Рівненський апеляційний суд
Іменем України
06 червня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/5760/25
Провадження № 11-сс/4815/167/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК), у кримінальному провадженні №422025180000000051,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хмельницький, громадянина України запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб, тобто до 13 липня 2025 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід або визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що з повідомленої ОСОБА_5 підозри не вбачається ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованих йому злочинів, адже всі перелічені дії (зустрічі з ОСОБА_9 , вказівки щодо схрону та подальшого порядку дій, контактування) вчиняв не ОСОБА_5 . Тому, на думку захисника, відсутня обґрунтована підозра відносно його підзахисного.
Також вказав на те, що органом досудового розслідування не підтверджений жоден із заявлених ризиків, адже ОСОБА_5 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, самостійно виховує та утримує двох малолітніх дочок відповідно до договору між батьками про утримання та визначення місця проживання дітей від 15.01.2025.
Апелянт зазначив, що органом досудового розслідування у межах цього кримінального провадження вже було проведено обшуки, у ході яких було вилучено відповідні пристрої, при цьому, відсутня будь-яка інформація, що ОСОБА_5 володіє спеціальними знаннями для повного та безслідного знищення цифрових слідів переписок у месенджерах.
Вказує на те, що матеріали провадження не містять даних, що підозрюваний намагався контактувати зі свідками чи експертами, впливати на них.
Захисник покликався на те, що слідчий суддя не мотивував свого рішення не визначати розмір застави ОСОБА_5 .
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 ч.2 ст. 183 КПК передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 14 травня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду цього клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним, зокрема, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
На переконання колегії суддів, зібрані органом досудового розслідування докази, а саме протокол огляду від 18.03.2025, висновки експерта за результатами проведених судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 26.03.2025, 10.04.2025, 11.04.2025, 14.04.2025, 15.04.2025, 16.04.2025, 17.04.2025, 21.04.2025, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.05.2025, протоколи допиту свідка від 18.03.2025, 11.04.2025, 14.05.2025, які долучені до клопотання про обрання запобіжного заходу, на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в інкримінованих йому злочинах.
Тобто, аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного ОСОБА_5 з інкримінованими йому злочинами на даному етапі, хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяє дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, що відповідає прецедент ній судовій практиці ЄСПЛ (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. У відповідності до змісту ст. 368 КПК, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Під час розгляду клопотання, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Колегія суддів, перевіривши матеріали за даним клопотанням, вважає такий висновок слідчого судді правильним.
Зокрема, на даний час в ході досудового розслідування не встановлено джерела походження вилучених психотропних речовин, а матеріали клопотання свідчать про те, що основним методом спілкування фігурантів провадження було листування та аудіодзвінки із використанням соціальних месенджерів у мережі «Інтернет», а тому існує висока ймовірність, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може здійснити дії, спрямовані на знищення слідів його спілкування задля неможливості встановлення усіх обставин кримінального провадження, що свідчить про існування ризику знищення, спотворення та приховування речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Також, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, адже відповідно до практику ЄСПЛ, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а тому є усі підстави стверджувати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому особливо тяжкі злочини, ОСОБА_5 може вчинити дії задля переховування від органу досудового розслідування та суду.
Водночас, ураховуючи встановлені на цей час обставини вказаного кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що наявність в ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків за місцем його проживання, на що покликався захисник в апеляційній скарзі, не є достатнім фактором, аби гарантувати його належну процесуальну поведінку у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Окрім того, матеріали цього клопотання свідчать проте, що підозрюваний ОСОБА_5 особисто знайомий зі свідком та іншим підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні, а тому, шляхом вмовлянь або погроз, він може чинити незаконний вплив на цих осіб задля дачі ними показань на свою користь.
Тому, на думку колегії суддів, вказані обставини, у своїй сукупності, свідчать про те, що на даному етапі досудового розслідування більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам
Також, зважаючи на те, що ОСОБА_5 на даний час підозрюється у вчинені особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження, у тому числі. особливо великого розміру вилученої психотропної речовини, рішення слідчого судді не визначати підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави відповідає приписам п.5 ч.4 ст. 183 КПК.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що вказана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог сторони захисту.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а : Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3