Справа № 761/5637/25
Провадження № 2-а/761/564/2025
23 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Аббасової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Сухини А.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, 31.01.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення військово-облікових даних. Під час перевірки уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 облікових даних було встановлено що Позивач не прибув до центру комплектування та соціальної підтримки по повістці №389082 від 16.10.2024 року у визначені в ній час і термін. Позивачу було повідомлено про порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та відповідно до статті 210 КУпАП на Позивача буде накладено штраф. Позивач заперечив, мотивуючи тим, що він не був проінформований стосовно виклику його до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних та не отримував повідомлення стосовно надходження відповідного виклику до ТЦК шляхом направлення повістки засобами поштового зв'язку. Відповідно, Позивач не знав та не міг передбачити можливе відправлення повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як на адресу його місця проживання не надходило повідомлення про наявність відправлення у відділі поштового зв'язку "УкрПошта" за місцем постійного проживання Позивача яке він зазначив при оновленні військово-облікових даних шляхом внесення відповідних відомостей до застосунку "Резерв+". При з'ясуванні позивачем деталей справи та відповідно до чого складалася Постанова №ВОБр-880 про адміністративне правопорушення від 31.01.2025 року, уповноваженими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано інформацію що повістку №389082 від 16.10.2024 року, було надіслано Позивачу засобами поштового зв'язку "УкрПошта" на адресу, за якою він не проживає.
Посадові особи Відповідача склали Протокол №ВОБр-880 про адміністративне правопорушення від 31.01.2025 року.
На підставі зазначеного Протоколу, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за нібито вчинене адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
У Постанові зазначено, що 31.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не прибув до центру комплектування та соціальної підтримки по повістці №389082 від 16.10.2024 року у визначені в ній час і термін. Отже, в порушення вимог абз. 2 ст 17 Закону України "Про оборону України", не виконав свій обов'язок, тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 року, №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Позивач вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
На підставі зазначеного позивач просить суд: скасувати постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП №ВОБр-880 від 31.01.2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 матеріали позову передані на розгляд судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався.
Згідно положень ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням тих обставин, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 31.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 складено постанову №ВОБр-880 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до копії постанови №ВОБр-880 від 31.01.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Згідно змісту оскаржуваної постанови, 31.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не з'явився до центру комплектування та соціальної підтримки по повістці №389082 від 16.10.2024. Отже, в порушення вимог абзацу 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивачем до матеріалів позову долучено витяг з мобільного застосунку «Резерв +», сформований 31.01.2025, згідно якого ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, 17.06.2024 здійснив уточнення військово-облікових даних, має відстрочку до 27.12.2025, тип відстрочки: бронювання. ОСОБА_1 присвоєно номер в реєстрі Оберіг: 150820241320609100021.
Крім того, як вбачається з Протоколу №ВОБр-880 про адміністративне правопорушення від 31.01.2025, на підставі якого виносилася оскаржувана постанова, ОСОБА_1 в поясненнях зазначив, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 він не отримував.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до даної статті визначено, що: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Як убачається з вищенаведеного положення, даною нормою встановлюється вичерпний перелік військових обов'язків військовозобов'язаних осіб.
Однак, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не було конкретизовано, який саме із зазначених у вказаному переліку виду військового обов'язку, позивачем виконано не було.
Частина 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» передбачає, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок).
Пункт 79 Порядку передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Підпунктом 1.2 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, є :1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: відсутня як сама повістка №389082 від 16.10.2024, так і докази належного підтвердження оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім цього, ст. 210 КУпАП є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті такого правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
При цьому, відповідачем як у протоколі, так і у постанові не розкрито суті вчиненого позивачем правопорушення, хоча формулювання повинно бути конкретним із зазначенням конкретного пункту, який позивач порушив, оскільки це є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1, 2 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, вона не містить переконливих і достатніх доказів та відомостей, які б давали підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 наявне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Разом з тим, надані позивачем докази свідчать про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, 17.06.2024 здійснив уточнення військово-облікових даних.
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем дій, передбачених положеннями ч.3 ст. 210 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 №ВОБр-880 від 31.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 7, 9, ч. 3 ст. 210, 245, 280, 283 КУпАП, статтями 72, 76, 77, 90, 139, 143, 205, 243, 246, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №ВОБр-880 від 31.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 31.01.2025 № ВОБр-880.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Реквізити сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Н.В. Аббасова