Провадження №2/760/7213/25
Справа №760/1799/25
09 червня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А., за участю секретаря - Зеленчука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства» Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 129513,19 грн., з яких:
- по кредитному договору від 28.04.2021 №2001865680101 - 48421,63 грн, з яких: 31884,14грн заборгованість за кредитом; 16537,49грн заборгованість процентами;
- по кредитному договору від 29.12.2021 №1002060216301-81091,56 грн, з яких: 48588,4 грн заборгованість за кредитом; 11,9грн.-заборгованість процентами; 32491,26 грн. заборгованість за комісією.
Посилається в позові на те, що 28.04.2021 було укладено кредитний договір №2001865680101 за яким позичальнику видано кредит у сумі 31885 грн та 29.12.2021 кредитний договір №1002060216301, за яким позичальнику надано кредит сумі 50000 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитних договорів станом на 31.10.2024 утворилася заборгованість у сумі 129513,19 грн.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Солом'янського районного суду 22.01.2025 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду від 14.02.2025 в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив слухати справу без його участі, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористалася.
Судова повістка яка направлялася відповідачу, на адресу її реєстрації місця проживання, повернулась до суду із відміткою за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 11 червня 2021 року в справі № 2-6236/11, сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції.
Так, судова повістка направлялася відповідачу за її місцем реєстрації.
ЇЇ адреса реєстрації підтверджується матеріалами справи.
Розшук учасників справи не віднесено до повноважень суду і такі можливості у суду відсутні.
Не дивлячись на те, що вказана постанова Верховного Суду стосувалася позивача в справі, суд, у той же час, з урахуванням приведеного вище, вважає виконаним судом обов'язок, врегульований цивільним процесуальним законодавством, при прийнятті справи до провадження суду та відкриття провадження в ній.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що між банком та відповідачем були укладені кредитні договори, у формі заяви про приєдання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб: 28.04.2021 було укладено кредитний договір №2001865680101 за яким позичальнику видано кредит у сумі 20000 грн відповідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий споживчий кредит строком на 12 місяців з дня надання кредитного ліміту та 29.12.2021 кредитний договір №1002060216301, за яким позичальнику надано кредит сумі 50000 грн. відповідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий споживчий кредит строком на 36 місяців з 29.12.2021 по 29.12.2024.
Крім самої Заяви між сторонами були підписані паспорти споживчого кредиту до договору № 2001865680101 та № 1002060216301 якими визначено умови кредитування.
З паспорту споживчого кредиту до договору №1002060216301 вбачається, що сума щомісячного платежу мала становити 2884,10 грн.
Сума заборгованості становить:
- по кредитному договору від 28.04.2021 №2001865680101 - 48421,63 грн, з яких: 31884,14грн заборгованість за кредитом; 16537,49грн заборгованість процентами;
- по кредитному договору від 29.12.2021 №1002060216301-81091,56 грн, з яких: 48588,4 грн заборгованість за кредитом; 11,9 грн.-заборгованість процентами; 32491,26 грн. заборгованість за комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач, як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем укладеного з позивачем договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Що стосується стягнення комісії за договором № 1002060216301, суд виходить з наступного.
За змстом ст.1054 ЦК України суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до позиції Верховного суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 363/1834/17 від 13 липня 2022 року, свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом цього припису об'єктом зобов'язання не можуть бути лише дії, які одна зі сторін вчиняє на власну користь.
Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
З урахуванням цього, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення комісії.
При вирішенні спору суд також враховує наступне.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідач, не подавши відзив, приведених у позові обставин не спростував, виконання умов кредитного договору не довів, а тому суд вважає вимоги позивача доведеними, а позов до задоволення в частині, приведеній вище.
.Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 525-526, 626- 629,1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, 4. ЄДРПОУ 14282829) 97 021, 93 грн. заборгованості, з яких заборгованість по кредиту -80 472, 54 грн., заборгованість по процентами - 16 549, 39 грн. та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І. А. Усатова