, якщо їх розмір вносить істотним дисбаланс у обсяг прав та обов'язків учасників правовідношення за договором.
У даному ж випадку заборгованість, що нараховується позивачем у справі, стосується виконання зобов'язань позичальника по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (тобто своєрідної оплати за законне та правомірне строкове користування чужим майном), у той час як правові висновки, вказані районним судом, стосуються санкційних нарахувань, тобто тих, що мають місце у разі неправомірного користування позичальником отриманими по кредиту коштами, наприклад це може бути неустойка (пеня чи штраф), а також нарахування відсотків річних за приписами ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов'язань.
Отже правових підстав для зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, про що вказує представник відповідача у поданій апеляційній скарзі не має.
Апеляційний суд не погоджується з аргументами апеляційної скарги представника відповідача і про те, що строк кредитування закінчився 17.09.2023, адже за умовами п.4.4 кредитного договору базовий період кредитування триває 14 календарних днів та починається з дати надання кредиту та закінчується в останній день періоду. Перебіг кожного наступного періоду починається з дати закінчення попереднього. Базовий період закінчується в останній день строку дії цього договору, який сторонами визначено до 28.06.2024 (п.4.9 договору).
При цьому кредитор у п.4.10 договору повідомив позичальника про те, що реальна річна процентна ставка складає 27 135 % річних, а у п.4.11 - що орієнтовна загальна вартість кредиту на весь строк кредитування складає 152 338,60 грн.
Не можна погодитися із аргументами апеляційної скарги сторони відповідача про те, що позивач не довів існування правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «Приватбанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок позичальника, та не надав доказів перерахунку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до АТ КБ «Приватбанк» коштів, які у подальшому видавалися відповідачу, адже на а.с.41 наявне підтвердження про зарахування погоджених у кредитному договорі коштів на картковий рахунок позичальника, власноручно ним зазначений при оформленні договору, що, власне підтверджує фактичне отримання позичальником кредиту.
При цьому зміст правовідносин між кредитором та обслуговуючим його рахунки банком не стосується предмету доказування у цій справі про виконання умов кредитного договору щодо зобов'язань з повернення коштів кредиту.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника і на те, що позовну заяву відписано особою, яка не мала відповідних повноважень, адже не має статусу адвоката, оскільки за приписами ч.3 ст.58 ЦПК України юридична особа, як позивач у цій справі, незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Позовну заяву у справі підписано представником ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за довіреністю від 11.09.2023 (а.с.9) Підлетийчуком М. М., який згідно даних довідки від 26.12.2024 №59 з 16.09.2022 працює в ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на посаді юрисконсульта відділу юридичного стягнення заборгованості.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10.03.2025 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») та прийняти постанову про задоволення відповідних позовних вимог у повному обсязі, а також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргу сторони відповідача слід відхилити.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача слід стягнути 6056 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника відповідача - відхилити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10.03.2025 у даній цивільній справі - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість по відсоткам за Договором про відкриття кредитної лінії від 03.09.2023 №1266-1331 в розмірі 118 000,00 грн.
Остаточно визначити, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у даній справі підлягає загальна сума кредитного боргу у розмірі 147500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 6056 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10.03.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 10.06.2025.
Суддя-доповідач
Судді