Справа № 155/863/25 Головуючий у 1 інстанції: Санакоєв Д. Т.
Провадження № 22-ц/802/803/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
12 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 , подане від його імені представником ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору,
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 29 травня 2025 року постановлено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Факторингова Компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: Державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Диньковський Максим Михайлович, Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Рогоза Олександр Петрович, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги передати на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
На зазначену ухвалу представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 356 Цивільного процесуального кодексу України та не оплачена судовим збором, у зв'язку із чим ухвалою Волинського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків, а саме: проведення оплати судового збору у розмірі 484 грн 48 коп за зазначеними реквізитами, приєднання відповідного платіжного документа (квитанція, чек, тощо) до апеляційної скарги, або, якщо позивач відноситься на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то приєднання копії відповідного про це документа.
Після одержання копії цієї ухвали, до Волинського апеляційного суду 09.06.2025 надійшло надіслане 06.06.2025 через систему «Електронний суд» клопотання позивача ОСОБА_1 , подане від його імені представником ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору.
У задоволенні клопотання необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено порядок відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру та звільнення від його сплати, а саме підставами для таких дій є такі умови:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зі змісту даних статей ЦПК України та Закону слідує, що підставою для звільнення від сплати судового збору може бути лише майновий стан сторони.
Крім того, дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «JedamskiandJedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Підставою для звільнення від сплати судового збору сторона позивача зазначає не майновий стан сторони, який унеможливлює його сплату, а ту обставину, що при залишенні апеляційної скарги без руху судом не враховано, що вона подана позивачем, як споживачем, а тому не підлягає оплаті судовим збором. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 761/46977/18, у якій, на його думку, викладено порядок застосування ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у повністю аналогічній справі.
Наведена підстава відхиляється апеляційним судом з огляду на таке.
Відповідно до офіційного тлумачення положень п. п. 22, 23 ч. 1 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України, у рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукцією є будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Як неодноразово зазначала у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).
Для встановлення подібності справ і відносин касаційні суди, зокрема, звертаються до таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Також звертається увага на те, що поняття «аналогічні» вимоги і підстави позову не можна ототожнювати з поняттям «однакові» вимоги і підстави позову.
Зовнішня схожість відповідних справ не свідчить про подібність правовідносин у них.
Правовідносини у наведеній в клопотанні постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 761/46977/18 і правовідносини у цій справі за позовом ОСОБА_1 не є подібними, а тому і висновки Верховного Суду у ній не можуть бути застосовані у цій справі.
У справі № 761/46977/18 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 337,00 грн та 50 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку із неналежним виконанням банком зобов'язань за договорами банківського вкладу.
У цій справі предметом позову є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № РМ-SME A00/044/2008, стороною якого позивач не є.
За таких обставин, ураховуючи відсутність встановлених законом підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у задоволенні клопотання необхідно відмовити, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для усіх учасників процесу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про необхідність продовження позивачу ОСОБА_1 та/або його представнику ОСОБА_2 строку на усунення недоліків апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Волинського апеляційного суду від 04 червня 2025 року в частині сплати судового збору у розмірі 484 грн 48 коп та приєднання до апеляційної скарги відповідного платіжного документа.
Керуючись ст. ст. 136, 357 ч. 2 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд
Відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 , поданому від його імені представником ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 29 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Факторингова Компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: Державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Диньковський Максим Михайлович, Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Рогоза Олександр Петрович, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Продовжити позивачу ОСОБА_1 та/або його представнику ОСОБА_2 на 2 дні з дня вручення копії цієї ухвали строк на усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 29 травня 2025 року у цій цивільній справі в частині сплати судового збору та приєднання до апеляційної скарги відповідного платіжного документа.
У випадку невиконання вказаної ухвали апеляційна скарга буде вважатися неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя
Судді