Рівненський апеляційний суд
Іменем України
05 червня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/10300/22
Провадження № 11-кп/4815/496/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255-2, ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) та ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255-2, ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК, у кримінальному провадженні №42021180000000025,
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 11 липня 2025 року, з одночасним визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., у разі внесення якої на обвинувачених буде покладено ряд процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вказане судове рішення та постановити нову ухвалу, обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що прокурор у клопотанні не навів ризиків, які б виправдовували подальше перебування обвинуваченого під вартою, а тяжкість можливого призначеного покарання що загрожує особі не може визначатися як достатньою підставою для подальшого тримання особи під вартою. Вказує, що визначений судом розмір застави в межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є надмірний для обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки не було враховано майновий та сімейний стан обвинуваченого.
Захисник-адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вказане судове рішення та постановити нову ухвалу, обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт в нічну пору доби з 21:30 по 06:30 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що прокурор в своєму клопотанні не навів достатніх та обґрунтованих ризиків, які б свідчили про необхідність продовження тримання обвинуваченого під вартою, а тому ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню. Вказує, що обвинувачений перебуває під вартою протягом тривалого часу - з 2021 року, та просив суд змінити раніше обраний йому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки має змогу орендувати житло у м.Рівне або зменшити раніше визначений судом розмір застави до 100 000 гривень, оскільки перебуваючи в місцях позбавлення волі він не має змоги заробити кошти на внесення застави.
В судовому засіданні захисник-адвокат ОСОБА_7 уточнила, що просить обрати ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 . Захисник-адвокат ОСОБА_8 вказав, що звернувся до протестантської церкви" Відвага" про взяття на поруки ОСОБА_6 , проте на даний час відповіді не отримав. Прокурор вказав, що на даний час справа перебуває в провадженні Рівненського районного суду Рівненської області на стадії оголошення обвинувального акту.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої ними апеляційної скарги та підтримання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтримання поданої ними апеляційної скарги та підтримання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , думку прокурора на заперечення апеляційних скарг та про відсутність підстав для зміни обвинуваченим виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить таких висновків.
За приписами ч.1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, Рівненським районним судом Рівненської області здійснюється розгляд по суті кримінального провадження №42021180000000025, за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 255-2, ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК, ОСОБА_6 за ч.1 ст. 255-2, ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК, ОСОБА_10 за ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК, ОСОБА_11 за ч.1 ст. 255-2, ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК , ОСОБА_12 за ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК, ОСОБА_13 за ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК, ОСОБА_14 за ч.2 ст. 255, ч.2 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК, ОСОБА_15 ч.2 ст. 307 КК.
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 331 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожному окремо запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки існують достатні підстави вважати, що не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування щодо кожного з обвинувачених даного виду запобіжного заходу.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів, погоджується з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 відбуваючи покарання неодноразово порушував умови відбування покарання, неодружений, негативно характеризується, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за що передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Окрім того місцем його проживання є м.Миколаїв, яке межує з місцем проведення бойових дій, та у разі обрання менш суворого запобіжного заходу ускладнить змогу працівникам поліції здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.
Крім того існує цілком обгрунтований ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та непогашені в установленому законом порядку та він знову обвинувачується у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів у складі злочинної організації, що служить на підтвердження даного ризику.
Що стосується на обґрунтування необхідності перебування ОСОБА_6 під вартою, то заявлені прокурором ризики, а саме переховуватися від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, колегія суддів приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за що передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Окрім того, враховуючи соціальні зв'язки ОСОБА_6 , який неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має і не працює, як засуджений неодноразово порушував умови відбування покарання, а також те, що до затримання проживав в м.Черкаси, яке віддалене від проведення судового розгляду, що разом з тяжкістю кримінального правопорушення служить на підтвердження ризику переховування від суду.
Також враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та маючи не зняті і непогашені судимості обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, свідчить про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується.
Також в матеріалах справи відсутні дані які б вказували про неможливість перебування обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у місцях позбавлення волі, а тому на переконання колегії суддів, ризики, які були встановлені місцевим судом та підтверджені в ході апеляційного розгляду, є достатніми для висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Стосовно доводів захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 щодо зменшення визначеного судом розміру застави, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ч.4 ст. 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто застава повинна бути обрана в такому розмірі, аби забезпечити попередження можливої протиправної поведінки підозрюваного або перешкодити її виникненню та запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК, під загрозою застосування фінансових санкцій. Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Мангурас проти Іспанії" від 08 січня 2009 року, сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.
Враховуючи особу кожного з обвинувачених, їх майновий та сімейний стан, які неодружені та відсутність на утриманні дітей неповнолітнього віку, тяжкість інкримінованих їм злочинів, які є особливо тяжкими, колегія суддів приходить до переконання, що обраний місцем судом розмір застави є достатнім та зможе гарантувати у разі внесення ними чи будь-якою іншою особою заставодавцем виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Водночас захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звертає увагу суду на тривалий термін розгляду справи та перебування його підзахисного під вартою, що підтверджується матеріалами справи, наданими в розпорядження суду.
Апеляційний суд зауважує , що застосування запобіжного заходу не повинно бути "очікуванням" обвинувального вироку. Саме на це звертає увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.
Зокрема у рішенні ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі "Лабіта проти Італії", п. 152 визначає, що "…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…".
Колегія суддів зауважує, що у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , запобіжного заходу місцевий суд зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі "Харченко проти України", п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04 березня 2010 року у справі "Шалімов проти України", суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди "…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…".
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 13 травня 2025 року, якою продовжено обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без задоволення.
Ця ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2