Справа № 554/3032/25 Номер провадження 33/814/631/25Головуючий у 1-й інстанції Сметаніна А. В. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.
11 червня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,
з секретарем Гнітько А.М.,
з участю захисника Бутиріна О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бутиріна О.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Степове Глобинського району Полтавської області, мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, з вищою освітою, заміжня, маюча неповнолітню дитину, працююча на посаді начальника відділу - керівника прес-служби виконавчого комітету Полтавської міської ради,
визнана винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 та ч.1 ст.130 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення - штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 04 березня 2025 року о 22 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», днз НОМЕР_1 , по вул. Пилипа Орлика в напрямку вул. Європейської в м. Полтава, в порушення вимог п.12.1, п.13.1 Правил дорожнього руху України, здійснила наїзд на припарковані автомобілі «Volkswagen Bora», днз НОМЕР_2 , «Volkswagen Amarok», номерний знак НОМЕР_3 та «Renault Express», днз НОМЕР_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Крім того, ОСОБА_1 , керуючи вказаним транспортним засобом за наведених вище обставин та будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце події, чим порушила вимоги п.2.10а Правил дорожнього руху України.
Також, ОСОБА_1 за вказаних обставин керувалаавтомобілем «Volkswagen Golf», днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовилась.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, а провадження у справі в цій частині закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вважає недопустимими доказами відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції з огляду на те, що вони мають невідоме походження, а зафіксований на них час не відповідає дійсності.
Вказує про наявність у ОСОБА_1 права на дотримання встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантій, оскільки адміністративне стягнення, що передбачене у санкції ч.1 ст.130 КПАП України, носить кримінальний характер.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доказита доводи апеляційної скарги, приходжу до такого.
Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за наведених у постанові обставин ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах, а за ст.124 та ст.122-4 КпАП України і не оспорюються в апеляційній скарзі.
Фактичні обставини відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння повністю узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №262373 від 04 березня 2025 року і підтверджуються відеозаписом події, який долучений до цього протоколу.
Частиною 1 ст.130 КпАП України встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тому доводи апеляційної скарги про відсутність доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння є неприйнятними.
В свою чергу, право уповноважених осіб органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
При цьому, поліцейський під час спілкування із ОСОБА_1 виявив у неї ознаки алкогольного сп'яніння, які відповідають приписам п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та зазначив про це у протоколі про адміністративне правопорушення.
Зі змісту долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису вбачається, що працівником поліції у зрозумілій формі запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події або у закладі охорони здоров'я, на що вона відмовилася.
При цьому, ОСОБА_1 запитала працівника поліції про наслідки такої відмови, на що останнім було надано роз'яснення про складення у такому випадку стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України.
Також працівник поліції на місці події роз'яснив ОСОБА_1 її права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КпАП України, про що та власноруч розписалася і будь-яких зауважень при цьому не мала, а крім того виклала свої пояснення на окремому аркуші (а.с.5).
Відповідно до ч.3 ст.256 КпАП України ОСОБА_1 мала можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, однак підписуючи протокол жодної незгоди з його змістом не висловила, зазначивши в поясненнях лише про те, що керувала автомобілем по вул. Пилипа Орлика та допустила зіткнення з іншими автомобілями.
Судом не встановлено порушень передбачених наведеними приписами закону прав ОСОБА_1 .
Твердження захисника про недопустимість як доказу відеозапису події з огляду на те, що він має невідоме походження, є непереконливими.
Згідно зі ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У протоколі про адміністративне правопорушення поліцейський зробив запис щодо номерів технічних пристроїв, яким фіксувалася подія (468872, 473075), а також до справи долучений відеозапис з камери спостереження, на якому зафіксовані обставини ДТП.
Наведений відеозаписхоча і складається з декількох фрагментів, проте за своєю суттю він є безперервним, достатньо інформативним, а зафіксовані на ньому обставини стосуються події вчинених правопорушень, надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, а також детально відновити послідовність подій (як ОСОБА_1 здійснила наїзд на припарковані автомобілі,залишила місце події, була зупинена працівниками поліції та відмовилася від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння).
При цьому на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції здійснювалась повна фіксація обставин за допомогою нагрудної камери.
Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України.
Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами ст.255 КпАП України, відповідають вимогам ст.256 цього Кодексу та наказу МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».
Враховуючи наведене, з огляду на дотримання приписів закону працівниками поліції при складанні протоколів та суддею під час розгляду справи, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень та правильною кваліфікацію її дій за ст.124, ст.122-4 та ч.1 ст.130 КпАП України.
Стягнення накладене у відповідності з вимогами ст.33, ст.36 та ст.38 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеню її вини та майнового стану.
Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам ст.283 КпАП України.
Отже, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника Бутиріна Олега Миколайовича - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.